Систематизовано педагогічну спадщину членів українських Громад Наддніпрянської України: П.Куліша, М.Костомарова, М.Драгоманова, О.Русова, В.Гнилосирова, Б.Грінченка, К.Шейковського, В.Науменка та ін.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч33(4Укр)52-8 + Т3(4Укр)61-49

Рубрики:

Історія освіти і педагогічної думки

Історія

Шифр НБУВ: Ж27630 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглядається життєвий шлях відомого в свій час у Галичині педагога, автора багатьох статей та книг, видавця, громадського діяча Григорія Врецьони. Розповідається про педагогічну працю, про його погляди щодо особи і ролі вчителя. Розкриваються основні засади педагогічної системи, описаної в повісті "Зоня. Безплатна вчителька". Висвітлюється громадсько-просвітницька та видавнича діяльність. Наведений список публікацій Г.Врецьони.

Висвітлено погляди вітчизняних педагогів другої половини ХIХ ст. щодо форм підвищення кваліфікації вчителів. Доведено, що практично-педагогічна діяльність на курсах та з'їздах розглядались ними як необхідна умова та ефективний шлях удосконалення професійних вмінь і навичок, формування педагогічної майстерності вчителів-практиків.

Досліджується зростання потреби українського народу в освіті на рубежі століть, соціально-економічні передумови її прискореного розвитку та специфіка структури. Характеризується політика царського уряду і діяльність прогресивної української інтелігенції в галузі народної освіти, специфіка функціонування недержавних навчальних закладів України. Розглядається початкова, середня, комерційна, вища, педагогічна та професійна освіта. Висвітлюється розвиток освіти в Єлисаветграді. Визначається місце і роль приватної та громадської ініціативи в системі народної освіти України, співставляються процеси минулого і сьогодення, розглядаються можливі шляхи та напрями розвитку освіти України в найближчому майбутньому.

Досліджено проблеми становлення національно-педагогічної думки в Україні 40-60 рр. XIX ст.; розкриваються педагогічні ідеї М.Костомарова, Г.Андрузького, О.Марковича, В.Білозерського, П.Куліша та ін.

Здійснено спробу подати в одному контексті такі феномени, як освітня ситуація на Правобережній Україні в перші десятиліття ХІХ ст. та постать одного з найвизначніших українських діячів ХІХ ст., ученого-енциклопедиста, першого ректора Київського університету Св.Володимира, професора М.О.Максимовича, на тлі процесу "винайдення" України, соціальних і культурних передумов формації української нації. Побудовано окремо кілька віх життя і діяльності вченого: від народження до 1834 р. - з особливим розглядом московської кар'єри М.Максимовича та з поясненням причин його переходу до Києва, описується київський період діяльності вченого, спеціально подано зв'язок його з Київським університетом, зокрема, ректорство, педагогічну роботу і творчість періоду київських викладів.

Розглядається поняття образу дитинства як соціально-педагогічного феномену і особливого стану розвитку дитини, розкритого в творчій спадщині письменників-просвітителів, членів українських громад: І.Нечуя-Левицького, А.Я.Свидницького, Г.О.Мачтета, М.Т.Симонова, М.Номиса, Т.Лубенця та ін. Підкреслюється, що активний процес саморозвитку дитини, її самовизначення реально впливає на установки дорослого світу, його розвиток.

Висвітлюється діяльність українського педагогічного товариства "Рідна школа" в боротьбі за національну освіту в Галичині (1881-1939 рр.) та простежується розвиток теорії виховання у Східній Галичині в контексті зарубіжної педагогічної думки (1918-1939 рр.). Характеризується розвиток форм і змісту педагогічної підготовки та підвищення педагогічної кваліфікації викладачів українських вузів у воєнні та післявоєнні часи (1941-1958 рр.). Розглядається проблема полікультурності в загальноєвропейському освітньому просторі. Аналізується польська педагогічна думка про виховання через туризм і питання європейської інтеграції. Розкривається сутність педагогічного співробітництва структур України й Польщі в ініціюванні здорового способу життя учнівської молоді, а також викладено актуальні проблеми становлення і розвитку української системи професійно-технічної освіти.

Розглядаються проблеми педагогічної освіти в Україні на сучасному етапі. Висвітлюються деякі аспекти моральної вихованості школярів сучасної школи, а також представлено вікові та індивідуальні особливості розвитку навчально-пізнавальних інтересів учнів. Характеризується роль Т.Г.Шевченка у створенні та організації роботи недільних шкіл в Україні. Окреслено проблеми корекційно спрямованого впливу на формування особистості у педагогічній спадщині І.П.Соколянського. Акцентується увага на багатогранній діяльності професора Івана Огієнка та розкриваються ціннісні орієнтири спадщини А.Макаренка у контексті англомовних досліджень його виховної теорії.

На основі глибокого вивчення архівних матеріалів історико-педагогічної літератури проаналізовано, систематизовано й узагальнено напрями, зміст і форми освітньо-виховної діяльності київських просвітницьких товариств другої половини ХІХ-початку ХХ ст. Київські просвітницькі організації представлено як центри науково-педагогічної та освітньо-виховної роботи не тільки в регіоні, а й у Наддніпрянській Україні. Розглядається боротьба за поліпшення матеріального, культурно-освітнього становища вчителя, напрями та форми організації позашкільного життя дітей.

Із використанням багатого джерелознавчого матеріалу грунтовно проаналізовано життєвий шлях, педагогічну діяльність і науково-теоретичну спадщину С.Ф.Русової (1856 - 1940 рр.). Детально розкрито сутність педагогічної концепції вченої, зокрема, її мету, завдання, шляхи розв'язання проблем розумового, морального, естетичного, трудового і фізичного виховання, а також підготовки вчителя.

Вміщено статті науковців, методистів, педагогів-практиків, в яких проаналізовано наукову психолого-педагогічну спадщину видатного педагога, просвітниці і громадського діяча С.Ф.Русової (1856-1940). Розглянуто перші результати використання її ідей у розвитку сучасного дошкільного виховання та школи. Особливо цінними є філософсько-психологічні та педагогічні праці самої С.Ф.Русової, більшість яких від часу їх появи за життя автора перевидаються вперше.

Досліджено педагогічну та просвітницьку діяльність українських Громад у контексті суспільного руху Наддніпрянської України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.). Науково визначено та обгрунтовано джерела, засади, час заснування Громад, запропоновано періодизацію становлення і розвитку їх діяльності (визначено 5 етапів за роками). Зібрано і систематизовано персональний склад членів Київської, Одеської, Полтавської, Чернігівської, Харківської та Петербурзької громад.

Зроблено спробу комплексної характеристики педагогічної та просвітницької діяльності видатного українського письменника і педагога Б.Грінченка (1863-1910). Автор з'ясовує Грінченкове бачення історичного шляху та сучасного йому стану освіти в Україні, простежує характер діяльності Грінченка як педагога-практика, народного вчителя, аналізує педагогічно-теоретичну спадщину письменника - автора цілого ряду принципово новаторських педагогічних досліджень, а також простежує, як відбито питання освіти й виховання у літературних творах видатного діяча, прикладає його педагогічні ідеї до ситуації в українській освіті у сучасний період. Фактичною основою роботи є праці Б.Грінченка на педагогічні теми, які з часу їх появи у світ здебільшого не передруковувались, а також архівні матеріали.

У системі освіти за часів Центральної Ради і становлення радянської влади вихідною проблемою було формування педагогічних кадрів. Це завдання вирішувалось за умов гострої політичної боротьби та бойових дій на теренах України. У перше десятиріччя радянської влади дане питання постало в умовах складного економічного становища. Значні труднощі були пов'язані також з перекваліфікацією старих кадрів, вихованих за іншими моральними критеріями, у дусі марксизму-ленінізму.

Висвітлено історію створення та діяльності журналу "Киевская старина" (1882 - 1906 рр.), який видавався членами Київської Старої громади. Особливу увагу приділено аналізу освітянських проблем, що розглядались на сторінках журналу, зокрема, історії розвитку системи національної освіти (світської та духовної) в Україні, роботи недільних шкіл, просвітницької діяльності, впровадження української мови в народних школах, існування національної школи.

Розглянуто значення педагогічного доробку М.І.Пирогова для розвитку процесу самоосвіти та самовиховання майбутніх офіцерів у ВВНЗ, формування стійких поглядів, уважності внаслідок свідомої роботи над собою.

Здійснено ретроспективний логіко-системний аналіз становлення та розвитку психолого-педагогічної підготовки в класичних університетах України ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано провідні ідеї та досвід її організації та проведення.

Проаналізовано вплив педагогічної теорії С.Ф.Русової на процес становлення суспільного дошкільного виховання в Україні (1919 - 1939 рр.). Розглянуто основні положення теорії та практики фізичного виховання дітей дошкільного віку.