Робота присвячена побудові змагальних композицій на етапі спеціалізованої базової підготовки в художній гімнастиці на основі вдосконалення сенсомоторної координації спортсменок – розробленню експериментальної програми вправ та обгрунтуванню покрокового алгоритму її реалізації у навчально-тренувальному процесі та спортивних змаганнях. Шляхом використання засобів експериментальної програми складання змагальних композицій на основі вдосконалення сенсомоторної координації та розкриття просторово-часової структури рухів, вирішено завдання базової рухової та спеціальної технічної підготовки та підготовленості, формування особистісних якостей спортсменок у процесі виконання якісних композицій. У формуючому педагогічному експерименті досягнуто артистичне, стабільне виконання змагальних композицій під музику з оптимальним проявом координації рухів, гнучкості, стрибучості, рівноваги тіла, вестибулярної стійкості, технічного володіння предметом, спритності, орієнтування у просторі та часі, виконання складних елементів на високому технічному рівні. Зроблено висновок, що вдосконалення сенсомоторної координації є основою побудови змагальних композицій.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч511.483

Рубрики:

Навчання руховим діям

Шифр НБУВ: РА440731 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Пріоритетом мовної професійної діяльності у спорті є таке невербальне спілкування, як мова тіла. Мета роботи - виокреслити основні аспекти невербального спілкування як репрезентації спортивної діяльності. У дослідженні брали участь члени спортивних команд, окремі спортсмени, зокрема, з таких видів спорту: баскетбол, гандбол, волейбол, футбол, хокей, бодібілдинг. У процесі дослідження виявлено, що в спортивній діяльності привалює така невербальна комунікація, як жести, міміка, статура тощо, і, як наслідок - втілюється позиція "все є мова" (Ліотар). Висновки: невербальна комунікація є однією з найбільш значущих форм спілкування у спорті. Додаткові засоби спілкування через "мову" тіла допомагають спортсменам більше реалізуватися та самовизначитися.

Формування вмінь виконувати рухові дії, їх трансформація в навички та вміння вищого порядку - це тривалий і складний процес. Дослідження його закономірностей є важливою проблемою фізичного виховання студентів. Мета дослідження - розробити концептуальні основи формування рухових умінь і навичок студентів у процесі позааудиторних занять фізичними вправами. Матеріал і методи дослідження - аналіз та узагальнення літературних джерел, аналіз та синтез, порівняльний аналіз, узагальнення. Навчання технічного прийому потрібно здійснювати відповідно до педагогічних завдань й етапів навчання. На першому етапі на основі створення зорового та логічного образу руху відбувається початкове вивчення техніки рухової дії, якому відповідає стадія формування вміння відтворювати техніку дії в загальній формі. Для другого етапу характерне поглиблене, деталізоване вивчення. Відповідно відбувалося уточнення рухового вміння, яке переходило в навичку. На третьому етапі забезпечується закріплення і вдосконалення рухової дії, внаслідок чого формувалися рухові навички й уміння вищого порядку. Висновки: формування рухових умінь і навичок студентів у процесі позааудиторних занять фізичними вправами здійснюють підвищенням фізичної підготовленості студентів; широким застосуванням імітаційних, підвідних, спеціальних і змагальних фізичних вправ; оптимізацією структури рухів під час виконання технічних прийомів; підвищення точності й швидкості результату під час виконання технічних прийомів; збільшення арсеналу варіантів технічних прийомів і способів, формування вміння вільно переходити від одних рухів до інших; стабільного й ефективного виконання прийомів під часу впливу чинників, які заважають виконувати вправу або під час активної протидії суперника; виконання технічних прийомів із високою ефективністю під час утоми або великого психічного напруження; формування індивідуальної техніки відповідно до морфофункціональних та психічних особливостей студентів; використання технічних прийомів у спортивній діяльності відповідно до ігрових і тактичних завдань.

Дисертація присвячена проблемам моніторингу розвитку оздоровчої рухової активності майбутніх учителів фізичного виховання. Уточнено базові поняття дослідження "оздоровча рухова активність майбутніх учителів фізичного виховання", "моніторинг розвитку оздоровчої рухової активності майбутніх учителів фізичного виховання" та поняття "оздоровча рухова активність". Обґгрунтувано теоретико-методологічні основи моніторингу розвитку оздоровчої рухової активності майбутніх учителів фізичного виховання; розроблено структурно-функціональну модель системи моніторингу розвитку оздоровчої рухової активності майбутніх учителів фізичного виховання та експериментально перевірено її ефективність.

Уперше визначено динаміку показників фізичної підготовленості та функціонального стану організму учнів 8 - 9 класів загальноосвітніх навчальних закладів. Обґрунтовано та розроблено річну програму занять "Футбол дітям" для учнів 8 - 9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, яка базується на використанні оптимальних співвідношень специфічних і неспецифічних засобів підготовки. Встановлено позитивні зміни параметрів функціональної, фізичної, технічної підготовленості учнів 8 - 9 класів із застосуванням інноваційних технологій. Теоретично обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено методику формування рухових здібностей учнів 8 - 9 класів у процесі занять футболом із використанням інноваційних технологій. Доповнено та розширено базу даних щодо вдосконалення техніко-тактичних навичок учнів 8 - 9 класів у процесі навчання футболу.

Розроблено й обґрунтовано методику занять рекреаційним каякінгом. Зауважено, що реалізацію розробленої методики здійснювали протягом навчального року з переходом на самостійні заняття в канікулярний період. Запропонована методика включає теоретичний і практичний матеріал, а також засоби лікарсько-педагогічного контролю. Вона передбачає поетапне (враховуючи механізми адаптації) розширення та збільшення інтенсивності фізичних навантажень в позааудиторних формах спортивно-масових занять студентів. Доповнено відомості про стан і динаміку фізичного розвитку, фізичної підготовленості, функціональних можливостей студентів вищих закладів освіти. Подальшого розвитку набули положення щодо впливу соціально-педагогічних чинників на рухову активність студентів і засобів її розвитку у позааудиторній діяльності. Зазначено, що експериментальна перевірка засвідчила високу ефективність розробленої методики занять, що є підставою для її широкого впровадження в навчальний процес студентів ВНЗ.

Надано дані щодо оптимізації рухової активності учнів 7 - 10 років сільських шкіл засобами туризму. Визначено позитивні та негативні чинники, які впливають на організацію позакласної роботи з фізичного виховання з дітьми молодшого шкільного віку за умов сільської школи. Аналіз експериментальних даних надав підставу визначити: обсяг рухової активності високого рівня сільських школярів є незадовільним, що не надає змоги належною мірою підвищувати функціональні резерви організму. Водночас, вивчаючи мотиви та потреби школярів сільської місцевості до видів занять фізичними вправами, встановлено, що одним із найбільш популярних видів спорту є туризм. Отримані результати стали основою для розробки програми позаурочних фізкультурно-рекреаційних занять "Юні туристи".

Актуальність дослідження зумовлена пошуком способів оптимізації рівня рухової активності (РА) людини. Вивчення рівня РА мешканців сусідніх держав України та Польщі, які мають відмінності в системах освіти, культури, соціально-економічного устрою, надасть змогу полегшити пошук шляхів оптимізації рівня РА населення обох країн. У дослідженні увагу приділено проблемі вивчення РА дітей і молоді, належний рівень якої є гарантією здоров'я нації. Мета дослідження - встановити сучасний стан та особливості РА дітей 13 - 15 років, котрі проживають у Польщі й Україні. Надано порівняльний аналіз результатів анкетування польських та українських школярів 13 - 15 років. Проведено порівняльний аналіз показників РА дітей 13 - 15 років України та Польщі. Встановлено, що діти обох країн однаково надають перевагу малорухливим видам діяльності у вільний час. Українські школярі вище оцінюють урок фізичного виховання і власний рівень фізичної підготовленості. Водночас в українських учнів простежено тенденцію до зниження рівня РА з 13 до 15 років, у порівнянні з польськими школярами. Зроблено висновки, що одержані показники крокометрії є нижчими за норму, що свідчить про малорухливий спосіб життя учнів цієї вікової групи (українські діти - 7, 9 тис. кроків на день; польські - 9,7 тис.). В учнів Польщі спостерігається тенденція до збільшення обсягу рухової активності (13 років - 8,8 тис. кроків на день; 15 років - 11 тис.). І навпаки, у школярів України простежено тенденцію до зниження обсягу рухової активності (13 років - 9,9 тис. кроків на день; 15 років - 6,7 тис.).

Рухова діяльність людини випливає з її біологічних потреб, що формуються під час взаємодії з навколишнім середовищем. Але сама по собі проблема не визнає характеру діяльності суб'єкта, тому що може бути задоволена різними предметами та засобами, а предмет задоволення визначається тоді, коли людина починає діяти. Для вивчення мотивації до підвищення занять рекреаційною діяльністю проведено анкетування студентської молоді Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. За допомогою проведеного анкетування встановлено, як саме молодь зазвичай проводить свій вільний від навчання час, з якою метою студенти хотіли би займатися; виявлено фактори, які спонукають їх до рекреаційної діяльності, причини, які заважають їм займатись обраними видами рекреаційно-оздоровчих занять та який ефект бажають вони отримати від подібного роду занять. Виявлено, що більшість студентської молоді бажає займатися рекреаційною діяльністю, але в них існують певні перепони для систематичних занять. Встановлено, що перевага надається тим видам діяльності у вільний час, які не потребують спеціального обладнання та значних витрат. За результатами соціологічного дослідження виявлено актуальні мотиви, які загалом спонукають студентську молодь до оздоровчо-рекреаційних занять. Потрібно зазначити, що в складній системі чинників, які впливають на стан здоров'я та працездатність молодої людини, пріоритетне значення має рухова активність. Проаналізовані дані надають підстави стверджувати, що проведення вільного часу студентами, з одного боку, залежить від демографічних чинників, соціально-культурного середовища, з іншого - пов'язаний із системою їх ціннісних орієнтації, потреб та інтересів.

Мета роботи - обгрунтувати стан естетичного компонента рухової діяльності спортсменів в аеробній гімнастиці на різних етапах спортивної підготовки. Проаналізовано відеоматеріали; використано метод експертного оцінювання та методи математичної статистики. Визначено рівень критеріїв естетичного компонента ("музикальність", "танцювальність", "ілюстративна виразність", "емоційна виразність") на основі запропонованої оцінної шкали. Визначено показники, які мають суттєвий вплив на стан естетичного компонента рухової діяльності спортсменів в аеробній гімнастиці на різних етапах спортивної підготовки. На етапі початкової підготовки найгіршими показники були в прояві "музикальності" і "танцювальності". На етапі попередньо-базової підготовки, також як і на етапі спеціалізованої базової підготовки, значно страждає "ілюстративна та емоційна виразність".

Актуальність дослідження зумовлена поглибленням тенденції погіршення здоров'я учнів початкової школи та необхідністю пошуку інноваційних форм модернізації системи фізичного виховання за умов реформування системи освіти. Мета дослідження - експериментальне обгрунтування ефективності занять черліденгом як засобом збільшення рухової активності учнів початкової школи в позакласній фізкультурно-спортивній роботі. Запропоновано програму загальної фізичної підготовки (ЗФП) і спеціальної фізичної підготовки черлідерів для підвищення рівня їх рухової активності, де 50 % часу навчально-тренувальних занять відведено на ЗФП з пріоритетною спрямованістю розвитку витривалості, сили, гнучкості, координаційних здібностей, спритності в процесі як спеціально організованих, так і самостійних занять черліденгом. За результатами вихідного та контрольного вимірювань на основі стандартизованих тестів установлено, що в процесі систематичних секційних занять показники фізичного розвитку та фізичної підготовленості учнів збільшилися на 25 %. Доведено, що секційні заняття черліденгом як модель оздоровчого рухового режиму молодших школярів забезпечують необхідний обсяг рухової активності учнів початкової школи в позакласній фізкультурно-спортивній роботі.

Рухова активність індивіда тісно пов'язана з рівнем здоров'я та фізичної підготовленості, які є важливими складовими частинами якості життя людини. Розвиток сучасного суспільства зумовлює низку негативних факторів, які впливають на загальну життєдіяльність людини, знижуючи рівень рухової активності та спричиняючи виникнення явища гіподинамії. Мета дослідження - визначення основних факторів, які впливають на рухову активність учнів старшого шкільного віку. Для виконання поставленого завдання застосовано метод аналізу науково-методичної літератури, метод аналізу та синтезу та соціологічне опитування. Контингентом досліджуваних були учні загальноосвітніх шкіл віком 15 - 17 років. У результаті дослідження виявлено особливості факторів, що зумовлюють зміст та обсяг рухової діяльності учнів старшого шкільного віку.

Мета дослідження - визначити основні джерела інформації про рухову активність, які впливають на інформаційне середовище учнів старшого шкільного віку; виявити періодичність отримання інформації про рухову активність учнями старшого шкільного віку; встановити основні джерела інформації, з яких отримують відомості про рухову активність учні старшого шкільного віку. Проведено опитування учнів 10 - 11 класів загальноосвітніх шкіл міст Львова, Тернополя, Івано-Франківська та Хмельницького. Загальна кількість учнів - 925 осіб, із них 450 - це хлопці та 475 - дівчата. Визначено періодичність, із якою отримують інформацію про рухову активність учні загальноосвітніх шкіл віком 15 - 17 років. Виявлено основні джерела, з яких до учнів старшого шкільного віку надходить інформація про рухову активність. Встановлено, з якою метою учні 10 - 11 класів користуються тими чи іншими джерелами інформації. Визначено особливості телевізійного та інтернет контенту, який формує інформаційний простір учнів старшого шкільного віку. Отримані результати засвідчили, що основний об'єм інформації, який надходить до учнів, має розважальне спрямування. Основними джерелами інформації про рухову активність для дітей старшого шкільного віку, є мережа Інтернет, друзі та однолітки. Дані дослідження інтерпретовано з урахуванням гендерних особливостей школярів.

Мета дослідження - виявлення найважливіших координаційних рухових навичок (КРН) футболістівюніорів, які є голкіперами та визначення впливу фізичної активності CMS футболістів-юніорів. Застосовано 7 тестів, за допомогою яких об'єктивно оцінено 7 найважливіших КРН футболістів-юніорів. Дослідження проводили за участю 26 голкіперів збірних Польщі першої, другої та третьої ліг, які грали в командах-юніорів у сезоні 2015/2016 рр. Застосовано статистику 10.1 програми PL для статистичних розрахунків та для аналізу дискримінаційних функцій та одностороннього аналізу дисперсії (ANOVA). Домінуючими КРН футболістів-юніорів, виступаючих у ролі голкіперів, були просторова орієнтація, спарений рух, адаптація та зміщення дій під час руху, та меншою мірою кінестетична диференціація рухів. Найвищий рівень КРН у голкіперів досягається в основній частині тренувань у ситуації з найвищим тренувальним навантаженням. Потрібно продовжувати стежити за рівнем КРН у голкіперів, ураховуючи ті види фізичних вправ, що зосереджені на розвитку певних рухових навичок.

Актуальність дослідження зумовлена поглибленням тенденції погіршення здоров'я учнів початкової школи та потребою пошуку інноваційних форм модернізації системи фізичного виховання в умовах реформування системи освіти. Мета дослідження - експериментальне обгрунтування ефективності занять черліденгом як засобом збільшення рухової активності учнів початкової школи в позакласній фізкультурно-спортивній роботі. Запропоновано програму загальної фізичної підготовки та спеціальної фізичної підготовки черлідерів задля підвищення рівня їхньої рухової активності, де 50 % часу навчально-тренувальних занять відведено на загальну фізичну підготовку з пріоритетною спрямованістю розвитку витривалості, сили, гнучкості, координаційних здібностей, спритності в процесі як спеціально організованих, так і самостійних занять черліденгом. За результатами вихідного та контрольного вимірювань на основі стандартизованих тестів установлено, що в процесі систематичних секційних занять показники фізичного розвитку та фізичної підготовленості учнів збільшилися на 25 %. Доведено, що секційні заняття черліденгом як модель оздоровчого рухового режиму молодших школярів забезпечують необхідний обсяг рухової активності учнів початкової школи в позакласній фізкультурно-спортивній роботі.

Висвітлено основні питання медичної та соціальної проблем ревматоїдного артриту (РА). Встановлено, що актуальність РА зумовлена прогресуючим перебігом захворювання, тяжкістю ураження опорно-рухового апарату. Відзначено, що спостерігається висока частота ураження осіб працездатного віку, у яких рано виникають зниження функціональних здібностей, утрата професійних і соціальних навичок, труднощі фізичного та психологічного пристосування до порушень рухових функцій. Акцентовано увагу на тому, що захворювання призводить до значної інвалідизації, зниження якості життя та великих економічних витрат. Згідно з сучасними стандартами лікування РА, безпосередньою метою терапії є досягнення стану тривалої ремісії, а також зменшення болю в суглобах, поліпшення їх рухливості, покращання загального стану хворого. Наведено дані про успішне застосування фізичних вправ у процесі відновного лікування хворих на РА. Встановлено, що ретельно підібрані фізичні вправи, рухова активність та інші відновлювальні засоби сприяють призупиненню подальшого прогресування захворювання, відновленню функцій уражених суглобів, покращанню фізичного та психічного стану хворого і якості їх життя. Доведено необхідність розробки та теоретичного обгрунтування комплексної реабілітаційної програми на ранніх стадіях лікування хворих на РА, яка буде спрямована на підвищення ефективності відновного лікування, покращання працездатності, фізичного стану та якості їх життя.

Актуальність дослідження зумовлена потребою поліпшення здоров'я та психоемоційного стану учнів активними засобами навчання, що поєднують освітню та рухову діяльність. Мета дослідження - визначити способи реалізації здоров'язберігальної технології "навчання в русі" в початковій школі. Результати роботи. Здоров'язберігальна технологія "навчання в русі" - це комплекс методичних підходів, які під час занять фізичними вправами підпорядковані меті оздоровчо-виховної освіти дітей, котра реалізується послідовно, у динаміці розкриття змісту навчального матеріалу з опорою як на взаємозв'язок "дитина-мама (тато)", так і "учні-учитель". Технологія "навчання в русі" сприяє створенню таких умов освітнього середовища, які стимулюють засвоєння нових знань, сприяють виникненню імпульсу для творчого мислення, спонукають учнів до виконання знайомих їм дій у новій послідовності. Висновки. Здоров'язберігальна технологія "навчання в русі" передбачає зміну діяльності, чергування інтелектуального, емоційного та рухового її видів для індивідуальної, парної, групової форм роботи. Це стимулює мислення дітей, сприяє поширенню їхньої рухової активності, своєчасному запобіганню розумовій утомі, розвиває відповідальність за рахунок створення ігрових ситуацій, нестандартних інтегрованих уроків.

На основі порівняльного аналізу даних літератури про стан здоров'я та фізичний розвиток школярів, які займалися і не займалися спортом, встановлено, що у школярів-спортсменів переважали хвороби кістково-м'язової системи, очей, органів дихання, скарги на болі й ушкодження різних відділів опорно-рухового апарату; вищою виявилася частота дисгармонійного розвитку за рахунок як недостатньої, так і надлишкової маси тіла. Стан здоров'я юних спортсменів залежав від їх віку, стажу занять спортом, спортивної орієнтації, рівнів тренувальних навантажень, фактичного харчування. Наголошено на необхідності вивчення й оцінки стану здоров'я та фізичного розвитку школярів-спортсменів з урахуванням їх рухової активності, енерговитрат, фактичного харчування та розроблення на цій основі диференційованих за віком і статтю норм харчування юних спортсменів різної спортивної орієнтації.

Зазначено, що управління руховою активністю підлітків у позаурочній діяльності передбачає сукупність мети, завдань, функцій, принципів, педагогічних умов навчання, а також адаптивних тренувальних програм і критеріїв ефективності оздоровчих і спортивних наслідків. Ураховуючи мотиваційно-ціннісні чинники та морфофункціональні особливості підлітків, розроблено різноманітну спрямованість рухової активності. Загальна фізична спрямованість рухової активності передбачала систему занять фізичними вправами, спрямовану на комплексний підхід, який поєднував різноманітні навантаження для розвитку фізичних якостей і підвищення стану здоров'я. Рухова активність рекреаційно-оздоровчої спрямованості передбачала використання фізичних вправ, ігор, розваг, а також природних і гігієнічних чинників для активного відпочинку, вдосконалення психічних і фізичних здібностей, відновлення та зміцнення здоров'я. Фізична активність корекційної спрямованості забезпечувала профілактику та корекцію порушень постави учнів. Фізична активність спортивної спрямованості передбачає підготовку спортсменів-розрядників і забезпечується, передусім, діяльністю дитячо-юнацьких спортивних шкіл.