Досліджено історію психолого-педагогічної думки, практичний досвід виховання дітей раннього віку з найдавніших часів до першої третини І-го тисячоліття до н.е., у класичний період VI - IV ст. до н.е., післякласичний період або елліністичний з другої половини IV ст. до н.е. до V ст. н.е., період середньовіччя V - XVII ст., період Відродження XIV - XVI ст. (в Україні цей період визначено з середини XVI до початку XVIII ст.), період розвитку буржуазного суспільства XVII - ХІХ ст., сучасний період - з початку ХХ ст. Висвітлено педагогічні умови виховання дітей, які здобули найбільше визнання у народній свідомості, а також погляди, що розвивались в українській педагогіці.

Розглянуто питання теорії та практики сімейного виховання в зарубіжній педагогіці. Здійснено комплексний аналіз, визначено теоретико-методологічні засади становлення та функціонування системи сімейного виховання в країнах Західної Європи та Північної Америки. Досліджено динаміку становлення та розвитку системи принципів, форм і методів та особливостей сутності теорії та практики сімейного виховання в зарубіжній педагогічній науці. Визначено пріоритети сімейного виховання в зарубіжжі та наведено значну кількість педагогічних фактів та явищ. Запропоновано класифікацію структур сімейної організації.

Висвітлено актуальність проблеми педагогічної просвіти батьків у досліджуваний період, виявлено динаміку становлення та розвитку ідеї педагогічної просвіти батьків, розглянуто систему психолого-педагогічних та медико-фізіологічних знань, необхідних батькам для ефективної реалізації завдань виховання. Розкрито сутність, мету, завдання, засоби, способи та специфіку розумового, морального, естетичного виховання дітей у сім'ї. Узагальнено напрями здійснення педагогічної просвіти батьків на сторінках педагогічної преси. Узагальнено досвід організації батьківських гуртків, комітетів, спілок, товариств. Порівняно зміст та форми педагогічної просвіти батьків, що мали місце у досліджуваний період та за сучасних умов.

Розкрито особливості фостерної сім'ї як соціально-педагогічного мікросередовища, виявлено й обгрунтовано умови ефективного виховного впливу фостерної сім'ї: бажання дитини бути у прийомній сім'ї, доброзичливе ставлення фостерних батьків та їх рідних дітей до прийомної дитини, професійність соціальних педагогів дитини та прийомної сім'ї. Розкрито особливості підготовки та практичного навчання фостерних батьків для роботи з дітьми та доведено ефективність даного процесу. Вивчено теорію та історію розвитку фостерних сімей Великої Британії як соціально-педагогічного середовища підтримки особистості дитини. Проведено емпіричні дослідження взаємодії прийомної дитини, фостерної сім'ї, соціальних педагогів.

Розглянуто особливості реалізації педагогічного процесу за умов американської домашньої освіти, розкрито роль домашнього вчителя і учня в доборі змісту, форм і методів навчання, подано тлумачення американського терміна "ненавчання".

Рассмотрены особенности реализации педагогического процесса в условиях американского домашнего образования, раскрыта роль домашнего учителя и ученика в подборе содержания, форм и методов обучения, дано толкование американского термина "необучения".

The article addresses the specific ways to realize in-home schooling and reveals the role of an in-home teacher and a student in employing modes and methods of training. Defined also is the concept of the American "neoeducation".

Здійснено системний аналіз розвитку поглядів щодо інституту батьківства в історії української етнопедагогіки. Теоретично обгрунтовано феномен інституту батьківства та досліджено процес формування засад і вдосконалення ролі цього виховного інституту в історії вітчизняної педагогіки (IX - XX ст.). Розкрито роль, значення та функції батьків у контексті народної культури українців. Узагальнено та систематизовано міркування вчених щодо інституту батьківства. Виділено періоди становлення та розвитку виховного інституту у вітчизняній етнопедагогічній теорії та практиці виховної діяльності української сім'ї. Досліджено роль і значення української жінки-матері в родині та у загальному процесі національно-культурного розвитку нації. Проаналізовано сучасний стан і проблеми української сім'ї та інституту батьківства, вивчено механізм реалізації його функцій.

Розкрито історичні витоки і традиції родинного виховання у національній етнопедагогічній культурі. Розглянуто питання історичного формування морально-духовного змісту виховного ідеалу у родинній етнопедагогіці, системи навчання та виховання дітей у період Київської Русі, української козацької педагогіки Гетьманщини. Проаналізовано роль матері в українській родині, православну віру як важливий фактор морально-духовного виховання дітей та молоді в традиційній українській родині, основні напрями виховання в українській родинній педагогіці. Висвітлено психолого-педагогічні проблеми сучасних сімей в Україні, методичні аспекти впровадження національної системи освіти та виховання в практику родинного виховання та виховну роботу закладів освіти. Визначено місце і роль сім'ї у вихованні дітей, вплив мікроклімату сім'ї на формування особистості дитини, усної народної творчості на розвиток культури мовлення дітей, а також роль народних традицій у національному вихованні дітей і молоді.

Раскрыты исторические истоки и традиции семейного воспитания в национальной этнопедагогической культуре. Рассмотрены вопросы исторического формирования морально-духовного содержания воспитательного идеала в семейной этнопедагогике, системы обучения и воспитания детей в период Киевской Руси, украинской казаческой педагогики Гетманщины. Проанализированы роль матери в украинской семье, православная вера как важный фактор морально-духовного воспитания детей и молодежи в традиционной украинской семье, основные направления воспитания в украинской семейной педагогике. Освещены психолого-педагогические проблемы современных семей в Украине, методические аспекты внедрения национальной системы образования и воспитания в практику семейного воспитания и воспитательную работу образовательных заведений. Определены место и роль семьи в воспитании детей, устного народного творчества на развитие культуры речи детей, а также роль народных традиций в национальном воспитании детей и молодежи.

Здійснено комплексний аналіз традиційної та сучасної системи родинного виховання дітей у китайській сім'ї. Досліджено основні закономірності становлення та розвитку китайської сім'ї, охарактеризовано її структуру та визначено основні функції, проаналізовано їх залежність від соціально-економічних, політичних, ідеологічних та соціокультурних чинників. Досліджено ціннісні орієнтири, зміст, принципи, методи та засоби родинного виховання дітей у Китаї на різних етапах історичного розвитку. Показано вплив радикальних соціальних і політичних перетворень останнього сторіччя на зміну характеру родинного виховання в Китаї, виявлено основні напрями та тенденції його розвитку в сучасний період. До наукового обігу введено раніше невідомі теоретичні ідеї китайської педагогіки. Розглянуто методи трудового, фізичного, морально-етичного, естетичного, патріотичного, екологічного та розумового виховання дітей, проаналізовано особливості використання традиційних виховних засобів, зокрема міфології. Визначено перспективи творчого використання китайського досвіду родинного виховання в Україні. Простежено особливості співпраці сім'ї та школи у сучасному Китаї як специфічної форми поєднання традиційних і сучасних підходів і методів виховання на засадах народної педагогіки.

Проаналізовано національне виховання в родинах української еліти (кінця XIX - початку XX ст.) на прикладі родинно-виховного досвіду сімей Старицьких - Лисенків, Коцюбинських, Крушельницьких, Грушевських, Крамаренків, Суровцових, Бажанів. На підставі узагальнення родинновиховного досвіду у досліджених родинах визначено головні напрями національного виховання (психологічний, світоглядний, етичний, етнокультурний). Виокремлено поведінкові аспекти (морально-емоційний, діяльнісно-вольовий, мовленнєво-культурний). Виявлено умови, форми, методи, засоби виховання. Розроблено модель виховання елітарної особистості. Розроблено рекомендації щодо наповнення змісту фахових дисциплін інформацією про родинно-виховний досвід еліти кінця XIX - початку XX ст., а також спецкурс "Виховання в українських елітарних родинах кінця XIX - початку XX ст.".

Проаналізовано педагогічні ідеї найвизначніших представників українського просвітницького руху ХVІІІ ст. І. Максимовича, М. О. Козачинського, Г. С. Сковороди, Я. П. Козельського, П. В. Завадовського, В. Н. Каразіна, А. Прокоповича-Антоновського, І.Ф. Тимківського, в історико-педагогічній спадщині яких червоною ниткою проходить ідея сімейного виховання, а на цій основі формування у молоді таких важливих моральних рис, як повага до батьків, жінки, бабусі, дідуся; почуття милосердя, вдячності, слухняність, ввічливість тощо. Розглянуто такий феномен в розвитку української педагогічної думки, як козацька педагогіка. Акцентовано увагу на вихованні традиції в козацькій сім'ї, де панували культ Батька та Матері. Окреслено аспекти подальшого дослідження теми сімейного виховання в епоху українського барокко.

Розглянуто родинно-виховний досвід української еліти кінця ХІХ - початку ХХ ст., який за змістом, метою, завданнями має національний характер, базується на багатому емпіричному матеріалі, прикладах самовідданої праці її представників задля досягнення державної незалежності України, розвитку національної культури. Зазначено, що культурницька еліта піднесла питання родинного виховання на рівень революційної проблеми; обговорювала тісний зв'язок виховання в сім'ї з суспільним життям; розглядала проблему виховання дітей не як особисту справу батьків, а як їх громадянський обов'язок тощо. Доведено, що національне виховання в родинах української еліти кінця ХІХ - початку ХХ ст. базувалося на народній педагогіці, українознавстві, тим самим сприяючи піднесенню національної самосвідомості дитини, формуванню уявлення про самобутність рідної нації. Розкрито сімейне виховання у відомих родинах того часу - Грушевських, Крушельницьких, Драгоманових, Косачів, Лисенків, Старицьких, Бажанів та ін., де плекалися гуманістичні основи особистості, її моральні чесноти, зберігалися та шанувалися рідна мова, знання роду та збереження його честі, родинно-побутова культура, гостинність, демократизм стосунків тощо. Окреслено напрями національного виховання (розумовий, моральний, патріотичний, естетичний, трудовий), які мають суттєве теоретико- методологічне значення для визначення та обгрунтування цілей, ідеалів, змісту та методики виховання елітарної особистості.

Розглянуто рольові ігри дітей східних слов'ян VI - XIII ст. На основі вивчення даних археології, історії, етнографії, народознавства та фольклористики виокремлено ігри дітей наших пращурів часів розпаду первісного суспільства та перших віків існування Давньоруської держави й князівств епохи феодального роздроблення. Охарактеризовано гру в бабки; в керамічні кружечки; ігри в шашки та шахи, зі шкіряним і дерев'яним м'ячем; такі ігри, як січки-лічилки, пов'язані з підрахунком зарубок на дерев'яних палицях, стовбурах або пов'язані з трудовими процесами; ігри, пов'язані з обрядами зустрічі весни; ігри старших дівчаток тощо.

Рассмотрены ролевые игры детей восточных славян VI - XIII ст. На основе изучения данных археологии, истории, этнографии, народоведения и фольклористики выделены игры детей наших предков времен распада первобытного общества и первых веков существования Древнерусского государства и княжеств эпохи феодального раздробления. Охарактеризованы игры в бабки; в керамические кружки; игры в шашки и шахматы, с кожаным и деревянным мячом; такие игры, как сечки-считалки, связанные с подсчетом зарубок на деревянных палках, стволах или связанные с трудовыми процессами; игры, связанные с обрядами встречи весны и др.

Are considered role-playing children of Eastern Slavs VI-XIII centuries. On the basis of the data of archeology, history, ethnography, ethnology and folklore provided children's games of our ancestors since the collapse of the primitive society and the first centuries of the existence of Ancient States and the era of feudal principalities. We characterize the game in the grandmother, in ceramic mugs, games of checkers and chess, with leather and a wooden ball; games such as chaff-rhymes associated with counting notches on the wooden poles, tree trunks or related to labor processes; games associated with the rites of spring meeting

На основі наукових досліджень та аналізі психолого-педагогічної літератури, простежено, як відображено ідеї родинного виховання в досвіді видатних діячів минулого. Розглянуто родину як виховну інституцію у поглядах давньокитайського мислителя Конфуція, особливості виховного впливу дорослих на дитину у давньоримських мислителів Квінтиліана та Плутарха, роль прикладу батьків у вихованні підростаючого покоління у "Повчаннях" Володимира Мономаха. Зосереджено увагу на розвитку родинного виховання у добу українського бароко, зокрема на ідеї природовиховання Г.С. Сковороди та головній умові морального виховання, яку він вважав обов'язковою та необхідною - виховання у дітей вдячності. Акцентовано увагу на такому феномені в розвитку української педагогічної думки, як козацька педагогіка за доби українського бароко і, зокрема, козацького визвольного руху. Досліджено сімейні виховні традиції, що склалися у ХІХ - на початку ХХ ст., через творчість українських національних геніїв К. Ушинського, Т. Шевченка, Л. Українки, І. Франка. Розкрито педагогічні погляди на родинне виховання та роль матері як центру української сім'ї видатних педагогів С. Русової, Г. Ващенка, Т. Лубенця, Н. Лубенець, А. Макаренка, В. Сухомлинського. Зазначено, що незважаючи на всі соціально-економічні негаразди нашого суспільства, на недооцінення ролі сім'ї в умовах українського відродження, родина буде виконувати свою місію, дану їй Богом: народжувати й виховувати дітей, і залишиться осередком людяності, безкорисливості та мудрості.

На основі історичних, археологічних, етнографічних джерел проаналізовано розвиток шлюбних стосунків у східних слов'ян та їх попередників, а також їх вплив на виховання дітей. Розглянуто перешкоди, що стояли на шляху становлення парної сім'ї, формування якої повинне було привести до заміни роду як господарського колективу виробничим об'єднанням зовсім іншого типу - об'єднанням, що складалося із сімей. Розкрито поняття "родья", "авункулат", "кум", "патронія". Зазначено, що зміцненню сім'ї сприяла поява закону розподілу суспільного продукту за працею, згідно з яким спочатку враховувався тільки внесок людини у створення продукту, згодом - рівень його відповідності можливостям людини, а потім і розмір внеску. Розкрито розвиток взаємовідносин чоловіка та жінки в сім'ї, особливі перехідні форми від матріархату до патріархальної сім'ї. Зосереджено увагу на сімейній общині епохи патріархату. Окреслено роль сімейної ради, яка здійснювала загальне управління всією господарською діяльністю патріархальної сім'ї, значною мірою регулювала й особисте життя членів родини. Висвітлено відносини дітей і батьків у згаданій сім'ї, особливості виховання в ній маленьких хлопчиків і дівчаток. Визначено характерні риси малої сім'ї, поява якої сприяє розпаду великої сім'ї та родової общини, сприяє формуванню сільської общини. Охарактеризовано малу давньоруську сім'ю VII - VIII ст.

Констатовано, що під впливом соціально-економічних факторів тривалий розвиток шлюбно-сімейних відносин спричинив появу малої моногамної (за часів класового суспільства) сім'ї, яка стала як самостійною економічною одиницею, так і основним осередком виховання дітей.

Розглянуто роль домашньої освіти на українських землях Російської імперії у ХIХ - ХХ ст. Висвітлено методику початкового навчання дитини в домашніх умовах у працях педагога і психолога К. Д. Ушинського. Наведено поради батькам і наставникам з вивчення рідної мови. Розкрито зміст виховання в сім'ї.

Освещена роль домашнего воспитания на жизненном и творческом пути К. Д. Ушинського. Приведены советы родителям и наставникам по изучению родной речи. Раскрыто содержание воспитания в семье.

З'ясовано витоки та генезис, досліджено проблеми теорії та практики домашньої освіти в Україні у першій половині XIX ст. Визначено тенденції розвитку домашнього навчання та виховання від часів Київської Русі до XIX ст. Розкрито погляди світових і вітчизняних філософів, просвітників, педагогів щодо організації домашньої освіти. Конкретизовано мету домашньої освіти у досліджуваний період. Розкрито нормативні засади діяльності домашніх наставників і вчителів в Україні у першій половині XIX ст. Проаналізовано законодавчі документи та педагогічні ідеї, які впливали на характер домашньої освіти даного історичного періоду. Науково обгрунтовано етапи розвитку діяльності гувернерів як професійних учителів в Україні у першій половині XIX ст. Охарактеризовано провідні методи та форми діяльності гувернерів у досліджуваний період. Обгрунтовано шляхи творчого використання позитивного історико-педагогічного досвіду діяльності гувернерів за сучасних умов. До наукового обігу введено значну кількість невідомих і маловідомих архівних документів, окремих фактів, положень, пов'язаних з розвитком домашньої освіти в Україні.

Проаналізовано історичні та літературні приклади з тематики дитинства середньовіччя. Наведено випадки ставлення до дітей у різних країнах, статистичні дані. Подані біблійні цитати з теми виховання дітей та ставлення до дітей в окремих країнах. Підсумовано, що до ХVIII ст. панувала середньовічна концепція дитинства, яка коливалася між двома крайнощами: дитина як провідник диявольських сил і як провідник божественних сил, що для масової педагогічної практики основоположною стала ідея початкової гріховності дитячої душі, звідки пішла поширена практика фізичний покарань і психологічного тиску на дитину. Зазначено, що світ дитинства того часу не був виокремлений, середньовічна дитина жила життям дорослої людини.

Розкрито концептуальні засади педагогічної просвіти батьків, проаналізовано вплив психологічних і медико-фізіологічних знань на її розвиток. Показано значення соціального інституту сім'ї у процесі формування особистості дитини, описано форми педагогічної просвіти батьків. Розглянуто основні завдання та теорії сімейного виховання другої половини XIX ст. Висвітлено питання організації підготовки батьків до розумового, морального й естетичного виховання дітей. Проаналізовано основні напрями педагогічної просвіти батьків, розглянуто досягнення вітчизняної періодичної преси у даній сфері.

Раскрыты концептуальные основы педагогического просвещения родителей, проанализировано влияние психологических и медико-физиологических знаний на ее развитие. Показано значение социального института семьи в процессе формирования личности ребенка, описаны формы педагогического просвещения родителей. Рассмотрены основные задачи и теории семейного воспитания второй половины XIX ст. Освещены вопросы организации подготовки родителей к умственному, моральному и эстетическому воспитанию детей. Проанализированы основные направления педагогического просвещения родителей, рассмотрены достижения отечественной педагогической прессы в данной сфере.

Досліджено історико-педагогічний аналіз процесу становлення та розвитку в Україні сімейних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, з 1940-х р. до початку XXI ст. На підставі теоретичних узагальнень даних архівних та опублікованих джерел, вивчення наукової літератури та статистичних даних вперше цілісно висвітлено історичний шлях становлення та розвитку форм усиновлення, опіка, піклування, патронат, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу. Висвітлено питання організації соціально-педагогічної роботи з сім'ями, де виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Охарактеризовано напрями діяльності неурядових організацій різних історичних періодів, які здійснюють реалізацію програм із підтримки сімейних форм виховання.

Розкрито передумови становлення та розвитку української сім'ї, досліджено процес формування цінностей морально-етичного виховання другої половини XIX - початку XX ст. Визначено роль співпраці сім'ї, школи та церкви у процесі формування морально-етичної культури особистості. Проаналізовано практику виховання морально-етичних цінностей дітей та молоді в українській сім'ї означеного століття.