На підставі історико-літературного процесу розглянуто одну з форм державницьких змагань українського народу в національному письменстві. Охарактеризовано світоглядну та творчу еволюцію багатьох письменників XIX - XX ст.: І.Карпенка-Карого, М.Старицького, В.Будзиновського, М.Левицького, Ю.Мушкетика, М.Глухенького, М.Сиротюка, Я.Стецюка, Р.Чумака, В.Кулаковського та ін. Твори української літературної гайдамакіани проаналізовано на тлі загального розвитку історичної науки, яка значною мірою впливала на художнє моделювання давноминулих історичних подій.

Крізь призму проблеми історичної та художньої правди простежуються різні жанри фольклорної та літературної Довбушіани, їхня специфіка. Вперше висвітлюється образ відомого ватажка опришків у творах М.Устияновича, М.Лисикевича, Д.Вінцковського, А.Кучурака, Р.Єндика, В.Волкова, С.Пушика, Я.Яроша та ін.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4Укр)5-34 + Ш400.15

Рубрики:

Література

Проблема автора в літературі <теорія л-ри>

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено складні питання відображення історичної дійсності у художніх творах М.Гоголя, Б.Іллеша, І.Ольбрахта, У.Самчука, В.Гренджі-Донського, Ф.Потушняка, М.Томчанія та інших письменників.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш3(0)-694 + Ш5(4Укр)5-34

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано Біблію як джерело ідей. Розглянуто загальну проблематику національних, морально-особистісних і філософських питань. Описано жанрові та стильові особливості поетики, літературні елементи у Біблії. Значну увагу приділено молитві як релігійно-філософському жанру.

Проанализирована Библия как источник идей. Рассмотрена общая проблематика национальных, морально-личностных и философских вопросов. Описаны жанровые и стилевые особенности поэтики, литературные элементы в Библии. Значительное внимание уделено молитве как религиозно-философскому жанру.

Розглянуто особливості зображень бессарабських українців у творчості письменників: М.Коцюбинського, О.Афанасьєва-Чужбинського, П.Нестеровського, К.Поповича. Наведено характеристики їх традиційно-побутової, матеріальної та духовної культури, а також антропологічні характеристики. Зазначено, що однакові географічні умови проживання і взаємовпливи культур сприяли розвитку у молдаван і українців подібних рис.

Рассмотрены особенности изображения бессарабских украинцев в творчестве писателей: М.Коцюбинского, А.Афанасьева-Чужбинского, П.Нестеровского, К.Поповича. Приведены характеристики их традиционно-бытовой, материальной и духовной культуры, а также антропологические характеристики. Отмечено, что одинаковые географические условия проживания и взаимовлияния культур содействовали развитию у молдаван и украинцев подобных черт.

Розглянуто проблему "іншості" жінки через образи селянок у творах Ольги Кобилянської та Марко Вовчок. Показано, що девіантна поведінка жінки демонструє усвідомлення своєї індивідуадьності як світоглядно-ціннісного виміру жіночості.

На великому літературному матеріалі другої половини ХІХ-початку ХХ ст. й творчості В.Шевчука досліджуються функціональні можливості сновидіння в художній системі твору. Дослідження картини сновидіння дає змогу довести, що через феномен сну письменник освоює глибину внутрішньої суті героя. Класифіковано сновидіння за характером впливу на внутрішній світ героїв, за формальними ознаками, за типом мислення автора тощо. Значний естетичний потенціал картин сну виникає на рівні концептуальної основи твору. Розуміння сну як концепції дійсності пов'язано з культурологічним аспектом дослідження. Естетична функція сновидіння розглядається на психологічному, ідейно-композиційному рівнях із врахуванням їхньої взаємодії з усією структурою художнього твору.

Уперше в українському літературознавстві комплексно вивчено характер літературної рецепції Каїнової міфологеми у національному контексті. Досліджено процес виникнення мотиву братовбивства, його збереження, передавання та реалізацію у художніх творах. Проаналізовано старозавітний традиційний сюжет. Розглянуто його трансформації в апокрифах, творах гностиків, фольклорі, творах світової літератури. Значну увагу приділено формам і способам дослідження традиційного Каїнового мотиву, характерних для романтизму, модернізму. Визначено вплив соціально-ідеологічних, національно-історичних і морально-психологічних факторів на характер відображення мотиву протистояння братів у творах українських письменників XIX - XX ст.

Проведено теоретичне й емпіричне дослідження проблеми реконструювання психологічної структури національного характеру у контексті гуманітарної парадигми. З'ясовано, що одним з перспективних шляхів розв'язання даної проблеми є звернення до ненаукового етнопсихологічного знання, що міститься у класичних зразках художньої літератури. Показано можливість трансформації такого знання у наукове на основі ідеї просторово-часового континууму етнопсихологічного дослідження, побудовано відповідну модель дослідницького процесу. Вперше з застосуванням коректних методичних прийомів реконструйовано психологічну структуру українського національного характеру, який реалізується у двох версіях - чоловічій і жіночій. Визначено основні типологічні принципи відтворення надперсональної психологічної структури національного характеру на особистісному рівні.

Вперше здійснено комплексне дослідження стильових моделей жіночих характерів в українській літературі другої половини XIX - початку XX ст. Проаналізовано особливості моделювання жіночого характеру в генетичній ретроспективі (від фольклору до преромантичної традиції) та художніх дискурсах романтизму, реалізму та модернізму в різних вимірах змістових, жанрових і формотвірних категорій. З використанням сучасних методів літературознавого дослідження визначено основні типологічні риси романтичної, реалістичної та модерністичної моделей жіночого характеру та особливості їх утворення у межах жіночого та чоловічого текстів (у художніх творах Г.Барвінок, Марко Вовчок, Олени Пчілки, Лесі Українки, О.Кобилянської та О.Куліша, Т.Шевченка, М.Старицького, І.Нечуя-Левицького, М.Коцюбинського).

Розглянуто мистецьку концепцію гайдамацьких рухів в українській літературі. Вивчено художньо-естетичні особливості творів про гайдамаччину, виданих протягом XIX - XX ст. Досліджено вплив української, польської, російської та західноєвропейської історіографії на художню творчість про гайдамаччину, визначено ідейно-естетичну роль історичних документів у мистецькому моделюванні подій і постатей героїчного минулого. З'ясовано місце гайдамаччини як однієї з форм державницьких змагань українського народу в історичному розвитку етносу та особливості художньо-образного втілення її в літературі. Показано національні витоки цього літературного явища, велику роль народнопоетичної творчості в його становленні та розвитку, виявлено магістральні засади та провідні мистецькі механізми конструювання художніх образів у творах про гайдамаччину. До наукового обігу введено чимало замовчуваних свого часу та маловідомих творів, обгрунтовано місце та роль літературної гайдамакіани у національному літературному процесі.

На матеріалі творів українських письменників XIX - XX ст., зокрема, М. Коцюбинського, Лесі Українки, М. Чернявського, М. Драй-Хмари, Б.-І. Антонича, Ліни Костенко запроповано шляхи потрактування малодослідженої в літературознавстві проблеми екологічної культури героїв-українців. Зазначено, що обрані для аналізу різножанрові твори митців, будучи складовими літературного процесу, фіксують тривалість художньої практики оприявлення духовних зв'язків українського народу з ріднопростором, прадавніми знаннями, народнорелігійною мораллю, правилами шляхетного ставлення до об'єктів і явищ природи.

Аргументовано необхідність трактування творчості закарпатських авторів як складової частини цілісного письменства, а не як лише периферійне, крайове утворення, попри те, що друкована спадщина москвофілів (А. Кралицький, О. Гомічков, І. Сільвай, Є. Фенцик) сприймається глухим, безперспективним кутом історії української літератури, який подолав В. Гренджа-Донський та його послідовники. Встановлено походження багатьох мотивів історичної прози П. Угляренка, у дослідженні якої застосовано герменевтичний принцип прочитання текстів, висвітлено колізії між історичною та художньою правдою. Обгрунтовано застосування домислу та вимислу в історичній романістиці, простежено генезу історичних мотивів (князь Лаборець, Федір Корятович, Нестор-літописець, євангелічні персонажі та ін.) у циклізованих творах романіста. Проведено їх порівняльний аналіз з творами інших прозаїків.

Розглянуто особливості зображення українськими письменниками XIX - XX ст. обрядів, що пов'язані з народженням дитини. Доведено, що зображення таких обрядів створює ефект достовірності подій. Відтворення народних звичаїв створює атмосферу повсякденного буття українського народу з його усталеними звичаями та традиціями, у яких закріпилися віками вироблені принципи психології, моралі, етики.

Розглянуто питання становлення особистості вчителя в творчості українських письменників другої половини XIX ст. Розглянуто основних культурних діячів, які зверталися до проблеми становлення особистості вчителя, проаналізовано тогочасний розвиток освіти та проблеми національної школи.

Висвітлено національний характер образу дитинства в художній спадщині письменників-просвітителів ІІ половини ХІХ ст. Розкрито характер дитинства через традиції та норми виховання в сім'ї. Показано структуру внутрішнього світу через емоційні враження від навколишнього середовища, сімейного оточення, світу науки тощо. Виокремлено те, що сприяє передаванню культурної спадщини від покоління до покоління, допомогає дитині пізнати історію традицій, звичаї свого народу, забезпечує духовний зв'язок між поколіннями.

Проанализировано творческое наследие писателей-просветителей второй половины ХІХ в., которая наполнена проблемами национального характера образа детства. Раскрыт характер детства в соответствии с традициями и нормами воспитания в семье. Показана структура внутреннего мира через эмоциональные впечатления от окружающей среды, семейного окружения, мира науки и т. п. Выделено то, что способствует передаче культурного наследия от поколения к поколению, помогает ребенку познать историю традиций, обычаи своего народа, обеспечивает духовную связь между поколениями.

The artistic heritage of writers-enlighteners of the second half of the XIXth century, which is filled with the problems of national character of image of childhood is analysed in the article. The nature of childhood is disclosed through traditions and standards of breeding in family. The structure of the inner world is shown through the emotional impressions of environment, family surroundings, world of science and others like that. The thing, which promots the rendering of culture heritage from generation to generation and helps the child to learn the history of traditions, customs f own nation, provides inward connection between generations.

Засвідчено, що традиції поетичної мазепіани, сформовані у XVIII ст., продовжені і поглиблені зарубіжною літературою XIX ст. Відзначено, що інтерес до особистості гетьмана з боку письменників забезпечив успіх художнього образу Мазепи як в українській, так і в європейській словесності. Підкреслено глибину та складність історичної та морально-філософської проблематики як у кількісному відношенні, так і за характером звернень до образу І. Мазепи з боку українських поетів. Особливу увагу приділено дослідженню суперечливої постаті І. Мазепи у поетичній творчості Т. Г. Шевченка, С. Руданського та П. Куліша. Констатовано, що більшість українських поетів XIX ст. достатньо зважено і об'єктивно оцінювали постать козацького гетьмана - як патріота, державотворця, борця за національно-визвольні прагнення українського народу. Запропоновано подальше дослідження поетичної мазепіани, зокрема у творчому спадку української лірики XX ст.

Показано, что традиции поэтической мазепианы, сложившиеся в XVIII в., продолжены и углублены зарубежной литературой XIX в. Отмечено, что интерес к личности гетьмана со стороны писателей обеспечил успех художественного образа Мазепы как в украинской, так и в европейской словесности. Подчеркнута глубина и сложность исторической и нравственно-философской проблематики как в количественном отношении, так и по характеру обращений к образу Мазепы со стороны украинских поэтов. Особое внимание уделено исследованию противоречивой фигуры Мазепы в поэтическом творчестве Т. Г. Шевченко, С. Руданского и П. Кулиша. Констатировано, что большинство украинских поэтов XIX в. достаточно взвешенно и объективно оценивали фигуру казацкого гетьмана - как патриота, государственника, борца за национально-освободительные устремления украинского народа. Предложено дальнейшее исследование поэтической мазепианы, в частности в творческом наследии украинской лирики XX в.

Ivan Mazepa is one of those figures of Ukrainian history, who includes in the descendants memory of national liberation struggle, state activity, selfless service to the interests of the homeland. By the writers the interest in his personality had provided a great success of Mazepas' artistic image not only in Ukrainian, but also in European literature.

Досліджено особливості амбівалентної символізації архетипу Матері у творах письменників-модерністів Лесі Українки, М. Коцюбинського, В. Винниченка та О. Кобилянської. Охарактеризовано символічне поле художніх втілень амбівалентного образу матері в аспекті національної парадигми символічних репрезентацій цього першообразу. Проаналізовано парадигму материнських символічних репрезентацій. Визначено індивідуальні перцепти формування символічного поля втілень амбівалентної природи материнського архетипу в мегатексті у творчості Лесі Українки, М. Коцюбинського, О. Кобилянської та В. Винниченка. Встановлено відсутність гендерної моделі символізації материнського архетипу в художніх творах епохи fin de siecle. Доведено, що в художній системі модерної української літератури переважають символи архетипу Матері, які реалізують амбівалентність перцепції материнського образу.