Аналізується проблема інтонації у гносеологічному аспекті. На основі музичної інтонаційної моделі зроблено спробу розширити рамки вживання поняття "інтонація" як структурної особливості усіх видів мистецтва. Інтонація трактується як глибинний смисл мистецької інформації, що пізнається не раціональним шляхом і водночас є способом пізнання та засобом передачі інформації.

Розглянуто питання розвитку слухомоторних зв'язків у студентів факультетів мистецтв шляхом упровадження у навчальну практичну діяльність великої кількості вправ з підбору на слух та їх систематичного використання на заняттях в концертмейстерському класі. Описано психологічні механізми гри за допомогою слуху.

Рассмотрены вопросы развития слухомоторных восприятий у студентов факультетов искусств путем внедрения в практическую деятельность большого количества упражнений по подбору на слух и их систематического применения на занятиях в концертмейстерском классе. Описаны психологические механизмы игры по слуху.

Охарактеризовано специфічні фактори вокального інтонування, взаємодії й взаємовпливу літературно-поетичного й музичного тексту у вокальному творі.

Охарактеризованы специфические факторы вокального интонирования, взаимодействия и взаимовлияния литературно-поэтического и музыкального текста в вокальном произведении.

Aarticle is devoted to studying of specific factors vocal intoning, to interaction and interference of the literary - poetic and musical text in vocal product.

Розглянуто музично-виконавське мистецтво як творчу практику, тобто спосіб закріплення, відтворення та розвитку музичного досвіду людини. Охарактеризовано "актуальне буття" музичного твору у процесі виконання його для слухачів. Визначено шляхи та способи актуалізації музичного твору, сформовані в історії європейської музики. Висвітлено процес перетворення нотного тексту у звуковий феномен на матеріалі сонати op.27 N 1 Л. ван Бетховена, "Крейслеріани" Р.Шумана та творів В.Бібіка (П'ята та Сьома сонати для фортепіано, вокальний цикл на вірші А.А.Ахматової). Узагальнено досвід актуалізації музичної класики у сучасній культурі України, взаємопов'язаний з організацією та проведенням міжнародних фестивалів класичної музики "Харківські асамблеї" (1991 - 2007 рр.).

Здійснено теретичний аналіз наукової літератури з проблеми формування музично-аналітичних умінь студентів у процесі опанування навчального курсу "Сольфеджіо". Охарактеризовано специфіку та розкрито зміст музично-аналітичних умінь у структурі музично-аналітичної діяльності студентів, запропоновано нове тлумачення дефініції "музично-аналітичні уміння". Вивчено стан музично-теоретичної підготовки студентів у системі вищої гуманітарної освіти, визначено критерії та рівні сформованості їх музично-аналітичних вмінь у процесі опанування навчального курсу "Сольфеджіо" (високий, середній, низький). Експериментально підтверджено дієвість педагогічних умов і ефективність методики формування музично-аналітичних умінь студентів, яка грунтується на системі індивідуально-диференційованих завдань поліваріативного характеру, що конкретизують розвиненість зазначених інтегральних умінь.

Досліджено особливості формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів вузів культури на заняттях з сольфеджіо. У дисертації теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено методику формування навичок сприйняття хорового багатоголосся у студентів вузу культури на заняттях з сольфеджіо. Розкрито сутність та особливості сприйняття хорової багатоголосої музики, визначено і систематизовано структурні компоненти сприйняття хорового багатоголосся, а також особистісні якості студентів, які безпосередньо впливають на продуктивність формування навичок сприйняття хорового багатоголосся. Встановлено, що взаємодія структурних компонентів із розвиненими особистісними якостями забезпечує повноцінне сприйняття багатоголосої хорової фактури. Єдність компонентної структури навичок сприйняття хорового багатоголосся активізує цілісний процес і позитивно впливає на їх формування.

Визначено окремі аспекти впливу музики на розвиток лінгвістичних здібностей та основні параметри даного впливу, а також окреслено виходи даної взаємодії на семіотичні, психологічні та гносеологічні рівні в сучасних гуманістичних наукових напрямах. Розглянуто особливості української національної ментальності у можливостях їх впливу на взаємодію музично-лінгвістичних компонентів комунікації, тобто на своєрідність засвоєння іноземних граматичних структур і лексичного запасу, з урахуванням досвіду власної мови й її культурно-духовного контексту.

Дослідження проводиться за наступними напрямками: на підставі системного аналізу виявлено проблемні зони розвитку історичного музикознавства, визначено предмет науки "історія музики", у контексті дотичних явищ, понять та категорій досліджено феномен інтонаційного образу світу. Проаналізовано його рух від метафори до категорії та розглянуто його структуру та співвідношення з інтонаційною практикою. Запропоновано два підходи до аналізу інтонаційного образу світу різних масштабних рівнів: феноменологічний та компаративний. Проаналізовано конфігурації інтонаційного образу світу конкретних творів, творчості вітчизняних композиторів у певній жанровій сфері, жанрів та інтонаційних практик, інтонаційної бази російської композиторської школи другої половини XIX ст. у загальному плані та у конкретних виявах.

Розглянуто проблему формування вокального слуху майбутніх вчителів музики. Визначено, що специфіка вокального слуху полягає в тому, що вокальний слух - це особливий вид музичного слуху, який включає звуковисотний, динамічний, тембровий, ритмічний слух, а також барорецепцію та вокально-тілесну схему. Розроблено цілісну структуру формування вокального слуху студентів у взаємозв'язку наступних компонентів: мотиваційно-ціннісного, акустично-фізіологічного, творчо-виконавського, об|рунтовано їх критерії та показники, виявлено педагогічні умови ефективного формування вокального слуху майбутніх вчителів музики. У результаті експериментального дослідження встановлено етапи формування вокального слуху майбутніх вчителів музики, а саме: аналітико-регулятивний, технологічно-пошуковий, діяльнісно-результативний, що забезпечували реалізацію мети й експериментальних завдань відповідно до логіки формування у студентів означеного феномену в процесі занять з постановки голосу. Ефективність формування вокального слуху майбутніх вчителів музики підтверджена даними теоретико-методичного осмислення даного феномену та результатами експериментального дослідження.

Розкрито ідею семіотичної та структурної єдності музичного мистецтва та мистецтва мовлення. Проаналізовано засоби виразності обох систем. Зазначено, що і музика, і словесна мова мають спільний "будівельний матеріал" - звук, спільні умови існування - час, спільний спосіб сприйняття - слух і майже однаковий ступінь конкретності у висловленні думок і створенні образів. Охарактеризовано спільні ознаки аналогії музичної мови до словесної у галузях морфології, синтаксису, лексики, а також за елементами словесної мови (ритмом, темпом, мелодією, тембром, ладовою організацією, звуковисотністю, динамікою та артикуляцією, синтаксичною будовою). Обгрунтовано доцільність вдосконалення техніки мовлення за допомогою музики. Виведено декілька рекомендацій прикладного характеру стосовно роботи з жанрами музики й екстраполяції їх у площину ораторської майстерності, відпрацювання техніки "омузичення" власного мовлення за рахунок удосконалення усіх його складових елементів.

Раскрыта идея семиотического и структурного единства музыкального искусства и искусства речи. Проанализированы средства выразительности обеих систем. Указано, что и музыка, и словесная речь имеют общий "строительный материал" - звук, общие условия существования - время, единый образ восприятия - слух и почти одинаковую степень конкретности в выражении мнений и создании образов. Охарактеризованы общие признаки аналогии музыкального языка словесному в области морфологии, синтаксиса, лексики, а также по элементам словесной речи (ритмом, темпом, мелодией, тембром, ладовой организацией, высотой звука, динамикой и артикуляцией, синтаксическим строением). Обоснована целесообразность совершенствования техники речи с помощью музыки. Разработан ряд рекомендаций прикладного характера относительно работы с жанрами музыки и экстраполяции их в плоскость ораторского мастерства, отработки музыкальности собственной речи путем совершенствования всех ее составляющих элементов.

Is described the idea of semiotic and structural unity of music and art of speech. Examine the means of expression of both systems. Indicated that music and verbal speech have a common "building blocks" - the sound, the general conditions of existence - the time a single image of perception - hearing and nearly the same degree of specificity in the expression and creation of images. We characterize the general features similar musical language literature in the field of morphology, syntax, vocabulary, as well as verbal elements of speech (rhythm, tempo, melody, timbre and modal organization, pitch, dynamics and articulation, syntactic structure). Expediency of improvement in speech with music. A number of recommendations concerning the nature of applied work with the genres of music and extrapolating them into public speaking skills, working out his own musical voice through the improvement of all its constituent elements.

Досліджено проблему формування музично-слухової активності - як важливої музично-професійної якості майбутніх музикантів-педагогів. Розкрито та конкретизовано сутність поняття "музично-слухова активність" виконавця, визначено її компонентну структуру. Розроблено й апробовано методику поетапного формування музично-слухової активності у напряму від засвоєння розгорнутих зовнішньо виражених художньо-аналітичних прийомів до згорнутої мисленнєвої орієнтуючо-контролюючої музично-виконавської діяльності. Виділено й обгрунтовано педагогічні умови цілеспрямованого формування музично-слухової активності у процесі музично-виконавської підготовки. Вдосконалено засоби діагностики сформованості музично-слухової активності студентів, що охоплює відповідні параметри, критерії, показники, рівні. Проаналізовано результати формувального експерименту та доведено їх статистичну достовірність. Одержані результати дослідження доводять ефективність запропонованої методики й її значущість для подальшого вдосконалення фахової підготовки музикантів-педагогів.

Розглянуто педагогічні умови формування слухової уваги молодших школярів на уроках музики, створення яких є ефективним та результативним для успішності організації такої діяльності. Підсумовано, що подальший напрямок розробки дослідження передбачає розробку методів і прийомів формування слухової уваги молодших школярів в музичній діяльності.

Зроблено спробу з’ясувати сутність співацької слухової діяльності, взаємозалежності інтонаційного слуху студентів і строю у хорі. Розглянуто фактории, які впливають на вільне інтонування в процесі хорового співу. Підсумовано: окремі аспекти проблеми слухової діяльності та інтонування учасників навчальних хорових колективів передбачають як закономірності загально художніх категорій, так і приватні моменти: особистісні відмінності студентів, особливості виконавської психології, якість слухових уявлень, чуття ладу, логіку емоційних переживань тощо.

Розкрито специфіку формування вокального слуху в китайських студентів. На основі проведеного аналізу розкрито основні компоненти розвитку вокального слуху в співацькій роботі. Зазначено, що дослідження проведені з урахуванням методів акустики, фізіології, психології і новітніх технологій та підтверджують принцип цілісності дій голосового апарату як органічної єдності співацького дихання, роботи гортані та резонаторів у співацькій діяльності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Щ310.701

Рубрики:

Розвиток музичного слуху. Інтонування

Шифр НБУВ: Ж15184 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено педагогічну діяльність відомого українського педагога, доцента кафедри хорового диригування Львівської державної консерваторії ім. М. В. Лисенка, кандидата мистецтвознавства Михайла Михайловича Антківа. Проаналізовано основні методи і прийоми, які використовував викладач на уроках хорового диригування. Звернено увагу на комплекс індивідуальних підходів у процесі викладання сольфеджіо на диригентському факультеті вищого навчального музичного закладу.

Визначено етапи еволюції предмету сольфеджіо від античності до сучасності, подано детальний поетапний аналіз методичних поглядів, ідей, забезпечення та систем навчання сольфеджіо. Проаналізовано методичні напрацювання та авторські методики навчання сольфеджіо вітчизняних і зарубіжних педагогів XX ст., програми та методику навчання предмету у сучасній музичній школі. Окреслено проблеми та суперечності, які існують на сучасному етапі розвитку предмету та викладено висновки щодо їх вирішення. Розроблено компонентну структуру та визначено педагогічні умови формування навченості ЗУН учнів з предмету сольфеджіо (мотиваційно-пізнавальний, мовно-інтеграційний, навчально-композиційний, когнітивно-компетентнісний, творчо-діяльнісний компоненти з їх критеріями та показниками). Доведено необхідність впровадження та розроблено рекомендації з теорії та методики лінгвізації навчального процесу сольфеджіо. Теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено авторську методику навчання сольфеджіо молодших школярів у спеціалізованих мистецьких навчальних закладах з розширенням і поглибленням знань, умінь і навичок ритмічного, гармонічного, тембрального, абсолютного слуху. Основоположним методом авторської методики використано спеціально розроблений новий дидактичний метод роботи на уроці - fan-опитування, який дозволяє вирішити більшість психолого-педагогічних і навчальних завдань. У межах авторської методики запропоновано новий вид концерту - концерт з предмету сольфеджіо з використанням спеціально розроблених концертних ритмічних номерів. Методичну модель навчання сольфеджіо розроблено як єдину дидактичну систему спеціально підібраних, взаємопов'язаних принципів, завдань, методів, засобів, форм і прийомів з урахуванням психолого-педагогічних і психофізіологічних особливостей молодших школярів.

Теоретико-експериментальне дослідження проб формування музично-інтонаційної культури майбутніх бакалаврів музичного мистецтва під час професійної підготовки. На підставі комплексного аналізу психолого-педагогічної наукової літератури досліджено генезу поняття "культура", "професійна культура", "музична культура", "інтонація", "інтонаційна культура". Визначено головні психолого-педагогічні позиції щодо трактування категорії "музично-інтонаційна культура майбутніх бакалаврів музичного мистецтва", яка містить практично-інтелектуальні та естетичні структурні елементи. Виокремлено компоненти музично-інтонаційної культури майбутніх бакалаврів: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, рефлексивний. Визначено критерії, показники та охарактеризо рівні сформованості музично-інтонаційної культури майбутніх бакалаврів музичного мистецтва під час професійної підготовки. Теоретично обґрунтовано, упроваджено та експериментально переврено педагогічні умови формування музично-інтонаційної культури майбутніх бакалаврів музичного мистецтва під час професійної підготовки. Ефективність процесу формування музично-інтонаційної культури забезпечується реалізаіцією педагогічних умов (здійснення систематичного педагогічного впливу на процес професійної підготовки майбутніх бакалаврів для формування музично-інтонаційної культури студентів за допомогою створення музично-творчого освітнього середовища; формування мотиваційної готовності студентів до підвищення рівня їхньої музично-інтонаційної культури способом активізації емоційно-вольової сфери та поглиблення естетичної спрямованості музично-освітнього процесу поетапного формування теоретичних і практично-творчих музичних компетентностей майбутніх фахівців з огляду на принципи: взаємодії пізнавальної, рефлексивно-оціінної та творчої активності студентів; варіативності форм музичної діяльності; суб’єкт-суб’єктної взаємодії учасників музично-освітнього процесу; використання активних форм і методів музичного навчання). Експериментально засвідчено ефективність визначених педагогічних умов формування музично-інтонаційної культури майбутніх бакалаврів музичного мистецтва під час професійної підготовки.

Досліджено проблему формування вокального слуху майбутніх учителів музичного мистецтва України та Китаю. Уточнено поняття "вокальний слух майбутнього вчителя музики", розкрито його зміст та специфіку. Розроблено структуру вокального слуху майбутніх учителів музики, важливими складовими якої є взаємозв'язок таких компонентів: мотиваційно-спрямованого, компетентнісно-інформаційного, креативно-діяльнісного. Запропоновано методику формування вокального слуху студентів, що передбачає дотримання трьох взаємопов'язаних етапів. Мотиваційно-організаційний етап спрямовано на усвідомлення студентами значущості розвиненого вокального слуху у майбутній професійній діяльності, формування установки на досягнення успіху у вокальному навчанні. Розвивально-дієвий етап присвячується розширенню обізнаності студентів у питаннях голосоутворення і звукосприйняття, теоретичних знань, необхідних для усвідомленого здійснення вокально-слухової діяльності. На цьому етапі рекомендується впровадження лекційного курсу, завданням якого є ознайомлення студентів зі специфікою вокально-слухової діяльності вчителя музики. Рефлексивно-творчий етап підпорядковано формуванню здатності студентів до самоконтролю і самоаналізу вокальної діяльності, активізації творчих проявів студентів під час практичної роботи над набуттям вокальнослухових умінь і навичок. Ефективність методики виявлено у позитивній динаміці рівнів сформованості вокального слуху майбутніх учителів музичного мистецтва.

Досліджено проблема вокально-хорового навчання підлітків, що передбачає розвиток їх музичних здібностей як багатоаспектного комплексного процесу, який водночас є виховним. У цьому процесі окреме місце посідає розвиток вокального слуху, зумовлений глибоким емоційним впливом вокального мистецтва на формування особистості учня, особливо підлітка, оскільки музичне мистецтво оволодіває почуттями учнів раніше, ніж вони зуміють усвідомити сам процес спілкування з ним. Розвиток вокального слуху є керованим процесом, і вокальний слух учнів-підлітків можна успішно розвивати під час музичного навчання. Вокальний слух ми розуміємо як якість особистості, сформованої на основі вокально-слухових уявлень щодо вокально-звукових еталонів у результаті активної розумової діяльності, що забезпечується глибиною естетичного сприйняття. Розвиток вокального слуху підлітків під час навчання музики нами розглянутий у взаємозв’язку особистісно-орієнтаційного, етнокультурного, ціннісного, фізіологічного, комплексно-діяльнісного підходів. Структуру вокального слуху підлітків під час музичного навчання охоплюють складові: мотиваційно-емоційний, когнітивно-рефлексивний, творчо-результативний компоненти. Методика розвитку вокального слуху підлітків під час навчання музики розглянуто з позицій становлення та розвитку їх особистості, спрямування до художньо-творчої самореалізації та реалізації естетичного потенціалу вокального слуху. Організація і проведення формувального експерименту підпорядковувалась відповідним етапам експериментальної методики розвитку вокального слуху підлітків під час навчання музики, а саме: регулятивно-потребовому, оцінювально-конструктивному, діяльнісно-проективному, що забезпечували реалізацію поставленої мети та завдань дослідження. Ефективність розвитку вокального слуху підлітків під час музичного навчання підтверджена даними його теоретико-методичного осмислення та результатами дослідно-експериментального дослідження.