Проаналізовано результати дослідження розвитку Я-концепції підлітків у процесі навчальної діяльності. Показано, що становлення підлітка як суб'єкта навчальної діяльності сприяє формуванню позитивної Я-концепції, яка будується на підставі когнітивного компонента самосвідомості.

Характеризуються типологічні особливості та їх прояв у поведінці та навчанні дитини. Розкрито значення врахування особливостей темпераменту у вихованні та учбовій діяльності молодших школярів. Підкреслена необхідність застосування вчителями індивідуального підходу у виховній роботі та учбовій діяльності з метою запобігання негативних проявів темпераменту, а також формування індивідуального стилю учбової діяльності школярів.

Подано характеристику гуманістичних відносин молодших школярів. Визначено фактори, які впливають на формування гуманістичних відносин. Запропоновано модель формування гуманістичних відносин. Уточнено поняття "гуманістичні відносини".

Стан сучасного дитинства і обставини, що його зумовлюють, дедалі більше становлять центр уваги дослідників. Подано результати факторного аналізу впливу різних освітніх концепцій (розвиваючого і традиційного типів навчання) на особливості емоційних станів та їх саморегулювання у дітей молодшого шкільного віку, а також - впливу зміни розвиваючого навчання на традиційне в період переходу дітей з початкової школи до середньої.

Рассмотрены структура, содержание и особенности проявления компонента творчества в структуре самосознания старшеклассника. Проанализирована взаимосвязь таких внутриличностных структур и процессов творческого "Я", как образ "Я", творческие способности, творческое мышление и общение. Раскрыты особенности проявления данной взаимосвязи в ранней юности.

Розглянуто проблему необхідності цілеспрямованого формування позитивного ставлення до себе у молодших школярів як чинника, що в значній мірі впливає на розвиток особистості, а також неможливість реформування системи освіти, побудованої на принципах особистісно-орієнтованого навчання, природовідповідності без зважання на особливості розвитку самосвідомості, зокрема, лінії емоційно-ціннісного ставлення до себе у молодших школярів. Зроблено припущення, що саме молодший шкільний вік є сенситивним для формування емоційного та раціонального компонентів самоставлення. Охарактеризовано сучасний стан проблеми, наголошено на недостатності теоретичних і практичних досліджень у вивченні розвитку та формування позитивного ставлення до себе у дітей даної вікової групи. Доведено необхідність формування позитивного ставлення до себе у молодших школярів як головного компонента в педагогічній практиці, оскільки воно є визначальним у системі відношень суб'єкта до світу, що задає змістовні орієнтири життєдіяльності людини.

З огляду на сучасні дослідження педагогіки викладено питання загальних засад теорії морального виховання. На підставі узагальнення педагогічної практики розкрито різноманітні проблеми й аспекти виховання. Особливу увагу приділено дослідницьким методикам вивчення ставлення школярів до моральних норм і відповідних моральних якостей, соціально-педагогічним причинам моральної деформації та поведінки молодших школярів.

Проаналізовано особливості формування громадсько-соціальної активності старшокласників шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, науково-педагогічні засади вивчення особистості учня. Розглянуто позаурочну виховну діяльність як система формування соціальної зрілості вихованців шкіл-інтернатів для дітей-сиріт. Висвітлено психолого-педагогічні основи подолання конфліктів у міжособистісних взаєминах вихованців та шляхи формування духовної культури особистості засобами благодатного слова (гомілетики).

Узагальнено багаторічний досвід роботи шкільних психологів Одеси з проблеми профілактики дезактивації учнів під час переходу з початкової школи до середньої. Запропоновано п'ять авторських підходів до побудови профілактичної роботи у школі. Подано опис методичних прийомів, діагностичних методик з метою виявлення школярів, які відчувають стан дезадаптації, основних напрямків діяльності психолога з профілактики цього явища, налагодження взаємодії з педагогічним колективом школи.

Джерелом самооцінки особистості є її взаємодія з іншими людьми та виконання нею певної соціальної ролі. Самооцінка включає самопізнання, самовідношення, саморегуляцію, виражає певний рівень домагань, є засобом самоствердження, вона взаємопов'язана з індивідуальними властивостями особистості. Самооцінка молодших школярів має поетапний рівень розвитку.

Розглянуто актуальні проблеми формування підростаючого покоління за умов нестабільного українського соціуму. Подано матеріали дослідження, здійсненого соціологами Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна протягом 1998 - 1999 рр. Проаналізовано роль таких суб'єктів та агентів соціалізації підлітків, як сім'я, освіта, коло однолітків, засоби масової комунікації. Особливу увагу приділено впливу телебачення на ціннісний світ та поведінку сучасної молоді, її життєві стратегії, дозвілля, деструктивні прояви, стан здоров'я.

Розглянуто проблеми спілкування та розвиваючої взаємодії підлітків за умов навчально-виховного процесу сучасної школи. Визначено зміст, структуру та закономірності його здійснення, показано психологічні умови та можливості організації взаємодії підлітків.

Обгрунтовано первинність свідомості у поведінці особистості, з'ясовано важливість цього положення як методологічного принципу психологічних досліджень.

Синтезированы этико-философские и экспериментально-психологические подходы к рассмотрению противоречивых явлений социальной психики, которые называются "социальная активность личности". Рассмотрена зависимость социальной активности старшеклассников от уровня и типа развития классного коллектива, влияние на нее разнообразных факторов научно-технического прогресса, пути формирования с помощью управления коллективообразовательными процессами в классе.

Проаналізовано методологічні основи методики дослідження соціально-психологічної підготовки старшокласника з метою корекції навчально-виховної діяльності учнів і педагогів.

Проанализированы методологические основы методики исследования социально-психологической подготовленности старшеклассника с целью коррекции учебно-воспитательной деятельности учащихся и педагогов.

There have been presented the methods of multilevel investigation of social and psychological preparedness of upper-grade pupils for the purpose of correcting teaching and educational activities of teachers and pupils teaching activities.

На підставі аналізу психолого-педагогічних досліджень і досвіду роботи загальноосвітніх навчальних закладів Волинщини, Рівненщини та Хмельниччини розкрито теоретичні засади особистісно орієнтованого виховання (ООВ). Наведено структурно-логічну модель та організаційно-функціональну структуру процесу ООВ старшокласників у позакласній роботі.

На основании анализа психолого-педагогических исследований и опыта работы общеобразовательных учебных заведений Волынской, Ровенской и Хмельницкой областей раскрыты теоретические основы личностно-ориентированного обучения (ЛОО). Приведены структурно-логическая модель и организационно-функциональная структура процесса ЛОО старшеклассников при внеклассной работе.

Розглянута проблема гуманізації реабілітаційно-виховної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в умовах санаторно-оздоровчого центру соціальної реабілітації. Розкрито теоретико-методичний аспект проблеми та запропоновано перевірені на практиці принципи та систему реабілітаційної роботи з даною категорією вихованців.

Рассмотрена проблема гуманизации реабилитационно-воспитательной работы с социально дезадаптированными подростками в условиях санаторно-оздоровительного центра социальной реабилитации. Раскрыта теоретико-методический аспект проблемы и предлагает проверенные на практике принципы и систему реабилитационной работы с данной категорией воспитанников.

This article is dedicated to the problem of humanization of the rehabilitation-educational work with socially nonadapted teenagers in the conditions of center of social rehabilitation. The author reveals the theoretical and methodical aspects of the problem and proposes practically tested principles and a system of the rehabilitation work with the given category of pupils.

Розглянуто теорію поведінки як предмет вивчення. Показано роль моральних норм у вихованні молодших школярів. Наведено матеріали експериментального дослідження процесу перетворення моральних норм у регулятор поведінки даних учнів.

Рассмотрена теория поведения как предмет изучения. Показана роль моральных норм в воспитании младших школьников. Приведены материалы экспериментального исследования процесса преобразования моральных норм в регулятор поведения данных учеников.

Досліджено психологічні особливості молодших школярів, основних методів їх навчання та виховання у вальдорфській школі, які спрямовані на формування самостійного емоційного життя дитини, розділення почуттів та волі.

Исследованы психологические особенности младших школьников, раскрываются основные методы их обучения и воспитания в вальдорфской школе, которые направлены на формирование самостоятельной эмоциональной жизни ребенка, разделение жизни чувств и жизни воли.

This article is dedicated to investigation of psychological peculiarities of junior pupils; the main methods of their instruction and education in Waldorf school are spoken about. These methods are directed to forming of independent emotional life of each child, separating of life of feelings and life of will.

Розглянуто проблему шкільної дезадаптації серед підлітків. Висвітлено психолого-педагогічні фактори, які спричиняють виникнення цього явища у дітей та запропоновано деякі шляхи вирішення цієї проблеми.

Освещена проблема школьной дезадаптации среди подростков. Рассмотрены психолого-педагогические факторы, которые способствуют возникновению этого явления у детей и предложены некоторые пути решения этой проблемы.

The article is dedicated to problem school desadaptation amongst teenager. The author considers the pedagogical factors, which promote origin of this phenomena beside teenager and offers some way of the decision of this problem.