Індекс рубрикатора НБУВ: Ч430.221.05

Рубрики:

Інклюзивне навчання в галузі загальної дефектології

Шифр НБУВ: В359761/1 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: С491.3 я73 + Ч430.221.05 я73

Рубрики:

Соціальна допомога дітям, підліткам, молоді. Захист прав дітей

Інклюзивне навчання в галузі загальної дефектології

Шифр НБУВ: ВА867572 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено теоретичні та прикладні аспекти роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного освітнього середовища. Розглянуто сучасні підходи щодо впровадження інклюзії в український освітній простір, охарактеризовано перспективи її подальшого розвитку. Розкрито особливості організації інклюзивного навчання дітей з різними типами освітніх труднощів в Україні та за кордоном. Акцентовано увагу на інклюзивній компетентності педагогів, збереженні їх здоров'я та запобіганні професійному вигорянню.

Розглянуто теоретичні засади соціально-психологічної реабілітації як наукової проблеми. Увагу приділено інклюзивному туризму у контексті соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з особливими освітніми потребами. Розглянуто також нормативно-правові засади впровадження інклюзивного туризму як засобу реабілітації дітей та молоді з особливими освітніми потребами. Досліджено технології інклюзивного туризму: від теорії до практики. Акцентовано на системі соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного туризму. Висвітлено освітньо-виховний та соціалізаційний потенціал інклюзивного туризму. Наведено методику проведення екскурсії.

Проаналізовано теоретичні та прикладні питання організації освітньої та соціальної інклюзії осіб з особливостями розвитку. Доведено про важливість якісної управлінської, організаційної діяльності, забезпечення психологічної безпеки. Окрему увагу приділено технологічному аспекту інклюзії осіб з порушеним зором і слухом, питанням розвитку фахового партнерства в інклюзії та особистісного потенціалу людини в умовах інклюзії. Висвітлено авторське бачення потенціалу доступного середовища для осіб з особливостями психофізичного розвитку.

Розкрито актуальні питання теорії та практики спеціальної освіти, зокрема педагогіки та психології. Представлено результати теоретичних, практичних, а також експериментальних досліджень проблем навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами. Запропоновано методичні рекомендації щодо їх впровадження в освітній процес дошкільних та шкільних спеціальних закладів освіти. Розкрито основні напрями оптимізації навчання та виховання дітей з особливими потребами на підставі врахування педагогічного досвіду практичних працівників.

Розв'язано наукову проблему щодо виконання комплексного аналізу теоретичних і методологічних основ соціалізації учнів з особливими освітніми потребами в умовах шкільного середовища наприкінці XX - початку XXI ст., які пояснюють розвиток і соціалізацію особистості у контексті психоаналітичного, соціогенетичного, когнітивного, культурно-еволюційного, індивідуально-центрованого напрямів та крізь призму соціалізації осіб з особливими освітніми потребами. Визначено ключові аспекти соціалізації особистості з особливими освітніми потребами в теорії та практиці загальної середньої освіти зарубіжних країн і стратегічні орієнтири соціалізації у контексті організації освітнього процесу в умовах вітчизняного соціоосвітнього середовища школи, що охоплюють детермінанти й моделі інклюзивної освіти. Проаналізовано стратегії організації освітньої інклюзії, розкрито потенціал фізичної культури і фізичного виховання в соціалізації учнів з особливими освітніми потребами. Охарактеризовано сутність і зміст компетентності вчителя шляхом аналізу його ролі та функцій у забезпеченні соціалізації учнів з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти. Досліджено складові його готовності до роботи в умовах інклюзивного класу, висвітлено потенціал інноваційних методів під час проектування культури шкільного середовища, розроблення змістової характеристики навчання й виховання. Визначено перспективи вдосконалення соціалізації учнів з особливими освітніми потребами з урахуванням сучасних соціально-освітніх парадигм. Уточнено наукові дефініції "соціалізація", "потреби", "учні з особливими освітніми потребами", "інклюзія", "інклюзивна освіта", "моделі соціалізації", "стратегії соціалізації", "культура шкільного середовища", "школа, доброзичлива для учнів з особливими освітніми потребами". Подальшого розвитку набули наукові положення про соціалізацію особистості, що охоплює ступені, стадії, типи, механізми, чинники, моделі, види та фактори, а також теорії і практики соціалізації учнів, котрі ґрунтуються на врахуванні специфіки роботи педагогів із учнями, які мають особливі освітні потреби, й аналізі культури шкільного середовища крізь призму української освітньої політики. До наукового обігу введено нові факти, теоретичні ідеї та підходи до вивчення процесу соціалізації учнів з особливими освітніми потребами в умовах шкільного соціоосвітнього середовища наприкінці XX - початку XXI ст.

Дослідженно проблему формування готовності майбутніх учителів початкової школи (далі - ПШ) до здійснення інноваційної діяльності (далі - ІД) в умовах інклюзивного навчання. Визначено й охарактеризовано педагогічні умови формування їх готовності до вищезазначеної діяльності. Встановлено причини, які перешкоджають ефективному впровадженню інноваційних технологій у ПШ (недостатнє врахування вікових особливостей учнів, система освіти зорієнтована на набуття знань, умінь і навичок, а не компетенцій, відсутність навичок застосування в освітньому процесі інноваційних технологій у частини вчителів ПШ тощо), окреслено шляхи їх мінімізації. Експериментально доведено ефективність розробленої структурно-функціональної моделі формування готовності до ІД вчителів ПШ в умовах інклюзивного навчання, що містить змістовий, організаційно-діяльнісний та діагностичний блоки. Охарактеризовано зміст, структуру (мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний і емоційний компоненти), визначено критерії (цільовий, знаннєвий, операційний, коригувальний, вольовий), показники та рівні (початковий, середній, достатній, креативний) досліджуваної готовності. Проаналізовано й узагальнено результати проведеного педагогічного експерименту з використанням методів математичної статистики, встановлено позитивну динаміку показників рівнів готовності вчителів ПШ до ІД в умовах інклюзивного навчання, що підтверджує ефективність запропонованих педагогічних інновацій. Рекомендовано проводити подальші наукові розвідки у теоретико-практичному вивченні особливостей використання інноваційних педагогічних технологій в умовах Нової української школи, удосконаленні форм підготовки до впровадження ІД майбутніх фахівців в процесі педагогічної практики, розробці засобів формування готовності вчителів інших дисциплін до ІД в умовах інклюзивного навчання та їхнього теоретичного та методичного забезпечення.

Розкрито сучасні підходи до фахової підготовки фахівців для навчання дітей з особливими освітніми потребами. Зазначено, що в умовах соціально-економічних змін у суспільстві, нових поглядів на якість освіти в цілому, назріла необхідність реформування та осучаснення основних положень спеціальної освіти, що вимагає її відповідності європейським і новим Державним стандартам в Україні. Для визначення сучасних підходів із підготовки фахівців для навчання дітей з особливими освітніми потребами використано теоретичні методи: аналіз, узагальнення, інтерпретація сучасної наукової та навчально-методичної літератури. Результати обгрунтовують необхідність здійснення системної, поступової та послідовної спеціальної педагогічної роботи, яка спрямована на розвиток соціальної активності, виховання життєздатності особистості через формування у неї життєвих компетентностей, що забезпечить спроможність повноцінного існування дитини з особливими освітніми потребами у соціумі. Визначено основні складові нової Концепції спеціальної освіти: інклюзивна форма навчання дітей з особливими потребами, забезпечення їхньої соціалізації, особистісно-зорієнтований і компетентнісний підходи. Увагу зосереджено на низці проблем, які є й досі не вирішеними та гальмують процес підготовки фахівців для навчання дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі й в інклюзивному закладі освіти. За результатами теоретичного дослідження доведено необхідність проведення підготовки фахівців для реабілітації дітей у широкому сенсі. Висвітлено ідею незалежного життя, яка є ядром сучасної Концепції спеціальної освіти. Наголошується, що фахівці спеціальних навчальних закладів мають відігравати важливу роль в керуванні процесом соціального розвитку своїх вихованців і досягненні ними загального рівня соціальної переконливості. Зазначено на необхідності впровадження інноваційних підходів до підготовки фахівців для навчання дітей з особливими потребами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч430.221.05 + Ч424.42

Рубрики:

Інклюзивне навчання в галузі загальної дефектології

Шифр НБУВ: РА450493 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обґрунтовано теоретико-методологічні засади функціонування виховної системи навчально-реабілітаційного закладу, комплексно розкрито управлінсько-організаційні та технолого-методичні аспекти її моделювання і практичного забезпечення. Проаналізовано інноваційний досвід модернізації освітньо-реабілітаційної практики за напрямами підвищення її життєтворчого, компетентнісного та соціалізаційного потенціалу. Концептуалізовано цілісне авторське бачення теоретико-методологічних основ корекційного виховання дітей з особливими потребами, можливостей забезпечення його компенсаторної спрямованості й організаційної специфіки фахового супроводу. За підсумками експериментального дослідження експліковано наявність в експериментальних закладах суттєвої, статистично значущої позитивної динаміки, що доводить ефективність розробленої та впровадженої виховної системи навчально-реабілітаційних закладів для дітей з особливими потребами.

Подано нове вирішення науково-прикладної проблеми фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми зі складними порушеннями розвитку. За результатами теоретичного пошуку та власних емпіричних досліджень уперше спроєктовано, науково обґрунтовано комплексну, диференційовану, багатофакторну систему організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми молодшого шкільного віку зі складними порушеннями розвитку в навчально-реабілітаційних центрах. Обґрунтовано методологічні підходи організації фізкультурно-оздоровчої роботи школярів зі складними порушеннями розвитку. Схарактеризовано сутність і структуру феномена "фізкультурно-оздоровча робота школярів зі складними порушеннями розвитку в навчально-реабілітаційних центрах". Визначено компоненти (методологічний, організаційно-діяльнісний, оцінювальний), критерії (антропометричний, функціональний, соматичний, психоемоційний) і виявлено рівні фізичного здоров'я дітей зі складними порушеннями розвитку. Виокремлено фактори та провідні показники, що зумовлюють рівень фізичного здоров'я дітей зі складними порушеннями розвитку. Виявлено особливості психофізичного розвитку та функціонального стану дітей зі складними порушеннями розвитку порівняно з однолітками, які не мають складних порушень розвитку. Зазначено, що розроблена й упроваджена комплексна, диференційована, багатофакторна система фізкультурно-оздоровчої роботи з молодшими школярами зі складними порушеннями розвитку в умовах навчально-реабілітаційних центрів підтвердила свою ефективність і значущість.

Розглянуто проблему реалізації особистісно-орієнтованого підходу до учнів з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Досліджуючи цей феномен, розкривається сутність особистісно-орієнтованого підходу. Визначено його структурні елементи, а також окремі аспекти, що присвячені проблемі особистісно-орієнтованого підходу до дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі. Визначено, що особистісно-орієнтоване навчання в умовах інклюзії базується на принципах диференціації, індивідуалізації та реалізується за допомогою модифікації та адаптації змісту, процесу та продукту навчання. Доведено, що для того, щоб забезпечити особистісно-орієнтований підхід у навчанні учням інклюзивного класу, учитель має поєднувати на одному уроці різні види навчальної діяльності, що пристосовані до психофізіологічних особливостей учнів. Це сприяє створенню психологічно комфортного середовища організації ефективного індивідуалізованого навчання учнів через максимальну активізацію їх природних можливостей.

Мета роботи - показати необхідність кардинального оновлення об'ємно-просторової та архітектурно-планувальної організації архітектурного середовища закладів вищої освіти з урахуванням інклюзивності освітнього простору, поставити завдання і методи дослідження. Методи дослідження. Для досягнення сформульованої мети застосовано теоретичні методи: аналіз та узагальнення наукової літератури та робіт з тематики, законодавчої та нормативної бази у сфері інклюзивної освіти в Україні. Наукова новизна. Проблема, що піднімається в роботі, обгрунтована невідповідністю і суперечностями між положеннями законодавчих актів і нормативів щодо забезпечення рівного доступу до якісної вищої освіти всім громадянам та архітектурно-планувальними рішеннями існуючих будівель закладів вищої освіти. Саме у розв'язанні цієї задачі, у визначенні першочергових шляхів та завдань по реальному впровадженні інклюзії у вишах й полягає наукова новизна даної роботи. Практична значимість. Практична реалізація створення реального безбар'єрного освітнього простору для осіб з інвалідністю у закладах вищої освіти є однією із першочергових вимог у зв'язку з ратифікацією нашою країною Конвенції ООН про права людей з інвалідністю та Угоди про Асоціацію з ЄС. В той же час розміщення більшості закладів вищої освіти у будівлях та спорудах старої забудови зі старими плануваннями значно ускладнює практичневирішення проблеми; потребує ретельного вивчення та аналізу існуючих схем з метою оптимального вибору напрямків модернізації чи реконструкції з урахуванням передусім фізичної інклюзії. Результати. Створення інклюзії освітнього простору в системі вищої освіти на регіональному рівні дадуть змогу удосконалити державну систему захисту прав молоді з інвалідністю, забезпечити в першу чергу фізичну доступність до здобуття вищої освіти, забезпечити розвиток ефективного та доброзичливого освітнього середовища, спрямованого на розвиток особистості, розумових і фізичних здібностей. Це потребує консолідованих зусиль з боку керівництва закладів вищої освіти, фахівців-проектувальників, громадських організацій, місцевих органів самоврядування, що врешті-решт буде сприяти вирішенню порушеної проблеми в найближчій перспективі.

Висвітлено актуальні питання розвитку та соціалізації дітей з особливими освітніми потребами як передумови побудови сучасних психолого-педагогічних технологій їхнього супроводу у закладі освіти та в сім'ї. Розглянуто різні науково-методичні підходи до оцінки інтелектуального розвитку дітей з особливими освітніми потребами. Увагу приділено дослідженню проблем затримки психічного розвитку, психологічних ускладнень у дітей з тяжкими порушеннями мовлення. Розкрито можливості соціально-побутової адаптації дітей з порушеннями інтелектуального розвитку помірного ступеня.

Висвітлено питання загальнотеоретичних та методичних засад інклюзивної педагогіки з опорою на основні концепції, поняття і принципи. Представлено матеріали з історії інклюзивної педагогіки. Деталізується суть процесу включення дитини з особливими освітніми потребами до класичних груп закладу дошкільної освіти (далі ЗДО). Розглянуто особливості підтримки і супроводу дитини дошкільного віку з особливими освітніми потребами в ЗДО у співпраці з родинами. З урахуванням сучасних тенденцій в системі дошкільної освіти представлено порядок ведення документації, співпрацю учасників інклюзивного процесу та зміст роботи ЗДО з організації освітнього процесу в умовах інклюзивної освіти. До кожного розділу поданопрактичний матеріал.

Проаналізовано інклюзивне навчання як психолого-педагогічну проблему, зарубіжний і вітчизняний досвід післядипломної педагогічної освіти вчителів початкової школи. Презентовано сучасні ідеї підготовки вчителів до інклюзивного навчання дітей молодшого шкільного віку. У результаті дослідження визначено "готовність вчителів до інклюзивного навчання учнів початкової школи" як здатність учителя володіти спеціальними педагогічними технологіями, знаннями з основ корекційної педагогіки та психології, уміннями адаптувати навчальні програми та модифікувати освітнє середовище початкової школи для дітей з особливими освітніми потребами, спроможність працювати в команді. Наголошено на необхідності створення обгрунтованих педагогічних умов, що сприяють успішному формуванню в системі післядипломної педагогічної освіти готовності вчителів до інклюзивного навчання учнів початкової школи, серед яких: формування позитивної мотивації вчителів початкової школи до професійного самовдосконалення та досягнення успіху в запроваджені інклюзивного навчання; формування вмінь і навичок у вчителів початкової школи щодо створення сприятливого освітнього середовища для інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами шляхом збагачення практичного досвіду на базі інклюзивно-ресурсних центрів; формування позитивного образу вчителя інклюзивного навчання. Розроблено, теоретично обгрунтовано й експериментально доведено ефективність структурно-функціональної моделі формування в системі післядипломної педагогічної освіти готовності вчителів до інклюзивного навчання учнів початкової школи, яка складається з трьох взаємопов'язаних блоків: організаційного, змістового-практичного й оцінно-результативного. Складовими моделі є: мета; зміст, наукові підходи, принципи навчання, завдання; педагогічні умови, форми, методи, засоби; компоненти, критерії, рівні (з коригуванням) та результат - сформована готовності вчителів до інклюзивного навчання учнів початкової школи.

Визначено теоретичні та практичні засади диференційованого підходу до дітей із порушеннями психічного розвитку, зокрема з поведінковими й емоційними порушеннями. Доведено, що такі діти потребують застосування методики функціонально-поведінкового оцінювання, обов'язкового плану позитивного поведінкового втручання, адаптації середовища та, при наявних порушеннях інтелектуального розвитку, модифікації навчального матеріалу. Діти з подвійною винятковістю (обдаровані діти з гіперактивним розладом із дефіцитом уваги (ГРДУ)) потребують особливого підходу до побудови навчального процесу. Охарактеризовано модель системи комплексного супроводу дітей із порушеннями психічного розвитку на основі диференційованого й індивідуального підходу до дітей із ГРДУ в інклюзивному освітньому процесі, що базується на тісній співпраці мультидисциплінарної команди фахівців із батьками дитини та підтримується на рівні державної освітньої політики. Представлено технологію супроводу дітей із порушеннями психічного розвитку в освітньому процесі, яка є універсальною та може використовуватись широким колом педагогічних працівників.

Розглянуто публічне управління забезпеченням територіальних громад якісною початковою та інклюзивною освітою. Досліджено проблематику освіти, акцентовано увагу на супровід реформування освіти та децентралізації. Детально розглянуто освітню мережу Приазовської об'єднаної територіальної громади, її фінансове забезпечення, зміни під час реформування та децентралізації, а також їх наслідки. Встановлено, що рішення про створення опорних шкіл має приймати громада не тільки на основі економічного обгрунтування, а й на основі опитувань жителів громади з урахуванням соціального аспекту. Основою для прийняття рішення про закриття малокомплектних шкіл стає значна витратність освітньої галузі в бюджеті територіальної громади. Визначено, що фінансування освіти Приазовської об'єднаної територіальної громади до 2018 р. здійснювалося спочатку за рахунок освітньої субвенції з Державного бюджету та обласного, за рахунок власного бюджету громади, надалі було змінено порядок нарахування субвенцій, і територіальні громади почали одержувати два види субвенцій/дотацій, з яких мали утримувати освіту. Ретельно розглянуто публічне управління у галузі створення інклюзивного компоненту навчання як підготовчий і практичний, так і підсумковий етапи. Проаналізовано фінансування інклюзивного компонента навчання та співвідношення фінансування до початкових класів. Встановлено, що упровадження інклюзивного компоненту зробить освітній простір соціальним простором співпраці, відкритим як для учасників освітньої спільноти, так і для громади. Визначено, що основними ризиками під час впровадження інклюзивних класів Нової української школи є слабкість матеріально технічної бази, нестача фінансових ресурсів, висококваліфікованих кадрів. Мінімізувати ці ризики можливо за допомогою пристосування наявної матеріально-технічної бази до нових умов і проведення роз'яснювальної роботи. Зроблено висновки щодо підсумкових результатів реформування та децентралізації освітньої галузі.

Проаналізовано суть і зміст поняття інклюзивного освітнього середовища як сукупності умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб і можливостей. Обгрунтовано, що інклюзивне освітнє середовище має створюватися не лише в закладі освіти, а й учителями на конкретних уроках, зокрема на уроках іноземної мови. Визначено, що забезпечення створення інклюзивного освітнього середовища на заняттях з іноземної мови має передбачати наявність низки спеціальних професійних умінь учителя.