Простежується вплив фонетичних особливостей мови на розвиток голосу співаків, показано процес удосконалення орфоепічних норм (вокальних форм мовного походження). Описані способи організації вокального апарату засобами техніки вокальної орфоепії. Наведено нотатки щодо орфоепічних закономірностей сучасних української та російської літературних мов у співі.

Висвітлено явища фонетичного символізму в англійській, німецькій, російській та українській мовах. На підставі методики формалізованого подання фонетичної та лексичної систем, а також за результатами експериментальних досліджень розглянуто фоносемантичні закономірності формування та функціонування асоціативно-символічних значень, існуючих у свідомості людини в різних мовах світу, відношення між критеріями фонетичного та лексичного значень, поняттям звучання та колірної забарвленості звука.

Освещены явления фонетического символизма в английском, немецком, русском и украинском языках. На основании методики формализованной подачи фонетической и лексической систем, а также результатов экспериментальных исследований рассмотрены фотосемантические закономерности формирования и функционирования ассоциативно-символических значений существущих в сознании людей в различных языках мира, отношения между критериями фонетического и лексического значений, понятиями звучаниями и цветовой окраски звука.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш101

Рубрики:

Фонетика

Шифр НБУВ: Ж60238 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито суть понять центра та периферії систем звукових засобів мови, розглянуто теорію фонологічних систем, а також критерії визначення центра та периферії. Обгрунтовано існування опозиційних і позиційних центрів фонологічних систем польської та французької мов, проведено порівняльний аналіз їх моделей з моделями центрів даних систем української та російської мов. Викладено гіпотезу про немоноцентризм систем звукових засобів мови як універсальну закономірність, яку виявлено і в коренеізольованих мовах.

Раскрыто содержание понятий центра и периферии систем звуковых средств речи, рассмотрена теория фонологических систем, а также критерии определения центра и периферии. Обосновано существование опозиционных и позиционных центров фонологических систем польского и французского языков, проведен сравнительный анализ их моделей с моделями центров данных систем украинского и русского языков. Изложена гипотеза о немоноцентризме систем звуковых средств речи как универсальной закономерности, выявленной и в корнеизолированных языках.

Розглянуто внесок драматургів М.Чехова, Л.Курбаса, П.Брука у вирішення проблем сценічної мови.

Визначено місце акцентології серед інших лінгвістичних дисциплін, висвітлено синтагматичну та парадигматичну характеристику наголосу, акцентну варіантність і кодифікацію, з'ясовано вживання акцентологічних термінів. Уперше об|рунтовано існування акцентуаційного субрівня фонологічного рівня та його базової одиниці - акцентеми.

The article defines the place of accentology among other linguistic disciplines, focuses on the syntagmatic and paradigmatic characteristics of the word-stress, accentual variance and codification, elucidates the use of the terms of accentology. For the first time the author substantiates the existense of the accentual sublevel of the phonological level and its basic unit - accenteme.

Розкрито особливості дослідження теоретичних проблем дистрибуції фонем у працях американських лінгвістів: Л. Блумфілда, З. Харріса, Дж. Трейджера, Г. Глісона, М. Сводеша, Ч. Хоккета та ін.

Раскрыты особенности исследования теоретических проблем дистрибуции фонем в трудах американских лингвистов: Л. Блумфилда, З. Харриса, Дж. Трейджера, Г. Глисона, М. Сводеша, Ч. Хоккета и др.

The peculiarities of the research of theoretical problemes of phonemic distribution are revealed in works of American linguists: L. Bloomfield, Z. Harris, G. Trajer, G. Glison, M. Swadesh, Ch. Hokket and others.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш.г(4УКР)6д + Ш101.4

Рубрики:

Історія філології

Шифр НБУВ: Ж69560 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено деякі результати системного дослідження феномену рекурентності на різних мовних рівнях, у міжрівневій і міжтекстовій взаємодії. Результатом дослідження є визначення рекурентності як універсальної мовної категорії, що має ієрархічну рівневу структуру, елементи якої вербалізують результати когнітивного усвідомлення попереднього досвіду й організують процес комунікації. Рекурентність представлено на всіх мовних рівнях і вона реалізується експліцитно за допомогою різних повторів.

Досліджено онтологію метазнаків позначення сіленціального ефекту: в парадигмі розглянуто класичні та нові терміни. Метазнаки зазначеного ефекту розглянуто на матеріалі лексикографічних джерел та англомовного художнього дискурсу. Вербальні та графічні позначення сіленціальних компонентів комунікації дають картину функціонального навантаження експлікаторів невербальної дії.

Розроблено математичне та програмне забезпечення для моделювання та аналізу голосових зв'язок і мовного тракту людини, що разом складають підгрунтя для систем синтезу мови на базі математичних моделей.

Проанализирована практическая значимость решения проблемы пофонемного распознавания речи; выявлены важные для распознавания свойства языка и речи; разработаны на их основе схемы анализа речи и методы пофонемного распознавания речи.

Предложена информационная технология для системы распознавания речи с большим словарем на основе алгоритма сегментно-слогового синтеза траектории параметров. В основу технологии положены модели обучения и распознавания, использующие быстросходящиеся алгоритмы поиска.

Проведено дослідження субстанціальної структури артикуляторного жесту. Розглянуто онтологічні та гносеологічні аргументи фонетичного аналізу. Визначено роль мовця як джерела онтології, динаміки його виконавчих намірів і рівнів побудови рухів, що синтезують прояв природних, субстратних і функціональних компонентів субстанціальної структури. Встановлено її основні вияви, зокрема функціональних механізмів артикуляції, фонації, ініціації на матеріалі п'яти мов - української, російської, англійської, німецької, італійської - за особливостями виконавчого наміру. За рівнями рухової активності на основі акустичного матеріалу визначено загальні сутнісні характеристики артикуляторного жесту, а саме специфіку координаційних та інтеграційних вимовних зусиль у кожній з мов. Здійснено фонетичний аналіз текстових масивів українського та російського мовлення за ознаками координації та інтеграції дій у сполуках сегментів приголосний - приголосний і приголосний - голосний.

Здійснено системний аналіз розвитку загальнолінгвістичної теорії фонеми у світовій лінгвістиці та в її складовій частині - українському мовознавстві. Розглянуто теорію фонеми Яна Бодуена де Куртене, а також концепцію провідних лінгвістичних шкіл XX ст., які інтерпретували теорію фонеми у контексті досягнень лінгвістики, психології, психолінгвістики, фізики. З'ясовано внесок українських учених до розвитку загальнонаціональної теорії фонеми, виділено й охарактеризовано психологічний напрямок української фонології 1920 - 1940 рр. Установлено, що розвиток даної теорії в Україні відбувався у контексті актуальних пошуків та інтерпретацій провідних лінгвістичних шкіл. Визначено основні напрямки її розвитку та найпоширеніші підходи до визначення фонеми у світовій та українській лінгвістиці. Виділено два провідні підходи до інтерпретації теорії фонеми - психологічний і лінгвістичний. Запропоновано класифікацію концепцій, які інтерпретують цю теорію. На підставі цієї класифікації установлено, що психологічний підхід до інтерпретації теорії фонеми переважає і на першому етапі становлення, і на сучасному - розвитку.

Розвинуто теорію фонологічної та акцентологічної систем. Розроблено положення стосовно: ієрархії фонологічних і акцентологічних одиниць, категорій ознак диференційних та інтегральних (за традицією), окремих, загальних і групових (терміни автора); двох центрів у фонологічній та акцепторній системах (парадигматичний та синтагматичний); можливості часткової компенсації помилок іноземця у вимові сприйняттям носія мови; структурної подібності фонологічної та акцентологічної систем; визначення специфіки обох систем із врахуванням різних типів іноземного акценту; можливості використання запропонованої концепції для лінгвістичних досліджень та керування процесом навчання мови.

Досліджено фонетичні та графічні властивості онімів. Описано механізми інтеграції фонетичної складової поетонімів у різні рівні поетичного контексту. Здійснено спробу систематизації поетонімів у контексті вивчення особливостей їх звучання. Вперше встановлено загальномовні закономірності взаємодії структурної організації поезій англійської, німецької, російської та української літератури та включених до них онімів. Здійснено комплексний аналіз звучання поетонімів у звуковому ладі твору з урахуванням його композиційної та образної специфіки як цілісного утворення. Доведено значущість звучання поетонімів у процесі формотворення та творення смислу. Основні результати наукового дослідження рекомендовано використовувати для подальшої розробки теорії поетики онімів.

Рассмотрена задача определения размера и величины затакта музыкального произведения при известной последовательности его длительностей. Предложен подход к решению данной задачи, основанный на минимизации количества синкоп и работе с ритмически одинаковыми фрагментами этой последовательности.

Знайдено новий інформативний параметр мовного сигналу для автоматизованої класифікації підкласів невокалізованих приголосних.

Проаналізовано явище інтонації в комунікативному аспекті речення. Досліджено питання функцій інтонації та їх ранжування.