Підкреслено, що сучасна музична педагогіка не має наукового обгрунтування поняття "досвід музично-виконавської діяльності", його структури, засобів формування тощо. Відсутність теоретичних знань негативно впливає на якість практичного освоєння студентами досвіду музично-виконавської діяльності, а звідси і на якість підготовки фахівців даного напрямку. Тому автор намагався розробити оптимальну систему формування досвіду музично-виконавської діяльності у студентів вузів культури і мистецтв, а також представити методики її реалізації у навчальному процесі дисципліни "Спеціальний інструмент" вузу культури, які передбачають формування у студентів необхідних знань, умінь та навичок.

Висвітлені сутність поняття "досвід музично-виконавської діяльності", його структура, рівні сформованості у студентів музичних спеціалізацій вузів культури, а також викладений перебіг експериментально-дослідної роботи по вивченню стану формування даного досвіду у студентів вузів культури різних регіонів України. Аналіз результатів діагностичного експерименту дозволив автору констатувати відсутність цілеспрямованого формування досвіду музично-виконавської діяльності у студентів вузів культури. Запропонована оптимальна система формування досвіду музично-виконавської діяльності і методика її реалізації у навчальному процесі дисципліни "Спеціальний інструмент" вузу культури.

Досліджується проблема формування уміння художньої інтерпретації у студентів музичних факультетів педагогічних закладів вищої освіти. Встановлено, що в системі музично-виконавської підготовки студентів музичних факультетів формування уміння художньої інтерпретації має стати цілеспрямованим і педагогічно керованим процесом на відміну від спонтанно-творчого підходу до його розвитку в ході накопичення студентами музично-виконавського досвіду. Запропоновані педагогічні умови та метод формування уміння художньої інтерпретації. Створено комплексну систему диференційованої діагностики сформованості уміння художньої інтерпретації музики.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних положень ігрових структур в музиці на основі екстраполяції загальних ігрових принципів в галузі музичної творчості. Досліджено етапи формування європейських концепцій гри. На основі положень філософсько-естетичних ігрових теорій визначено сучасне розуміння гри як універсалії. Розкрито за множинністю зовнішніх ігрових модифікацій наявність спільних ігрових принципів. На основі іманентних ігрових закономірностей вичленовано можливі варіанти структури гри. Теоретично розроблено і введено поняття "ігрової структури в музиці"; запропоновано типологізацію ігрових структур за принципами взаємодії їх складових елементів: ігрова структура "змагання" (принцип змагання), ігрова структура "мозаїки" (принцип комбінаторики), ігрова структура "містифікації" (принцип амбівалентності). Розроблену методику аналізу за допомогою ігрових структур апробовано на матеріалі фортепіанного циклу "П'ять пальців" та "Гімну" з "Серенади in A" І.Стравинського; Сонати для скрипки і фортепіано G-dur, Концерту для фортепіано з оркестром G-dur М.Равеля; Концерту N2 для скрипки з оркестром М.Скорика.

На основі осмислення діалектичних, онтологічних, естетичних та музично-функціональних аспектів індивідуального стилю музиканта-виконавця систематизовано поняттєво-категорійний апарат музично-виконавського стилетворення. Розроблено методику дослідження індивідуального стилю музиканта-виконавця.

Розглянуто структуру виконавської майстерності, а також критерії сформованості, особливості, сутність та функції емоційно-естетичного переживання у процесі виконавської інтерпретації музики. Створено та експериментально перевірено методику активізації емоційно-естетичного переживання студентів у процесі викладання музично-виконавських дисциплін, яку складає комплекс методів, що органічно взаємопов'язані та взаємодіють один з одним, а також зумовлені індивідуалізованою педагогічною дією опосередкованого характеру. Визначено роль педагогічного керування, виявлено його основні умови з позиції непрямого впливу на емоційну сферу у процесі формування виконавської майстерності студентів.

Досліджено один з важливих аспектів проблеми художнього спілкування. Показано, що функція виконавця у процесі актуалізації твору не вичерпується інтерпретацією, а вимагає спілкування зі слухачем. Велике значення часового параметра в організації музичного твору визначило темпо-ритмічний ракурс вивчення проблеми. Темпо-ритмічні закономірності організації художньої цілісності циклу в фортепіанних концертах Л.Бетховена розглянуто як основу виконавського діалогу. Висвітлено комунікативні властивості найважливіших темпо-ритмічних засобів у циклічній формі концерту, відзначено їх системний характер. На прикладі виконавських інтерпретацій фортепіанних концертів Л.Бетховена висвітлено темпо-ритм як інструмент виконавського впливу на слухача.

Театралізація хорових творів - нове явище в сучасному хоровому виконавстві. Це процес реалізації ідеальної, слухової, моторико-пластичної, графічної або вербальної моделі руху в сценічному виконанні музичного твору, в результаті якого створюється вторинний, відносно авторського задуму, художній об'єкт, синтетичний за своєю формою та синкретитичний за суттю, оскільки він є продуктом єдиного та неподільного, психологічно зумовленого процесу музичної орієнтації. Наведено схему колективного виконання твору "композитор - виконавець - слухач - диригент".

Проанализирована сущность опыта эмоционально-эстетического переживания в системе профессиональной подготовки музыкантов-исполнителей. Раскрыты пути его обогащения, расширения с позиции индивидуализированного педагогического действия опосредованного характера.

Розглянуто проблему професійної підготовки майбутніх учителів музики у вищих навчальних закладах освіти. Запропоновано новий методологічний підхід у системі освіти, який сприяє переосмисленню змісту, завдання, методів і форм навчання, змінює концептуальні підходи до професійної підготовки майбутніх учителів музики. Створено й експериментально перевірено організаційно-методичну систему, компонентами якої є спецкурс "Основи художньо-педагогічної інтерпретації музичного твору", експериментальна методика викладання дисципліни "Основний інструмент", виконавська практика та нові форми естетико-педагогічної практики.

Розглянуто проблему взаємодії національних вокальних шкіл щодо формування методу педагогічної та творчої діяльності вокалістів одеської школи. Підкреслено грунтовність російсько-українських, італійських і німецьких традицій в становленні концепції функціональної регістрової змінності вибудови виразних можливостей співацького голосу, яка склалася в педагогів і виконавців Одеської консерваторії. На матеріалі оперних партій досліджено зміст технологічної теорії перехідних тонів і психолого-педагогічного вчення про примарний тон. Охарактеризовано партії з кантат І.С.Баха, опер В.А.Моцарта, Р.Вагнера, Дж.Верді, М.Глінки, П.Чайковського, Б.Лятошинського, М.Лисенка, К.Данькевича, В.Губаренка, що дозволяє узагальнити певні думки стосовно виявлення вокальної драматургії функціональної змінності регістрів співацького голосу.

Висвітлено актуальні питання історії та сучасності виконавського мистецтва України, композиторської творчості та виконавської інтерпретації, музичної педагогіки. Проаналізовано становлення духового оркестру в країні. Розглянуто неофольклоризм як стимул до театралізації у музичному виконавстві. Розкрито методологію змісту професійної підготовки музикантів-виконавців. Описано еволюцію розвитку елементів баянної техніки. Наведено словник музичної педагогіки.

Освещены актуальные вопросы истории и современности исполнительского искусства Украины, композиторского творчества и исполнительской интерпретации, музыкальной педагогики. Проанализировано становление духового оркестра в стране. Рассмотрен неофольклоризм как стимул к театрализации в музыкальном исполнительстве. Раскрыта методология содержания профессиональной подготовки музыкантов-исполнителей. Описана эволюция развития элементов баянной техники. Приведен словарь музыкальной педагогики.

Викладено теоретичні аспекти розуміння музичного твору. Розглянуто проблему комп'ютерного моделювання процесу композиторської творчості. Описано взаємодію стабільного і мобільного в аспекті стилю музичного твору. Висвітлено українську музичну теорію першої третини ХХ ст. Проаналізовано програмність як творчий музичний процес в українській симфонії.

Изложены теоретические аспекты понимания музыкального произведения. Рассмотрена проблема компьютерного моделирования процесса композиторского творчества. Описано взаимодействие стабильного и мобильного в аспекте стиля музыкального произведения. Освещена украинская музыкальная теория первой трети ХХ ст. Проанализирована программность как творческий музыкальный процесс в украинской симфонии.

Досліджено поняття "інтерпретація", реконструйовано його внутрішню структуру (художню (музичну) та інтерпретацію реципієнта)). Розглянуто виконавське мистецтво як естетичну проблему та проаналізовано асоціацію, контраст, колаж, діалог, емпатію, катарсис як засоби створення та сприймання музичного образу, а також виявлено сфери функціонального прояву художньої інтерпретації. Виявлено значення підготовленості, "відкритості" слухача для спільної з автором і виконавцем творчої роботи - сприймання музичного образу. Виокремлено західноєвропейську музику XVIII - XX ст. як особливий досвід опанування інтерпретаційною культурою, а також проблеми інтерпретації в історичній динаміці української музичної культури. Досліджено аспект творчої взаємодії "композитор - виконавець" у XX ст., оцінено конкретні твори сучасних композиторів і виконавців.

  Скачати повний текст

Висвітлено систему та метод видатного музиканта-дослідника Б.Л.Яворського, спрямовані на формування художньо-творчого мислення музиканта-виконавця. Сформульовано визначення поняття "музичне мислення" у взаємозв'язку з основними категоріями творчої діяльності.

Освещены система и метод выдающегося музыканта-исследователя Б.Л.Яворского, направленные на формирование художественно-творческого мышления музыканта-исполнителя. Сформулировано определение понятия "музыкальное мышление" во взаимосвязи с основными категориями творческой деятельности.

In paper are lighted a system and method of the produced musician - contributor B.L. Yavorskiy. She is directed on shaping of art - creative thinking of the musician - performer. The definition of concept " musical thinking " in correlation with main categories of creative activity is formulated.

Розглянуто питання організації співтворчості концертмейстера та співака. Розкрито сучасні аспекти спільної діяльності, сутність та структуру понять співтворчості, виконавської творчості. Висвітлено принципи та методи індивідуального підходу щодо формування особистості, охарактеризовано професійні якості, що формуються у процесі навчання та співвиконавства. Розглянуто особливості, критерії та методики діагностики рівнів розвитку ансамблевих якостей у спільній діяльності з концертмейстером. Запропоновано модель професійної підготовки студентів-вокалістів до спільної з ним діяльності.

Рассмотрены вопросы организации совместного творчества концертмейстера и певца. Раскрыты современные аспекты совместной деятельности, сущность и структура понятий совместного и исполнительного творчества. Освещены принципы и методы индивидуального подхода к формированию личности, охарактеризованы профессиональные качества, формирующиеся в процессе обучения и совместного исполнения. Рассмотрены особенности, критерии и методики диагностики уровней развития ансамблевых качеств в совместной деятельности с концертмейстером. Предложена модель профессиональной подготовки студентов-вокалистов к совместной с ним деятельности.

Розглянуто уявлення Б.Л.Яворського про техніку музиканта як найважливішу складову цілісного виховання художньо-творчої особистості, сформульовано поняття "органічної" техніки, обгрунтовано взаємозв'язок рухів і подиху з особливостями конкретного музичного твору.

Рассмотрены представления Б.Л.Яворского о технике музыканта как важнейшей стороне целостного воспитания художественно-творческой личности, сформулировано понятие "органической" техники, обоснована взаимосвязь движений и дыхания с особенностями конкретного музыкального произведения.

In article B.L. Javorskogo's representations about techniques of the musician as to the major side of complete education of the art - creative person, formulated concept of "organic" techniques are considered, the interrelation of movements and breathwith features concrete a piece of music is proved.

Розглянуто проблему виконавського апарату музиканта-інструменталіста як сутнісної складової формування виконавської майстерності. Визначено структуру виконавського апарату, критерії сформованості його художнього та технічного комплексів. Запропоновано здійснювати переорієнтацію підходу до формування виконавського апарату з декларативно-функціонального на регулятивно-особистісний, що передбачає створення педагогічних умов для активізації рефлексивної діяльності студента-інструменталіста у його професійному становленні. Розроблено та апробовано методи вдосконалення комплексів виконавського апарату музиканта-інструменталіста та визначено педагогічні умови оптимізації даного процесу.

З'ясовано умови формування та способи функціонування підтексту музичного твору. Запропоновано визначення даного поняття як інтерпретації взаємозв'язку тексту та контексту. Досліджено явище тексту у комунікативному аспекті, розроблено оригінальну типологію контексту, створено методику аналізу шляхів формування підтексту. Висвітлено особливості його функціонування в галузі науки та мистецтві. Проаналізовано специфіку формування підтексту в музиці різних видів ("чистій", зі словесним текстом і в сценічно-музичному творі).