Розкрито поняття "духовність", її значення для формування культури родинних взаємин молодших школярів шкіл-інтернатів, а також зміст та основні концепції.

Раскрыто понятие "духовность", его значение в формировании культуры родительских отношений младших школьников школ-интернатов, а также содержание и основные концепции.

In the article an author exposes notion "spirituality", its value for forming of culture of family mutual relations of younger schoolboys of boarding-schools, an essence, the maintenance and the basic conceptions.

Розвинуто теоретичні засади та з'ясовано практичний стан проблеми ставлення до праці учнів V - VII класів загальноосвітніх шкіл-інтернатів. Розкрито суть і структуру позитивного ставлення, розроблено критерії оцінювання та показники її сформованості. Визначено й експериментально перевірено організаційно-педагогічні умови, що сприяють підвищенню сформованості позитивного ставлення до праці даних учнів у позаурочній діяльності, якими є раціональна організація різних видів трудової діяльності, застосування відповідних форм і методів трудового виховання, використання трудових традицій українського народу та школи-інтернату, побудова співробітництва педагогів і учнів за принципами особистісно орієнтованого виховання.

У дисертації досліджена проблема морального виховання засобами народної педагогіки учнів початкових класів шкіл-інтернатів у позаурочний час. Автором виявлені основні педагогічні умови, що забезпечують ефективність морального виховання молодших школярів. Визначені зміст, форми і методи морального виховання учнів початкових класів шкіл-інтернатів у позаурочний час, а також моральна вихованість молодших школярів, що передбачає систему моральних знань, умінь, навичок, переконань і виявляється в їхній поведінці, у конкретних вчинках, ситуаціях, у ставленні до природи, до оточуючих, до себе. Особливу увагу приділено діяльності молодших школярів у позаурочний час.

Теоретично обгрунтовано науково-педагогічні засади проблеми особливостей організації та змісту гуманістичного виховання учнів 5 - 9 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності, досліджено соціальні, психологічні, педагогічні та економічні причини, які викликали появу труднощів у спілкуванні учнів з однолітками та дорослими. Запропоновано положення, використання яких сприяє усуненню цих труднощів. Розроблено та експериментально перевірено модель гуманістичного виховання учнів 5 - 9 класів шкіл-інтернатів у позаурочній діяльності та модель оперативного управління нею, застосування яких забезпечує узгодженість у виховній роботі, сприяє формуванню позитивного психологічного клімату у взаємовідносинах школярів і педагогів. Виявлено та обгрунтовано педагогічні умови успішної організації гуманістичного виховання даних учнів.

Досліджено проблеми превентивної роботи з важковиховуваними молодшими школярами у загальноосвітніх школах-інтернатах. Проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід соціальної опіки дітей, позбавлених батьківського піклування, виявлено недоліки функціонування даної системи. З'ясовано специфіку психічного розвитку і поведінки дітей молодшого шкільного віку в інтернатних закладах і визначено найбільш характерні відхилення, які зумовлюють важковиховуваність учнів. Встановлено роль і значення психологічної служби в системі превентивного виховання дітей в інтернатних закладах. Розроблено й апробовано методику превентивної роботи з важковиховуваними дітьми.

Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено зміст, форми та методи підвищення ефективності діяльності вихователя за умов реабілітаційного центру. Розроблено ефективні форми та технології, які можуть забезпечити підготовку вихователів до реабілітаційної діяльності з урахуванням специфіки контингенту дітей та інноваційного закладу. Створено й експериментально перевірено модель діяльності вихователя з реабілітації дітей, які залишилися без опіки батьків, за умов реабілітаційного центру. Перевірено умови ефективності педагогічної діяльності у реабілітаційних центрах для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без опіки батьків.

Визначено, що в системі "Я"-образів підлітків шкіл-інтернатів актуальними є статусно-рольові категорії. Підліткам загальноосвітніх шкіл притаманна наявність соціально-діяльнісних категорій окрім статусно-рольових. Показано, що у підлітків шкіл-інтернатів структура "Я"-концепції малодиференційована, а система їх уявлень про себе узалежнюється уявленням і нормативними приписами значущих інших. З'ясовано, що в ідентифікаційній матриці підлітків шкіл-інтернатів більш значущими є суб'єктивні характеристики. Об'єктивній інформації про себе протистоять суб'єктивні категорії, констатація загально поширених якостей поступається пошуку особливих, неповторних особистісних проявів. Відмінності в емоційно-ціннісній складовій системи "Я"-образів менш виражені, ніж у когнітивній. Зокрема, у підлітків шкіл-інтернатів, у зв'язку з браком позитивних оцінок та позитивної підтримки людей з найближчого оточення, відбувається формування емоційної залежності. Відсутність самосхвалення, поблажливості до себе, позитивних рефлексивних очікувань щодо ставлення значущих інших призводять до внутрішньої конфліктності та самозвинувачення. Розроблено й апробовано соціально-психологічний тренінг з метою інтеграції "Я"-образів в єдину "Я"-концепцію. За допомогою статистичних методів показано, що запропонована система впливів є ефективним засобом психокорекційної роботи з підлітками, позбавленими батьківськго піклування за умов деприваційного середовища.

Розглянуто проблему корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів. Висвітлено психодіагностичний інструментарій, розроблено опитувальники з вивчення комунікабельних ускладнень спілкування та егоїзму в учнів шкіл-інтернатів. Визначено залежність між специфікою розвитку дитини у певному соціальному середовищі та формуванням специфічних особистісних утворень. Проаналізовано шляхи та методи корекції ускладненого спілкування в учнів шкіл-інтернатів.

Розкрито особливості переживання підліткової кризи вихованцями школи-інтернату, які тривалий час перебувають за умов депривації сімейної взаємодії. Виявлено, що утворення нових психологічних структур підлітка під час переживання ним вікової кризи ускладнюється депривованою ситуацією розвитку, в основі якої лежить незадоволення життєво значимих потреб. Наведено аналіз науково-теоретичних концепцій вітчизняної та зарубіжної психології, присвячених вивченню специфіки переходу від дитинства до дорослості, визначенню його змісту та структури. Удосконалено наукове уявлення щодо почуття дорослості як центрального утворення підліткової кризи, яке детермінує специфіку ціннісних ставлень підлітка. Визначено зміст та особливості переживання даної кризи та досліджено соціально-психологічні характеристики підлітка школи-інтернату в процесі її подолання. Виділено та обгрунтовано критерії (соціально-психологічної адаптованості, інтегральності ставлень, адекватності Я-образу), їх показники та типологію (нормативності, ситуативності, депривованості) цього переживання. Розроблено та апробовано коригуючу програму, спрямовану на актуалізацію соціогенної потреби самоприйняття та самореалізації депривованих підлітків.

Вивчено психологічну готовність вихованців інтернатних закладів до шлюбно-сімейних стосунків, виявлено зміст, структуру, критерії та показники її сформованості. Досліджено зміст ціннісно-смислової сфери особистості депривованих юнаків і дівчат, спрямованої на родинне життя. Визначено специфіку самооцінних ставлень вихованців інтернатних закладів стосовно виконання сімейних та соціальних ролей, досліджено сформованість навичок самокерівництва та самоорганізації життєдіяльності. Розкрито зміст еталонів маскулінності та фемінності в старшокласників, які виховуються без батьківської опіки та в батьківській сім'ї. Визначено рівень поінформованості депривованого юнацтва в питаннях культури сексуального та репродуктивного здоров'я, виховання дітей та сімейного спілкування. Виявлено соціально-психологічні умови, які сприяють успішному статеворольовому самовизначенню молоді, вихованої без батьківської опіки. Доведено ефективність системи психокорекційних заходів, орієнтованих на формування психологічної готовності вихованців інтернатних закладів до створення сім'ї. Конкретизовано доцільність впровадження альтернативних моделей надання психологічної підтримки випускникам даних закладів шляхом використання новітніх виховних технологій та доведено їх ефективність у формуванні відповідального ставлення до шлюбно-сімейних стосунків, адаптації до самостійного життя.

Досліджено актуальну проблему формування самостійності учнів початкових класів шкіл-інтернатів для дітей-сиріт. Розглянуто сутність понять "самостійність", "самосвідомість" і "самопізнання". Визначено принципи, форми, методи, засоби і прийоми позаурочної виховної роботи, проаналізовано можливий вплив даного виду діяльності на розвиток особистісної самостійності. Визначено та експериментально перевірено психолого-педагогічні умови ефективного формування самостійності учнів початкових класів шкіл-інтернатів для дітей-сиріт. Встановлено ефективний вплив на розвиток даної якості таких чинників: управління процесом виховання самостійності, формування самосвідомості у процесі виховання самостійності, розвиток позитивної сфери мотивації та особистісної потреби в учнів початкових класів, наявність у дітей відчуття емоційного благополуччя, диференційований підхід щодо вихованців, їх позаситуативно-особистісне спілкування, залучення школярів до різних видів діяльності (навчально-пізнавальної, суспільно-корисної, трудової та ігрової).

Розглянуто проблему формування соціального здоров'я дітей-сиріт підліткового віку в загальноосвітніх школах-інтернатах. Проаналізовано сучасний стан розробленості даної проблеми в теорії та практиці. Створено структурно-функціональну модель соціального здоров'я дітей-сиріт. Обгрунтовано теоретичні засади, розроблено концепцію та технологію формування соціального здоров'я дітей-сиріт підліткового віку. Визначено особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми-сиротами, урахування яких дозволяє підвищити її ефективність, що підтверджено підвищенням високого та середнього рівнів сформованості їх соціального здоров'я.

Розкрито особливості соціально-правового захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки (БО). Розглянуто проблему індивідуального підходу у професійному навчальному закладі до підлітків, позбавлених БО. Описано спеціальні психодіагностичні методики для вивчення поведінки учнів.

Раскрыты особенности социально-правовой защиты детей-сирот и детей, лишенных родительской заботы (РЗ). Рассмотрена проблема индивидуального подхода в профессиональном учебном заведении к подросткам, лишенных РЗ. Описаны специальные психодиагностические методики для изучения поведения учеников.

Проаналізовано організацію реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками в історії та теорії педагогіки. Визначено сутність реабілітації соціально дезадаптованої особистості як виду соціально-педагогічної діяльності та розкрито причини та прояви дезадаптації в сучасних підлітків. Розкрито організаційні основи діяльності реабілітаційного центру по роботі з соціально дезадаптованими підлітками. Обгрунтовано методику організації соціально-педагогічної роботи з батьками як необхідної умови ефективної реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками та визначено специфіку формування в педагогів готовності до реабілітаційної роботи з соціально дезадаптованими підлітками.

Проаналізовано стан розробленості проблеми в педагогічній теорії та практиці. Уточнено сутність поняття "комунікативна компетентність" стосовно учнів молодшого шкільного віку шкіл-інтернатів і визначено її структуру. Наведено специфіку формування комунікативної компетентності в учнів молодшого шкільного віку в позаурочній діяльності шкіл-інтернатів. Розроблено критерії, показники та виявлено рівні сформованості комунікативної компетентності зазначених учнів. Апробовано педагогічні умови формування комунікативної компетентності учнів молодшого шкільного віку в позаурочній діяльності шкіл-інтернатів, а саме: методична підготовка вихователів загальноосвітніх шкіл-інтернатів до формування комунікативної компетентності в молодших школярів для забезпечення суб'єкт-суб'єктної взаємодії; змістове і методичне забезпечення формування комунікативної компетентності учнів молодшого шкільного віку в позаурочній діяльності шкіл-інтернатів; залучення молодших школярів до різних видів спільної діяльності як засобу активізації міжособистісного спілкування.

Проаналізовано стан сформованості духовно-моральної вихованості учнів старших класів-вихованців навчальних закладів інтернатного типу. Висвітлено процес створення відповідних організаційно-педагогічних умов та впровадження до процесу духовно-морального виховання старшокласників дитячих будинків етнопедагогічних засобів. Виявлено умови досягнення максимальної оптимізації духовно-морального виховання та суттєвого підвищення його ефективності. Подано таблиці результатів дослідження рівня усвідомлення морально-духовних понять та сформованості пізнавального, поведінкового та ціннісно-мотиваційного компонентів морально-духовного розвитку. Виявлено причини загального низького рівня сформованості духовно-моральної вихованості серед старшокласників дитячих будинків. Відзначено, що сформовані навички самовиховання не завжди використовуються на практиці вихованцями дитячих будинків.

Проанализировано состояние сформированности духовно-нравственной воспитанности учащихся старших классов - воспитанников учебных заведений интернатного типа. Освещен процесс создания соответствующих организационно-педагогических условий и внедрения в процесс духовно-нравственного воспитания старшеклассников детских домов этнопедагогичних средств. Выявлены условия достижения максимальной оптимизации духовно-нравственного воспитания и существенного повышения его эффективности. Представлены таблицы результатов исследования уровня осознания морально-духовных понятий и сформированности познавательного, поведенческого и ценностно-мотивационного компонентов морально-духовного развития. Выявлены причины общего низкого уровня сформированности духовно-нравственной воспитанности среди старшеклассников детских домов. Отмечено, что сформированные навыки самовоспитания не всегда используются на практике воспитанниками детских домов.

Analyzed is the condition of formation of spiritual and moral education of high school students, pupils boarding schools. Elucidated is the process of creating the appropriate organizational and pedagogical conditions and introduction to the process of spiritual and moral education of seniors’ orphanages ethno pedagogical means. It is found that the conditions to achieve maximum optimization of spiritual and moral education and a substantial increase efficiency. Posted is the table of results of research awareness of moral and religious concepts and formation of cognitive, behavioral and motivational components of value-moral and spiritual development. Detected are the reasons for the overall low level of formation of spiritual and moral upbringing among secondary school children's homes. It is noted that self-generated skills are not always used in practice orphans.

Описано специфічні особливості навчально-виховної роботи з учнями інтернатних закладів.

Описаны специфические особенности учебно-воспитательной работы с учащимися интернатных учреждений.

Describes the specific features of educational work with pupils at boarding schools.

Увагу приділено проблемі духовно-морального виховання старшокласників-вихованців інтернатних закладів засобами української етнопедагогіки. Виокремлено, теоретично обгрунтовано зміст, методи та форми, експериментально перевірено педагогічні умови організації духовно-морального виховання старшокласників етнопедагогічними засобами в умовах інтернатів. Доведено, що запропоновані етнопедагогічні засоби духовно-морального виховання старшокласників-вихованців інтернатних закладів надають їм можливість оволодівати знаннями про провідні духовні та моральні якості особистості, формувати моральну свідомість та переконання, засвоювати норми та правила духовно-моральної поведінки з позицій народних уявлень про духовність і мораль, збагачуватися моральними почуттями, виробляти навички духовно-морального життя, самовиховуватися та самовдосконалюватися. Встановлено, що використання етнопедагогічних засобів у процесі духовно-морального виховання учнів старших класів закладів інтернатного типу зміцнює сформовані в учнів старших класів інтернатних закладів моральні еталони поведінки. Етнопедагогіка у цьому контексті відіграє роль органічного виразника духовно-морального світогляду українського народу, акумулює у собі зв'язок з етнічною культурою.

Висвітлено погляди на природу обдарованості у вітчизняних і зарубіжних психологічних теоріях. Показано особливості дослідження потенційної обдарованості дітей-сиріт. Розглянуто методи психодіагностики феномена обдарованості, в тому числі оригінальні авторські методи. Описано тренінгові технології для актуалізації потенційної обдарованості дітей-сиріт, які можуть бути успішно використані у шкільних групах.

Здійснено аналіз філософської, соціологічної, психологічної та педагогічної літератури з питань формування життєвої компетентності у випускників загальноосвітніх інтернатних закладів (ЗІЗ), уточнено сутність та структуру феномену "життєва компетентність". Обгрунтовано критерії, показники та рівні сформованості життєвої компетентності, визначено специфіку її формування у випускників ЗІЗ інтернатних закладів. Розроблено структурно-функціональну модель формування життєвої компетентності випускників ЗІЗ. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено ефективність педагогічних умов виховання цієї інтегративної властивості особистості. Розроблено та впроваджено змістово-методичне забезпечення процесу формування життєвої компетентності випускників ЗІЗ.