Індекс рубрикатора НБУВ: Ш3(0)-615.1 + Ш5(0)-334

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: ДС51132 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Монография посвящена проблемам своеобразия, интерпретации и типологии писательской биографии (жизнеописания), рассмотренным в контексте теории и практики биографического письма Нового времени. Изучена природа биографического концептуализма, обосновывается роль биографа как автора, текстового руководящего начала - духовного, научного, художественного. Исследованы пути раскрытия "человековедческого" и собственно литературоведческого потенциала биографического письма. Рассмотрен весь комплекс современных проблем биографического изучения Анны Ахматовой (1889 - 1966).

Розглянуто одне з найцікавіших літературних явищ - драматургія обробок. Праця будується на великому і художньо-значущому літературному матеріалі (Софокл, Ж.Ануй, Б.Брехт, Леся Українка) і дає конкретні методичні поради щодо вивчення цього явища в школі.

Розглянуто теоретико-методологічні проблеми наукового пізнання епістолярних джерел. Проаналізовано епістолярну спадщину діячів української культури другої половини ХІХ - початку ХХ ст. (Д.Багалія, М.Драгоманова, П.Куліша, І.Франка, Т.Шевченка, М.Гоголя та інших) як соціокультурний феномен.

Розглядається проблема, що стосується типології принципів, прийомів і поетики одного із самобутніх явищ світової літератури - драматургії обробок. З'ясовано, що драматургія обробок є своєрідною літературною макросистемою родового порядку, оскільки вона включає в себе драматургійні обробки, створені як за принципами арістотелівської, так і неарістотелівської драми. При всій різноманітності видових параметрів поетика драматургії обробок має низку стабільних принципів, що визначають її сутність як родового явища.

На широкому тлі постмодерністської літературної практики, в основному романної, а також на основі естетичних, філософських та літературознавчих досліджень розглянуто розбіжності між модернізмом і постмодернізмом, а також між постмодерністським світосприйняттям і постмодерністським художнім стилем. На матеріалі західноєвропейських та американських романів 80-х рр. XX століття досліджено постмодерністський образ світу, основні аспекти якого означені як "художник і текст", "світ як текст" та "скасування історії". Під даним кутом зору детально проаналізовано три постмодерністські романи: "Запахи" П.Зюскінда, "Останній світ" К.Рансмайра та "Уяви собі картину" Дж.Хеллера. Аналіз поетики і концептуального ладу постмодерністських романів дозволив виявити специфіку втіленого у них образу світу, з одного боку, залежно від модерністського комплексу ідей, а з іншого - такого, що подемонстрував процес кардинальної деконструкції модерністської парадигми.

  Скачати повний текст

Проналізовано драмаантиутопію в контексті інтелектуальної літератури ХХ ст., розглянуто параболізацію як один із основних принципів створення інтелектуалізму, що зумовлює появу в художньому творі алегорії та притчовості, визначає засоби створення останньої.

Проанализирована драма-антиутопия в контексте интеллектуальной литературы ХХ века, рассмотрена параболизация как один из основных принципов создания интеллектуализма, обусловливающий появление в художественном произведении аллегории и притчевости, определяет средства создания последней.

The author analyzes a drama-antiutopia in the context of intellectual literature of the XX century and considers parabolization as one of the key principles of creating intellectualism. The author claims that the principle studied determines in a workof fiction the qualities of allegory and parable and describes the literary means of the latter.

Розглянуто шляхи встановлення взаємозв'язків між мистецтвом слова та театром. Запропоновано методичну систему роботи, яка сприяє поєднанню аналізу драми як особливого літературного тексту та твору, призначеного для сцени, а також визначенню доцільності можливих форм і методів звернення до театру в процесі літературної освіти та розвитку школярів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш401.444.5 + Ш5(0)-334

Рубрики:

Фантастичний, науково-фантастичний роман <теорія л-ри>

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано генезу жанрової специфіки "драми для читання", висвітлено особливості рецепції, а також взаємовплив "драми для читання" та театру. З'ясовано, що її головна ознака - відсутність зовнішньо вираженої дії. Досліджено поетику цього драматичного різновиду в аспекті його жанрових форм та композиційних прийомів. Визначено, що "драми для читання" слід розділяти на ліризовані, епізовані та драми-переробки, як правило, з прозових творів. Головними структурними чинниками, за якими п'єса трактується як "драма для читання", є монтаж і ремарка як основний, а не другорядний елемент твору.

Розкрито іманентну природу та суть понять утопії й антиутопії. На підставі широкого контекстологічного та порівняльно-зіставного аналізу розглянуто їх основні функції, жанрову своєрідність, жанровизначальні риси поетики. Визначено категорію жанру як конкретно-історичну. Наведено номінацію жанрового різновиду "пантопія". Висвітлено проблему соціальної рівності. У генологічному контексті проаналізовано поему-феєрію П.Тичини "Прометей" та роман В.Винниченка "Сонячна машина".

Раскрыты иманентная природа и сущность понятий утопии и антиутопии. На основании широкого контекстологического и сравнительно-сопоставительного анализа рассмотрены их основные функции, жанровая своеобразность, жанроопределительные черты поэтики. Определена категория жанра как конкретно-историческая. Приведена номинация жанровой разновидности пантопии. Освещена проблема социального равенства. В генологическом контексте проанализированы поэма-феерия П.Тычины "Прометей" и роман В.Винниченко "Солнечная машина".

Розглянуто питання, що стосуються оригінальної радіоп'єси, зокрема, ролі та значення даного мистецтва, особливості його створення. Розкрито суть поняття оригінальної радіоп'єси як драматичного твору, написаного спеціально і виключно для радіомовлення з урахуванням специфіки утворення звукового образу і технічних особливостей передачі інформації акустичними каналами.

Рассмотрены вопросы, касающиеся оригинальной радиопьесы, в частности, роли и назначения данного искусства, особенностей его создания. Раскрыто содержание оригинальной радиопьесы как драматического произведения, написанного специально и исключительно для радиовещания с учетом специфики создания звукового образа и технических особенностей передачи информации по аккустическим каналам.

Досліджено загальні закономірності жанрової еволюції оди в європейській літературі кінця XVIII - першої половини XIX ст., на рубежі двох великих епох - риторичної та постриторичної, коли змінюється зміст поняття "жанр". Проаналізовано жанрові концепції у сучасному вітчизняному та зарубіжному літературознавстві та обгрунтовано два аспекти жанрової інтерпретації оди в перехідний період: ідейно-тематичний комплекс та словесно-образний світ твору. Визначено основні періоди розвитку жанру оди в європейській літературі: античний, ренесансний, класицистичний, романтичний та постриторичний. Вивчено етапи історії оди в українській літературі від Ю.Дрогобича до М.Зерова. Головну увагу приділено переходу жанрових норм у жанрові традиції та інтерпретації цього процесу на прикладі творчості Ф.Г.Клопштока, Г.Державіна, Ф.Гельдеріна та Ф.Тютчева. Відзначено, що інтерпретація окремо взятих творів грунтується на загальних принципах теорії жанру як "пам'яті мистецтва" (М.Бахтін).

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(0)-334

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж21929 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На базі конкретного текстуального аналізу визначено структуру поетики сміхової прози українського модернізму, виділено пріоритетні та другорядні її елементи, внутрішню ієрархію, виявлено та проаналізовано типи комічного в даній прозі М.Йогансена (повість "Подорож ученого доктора Леонардо і його майбутньої коханки прекрасної Альчести у Слобожанську Швейцарію"). Простежено специфіку сміхової естетики української модерністської прози кінця ХІХ - початку ХХ ст., осмислено її філософсько-інтелектуальну концепцію. Уперше зроблено спробу комплексного її літературознавчого аналізу.

Розглянуто деякі аспекти, пов'язані з філософськими джерелами новогрецького та українського романтизму, подається нарис романтичної поезії XIX сторіччя на теренах України та Греції.

Проаналізовано пізнавальні можливості різних форм сміху, участь гумору та іронії в мисленні, їх значущість для філософії, роль сміху у конституюванні та збереженні людської індивідуальності. Розглянуто сміх як соціокультурний феномен, питання взаємодії сміху з різноманітними його проявами у різні періоди культури - від античної доби до сучасності. Описано варіанти сміху, сучасні явища сміхової культури: функціонування сміху в сферах політики, християнських традиційних цінностей, public relations. Висвітлено специфічні риси використання комічного в творчості Шекспіра та казахському фольклорі, в комедії болгарського Відродження та російській класичній літературі, а також літературі абсурду та сучасних анекдотах.

Проанализированы познавательные возможности разных форм смеха, участие юмора и иронии в мышлении, их значимость для философии, роль смеха в конституировании и сохранении человеческой индивидуальности. Рассмотрены смех как социокультурный феномен, вопросы взаимодействия смеха с разнообразными его проявлениями в разные периоды культуры - от античной эпохи до современности. Описаны варианты смеха, современные явления смеховой культуры: функционирование смеха в сферах политики, христианских традиционных ценностей, public relations. Освещены специфические черты использования комического в творчестве Шекспира и казахском фольклоре, в комедии болгарского Возрождения и русской классической литературе, а также литературе абсурда и современных анекдотах.

Освещены теоретические и историко-литературные аспекты переосмысления традиционных сюжетов, образов и мотивов в фантастике ХХ ст. Проанализировано своеобразие трансформации мотивов путешествий во времени, бессмертия, двойничества, контакта с инопланетянами, темы роботов, альтернативных и параллельных миров.

Запропоновано методику вивчення епічних творів параболічного типу в шкільному курсі зарубіжної літератури XI класу, що базується на формуванні в учнів навичок сприйняття та аналізу притч і романів-парабол завдяки використанню здобутків літературознавства, філософії, педагогіки, психології та засобів викладання даної дисципліни. Експериментально доведено, що запропонована методика формує навички аналізу параболічних творів, сприяє розвитку асоціативного мислення та творчих здібностей учнів, шанобливого ставлення до національної культури та мистецтва слова, а також етичному й естетичному вихованню.