У європейському контексті розглянуто питання розвитку опіки над дітьми та молоддю, її зміст в закладах системи освіти в добу трансформації суспільного устрою. Визначено опікунську функцію дошкільних закладів, школи та позашкільних навчально-виховних установ. Проаналізовано сучасний стан даної проблеми в Україні.

В европейском контексте рассмотрены вопросы развития опеки над детьми и молодежью и ее содержание в заведениях системы образования в период трансформации общественного строя. Определена опекунская функция дошкольных заведений, школы и внешкольных учебно-воспитательных учреждений. Проанализировано современное состояние данной проблемы в Украине.

Розглянуто права та обов'язки батьків і дітей, питання встановлення батьківства, усиновлення, опіки та піклування, захисту інтересів вихованців інтернатних закладів. Розкрито поняття та причини соціального сирітства, історичні форми влаштування дітей-сиріт, висвітлено зарубіжний досвід утримання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Рассмотрены права и обязанности родителей и детей, вопросы установления отцовства, усыновления, опекунства и попечения, защиты интересов воспитанников интернатных заведений. Раскрыты понятия и причины социального сиротства, исторические формы устройства детей-сирот, освещён зарубежный опыт содержания детей-сирот и детей, лишённых родительского попечения.

Проведено історико-педагогічний аналіз причин безпритульності та бездоглядності, їх вплив на фізичний і психічний стан дітей, а також досліджено їх соціальне становище. Розкрито динаміку організації боротьби з безпритульністю, зміст, форми, методи навчально-виховної роботи у закладах охорони дитинства. Зроблено порівняльний аналіз причин та характеру дитячої безпритульності у 20-х і 90-х рр. ХХ ст. Наведено рекомендації щодо поліпшення роботи з безпритульними у дитбудинках, а також профілактичні дії у боротьбі з безпритульністю.

Проведено теоретичний аналіз і систематизовано провідні ідеї виховання дітей-безпритульників. Вивчено та узагальнено досвід виховної роботи колонії ім. В.Короленка та колонії ім.М.Горького, а також державних структур - Ради захисту дітей, комісій допомоги дітям та таких громадських організацій як "Ліга порятунку дітей", "Друзі дітей". Проаналізовано особливості виховання безпритульних дітей у даний період. Охарактеризовано основні етапи виховного процесу: I етап (друга половина 1918 р. - літо 1921 р.) - первинної допомоги "дітям війни" та всім нужденним дітям та підліткам, II етап (літо 1921 р. - кінець 1923 р.) - становлення профілактичної та виховної роботи серед "дітей голоду", III етап (початок 1924 р. - перша половина 1929 р.) - перевиховання "дітей непу", виховання "пролетарської дитини", IV етап (друга половина 1929 р. - 1939 р.) - загальної освіти та професійної орієнтації "дітей голодомору" та "дітей репресій". Визначено напрями виховання соціально не захищених дітей та підлітків (пріоритетні - трудове, суспільно-політичне, атеїстичне, патріотичне, а також розумове, моральне, естетичне, фізичне виховання). Встановлено провідні тенденції виховання дітей-безпритульників, зокрема, спрямованість на виховання людини нового соціалістичного типу, ідеологізації та політизації змісту освітньо-виховної роботи, розвитку дитячого самоврядування. Обгрунтовано можливості розвитку прогресивних тенденцій виховної роботи з дітьми-безпритульниками досліджуваного періоду. Розроблено елективні спецкурси, а також науково-методичні рекомендації для педагогів і соціальних працівників

Уперше у вітчизняній історіографії зроблено спробу комплексного визначення ролі системи народної освіти України у подоланні дитячої безпритульності у 1920 - 1930-х рр. у контексті реалізації певних аспектів, зокрема, політичних, економічних, соціальних, психологічних, рішень партійно-державного керівництва та соціальних аномалій радянського суспільства. Систематизовано інформацію про діяльність органів і установ народної освіти України шляхом дослідження субкультури зазначених дітей, а також процесу соціалізації та умов проживання в дитячих закладах освіти. Висвітлено питання щодо правового захисту безпритульних правопорушників, визначення місця, структури, функцій народної освіти у державній системі подолання дитячої безпритульності. Класифіковано головні види відповідної діяльності установ народної освіти.

Вперше узагальнено теоретичні засади та практичний досвід організації опіки дітей та молоді в Україні у 1945 - 1990 рр. Розкрито зміст поняття "опіка", проаналізовано різні підходи щодо класифікації її видів і форм. Визначено етапи та особливості організації соціально-педагогічної роботи з дітьми, які залишилися без батьківського піклування. Охарактеризовано структуру та типи опікунсько-виховних закладів, розглянуто напрями їх реорганізації та систему управління. Проаналізовано науково-методичне забезпечення опікунсько-виховної роботи у досліджуваний період. Визначено шляхи реалізації опікунсько-виховних завдань у середніх школах, охарактеризовано види та форми опіки працюючої молоді. Визначено пріоритетні цілі та завдання опікунсько-виховної роботи у дитячих будинках та школах інтернатах. З урахуванням історичного досвіду організації опіки дітей та молоді в Україні розроблено рекомендації щодо удосконалення опікунсько-виховної роботи в загальноосвітніх школах та поліпшення професійної підготовки майбутніх вчителів до її реалізації за сучасних умов.

Розкрито історичний аспект проблеми соціального виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, з 1990 р. до 2011 р. Проаналізовано основні принципи створеної в Україні державної системи забезпечення належним вихованням усіх неповнолітніх, позбавлених батьківської опіки і піклування. Наведено характеристику системи форм опікування дітей-сиріт, і дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні. Визначено сутність понять "опіка" та "піклування". Виокремлено навчальні заклади для дітей, які потребують соціальної допомоги та реабілітації.

Розглянуто процес розвитку та підтримки сімейних форм виховання в діяльності Міжнародної благодійної організації "Благодійний фонд "СОС-Дитяче містечко". Охарактеризовано 3 провідні напрями, що стосуються розвитку послуг для сімей, які опинились у складних життєвих обставинах, спрямованих на укріплення сім'ї, надання послуг із термінового влаштування дитини до прийомної сім'ї тимчасового влаштування; розвитку мережі та підтримки дитячих будинків сімейного типу, створених у межах комплексної програми підтримки сімей і захисту прав дітей.

Створено узагальнену модель особистості дітей, позбавлених батьківського піклування, та визначено її психолого-педагогічні особливості на кожному структурному рівні (сфері).

Проаналізовано законодавчі акти за 2002 - 2005 рр., в яких ідеться про необхідність правового захисту дітей та визначаються напрями та заходи щодо забезпечення прав дітей в Україні відповідно до міжнародних стандартів та чинного законодавства. Наголошено, що незважаючи на здобутки щодо регламентації державної політики стосовно надання допомоги дітям-сиротам, дітям-інвалідам, і дітям, позбавленим батьківської опіки, актуальними залишаються підвищення матеріального державного забезпечення дітей-сиріт та створення умов, які б сприяли покращанню інтеграції дітей у суспільство, активізації громади на боротьбу з бездоглядністю та безпритульністю дітей.

Розкрито особливості, етапи та форми опіки та піклування, характерні для України XX ст. Описано форми опіки дітей у 1920 - 1930-х рр. у Західній Україні, яка в даний період не входила до складу Радянської України. Особливу увагу приділено державній системі утримання, виховання та навчання дітей-сиріт у незалежній Україні. Виокремлено етапи становлення та розвитку системи утримання та соціального виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Проаналізовано організаційно-педагогічні умови забезпечення соціальної опіки дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування в Галичині і підрадянській Україні у 1920 - 1930-х рр. Охарактеризовано специфічні особливості організації сімейних і суспільних форм соціальної опіки в цих регіонах. Диференційовано сукупність змісту, форм, методів і технологічних підходів за спільних і відмінних умов запровадження соціальної опіки з боку державних, громадських і релігійних організацій. Виокремлено сімейні форми соціальної опіки, або наближені до сімейних, як домінантну основу утвердження суспільного опікунства. Розкрито тенденції та можливості трансформації досвіду соціальної опіки дітей в Україні досліджуваного періоду в соціально-педагогічну практику сьогодення.

Досліджено соціальні, професійні та сімейні чинники розвитку насильства над дітьми. Проаналізовано ставлення до неповнолітніх дітей. Вивчено правові засади опіки дітей-сиріт у Польщі. Узагальнено досвід Великої Британії щодо подолання булінгу в середній школі. Розглянуто примус і покарання як методи виховання характеру дитини в інтерпретації вітчизняних педагогів. Показано вплив батьківського стилю виховання на становлення самооцінки підлітків. З'ясовано фактори латентного насильства над дітьми в сім'ї. Охарактеризовано насильство у сім'ї як наслідок викривлення інформації в інформаційному суспільстві. Визначено вплив агресивного середовища на свідомість дитини. Приділено увагу маніпуляції свідомістю дитини в Інтернет-просторі та шляхи вирішення проблеми Інтернет-насилля. Проаналізовано особливості кримінальної відповідальності за злочини, скоєні проти неповнолітніх. Запропоновано шляхи запобігання насиллю та жорстокому поводженню з неповнолітніми.

Розглянуто доброчинну діяльність представників німецької етнічної меншини на території Київського учбового округу у порівнянні з іншими етнічними громадами краю.

Рассмотрена благотворительная деятельность представителей немецкого этнического меньшинства на территории Киевского учебного округа в сравнении с другими этническими сообществами края.

The article deals with the charity activity of the representatives of the German ethnic minority on the territory of Kyiv provinze in comparison with other ethnic groups.