Висвітлено проблемні питання реалізації комплексних наукових досліджень при реставрації пам’яток архітектури. Консерваційні та реставраційні роботи на пам’ятках архітектури засновано на передпроектних дослідженнях, завданням яких є поглиблене вивчення пам’яток і отримання повної інформації про їх технічний стан, конструкції і матеріали, їх ціннісні характеристики, автентичні та додані субстанції та інші складові. Визначено, що розроблення проекту реставрації пам’ятки завжди є дуже складним завданням, в якому архітектор мусить працювати і як дослідник і як творець. Акцентовано, що проводячи дослідження, реставратор повинен "зрозуміти" суть пам’ятки, а це часто вимагає від архітектора великої інтелектуальної праці скерованої не лише на пам’ятку, але й на ширші горизонти - виявлення історико-містобудівної специфіки дільниці, реконструкції всіх етапів розвитку пам’ятки та її оточення, вивчення історії міста загалом та ін. Виокремлено аспекти інвентаризації та обліку монументальних пам'яток історичних цвинтарів Галичини. Розкрито проблемні питання проведення як стандартних, усталених методів комплексних досліджень пам’яткових об’єктів, так і проаналізовано ситуації, коли існує потреба в ширшому погляді на обєкт та в новітніх методах його ідентифікації й оцінки.

Російсько-Українська війна, яка у лютому 2022 р. набула повномасштабного характеру, стала трагедією та поставила перед нами питання відновлення втрачених пам'яткових об'єктів із новою силою. Мета роботи - виявлення особливостей використання символічних реконструкцій для репрезентації втрачених архітектурних пам'яток, набуває особливої актуальності. На підставі здійсненого комплексного архітектурно-типологічного та порівняльного аналізу, методів актуалізації та експонування архітектурних споруд і неіснуючих об'єктів просто неба в Україні та світі (фіксація, інтерпретація, ревіталізація, реконструкція та моделювання), розглянуто можливості збереження історії знищених пам'яток. Музеї під відкритим небом пропонують широкий спектр заходів, які надають змогу залучити до експозицій пам'ятки, які не підлягають подальшому функціональному пристосуванню. Запропоновано використання символічних реконструкцій для відтворення та експонування втрачених пам'яток. Розглянуто графічні (найбільш прості та універсальні, полягають у демонстрації двовимірного зображення), фізичні (більш масштабні, перманентні, тривимірні стилізовані інсталяції, що несуть інформацію про характер втраченої пам'ятки), віртуальні (найгнучкіші та найперспективніші, не вимагають впливу безпосередньо на експонат, включають використання технологій доповненої реальності) та перформативні (одноразові або тимчасові активні заходи, найчастіше використовуються на територіях асоціативних ландшафтів) символічні реконструкції на прикладі використання їх в музеях та експозиціях під відкритим небом. Розглянуто ефективність використання зазначених заходів у музеях просто неба та сформульовано рекомендації щодо їх застосування, що може стати підгрунтям для подальшого впровадження на практиці в українських виставкових закладах.

Розкрито досягнення вітчизняних і зарубіжних науковців у сфері досліджень наукових архітектурно-містобудівних об'єктів культурної спадщини України. Висвітлено проблеми, викликані значною різницею між набутками теоретичними та реальною практикою збереження та розвитку культурної спадщини у сфері урбаністики та містобудування. Зокрема, гальмування процесів реставрації та пристосування до умов сучасного використання. Встановлено, що за XX ст. істотно розширилася тематична сфера дослідження міста як феномена культури.

Досліджено актуальну проблему визначення стратегії та принципів ревалоризації архітектурно-археологічної спадщини на території Кримського півострова. Узагальнено результати попередніх досліджень, суміжних до проблематики дисертації. Визначено історію становлення архітектурної археології на теренах України. Проаналізовано проблеми становлення, розвитку та сучасного стану охорони архітектурно-археологічних об'єктів України. Виявлено тенденції сучасного підходу до охорони архітектурно-археологічної спадщини в межах міста. Розглянуто аспекти поняття ревалоризації в країнах Європейського Союзу, різницю в інтерпретації цього поняття, характер ревалоризаційних втручань на різних типах об'єктів. Розглянуто процес переходу від охорони пам'яток до їх ревалоризації на прикладі Італії (з огляду на спадковість об'єкта дослідження). Виявлено практичну та наукову складові процесу валоризації. Встановлено перспективи використання управління спадщиною на основі цінностей. Узагальнено основні етапи ревалоризації. Проаналізовано практику ревалоризації архітектурно-археологічної спадщини у країнах Європейського Союзу, завдяки чому виявлено методи фізичної та віртуальної ревалоризації пам'яток. Проаналізовано літературні, графічні, натурні джерела з архітектурної археології генуезьких фортець Криму, виявлено проблеми їх охорони, збереження, сучасного використання та промоції. Досліджено загальний характер створення італійських укріплень в Криму, їх типологію та структуру, а також історію ремонтно-відновлювальних і реставраційних робіт на них. Визначено основні засади стратегії комплексної ревалоризації архітектурно-археологічних об'єктів на прикладі генуезьких фортець Криму. Встановлено проблеми та ризики збереження, розвитку та управління архітектурною спадщиною генуезьких фортець Криму, можливі напрями дій щодо створення проєкту стратегії їх ревалоризації. Проведено натурні дослідження об'єктів фортець Чембало та Кафа методом фотограмметрії. Визначено концепцію створення віртуального музею генуезької фортеці Кафа та концепцію фізичної ревалоризації фортеці Чембало шляхом музеєфікації як частин стратегії комплексної ревалоризації генуезьких фортець Криму. Визначено кінцеву мету ревалоризації генуезьких фортець Криму.

Висвітлено шлях і фактори, що впливають на відродження історичних пам'яток на прикладі реконструкції соляного заводу у Дрогобичі. Дослідження фаз міських центрів життя вченими світу показало, що міста можуть опинитися у важкій ситуації та впадати у депресію не від застою та руйнування культурних цінностей та об'єктів культурної спадщини, а від спадщини та промислових об'єктів. До таких міст в Україні належить м. Дрогобич, де основні підприємства припинили свою діяльність або функціонують частково. У Дрогобичі, як і в багатьох європейських містах, є історичні промислові підприємства, відомі в усьому світі. Перш за все, це солезавод, м'ясокомбінат, нафтопереробний комплекс "Полімін", нині - "Галичина" тощо, які можуть і повинні стати координатами пошуку районів оновлення, ревалоризації, реабілітації історичних пам'ятників промислової архітектури. Для вирішення цих проблем 8 - 17 грудня 2020 р. в Україні відбувся семінар "Чарівні соляні міста", ініційований викладачами та викладачами Технічного університету в Кайзерслаутерні, Німеччина, та Національним університетом Львівської політехніки, студентами-архітекторами, експертами в галузі економіки, екологія та географія. Зі списку об'єктів було обрано соляний завод у Дрогобичі, відомий як підприємство з XIV ст. Після роботи в групах українських і німецьких студентів над обстеженням солеварних підприємств, дослідженнями у галузі видобутку солі в Європі та Україні, дослідженнями різних методів оновлення історичних промислових об'єктів, учасниками семінару було обрано 4 напрямки: ремонт будинків виключно як підприємство; передача об'єктів культури та мистецтва на соляний завод; об'єкти здоров'я та медичної функції; комбіновані бази відпочинку та виробництва. Розроблено 11 навчально-пошукових проектів. Ці проекти будуть підготовлені у формі виставки у 2021 р. у приміщенні Дрогобицької міської ради.

Наведено програми збереження фортифікаційних теренів і методи використання історичних ландшафтів у Нідерландах, правовий аспект збереження залишків фортифікаційних споруд і рельєфу; розглянуто проектний метод інтеграції території у туристично-оглядову мережу. Нідерланди впродовж останніх 30 років розробляють правове поле в міжгалузевому секторі охорони значущого історичного ландшафту, долучаючи до складових елементів охорони наявні або втрачені об'єкти фортифікаційного мистецтва XVIII та XX ст. (The National Project New Dutch Water Line). Прозорі критерії охорони, грунтовно сформована стратегія планомірного використання та підпорядкування території запобігає порушенню правового поля пам'ятки, її фізичної цілісності та пришвидшує розроблення архітектурно-проектних пропозицій. Фундаментом для стратегічного розвитку стало впровадження низки законодавчих актів: The Space for Architecture (1991); Architecture of Space (1996); Shaping the Netherlands (architecture policy 2001 - 2004); The Belvedere policy document (2000 - 2009), Protecting and Developing the Dutch Archaeological-Historical Landscape (PDL/BBO) etc., які сформували межі та сферу відповідальності кожної галузі, яка залучена у економічному розвитку держави. Виведення культурної спадщини до рівня національної ідеї, формування підходу "збереження через розвиток" надало поштовх до сталого розвитку об'єктів архітектурної та містобудівної спадщини. Проєкти реновації та редевелепменту передбвчають такі методи роботи: залучення громади до формування стратегії розвитку, врахування економічного та туристичного потенціалу, використання наявних архітектуно-інженерних пам'яток (фортець у частості) як ресурс для розвитку тощо. Серед поширених методів проєктування, які впроваджені під час реорганізації та реконсрукції фортифікаційних об'єктів, використано такі: просторового відтворення та візуального відображення. Таким чином вдалось створити простори, пристосовані під сучасні екологічні та економічні виклики, врахувати потреби громади та ідеї національного успадкування. Для України поки є актуальним пошук гнучких і сталих моделей розвитку регіонів, враховуючи виклики економічного розвитку. Попередні моделі туристичного менеджменту та класичної консервації фортифікацій свідчать про велику соціокультурну прогалину, незацікавленість та нерозуміння важливості збереження локальними громадами. Несвоєчасні реставраційні протиаварійні роботи погіршують стан пам'яток фортифікаційногомистецтва, знижується їхня туристична привабливість і втрачається потенційна інвестиційна вартість.

Висвітлено ідеї архітектурної реконструкції та технічного оновлення нового приміщення Школи виконавських мистецтв для потреб у викладанні, виробництві та виконанні у знайденому просторі-підвалі Студентського навчального центру Університету Райєрсона з використанням сучасних мистецьких технологій і просторів для Київського Академічного Театру на Подолі, одного з провідних драматичних театрів в Україні, який отримав будинок із найсучаснішим ігровим майданчиком. Однак зовнішній вигляд і фасад театру викликали суттєві публічні суперечки. Досвід цих реконструкцій знайшов своє відображення у двох документальних фільмах представлених на Празькому Квадрієнале у 2019 р. Аналіз реконструкції надає можливість зробити висновок, що і в першому (Торонто), і в другому випадку (в Києві) заходи по реконструкціях отримали унікальні середовища для театрально-видовищної діяльності, з набором усіх можливих допоміжних приміщень і техніко-технологічного обладнанням. Але у випадку із Київським театром авторами проектів було проігноровано історично культурний контекст середовища вул. Андріївський Узвіз, що породило протиріччя поміж інтер'єром та екстер'єром театру. Як в самому міському середовищі міста, так і в свідомості шанувальників.

Досліджено історичне підгрунтя утворення сучасної площі Вічевої та визначення відповідно до історичних даних її ролі у сучасній структурі м. Львів. Також предметом зацікавлення є містобудівний аналіз, що проведено на рівні дипломного проектування для напрацювання архітектурних пропозицій і рекомендацій. Низький замок має назву на противагу іншому - Високому Замку, що знаходився на горі, на північному сході міста. Найдавніша згадка - 1270 роки, у зв'язку з перенесенням сюди помешкання короля Лева Даниловича, він належав до найдавніших будівель, і пізніше став частиною нового середмістя. На території Низького замку була кам'яна каплиця святої Катерини Олександрійської, яка спочатку була руською церквою, про що свідчили описи про багаті розписи її інтер'єрів. Після завоювання Львова польським королем Казимиром III замок слугував неофіційною королівською резиденцією. Йому неодноразово завдавалася шкода, зокрема під час нападів литовського князя Любарта в 1340, 1353 рр.; від пожежі 1565 р.; під час пограбування міста шведськими військами в 1704 р., проте він відбудовувався багато разів. Через брак коштів на підтримання в належному стані, будівлі Низького Замку поступово занепали, і були остаточно розібрані в 1802 р., а частина вивільненої площі перетворена під торгову площу. Нині територія, де був замок, частково зайнята драматичним театром, а частково будівлею Національного музею. Деяка частина території не забудована, вона містить ринок мистецьких творів і сувенірів Вернісаж, це площа Вічева. Коротка вулиця, що перетинає територію, де раніше був замок (між Національним музеєм і площею Вічевою), отримала назву Низький замок у 1991 р. Аналізуючи історичне підгрунтя та всі аспекти сучасної містобудівної ситуації, можна зробити деякі висновки. Хаотична організація громадського простору через присутність тут ринку, оточеного парковкою, відрізаність від решти середмістя, незручність пішохідних шляхів, які тут інтесивно діють, відсутність озеленення - все це створює суміш із несприятливих моментів для успішної реновації площі Вічевої. Проте, заховані під землею залишки Низького замку та церкви св. Катерини - створюють дуже позитивне підгрунтя, що може дати гарний поштовх до розвитку площі, саме в аспекті історико-археологічної та культурної спадщини.

В результаті проведеного дослідження вперше комплексно розглянуто творчість А. В. Добровольського в контексті розвитку архітектури України 1930-1980-х рр. Визначено етапи його професійного становлення, основні напрямки діяльності, особливості проектних рішень. Простежено основні тенденції в розвитку архітектури України 1930-1980 рр., у руслі яких проаналізовано авторські надбання майстра в архітектурній практиці цього періоду. Розкрито багатогранність творчої особистості архітектора, що виявилася в його проектній, педагогічній, образотворчій, організаційній діяльності. Складено список робіт архітектора, проведено атрибуцію креслень з архівних зібрань. Доведено виняткове значення внеску А. В. Добровольського в розвиток архітектури України та запропоновано перспективи подальших досліджень його спадщини.

Надано визначення поняттю "реставраційно-реконструктивна трансформація" (далі - РРТ), як комплексному процесу взаємопов'язаних реставраційних і реконструктивних змін в окремих будівлях, відкритих просторах і міському архітектурному середовищі в цілому для підвищення цінності і цілісності та переходу на новий якісний рівень. Започатковано новий напрямок дослідження перспективного розвитку історичних малих міст – кумулятивний розвиток і підхід до РРТ їх історичних центрів в системі "місце – людина – традиції", де визначальною є "людина", який поєднує традиції і новації та забезпечує континуальність, атрактивність і активність міст. Запропоновано нову методологію комплексного процесу РРТ для трансформації різного за цінністю і деструкцією історичного міського середовища в мультикомфортне, як системну узагальнюючу теорію, що вирішує питання для різних ступенів РРТ (збереження, підсилення, коригування і зміни) на чотирьох взаємозв'язаних рівнях (містобудівному, об'ємному, функціональному та соціально-економічному) застосуванням в різних комбінаціях відповідних методів РРТ, сформованих в єдиний дискретний комплекс. Розроблено методики визначення "генетичного коду" історичного міста та детермінації ступеня деструкції його історичного центру, методику атрактивного розкриття історичного центру зі створенням "об'єктів-перформансів" і активізацією різного виду "міського перформансу" для "оживлення" міста. Виділено 18 параметрів для оцінки "сталості" історично сформованого архітектурно-містобудівного контексту та можливої нової забудови при РРТ в ньому для забезпечення контекстуальності, 10 критеріїв мультикомфортності та запропоновано модель мультикомфортного історичного міського середовища. Розроблено стратегічну та методологічну моделі комплексного процесу РРТ історичних центрів малих міст, дискретний комплекс методів РРТ "4С", принципи, прийоми та рекомендації його проведення, рекомендації щодо визначення сучасної функції для історичних будівель, функціонального наповнення історичних центрів.

Наведено опис стану збереженості унікального готичного алебастрового порталу парафіяльного костелу в Дрогобичі. Визначено положення порталу в плані костелу. Встановлено основні причини та наслідки руйнування алебастрового каменю. Опрацьовано та доповнено історичну довідку про фундацію порталу і зміни які відбулись під час відновлювальних робіт в XX ст. Згідно з результатами проведених досліджень (мікроаналіз, візуальні спостереження, порівняння) встановлено родовище з якого постачали камінь для зведення порталу. Мікроаналіз відібраних зразків показав структуру та різновид алебастру, природній процес розчинення кристалів алебастру, складові частини цементних розчинів.

Сучасна тенденція збереження пам'яток нерухомої спадщини набрала вкрай негативного характеру, оскільки надалі залишається неврегульованою законодавча пам'ятко-охоронна діяльність держави та релігійних громад, які стають "власниками" визначних сакральних споруд. Для комплексного збереження архітектурного об'єкта вкрай важливо синхронізувати багатовекторні дослідження фахівців усіх напрямів. Яскравим прикладом може слугувати стан збереженості стінописів відомого модерніста першої чверті XX ст. М. Сосенка (1875 - 1920), виконаних у структурі інтер'єрного середовища українських церков. Руйнівні процеси, ідеологічні прерогативи, зміна естетичних принципів призвели до тотального знищення цих унікальних пам'яток декоративно-монументального мистецтва. На основі емпіричних, науково-реставраційних досліджень розглянуто збереженість та проблематика реставрації сакральних поліхромій М. Сосенка на теренах Львівської області. Серед значної спадщини церковних стінописів та іконостасів, а це понад 12 об'єктів, станом на сьогодні збереглось: 3 іконостаси, церковні поліхромії в трьох храмах. Визначити стан збереженості авторських поліхромій і розробити рекомендації щодо охорони та реставрації декоративно-монументальних творів в архітектурі вкрай важливо, оскільки маємо нещодавній негативний пам'ятко-охоронний досвід повного знищення історико-мистецької спадщини - стінописів М. Сосенка та Ю. Буцманюка в церкві Успіння Богородиці, смт. Славське Львівської обл. (червень 2019 р.). На підставі узагальнення досвіду українських та іноземних науковців і реставраторів розроблено рекомендації щодо охорони та реставрації ще існуючих автентичних стінописів і вітражів авторства М. Сосенка (1907 - 1910 рр.) в інтер'єрі церкви Архистратига Михаїла с. Підберізці Львівської області. Такий об'єкт доцільно включити в перелік культурної спадщини для занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як об'єкт монументального мистецтва. Сучасна науково-реставраційна галузь зобов'язана розробити дієву концепцію популяризації, просвітництва та тісної співпраці з активом громад для збереження пам'яток нерухомої спадщини, які переходять у їхню власність. Результати дослідження сприяють вирішенню проблем охорони, реставрації, збереження та використання архітектурної спадщини України, що відповідає потребам загальнодержавних і міських програм розвитку.

Проаналізовано характерні особливості української сакральної архітектурної спадщини, її роль і значення для збереження національно-культурної своєрідності та зростання міжнародної привабливості. Увагу акцентовано на сакральній спадщині Дрогобича як невід'ємній складовій національної та світової культури, важливій з погляду її полікультурності, історичної та художньої значимості, необхідності модернізації методів з охорони, популяризації та представлення нової пам'яткоохоронної та музеєфікаційної парадигми.

Історичні цвинтарі є невід'ємною складовою частиною культурного пейзажу кожного міста чи містечка, свідченнями ідеології і духовного життя свого часу. У багатьох населених пунктах України збереглися цвинтарі, які ми тепер називаємо історичними, і які вже сьогодні є потенційними памятками та становлять інтерес для дослідників і шанувальників історії, архітектури, мистецтва. Три українських цвинтарі мають статус заповідників: Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник, Державний історико-культурний музей-заповідник "Личаківський цвинтар" та історично-культурний заповідник "Кладовище на Зеленій вулиці" у Чернівцях. Цей статус має захищати їх від знищення та надає можливість проводити науково-дослідну роботу. Отже, цвинтарі у великих містах є памятками-музеями або можуть ними стати. Цвинтарі невеликих населених пунктів - містечок, селищ, сіл - є меншими, зате, як правило, вони є зразками, а властиво колекціями народної меморіальної пластики. Незалежно від розміру та статусу цвинтаря в абсолютно ідеальному стані об'єкта в Україні нема. Кожен цвинтар вимагає безупинного догляду та впорядкування. На жаль, існує багато історичних цвинтарів, які перебувають у дуже занедбаному і жалюгідному стані. Такі цвинтарі вимагають впорядкування і реставрації, як об'єкт загалом, а також реставрації окремих зразків меморіальної пластики. Основним матеріалом на цвинтарі є все-таки камінь, трапляється також метал, дерево та інші матеріали, але камінь однозначно домінує. Нижче йдеться про реставраційну проблематику та методику роботи на історичному цвинтарі з меморіальними памятками на прикладі дипломних робіт студентів кафедри архітектури та реставрації Нац. ун-ту "Львівська політехніка". Коли йдеться про реставрацію меморіальної пластики історичного цвинтаря, то історія склалася таким чином, що багато цих цвинтарів було частково або повністю зруйновано, знищено. Меморіальна пластика таких цвинтарів часто стає частиною музейних колекцій, лапідаріїв, деколи приватних збірок, тощо. Такі об'єкти зазвичай потребують реставрації. На конкретних прикладах показано основні проблеми, які трапляються у ході реставрації меморіальної пластики на історичному цвинтарі. Висвітлено методи та способи, які були використані для усунення цих проблем. Зокрема музей сакрального мистецтва ім. Антона Петрушевича Львівської єпархії УГКЦ володіє великою колекцією камяної сакральної пластики і у 2016 і 2017 рр. передає на кафедру архітектури та реставрації ряд пам'яток для проведення реставраційних робіт. Це переважно були хрести з розп'яттям і без предстоячих та фігури. Кожна з памяток була пошкоджена в інший спосіб і вимагала іншого підходу до реставраційних робіт. У межах дипломних магістерських робіт тема реставрації меморіальної пластики історичного цвинтаря розглядалася ширше, ніж реставрація окремо взятого надмогильного пам'ятника. Декілька разів об'єктом реставрації виступав цілий цвинтар. А в межах наукової роботи було досліджено ареал поширення памяток Бруснівської каменярської школи та окреслено алгоритм дослідження, та реставрації меморіальної спадщини цієї школи. Подібну роботу в межах магістерської дипломної роботи було проведено на Новому єврейському кладовищі у м. Броди. Проведено повну інвентаризацію всього цвинтаря. Досліджено характер і особливості меморіальної різьби, а також поліхромію та кольорову символіку мацев. Крім дослідницької роботи, кожен зі студентів відреставрував по дві мацеви. І останньою з подібних робіт є дослідження цвинтаря на Чернечій горі в с. Уневі, що поблизу м. Перемишляни. Під час дослідження проведено інвентаризацію всіх об'єктів старої частини цвинтаря. Відреставровано 2 надгробні плити. Ця робота ще не закінчена і вимагає продовження. Виокремимо низку проблем, з якими завжди стикаємося під час реставрації меморіальної пластики незалежно від розміру, статусу, приналежності цвинтаря. Перша проблема - це біоураження. Ще однією проблемою є механічні пошкодження. Серед неприємних обставин є і несприятливі кліматичні умови. Ми не можемо їх скасувати чи змінити, але можемо їх врахувати і мінімізувати. Проблемою тут можемо назвати брак належного догляду за об'єктами. Наступною проблемою є непрофесійна робота з каменем, як то малювання не властивою фарбою, доповнення чи склеювання невластивими матеріалами. І залишається ще сказати про просвітницьку діяльність. Якщо люди усвідомлюватимуть важливість, потрібність, цінність такого пам'яткового об'єкту як історичний цвинтар, як частину своєї історії і пам'яті, то проблема збереження буде вирішена.

Увагу приділено питанням відсутності у будівель, що є пам’ятками архітектури, системи захисту від надмірного зволоження, яка створює велику небезпеку як для конструкцій, так і для їх художнього оформлення. Охарактеризовано загальну тенденцію підйому рівня грунтових вод, активну господарську діяльність, забудову прилеглих територій, пристосування історичних будівель під нові функції - все це створює небезпеку збереженню історико-культурного надбання. Досліджено вплив атмосферних умов на стан збереження та методи реставрації настінного живопису в гарнізонному храмі Святих апостолів Петра і Павла (колишньому костелі Ордену єзуїтів) у Львові. Проаналізовано проблеми аварійного стану історичних мечетей Алжиру й їх реставрація. Розглянуто особливості будівництва та причини аварійного стану дерев’яних церков Київщини в історичних джерелах.

Сучасна тенденція збереження пам'яток нерухомої спадщини набрала вкрай негативного характеру, оскільки надалі залишається неврегульованою законодавча пам'ятко-охоронна діяльність держави та релігійних громад, які стають "власниками" визначних сакральних споруд. Для комплексного збереження архітектурного об'єкта вкрай важливо синхронізувати багатовекторні дослідження фахівців усіх напрямів. Яскравим прикладом може слугувати стан збереженості стінописів відомого модерніста першої чверті XX ст. М. Сосенка (1875 - 1920), виконаних у структурі інтер'єрного середовища українських церков. Руйнівні процеси, ідеологічні прерогативи, зміна естетичних принципів призвели до тотального знищення цих унікальних пам'яток декоративно-монументального мистецтва. На основі емпіричних, науково-реставраційних досліджень розглянуто збереженість та проблематика реставрації сакральних поліхромій М. Сосенка на теренах Львівської області. Серед значної спадщини церковних стінописів та іконостасів, а це понад 12 об'єктів, станом на сьогодні збереглось: 3 іконостаси, церковні поліхромії в трьох храмах. Визначити стан збереженості авторських поліхромій і розробити рекомендації щодо охорони та реставрації декоративно-монументальних творів в архітектурі вкрай важливо, оскільки маємо нещодавній негативний пам'ятко-охоронний досвід повного знищення історико-мистецької спадщини - стінописів М. Сосенка та Ю. Буцманюка в церкві Успіння Богородиці, смт. Славське Львівської обл. (червень 2019 р.). На підставі узагальнення досвіду українських та іноземних науковців і реставраторів розроблено рекомендації щодо охорони та реставрації ще існуючих автентичних стінописів і вітражів авторства М. Сосенка (1907 - 1910 рр.) в інтер'єрі церкви Архистратига Михаїла с. Підберізці Львівської області. Такий об'єкт доцільно включити в перелік культурної спадщини для занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, як об'єкт монументального мистецтва. Сучасна науково-реставраційна галузь зобов'язана розробити дієву концепцію популяризації, просвітництва та тісної співпраці з активом громад для збереження пам'яток нерухомої спадщини, які переходять у їхню власність. Результати дослідження сприяють вирішенню проблем охорони, реставрації, збереження та використання архітектурної спадщини України, що відповідає потребам загальнодержавних і міських програм розвитку.

Наведено опис стану збереженості унікального готичного алебастрового порталу парафіяльного костелу в Дрогобичі. Визначено положення порталу в плані костелу. Встановлено основні причини та наслідки руйнування алебастрового каменю. Опрацьовано та доповнено історичну довідку про фундацію порталу і зміни які відбулись під час відновлювальних робіт в XX ст. Згідно з результатами проведених досліджень (мікроаналіз, візуальні спостереження, порівняння) встановлено родовище з якого постачали камінь для зведення порталу. Мікроаналіз відібраних зразків показав структуру та різновид алебастру, природній процес розчинення кристалів алебастру, складові частини цементних розчинів.

Рассмотрены основные этапы развития архитектуры и ее онтология в хроноэволюционнои аспекте (до XVII в.). Предложены пути перехода к научно-обоснованным методам приведения в логическую гармонию существующую периодизацию истории архитектуры, а также альтернативная гипотеза эволюционирования архитектурных форм, конструкций, материалов, технологий. Уделено внимание архитектуре Древнего Рима и зодчеству Византии.

Історичні цвинтарі є невід'ємною складовою частиною культурного пейзажу кожного міста чи містечка, свідченнями ідеології і духовного життя свого часу. У багатьох населених пунктах України збереглися цвинтарі, які ми тепер називаємо історичними, і які вже сьогодні є потенційними памятками та становлять інтерес для дослідників і шанувальників історії, архітектури, мистецтва. Три українських цвинтарі мають статус заповідників: Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник, Державний історико-культурний музей-заповідник "Личаківський цвинтар" та історично-культурний заповідник "Кладовище на Зеленій вулиці" у Чернівцях. Цей статус має захищати їх від знищення та надає можливість проводити науково-дослідну роботу. Отже, цвинтарі у великих містах є памятками-музеями або можуть ними стати. Цвинтарі невеликих населених пунктів - містечок, селищ, сіл - є меншими, зате, як правило, вони є зразками, а властиво колекціями народної меморіальної пластики. Незалежно від розміру та статусу цвинтаря в абсолютно ідеальному стані об'єкта в Україні нема. Кожен цвинтар вимагає безупинного догляду та впорядкування. На жаль, існує багато історичних цвинтарів, які перебувають у дуже занедбаному і жалюгідному стані. Такі цвинтарі вимагають впорядкування і реставрації, як об'єкт загалом, а також реставрації окремих зразків меморіальної пластики. Основним матеріалом на цвинтарі є все-таки камінь, трапляється також метал, дерево та інші матеріали, але камінь однозначно домінує. Нижче йдеться про реставраційну проблематику та методику роботи на історичному цвинтарі з меморіальними памятками на прикладі дипломних робіт студентів кафедри архітектури та реставрації Нац. ун-ту "Львівська політехніка". Коли йдеться про реставрацію меморіальної пластики історичного цвинтаря, то історія склалася таким чином, що багато цих цвинтарів було частково або повністю зруйновано, знищено. Меморіальна пластика таких цвинтарів часто стає частиною музейних колекцій, лапідаріїв, деколи приватних збірок, тощо. Такі об'єкти зазвичай потребують реставрації. На конкретних прикладах показано основні проблеми, які трапляються у ході реставрації меморіальної пластики на історичному цвинтарі. Висвітлено методи та способи, які були використані для усунення цих проблем. Зокрема музей сакрального мистецтва ім. Антона Петрушевича Львівської єпархії УГКЦ володіє великою колекцією камяної сакральної пластики і у 2016 і 2017 рр. передає на кафедру архітектури та реставрації ряд пам'яток для проведення реставраційних робіт. Це переважно були хрести з розп'яттям і без предстоячих та фігури. Кожна з памяток була пошкоджена в інший спосіб і вимагала іншого підходу до реставраційних робіт. У межах дипломних магістерських робіт тема реставрації меморіальної пластики історичного цвинтаря розглядалася ширше, ніж реставрація окремо взятого надмогильного пам'ятника. Декілька разів об'єктом реставрації виступав цілий цвинтар. А в межах наукової роботи було досліджено ареал поширення памяток Бруснівської каменярської школи та окреслено алгоритм дослідження, та реставрації меморіальної спадщини цієї школи. Подібну роботу в межах магістерської дипломної роботи було проведено на Новому єврейському кладовищі у м. Броди. Проведено повну інвентаризацію всього цвинтаря. Досліджено характер і особливості меморіальної різьби, а також поліхромію та кольорову символіку мацев. Крім дослідницької роботи, кожен зі студентів відреставрував по дві мацеви. І останньою з подібних робіт є дослідження цвинтаря на Чернечій горі в с. Уневі, що поблизу м. Перемишляни. Під час дослідження проведено інвентаризацію всіх об'єктів старої частини цвинтаря. Відреставровано 2 надгробні плити. Ця робота ще не закінчена і вимагає продовження. Виокремимо низку проблем, з якими завжди стикаємося під час реставрації меморіальної пластики незалежно від розміру, статусу, приналежності цвинтаря. Перша проблема - це біоураження. Ще однією проблемою є механічні пошкодження. Серед неприємних обставин є і несприятливі кліматичні умови. Ми не можемо їх скасувати чи змінити, але можемо їх врахувати і мінімізувати. Проблемою тут можемо назвати брак належного догляду за об'єктами. Наступною проблемою є непрофесійна робота з каменем, як то малювання не властивою фарбою, доповнення чи склеювання невластивими матеріалами. І залишається ще сказати про просвітницьку діяльність. Якщо люди усвідомлюватимуть важливість, потрібність, цінність такого пам'яткового об'єкту як історичний цвинтар, як частину своєї історії і пам'яті, то проблема збереження буде вирішена.

Проаналізовано історичний розвиток підходів до пристосування і реабілітації будівель як специфічного виду реставраційної діяльності. Уточнено значення термінів: пристосування адаптація й реабілітація, проведено їхню диференціацію за рівнем інтервенції в матеріальну структуру пам’ятки. Розкриті особливі властивості нерухомих об’єктів культурної спадщини як економічних благ. Описано чинники, що впливають на економічну доцільність адаптації будівель і ключові засади визначення економічної ефективності адаптації порівняно з новим будівництвом. Визначено художні засоби введення нових елементів під час роботи з фасадами історичних будівель. Систематизовано методики визначення потенціалу адаптації та чинники, що впливають на потенціал адаптації цінних історичних будівель. Встановлено та обґрунтовано характеристики будівлі, важливі для пристосування історичної будівлі в ресторан. Сформовано на основі трьох складників: вартості, оптимального часу проведення реконструкції і відповідності характеристик будівлі заявленій функції, комплексну методику визначення потенціалу адаптації значних історичних будівель актуальну для України. Запропоновано методику, яка є практичним інструментом у роботі з історичною спадщиною.