Висвітлено специфіку сугестивної лінгвістики як сучасної та максимально затребуваної науки, що вивчає впливову, сугестивну функцію комунікації. Мета досягається шляхом деталізації завдань конкретизації основних положень сугестивної лінгвістики та базових технологій і методів, які використовуються в її рамках. Їх представлено з метою увиразнення важливості подальших досліджень у зазначеній галузі знань, оскільки вона скерована переважно на реалізацію передбачуваного впливу на співрозмовника/аудиторію через специфіку мовної конструкції. Базові правила, а саме постулати сугестивної лінгвістики грунтовно інтерпретовано, оскільки вони повною мірою характеризують основні підсгвалини науки, її найважливіші правила. Найважливішими із них є такі: "мову в цілому можна розглядати як сугестивний феномен, тому основна увага приділяється комунікативно-волюнтативній (сугестивній) функції мови", "сугестивна лінгвістика динамічна за предметом дослідження", "мовна сугестія має ймовірнісний характер, спрямований на подолання норм, наявних у кожному синхронному зрізі мови", "будь-які сугестивні компоненти мають символічний двобічний характер, тобто складають єдність форми і змісту" та ін. Коротко охарактеризовано найважливіші із методів впливу, які використовуються в межах сугестивної лінгвістики, зокрема індивідуальні та групові методи гіпнозу, вербальну міфологізацію особистості, методи автоміфологізації, фоносемантичного сугестивного аналізу та конструювання. Таким чином доведено, що новизна та креативність сугестивної лінгвістики, а також її спрямованість на вивчення як вербальної, так і невербальної сторони сугестії роблять цю науку найбільш актуальною для вивчення будь-яких сугестивних контекстів.

Розглянуто мову як засіб комунікації та відображення (рефлексії) реальності. Проведено загальний огляд проблеми та авторів, які займалися нею; референтивної теорії як основної та найдавнішої теорії у сфері вивчення функцій мови. Розглянуто одну з сучасних теорій словників Р. Рорті. Зроблено висновки, що референтивна теорія хоч і є корисною та фундаментальною, однак дуже далекою від повноцінного та вичерпного пояснення функціонування мови. Вона є вірною в своїй основі, але не пояснює більшості випадків у вживанні мови, коли значення слів і висловів є змінними, багатозначними та контекстуально адаптивними. Натомість теорія словників Р. Рорті є гнучкішою, ширшою, та пояснює ті сторони вживання мови, які не охоплює референтивна теорія. Теорія словників є, по суті, прагматичною теорією. Вона відображає спроби постмодерністських філософів звільнити всі сфери діяльності людини (зокрема мовлення) від авторитаризму та фіксації більш традиційних підходів до мови.

Розглянуто феномен комунікативного впливу, де основну увагу приділено його теоретичному розгляду в лінгвістиці. Окреслено тісний зв'язок усіх складників комунікативного впливу - фізіологічного, психологічного та лінгвістичного, де останній є основним, провідним. Розглянуто сугестеми/сугестогени мовних рівнів і запропоновано аналізувати їх за ступенем інтенсивності актуалізації маркованої насиченості.

Представлено інтерпретацію основних процесів пізнання світу та одиниць, що представляють результати цих процесів, з метою аналізу причин суттєвих протиріч, пов'язаних з інтерпретацією понятійного апарату когнітивної лінгвістики. Чітке, послідовне розмежування трьох основних етапів оволодіння світом - категоризації, концептуалізації та мовної свідомості, а також структур, що представляють результати цих процесів, дозволить кваліфікувати багато граматичних явищ, які вивчає традиційна лінгвістика, по-новому. Зазначається, що наявні на сьогодні розбіжності в трактуванні основних когнітивних термінів пов'язані з ігноруванням наявності концептуальних (розсудливих) категорій, що належать сфері свідомості, що оперує вродженими або набутими категоріями, які не мають нічого спільного з онтологією світу. Багато лінгвістів, виходячи з певних онтологічних ознак, ототожнюють ці категорії з класифікаційними, лише відображаючими позамовну дійсність, і відводять їм роль явища, незначного для опису мови. Зроблено висновок, що концептуальні категорії відіграють вирішальну роль у поданні ситуаційного знання, в межах якого люди можуть думати про одну й ту саму подію з різних сторін, не порушуючи номінативної тотожності лексичних одиниць. Ці концептуальні категорії знаходять свою реалізацію у свідомості людини через різноманітні універсальні фреймові структури, які, у свою чергу, інтерпретуються на рівні мовної свідомості через пропозиції як внутрішньомовні інтерпретації універсального фрейму. Специфіка мовної свідомості виявляється в сукупності сутнісних граматичних утворень, що носять індивідуальний характер і притаманні конкретній мові.

Розглянуто сучасні теоретичні підходи у когнітивній лінгвістиці. Засобами історичного, концептуального та порівняльного аналізу досліджено процес становлення та внутрішньої еволюції сучасних теоретичних підходів у когнітивній лінгвістиці. Узагальнюючи результати дослідження зроблено висновок, що у процесі становлення та еволюції когнітивної лінгвістики існує тенденція до розширення досліджуваної сфери, що реалізується за допомогою поступового звільнення від рудиментів модульного підходу, характерного для традиційної лінгвістики, та поступового поглиблення міждисциплінарних зв'язків із суміжними дисциплінами - природничими та соціальними науками, психологією, філософією, тощо.

Систематизовано класифікацію комунікативних стилів на основі західних і східних ментально-світоглядних позицій та загальнокультурних цінностей, які традиційно сповідують народи Заходу та Сходу. Типи комунікації протиставлено як опозиції за ознаками прямоти / непрямоти, впевненості / стриманості, концентрації на проблемах / зосередженість на людських стосунках, максимально мовного вираження / обов'язкового залучення невербальних засобів; говоріння / слухання.

Запропоновано інтегрований підхід до вивчення деяких онтологічних аспектів сучасної гуманітарної комунікації. Кожен феномен наукового життя має фундаментальну основу і сучасна гуманітарна комунікація не є винятком. Вона має власну незмінну онтологічну основу походження, існування та розвитку. Професійна комунікація у гуманітарній сфері базується на важливих складових частинах, які мають полі функціональне онтологічне відображення, яке розглядається з метою об'єктивізації істини. Серед численних складових частин сучасної професійної комунікації у гуманітарній сфері центральне місце займає лінгвістичний процес філософії історії та прагматики як джерел розвитку науки. З позиції вивчення комунікативного процесу у контексті антропоцентризму та гуманізму онтологічний аспект дослідження вимагає додаткової уваги, інакше виникає ризик однобокого висвітлення проблем, пов'язаних із гуманітарною комунікацією на сучасному етапі. Філософські та лінгвопсихологічні одиниці в німецьких текстах і дискурсах часом відіграють експресивну функцію та мають різноманітні конотації. Вони слугують засобом вираження прагматичних рис відповідних понять будучи евфонічними та доволі екзотичними у сучасному світі. Увагу приділено способам подачі та передачі лінгвістичних, прагматичних і філософських ментальних стратегій, які характеризують мовця чи автора як авторитетну мовну особистість. Окремо виділяються дискурсивна та інтерпретаційна стратегії, які застосовуються для побудови кооперативної наукової комунікації, яка часто залежить від ментальних, політичних, культурних і сучасних філософських особливостей і рівня розвитку конкретної нації та цивілізації.

Проаналізовано сучасні трактування новітніх процесів комунікації в цифровому середовищі, виокремлено основні параметри та ознаки цих процесів, які зумовлюють їх ритуалізацію. Виділено когнітивні, праксисні, соціокомунікативні та власне комунікативні параметри організації віртуального простору спілкування. Представлено нові ознаки й типи комунікативних структур, інтерактивних моделей, комунікативних акторів, форм і засобів комунікації. Комунікативні практики в добу новітніх технологій розглядаються у взаємодії процесів рутинізації та ритуалізації, які зумовлюють закріплення певних практик та надання їм культурно-символічного виміру. Ритуал розглядається в динамічному аспекті, що визначає можливості його перенесення, трансформацій тощо.

Мета роботи - вивчення методології функціонального прагматизму, що розуміється як поєднання антропоцентризму та реляціонізму. Розуміння світу як об'єкта людського досвіду, людського досвіду - як інформації (і навпаки), а також розуміння інформації як відношення є ключовими положеннями описуваної методології.

Значну роль в різних науках (філософія, історія, лінгвістика, література, мистецтво) відіграють гендерні дослідження, що дозволяють виявляти нові аспекти розвитку мови соціуму, глибше проникати в суть мовних явищ. Об'єкт роботи - номінується у заголовку роботи (комунікативна поведінка), предметом є рематичне уточнення (гендерний вимір). За результатами останнього виявляються основні атрибути комунікативної поведінки: емоційність та вербальна поведінка. Зазначені величини у роботі осмислюються на матеріалі домінантних складових - лем та алонімів - шляхом димензіонального виміру. Спрацьовують релевантні комплексні методологічні засоби. Використовується лексикографічний дискурс, словникові складові англійської та української мов. Має місце огляд літератури з релевантних питань. Актуальність роботи, її зміст, новизна, висновки, перспектива подальшого творчого пошуку подаються в роботі. Робота присвячена гендерним конструктам англійської мови, лінгвокогнітивним аспектам у фразеологічному просторі, проблемам лінгвістичної гендерології та в котрий раз доведенню того, що мова відбиває та фіксує картину світу. Дослідження комунікативної поведінки в гендерному аспекті, стереотипів та асиметрії сприяє виявленню культурних констант, загальноприйнятих оцінок та понять, які стоять за ними та визначення яких служить допоміжним способом для всеосяжного зображення гендерної мовної картини світу. З огляду на вагомість та інтернаціональність зазначеної проблематики, можна сказати, що гендерний "вимір" дає можливість інтерпретувати їх з урахуванням гендерної диференціації, виявляти субтексти, що відбивають символи жіночого досвіду. Нове розуміння текстів дозволяє відійти від літературознавчих, соціально-політичних та традиційних трактувань, проаналізувати тексти з огляду уявлень про поняття "чоловіче" і "жіноче" в мові та мовленні.

Узагальнено теоретичні положення щодо витлумачення поняття метапрагматики, яка розуміється як нова ступінь дослідження прагматичних явищ на рівні прагматики метакомунікативних висловлень, дискурс-аналізу та соціолінгвістики. Розкрито взаємозв'язок між метапрагматикою та теорією лінгвістичних ідеологій. Зосереджено особливу увагу на встановленні основних характеристик соціокультурного етапу метапрагматичного аналізу. Зокрема, встановлено, що метапрагматика може розглядатися як складова частина дискурсу мовної соціалізації, де реалізується її здатність формулювати правила говоріння; у рамках теорії мовленнєвих актів метапрагматика описує базові правила розуміння комунікативних дій, які пронизують практики певного суспільства; результатом її взаємодії з теорією лінгвістичних ідеологій вважається існування дискурсів різних жанрів.

На примере двух парадигм исследования языка - функциональной и когнитивной - поставлена цель показать, что любая "аспектная" парадигма значима постольку, поскольку вписывается в целостный образ языка и создаёт для него некоторые "опорные точки". В результате анализа сделан ряд выводов. Любая "аспектная" парадигма, будучи последовательно осуществляемой, неизбежно выводит за свои первоначальные рамки, стремится к универсальному применению. "Поворот к семантике", произведённый в методологии языкознания с помощью указанных двух парадигм, - это, как свидетельствует их дальнейшая эволюция, - в действительности есть "поворот к человеку". Не язык, будучи "свободной игрой различий", является субъектом коммуникации; таким субъектом является человек, включённый в живое общение, в познание, в само бытие. Сделан вывод, что кроме анализа синтаксиса, семантики и прагматики как базовых аспектов языка, может получить развитие лингвистическая праксеология, изучающая взаимодействие этих аспектов с точки зрения эффективности речевой коммуникации.

Рассмотрены аналогии между когнитивной системой автора речевого произведения и нейроподобной сетью, способной к быстрой самоорганизации. Описаны преимущества и ограничения на фрактальные процедуры и процедуры типа математических катастроф, происходящие в сети.

Розглянуто аналогії між когнітивною системою автора мовленнєвого твору та нейроподібною мережею, здібною до швидкої самоорганізації. Описано переваги й обмеження на фрактальні процедури та процедури типу математичних катастроф, що відбуваються в мережі.

The article considers the analogy between the author’s cognitive system of his speech work and the neuron-like net capable of rapid self-organization. It describes the advantages and limitations of fractal procedures and procedures like mathematicalcatastrophes taking place in the net.

Розглянуто особливості організації комунікативних практик дискурсивної особистості, яка діє у континуальному полікодовому комунікативному просторі. Особливу увагу приділено ролі індивідуально зазначених смислів невербальних компонентів комунікації у забезпеченні цілісності комунікативного процесу.

Изучены особенности организации коммуникативной деятельности дискурсивной личности, действующей в континуальном поликодовом коммуникативном пространстве. Особое внимание уделено роли индивидуальных смыслов невербальных компонентов коммуникации в обеспечении целостности коммуникативного процесса.

The peculiarities of the organisation of the communicative activity of the discursive personality in the continual communicative process is investigated in the article. The special attention is paid to the individual factors creating salience of non-verbal components which influence the integrity of the communicative process.

Исследован концепт "коммуникативная компетенция", освещена история развития его различных моделей. Несмотря на отсутствие общепринятого взгляда на данный термин, создавая модели коммуникативной компетентности, ученые ссылались на уже существующие, так как коммуникативная компетентность определяется как способность использования говорящим для соответствующих целей в правильном контексте надлежащего уровня или формы языка.

Подано матеріал до курсу "Комунікативна лінгвістика" (цикл професійно орієнтованих дисциплін) згідно з планом підготовки філологів-германістів, який дібраний та систематизований тематично. Наведено інформацію про основні теорії та напрями вивчення комунікації як вітчизняними, так і зарубіжними вченими. Висвітлено основні моделі та категорії комунікації.

Висвітлено складну лінгвостилістичну категорію - експресію, розглянуту у колі проблем, пов'язаних з конотативними можливостями мовної системи, норми і узусу. Паралельно з висвітленням експресії з'ясовано суть експресивності та реалізацію цих понять у певних функціональних стилях. Природа експресії знаходиться на перетині стилістики, семантики та прагматики мовлення. Подано теоретичне обгрунтування категорії експресії у лінгвістичних працях відомих вчених (В. В. Виноградова, О. І. Смирницького, Д. М. Шмельова та ін.), що робить розвідку науково виваженою. Розглянуто експресію не тільки як явище внутрішньомовного, а і як категорію, яка може підсилити вплив висловлювання. На цій основі запропоновано дефініцію: експресія - це категорія прагмариторична, яка передбачає актуалізацію якості мовного вияву завдяки конотативним можливостям мовних ресурсів.

Предпринята попытка интеграции понятия коммуникативной стратегии в систему понятий когнитивной лингвистики. Обосновано применение такого инструмента когнитивного анализа коммуникации, как сценарий коммуникативной стратегии.

Здійснено спробу інтеграції поняття комунікативної стратегії в систему понять когнітивної лінгвістики. Обгрунтовано застосування такого інструмента когнітивного аналізу комунікації, як сценарій комунікативної стратегії.

The article attempts at integration of the communicative strategy concept into the framework of cognitive linguistics. It makes a case for application of such an instrument of cognitive analysis as a script of communicative strategy.

Запропоновано новий підхід щодо вивчення функціональної системи вербально-комунікативної діяльності крізь призму компетентнісного підходу. Сконструйовано ментально-мовно-дискурсивну модель вербально-комунікативної діяльності, яка є функціональною системою відкритого типу. Наведено структуру комунікативної компетенції як бази даних трьох типів кластерів: пресуппозиційної компетенції, лінгвістичної компетенції, діяльнісної компетенції, що є необхідними для реалізації вербальної комунікації. Скласифіковано якісні та кількісні параметри змісту комунікативної компетентності мовної особистості, а також на основі елементів методу контент-аналізу Г. Лассвелла здійснено вимірювання (моніторинг) рівнів її сформованості для забезпечення успішності перебігу вербальної комунікації. Доведено, що теоретична модель функціональної системи вербально-комунікативної діяльності та структура комунікативної компетенції є універсальними для носіїв будь-яких мов.

Висвітлено теоретико-методологічні засади комунікативної лінгвістики. Розглянуто історію становлення поняття мовленнєвої комунікації. Обгрунтовано моделі мовної комунікації. Охарактеризовано критерії виділення різних видів комунікації. Приділено увагу мовній комунікації у педагогічному дискурсі.