Розглянуто соціальні та культурні особливості формування архітектури та містобудування України доби Гетьманщини. Проаналізовано роль фортифікаційних і монастирських комплексів у формуванні розпланувальної, об'ємно-просторової структури та образних характеристик містобудівних утворень. Всебічно досліджено вплив архітектурної спадщини зазначеної доби на розвиток української архітектури XIX - XX ст. Запропоновано шляхи вирішення організаційно-управлінських проблем охорони архітектурно-містобудівних пам'яток.

Висвітлено архітектурну та мистецьку спадщину князівської родини Острозьких - видатних політичних, воєнних, релігійних і культурних діячів вітчизняної історії доби пізнього середньовіччя. На підставі узагальнення літературних і архівних джерел проаналізовано меценатську діяльність декількох поколінь "некоронованих королів Русі", а також меценатський внесок князів у становлення та розвиток друкарського, живописного, скульптурного та декоративно-прикладного мистецтва.

Освещено архитектурное и художественной наследие поколений Острожских - известных политических, военных, религиозных и культурных деятелей отечественной истории периода позднего средневековья. На основе обобщения литературных и архивных источников проанализированы меценатская деятельность нескольких поколений "некоронованных королей Руси", а также их меценатских вклад в становление и развитие печатного, живописного, скульптурного и декоративно-прикладного искусства.

Висвітлено історію спорудження архітектурного комплексу Покровської церкви, що знаходиться в Києві на Подолі, побудованого в честь найбільш улюбленого і поширеного в Україні свята Покрови Богородиці. Наведено відомості про автора будівлі - відомого українського архітектора І.Григоровича-Барського, роботи якого сформували архітектурні основи українського бароко. Відзначено високу культуру майстерності, творчу самобутність, якість та оригінальність робіт архітектора.

Освещена история сооружения архитектурного комплекса Покровской церкви, находящегося в Киеве на Подоле, построенного во имя наиболее любимого и распространенного в Украине праздника Покровы Богородицы. Приведены сведения об авторе сооружения - известном украинском архитекторе И.Григоровиче-Барском, работы которого сформировали архитектурные основы украинского барокко. Отмечена высокий уровень мастерства, творческая самобытность, качество и оригинальность работ архитектора.

Досліджено історію містобудування в Україні за доби Гетьманщини, розкрито особливості формування оборонних комплексів, розглянуто розвиток православного церковного будівництва. Визначено особливості української архітектури другої половини XVII - XVIII ст. Наведено матеріали про міста України, які виконували столичні функції протягом існування української держави у специфічній формі гетьманату (1654 - 1782 рр.) - Чигирин, Батурин, Глухів. Висвітлено життя та діяльність українських гетьманів - Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Дорошенка, Д. Ігнатовича (Многогрішного), І. Самойловича, І. Мазепи, К. Розумовського. Охарактеризовано сучасний стан національних історико-культурних заповідників "Чигирин", "Гетьманська столиця" та Глухова, проаналізовано діяльність громадських і державних організацій щодо збереження історичних пам'яток.

Рассмотрена история градостроительства в Украине во времена Гетьманщины, раскрыты особенности формирования оборонных комплексов, исследовано развитие православного церковного строительства. Определены особенности украинской архитектуры второй половины XVII - XVIII ст. Приведены материалы о городах Украины, которые выполняли столичные функции в период существования украинского государства в специфичной форме гетьманата (1654 - 1782 гг.) - Чигирине, Батурине, Глухове. Освещена жизнь и деятельность украинских гетьманов - Б. Хмельницкого, И. Выговского, П. Дорошенка, Д. Игнатовича (Многогрешного), И. Самойловича, И. Мазепы, К. Разумовского. Охарактеризовано современное состояние национальных историко-культурных заповедников "Чигирин", "Гетьманская столица" и Глухова, проанализирована деятельность общественных и государственных организаций по охране исторических памяток.

Висвітлено внесок ряду вчених України у розвиток наукових досліджень вітчизняних середньовічних пам'яток архітектури та монументального мистецтва як важливих джерел, що засвідчують самостійний шлях розвитку українського народу, своєрідність його культури.

In the article the author considers the meaning of the building character as a sensible creation through which people enter the dialog with the reality display. The image consists of three independent components: the ability to belong, constructiveness and sense component.

Проаналізовано основні схеми композиційного вирішення обрамлень вікон м. Львів XVI - XVII ст., які мають аналоги в архітектурі Відродження Італії. У результаті виокремлення вікон XVI - XVII ст. Львова, виконання обмірів і фотофіксації виявлено пропорції їх прорізів. Установлено, що висота антаблемента (поділ і розміри частин антаблемента), ширина наличника часто не відповідають класичним пропорціям.

Досліджено зміни, які відбуваються з карнизами в різні періоди розвитку архітектури, композиційну роль карнизів у формуванні фасадів класицистичних споруд.

Розглянуто особливості становлення та розвитку архітектури та містобудування доби Гетьманщини (1648 - 1781 рр.) у географічних межах сучасної території України. Досліджено джерельну базу, наголошено на важливості картографічних матеріалів з історії містобудування та джерельній значущості пам'яток містобудування й архітектури. Вивчено соціально-економічні, культурні та фахові засади формування архітектури та містобудування, закономірності формування, розвитку містобудівних утворень (міст і сіл), оборонних і монастирських комплексів. З'ясовано розпланувально-просторові вирішення й архітектурно пластичні, стильові особливості основних типів будівель і споруд. Доведено та вперше кількісно означено регіональну нерівномірність архітектурного та містобудівного розвитку, а також наведено класифікацію типів монастирських комплексів. Визначено панівну стилістику архітектури доби Гетьманщини, а також місце та роль архітектурно-містобудівної спадщини цієї доби в розвитку української архітектури.

Наведено результати комплексного дослідження архітектури монастирів Чину Святого Василія Великого на сучасних теренах України як цілісного явища в традиції української сакральної архітектури. Встановлено основні етапи розвитку даних монастирів, а також періоди їх будівництва. Проаналізовано типологію планувально-просторового вирішення цих монастирів. Розкрито особливості архітектурно-просторового вирішення василіянських монастирів у контексті розвитку української та загальноєвропейської архітектури. Визначено перспективні напрямки сучасного розвитку архітектури даних монастирів, а також розроблено наукові положення їх відтворення, реконструкції та розбудови.

Історію європейських архітектурних стилів IX - XVIII ст. розглянуто як формальне вираження католицької християнської парадигми, обгрунтовано тезу, що ці стилі географічно не поширюються за межі католицького світу, а хронологічно - за межі XVIII ст., становлення стильових моделей католицького храмобудівництва є взаємозалежним з формуванням специфічно католицьких стильових типів чернечих організацій; охарактеризовано храми романських бенедиктинських конгрегацій, готичних жебруючих орденів, барокових реформованих та новоутворених контрформаційних орденів. Обгрунтовано необхідність під час визначення регіональної специфіки архітектурних шкіл храмобудування враховувати діоцезальну та провінційно-орденську приналежність об'єктів та доведено, що розвиток регіональних традицій храмобудування пов'язаний саме з буттям діоцезальної організації земель, підпорядковується приписам діоцезальних нормативних документів; натомість розповсюдження пан'європейських стильових тенденцій пов'язане з ойкуменічною діяльністю орденських організацій, кожна з яких має певні стильові уподобання. Зібрано та опрацьовано дані щодо католицького храмобудування IX - XX ст. на Київщині та Волині, виявлено пріоритетне значення періоду бароко. Визначено періодизацію місцевого католицького барокового храмобудування, до наукового обігу введено системно впорядкований перелік пам'яток. Вивчено системну цілісність розрізнених об'єктів, сформульовано ознаки їх стильових напрямків та архітектурних типів католицького храмобудування, визначено їх генезу та систему взаємовпливів. Наголошено на диференціації української барокової архітектури на принципово відмінні

Уперше всебічно розглянуто унікальний пласт культури - історію розвитку старовинних маєтків і садиб, садів і парків на території України. Охарактеризовано садиби раннього періоду (середньовіччя, стародавнього Києва, сади Вишневського замку), садибне будівництво та садово-паркове мистецтво другої половини XVIII - початку ХІХ ст. (сади та парки Д. Міклера, "Софіївку" - сад міфів і легенд). Описано громадські міські сади та парки кінця XVIII - ХІХ ст. Увагу приділено палацово-парковим ансамблям Південного берега Криму, садам і паркам українських маєтків ХІХ - початку ХХ ст.

Впервые всесторонне рассмотрен уникальный пласт культуры - история развития старинных имений и усадеб, садов и парков на территории Украины. Охарактеризованы усадьбы раннего периода (средневековья, древнего Киева, сады Вишневского замка), усадебное строительство и садово-парковое искусство второй половины XVIII - начала ХІХ вв. (сады и парки Д. Миклера, "Софиевка" - сад мифов и легенд). Описаны общественные городские сады и парки конца XVIII - ХІХ вв. Внимание уделено дворцово-парковым ансамблям Южного берега Крыма, садам и паркам украинских имений ХІХ - начала ХХ вв.

Розглянуто роль архітектури в культурній спадщині князів Острозьких - видатних діячів вітчизняної історії доби пізнього середньовіччя. Проаналізовано меценацьку діяльність декількох поколінь цих "некоронованих королів Русі". Висвітлено найпомітніші князівські ініціативи з розбудови існуючих і заснуванні нових міст, з спорудження унікальних замкових комплексів, фундації цілого ряду самобутніх храмів і монастирських ансамблів.

З'ясовано пов'язання традиційної української та польської архітектури міст, що склалися історично в найдавніший період і тривалий час впливають на характер їх мистецького образу.

Висвітлено розвиток, жанрове та стильове різномаїття української архітектури, образотворчого та декоративного мистецтва козацько-гетьманської доби, що охоплює фактично три століття - XVI, XVII, XVIII, національні варіанти європейських стилів ренесансу та бароко, які стали набутком більшості визначних пам'яток, розглянутих у виданні. Під час викладу матеріалу з архітектури увагу акцентовано на характері архітектурно-будівельної діяльності, питаннях містобудування, житлового будівництва, особливостях оборонних споруд і комплексів, храмових комплексів і споруд, а також громадських споруд. У розділах, присвячених образотворчому мистецтву, розкрито особливості відродження скульптури, живопису (монументального, станкового, портретного) та графіки, увагу приділено також книжковій мініатюрі та ін. Статті супроводжуються ілюстраціями, для зручності користування наведено словник термінів та іменний покажчик.

Визначено закономірності розвитку та принципів архітектурно-планувальної організації фортифікацій замків Західної України середини XVI - кінця XVII ст. Виявлено 102 замки, які функціонували зі середини XVI - до кінця XVII ст. на території Західної України. Висвітлено проблеми атрибуції їх фортифікацій. Досліджено архітектурно-планувальну організацію фортифікацій 53 замків в аспекті формотворчого впливу оборонної функції на архітектуру фортифікацій замків. Проведено системний та типологічний аналіз фортифікацій. Простежено еволюцію фортифікацій замків з середини XVI - до кінця XVII ст. на території Західної України. Виділено та систематизовано чинники впливу на вибір типу уфортифікування замку. Уточнено термінологію із оборонної архітектури. Визначено стан збереження фортифікацій замків і розроблено рекомендації щодо їх реставрації.

Проаналізовано композиційні та планувальні характеристики волинських мурованих монастирів XVII - XVIII ст. з метою подальшого збереження, відтворення та відновлення споруд на більш професійному рівні. Виокремлено види стійких композиційних груп досліджуваних монастирів і різні типи їх об'ємно-просторових і планувальних вирішень.

Закарпаття славиться не лише красою природи, а й багатьма архітектурними пам'ятниками. В горах переважають дерев'яні пам'ятники, на низині і в передгір'ях - пам'ятники кам'яної архітектури. В дерев'яних житлах, церквах Верховини, скромних за розмірами, але чудових за архітектурною композицією відображений гарний смак і талановитість закарпатського українського народу. В силу історичних умов дерев'яна архітектура Закарпаття не могла, звичайно уникнути впливу інших культур. Проте чужоземні елементи не знищили його народної самобутності, а, навпаки перевтілилися у нові, гармонійні, суто національні форми, в яких перш за все, відчувається кровний зв'язок з Україною.

История археологических исследований церкви святых Бориса и Глеба насчитывает две сотни лет. На данном этапе возникла необходимость систематизации полученных материалов, что особенно касается раскопок XIX - первой половины XX вв., известных лишь по кратким сообщениям и разобщенным архивным данным. Должным образом не опубликованными остаются и материалы исследований 1980 - 2000-х гг. Вопрос о внешнем виде и убранстве Борисоглебской церкви освещен в литературе. Автор данной работы внимание уделил проблеме конкретных конструктивных и стилистических особенностей крупнейшего трехнефного храма Древней Руси, таких как наличие башни-лестницы, ведущей на хоры, оформление отдельных архитектурных деталей и прочие. Рассматрен вопрос о возможности сопоставления археологических материалов с двумя отдельными строительными периодами, известными по письменным источникам, и строительными школами. На протяжении последних десятилетий получен огромный массив данных о развитии в Вышгороде строительного дела. Обнаружены специализированные комплексы по производству плинфы и поливенных плиток. В 2014 - 2016 гг. в центральной части вышгородского посада В. Г. Ивакиным и автором исследованы две печи для обжигания извести. Все вышеперечисленные объекты, несомненно, связаны с финальным этапом строительства Борисоглебского храма. Кроме того, А. Н. Оленич обработал и систематизировал коллекцию плинфы, собранную автором на восточном краю городища.

Досліджено та проаналізовано особливості архітектурно-планувальної еволюції гостьових будівель Західної України XVII - XIX ст. Підкреслено, що будівлі Західної України з гостьовими функціями відзначалися поєднанням зовнішніх і місцевих архітектурних традицій. На базі методології системно-структурного аналізу проаналізовано та порівняно із зарубіжними аналогами композиційні прийоми, силуети та архітектурні форми елементів готельних будівель. Множинність зовнішніх впливів і традицій призвела до синтезу рис польської архітектури, українського народного житла, а також міської ренесансної забудови. Також утворився конгломерат середньоазійської гостьової архітектури та середньовічної європейської архітектури. Виявлено межі розповсюдження готельних будівель і сформульовано їх специфічні ознаки. Подальший розвиток дослідження передбачає відтворення найбільш характерних прикладів історичних готельних будівель кожного типу в їх автохтонному середовищі або на території скансенів. Запропоновано перетворити історичні готельні будівлі на об'єкти туризму.