Проаналізовано хорові твори М.Кармінського - значний внесок у розвиток хорового мистецтва України. Жанри, пов'язані з літературним текстом, складають ядро спадщини композитора. Перші кроки роботи М.Кармінського в синтетичних жанрах починаються зі співробітництва з Харківським театром юного глядача, який став своєрідною лабораторією творчих пошуків, вплинув на його формування як театрального композитора. Домінантою творчості М.Кармінського є пісня. Жанр пісні приваблював композитора своїми виразними можливостями синтезу музики та слова. Логічним був перехід від музики драматичних спектаклів до музики у кінематографі, де реальність, зримість образів художніх фільмів відточувала індивідуальність композитора.

Досліджено зародження та розвиток дитячого хорового виховання та шкільної хорової пісні в Україні. Розглянуто деякі аспекти багатоголосного хорового співу. Проаналізовано хорову творчість українських композиторів другої половини XIX - середини XX ст. для дітей: С.І.Воробкевича, М.В.Лисенка, М.Д.Леонтовича, К.Г.Стеценка, Я.С.Степового, С.П.Людкевича та ін.

Досліджено творчість М.Березовського, Д.Бортнянського, А.Веделя. Наведено надзвичайно цікавий маловідомий фактологічний матеріал. Висвітлено жанрові особливості хорового концерту другої половини XVIII ст.

Розглянуто проблеми хорознавства в історичному, теоретичному та методичному аспектах. Приділено увагу етапам розвитку національної та зарубіжної культури (хорової творчості, освіти, виконавства). Визначено специфіку хору як вокальної організації, а також основних виконавських напрямків. Розкрито сутність і зміст постановки голосу співака, причини й умови налагодження ансамблю та строю у звучанні хору, а також специфіку використання засобів музичної виразності. Вперше висвітлено деякі аспекти педагогічної діяльності диригентів, проблеми виховання та навчання співаків хору, динаміки становлення хорового колективу.

Висвітлено проблему історичного розвитку професійного хорового мистецтва України. Особливу увагу приділено хорам і капелам у поміщицьких садибах, хоровому концерту, хорам і майстрам хорової справи у другій половині ХІХ - початку ХХ ст. Розглянуто питання хорового співу у навчальних закладах, церковної хорової музики українських композиторів першої половини ХХ ст.

Освещена проблема исторического развития профессионального хорового искусства Украины. Особое внимание уделено хорам и капеллам в помещичьих уcадьбах, хоровому концерту, хорам и мастерам хорового дела во второй половине ХІХ - начале ХХ вв. Рассмотрены вопросы хорового пения в учебных заведениях, церковной хоровой музыки украинских композиторов первой половины ХХ в.

Надано основні відомості про хорову творчість українських композиторів, зокрема, В. Балея, Г. Барановича, В. Витвицького, О.М. Винницького, О.В. Жданова, П.О. Козицького, Ю.І. Кулика, Ф.М. Наденека, Л.А. Усачова, Л. Туркевича.

Даны основные сведения о хоровом творчестве украинских композиторов, в частности, В. Балея, Г. Барановича, В. Витвицкого, А.М. Винницкого, А.В. Жданова, П.О. Козицкого, Ю.И. Кулика, Ф.М. Наденеко, Л.А. Усачова, Л. Туркевича.

Розглянуто проблему функціонування хору як суттєвої складової оперної вистави у контексті його драматургічного призначення в жанрових різновидах опер В.Губаренка, зокрема героїко-романтичній музичній драмі "Загибель ескадри", лірико-психологічній опері "Пам'ятай мене", опері-балеті "Вій" та опері-ораторії "Згадайте, братія моя". Надано загальну характеристику оперної творчості В.Губаренка в історичному, жанровому та структурно-драматургічному аспектах і висвітлено особливості відображення основних тенденцій розвитку музично-театрального мистецтва України 1960 - 1990 рр. у творах митця. Здійснено комплексний музикознавчий аналіз у контексті специфіки використання хору як драматургічної одиниці в оперних творах В.Губаренка й обгрунтовано його провідне значення у сценічних постановках композитора. Наведено характеристику, визначено зміст і представлено реєстр основних хорових сцен. Запропоновано нову класифікацію хорових сцен на підставі оцінки її шести головних функцій (фонової, колористичної, репрезентативної, внутрішньо-емоційної, дійової, динамічної) та десяти допоміжних (репрезентативно-колористичної, динамічно-колористичної, дійово-динамічної, емоційно-дійової, статистичної, ілюстративної, ілюстративно-колористичної, фоново-репрезентативної, емоційно-колористичної, репрезентативно-динамічної). На підставі запропонованої класифікації визначено концептуальні функції хору у жанровій системі представлених опер В.Губаренка й обгрунтовано вплив жанрово-інтонаційної моделі на характер використання хорових сцен (кількісну та якісну залежність функцій хору від провідної образно-змістовної сфери).

Досліджено соціально-політичні та історико-художні умови розвитку реквієму, літургійної та жанрово-стильової побудови музичних аспектів католицької заупокійно-поминальної традиції. Визначено загальнотеоретичні передумови вивчення заупокійної служби шляхом аналізу богословських, філософсько-культурологічних і музикознавчих праць. Виявлено головні етапи розвитку реквієму як католицької меси та жанру. Запропоновано новітню історію реквієму, розроблено загальну типологію цього жанру. Вивчено його зразки у творчості сучасних українських композиторів на межі тисячоліть, що дозволило довести провідне значення авторських музично-стильових тенденцій поминальної традиції.

Уперше здійснено відбір і структурування змісту морального виховання особистості майбутнього вчителя музики та художньої культури засобами українського сакрального хорового мистецтва, розроблено методику його реалізації за умов вищих педагогічних навчальних закладів. Обгрунтовано функції українського сакрального хорового мистецтва (виховну, психологічну, комунікативну, стимулювальну, креативну, просвітницьку, перетворювальну). Розроблено показники та критерії педагогічної діагностики моральної вихованості особистості майбутнього вчителя музики та художньої культури.

Досліджено особливості ладо-гармонічної мови та формотворчих процесів у хорових жанрах Л.Дичко. Особливу увагу приділено формуванню індивідуального авторського стилю, що базується на трансформації фольклорних першоджерел у відповідності до надбань сучасної професіональної музики. Висвітлено новаторські риси музичної мови та архітектоніки на матеріалі кантат, ораторій і Літургій, які об'єднані у тематичні блоки: музика для дітей, тема природи й обрядово-календарний цикл, тема героїчного минулого українського народу та глибинних шарів язичницьких вірувань, сакральні твори. Вперше здійснено комплексний аналіз розглянутих музичних жанрів. Досліджено розвиток композиторської індивідуальності та виділено самобутні риси у творчості Л.Дичко у контексті її цілісного мистецького світогляду, виявлено традиційні, нові, універсальні й індивідуальні елементи музичної мови композитора.

Здійснено панорамний огляд та історико-культурну періодизацію українського хорового мистецтва, визначено культурні передумови виникнення неоміфологічних тенденцій. Уточнено сутність поняття "неоміфологізм" і розкрито специфіку його прояву в контексті хорового мистецтва. Розглянуто естетичні, типологічні та музично-стильові характеристики неоміфологізму та особливості їх інтерпретування в українській хоровій творчості. Висвітлено міфологічно-фольклорні засади української хорової творчості, зокрема, досліджено фольклорно-міфологічну образність, міфологічні архетипи, архетипні образи, міфологічні мотиви, символіку. На підставі музикознавчого аналізу хорової творчості Л.Дичка та Ю.Алжнєва визначено художньо-стильові принципи неоміфологізму, показано особливості міфологічного мислення та світосприйняття композиторів. Запропоновано інноваційний підхід щодо дослідження неоміфологічних хорових творів в аспекті вивчення їх структурно-семантичних рівнів (програмного, образного, жанрового, композиційно-драматургічного, музично-виражального). Доведено важливу роль неоміфологічних тенденцій у розвитку українського хорового мистецтва.

Досліджено прояв семантичних особливостей різдвяних фольклорних хорових і театральних жанрів і переосмислення музичного ряду святкового різдвяного канонічного Богослужіння у професійному музичному мистецтві України періоду незалежності. Проаналізовано музичні твори провідних українських композиторів як найяскравіші, найбільш характерні різножанрові зразки звертання до розкриття різдвяної тематики: фольклорні обробки для хору без супроводу М.Тиможинського, О.Некрасова, Л.Шукайло, Л.Дичко, В.Степурка, Є.Станковича; "Різдвяний тропар" В.Степурка, Різдвяну "Архієрейську Божественну Літургію з нагоди великого Ювілею 2 000 різдва Христового" Св. Іонна Золотоустого В.Камінського та О.Козаренка, а також музично-сценічні твори - "Різдвяне дійство" Л.Дичко та балет "Ніч перед Різдвом" Є.Станковича. На підставі визначення найбільш характерних типологічних ознак різдвяних музичних жанрів здійснено порівняльний аналіз їх опосередкування та трансформації в українському професійному музичному мистецтві періоду незалежності. Досліджено розвиток традиції звертання до жанру фольклорної хорової та інструментальної обробки різдвяних жанрів та вертепно-маланкових дійств у зразках професійного музичного мистецтва України, визначено етапи її еволюції, основні мистецькі й соціальні завдання, зроблено узагальнення з приводу жанрових пріоритетів та їх індивідуального авторського трактування.

Вперше розроблено комплексну музично-культурологічну концепцію розвитку та секуляризації православної духовної хорової музики в російсько-українській музичній культурі XVII - XXI ст. Зроблено історичну періодизацію основних етапів розвитку та секуляризації православного духовного хорового мистецтва. Визначено змістовні передумови секуляризації православної духовної хорової музики та її нової сакралізації. Виявлено негативні та позитивні аспекти процесу секуляризації та характер діалогових взаємодій антиномічних явищ "секулярного" та "сакрального". Досліджено становлення хорової культури Харківщини другої половини XIX - початку XX ст. та шляхи її секуляризації. Виявлено чинники впливу "Мусикійської граматики" М.Дилецького на секуляризацію православної духовної музики й оновлено уявлення про жанр хорового концерту в діахронічному та синхронному аспектах даної проблематики. Вперше введено до наукового та практично-виконавського обігу несправедливо забуті хорові твори харківських композиторів-регентів кінця XIX - початку XX ст. (П.І.Кравцова, О.Й.Литинського, П.Н.Толстякова).

На базі матеріалів хорових творів українських композиторів XIX - XX ст. здійснено комплексне історико-теоретичне дослідження музичної обробки як феномену культури. Розглянуто феноменологічну специфіку музичної обробки у поняттєво-термінологічному, культурологічному, інтерпретаційному та теоретико-жанровому аспектах. Визначено семантичний взаємозв'язок понять "обробка" і "культура". Виявлено суть музичної обробки / опрацювання як методу музичного мислення, форми художньої інтерпретації та мистецького жанру, що грунтується на творчому переосмисленні первинних музичних текстів. Розглянуто специфіку метаобробки у музиці як системи вторинних жанрів. Визначено її структуру та функції. Обгрунтовано інтерпретаційні та жанрові властивості музичної обробки, зазначено віддзеркалення їх у хоровій обробці. Висвітлено історичний аспект динаміки розвитку хорової обробки та її провідних жанрово-стильових моделей у європейській і вітчизняній музиці. Охарактеризовано основні різновиди хорової фольклорної обробки, репрезентативні для найзначніших етапів розвитку цього жанру в українському музичному мистецтві.

Вперше проведено комплексне дослідження проблеми формування морально-естетичної культури учнівської молоді засобами хорового мистецтва на Слобожанщині в історичному аспекті. Проаналізовано внесок вітчизняних філософів та педагогів досліджуваного періоду А.Гілярова, Н.Грота, Б.Грінченка, А.Козлова, С.Миропольського, С.Русової, К.Ушинського, А.Чалпанова, Я.Чепіги, П.Юркевича у розробку проблеми розвитку морально-естетичної культури молоді. Узагальнено досвід формування морально-естетичної культури учнівської молоді: розглянуто зміст діяльності учнівських хорів, визначено напрями та форми роботи музично-просвітницьких товариств, з'ясовано специфіку підготовки керівників хорів і вчителів співу. Досліджено діяльність музичних, просвітницьких організацій та хорових товариств Слобожанщини, зокрема Харківського товариства любителів хорового співу, Харківського музичного гуртка, Харківського церковно-співочого товариства та Харківського товариства поширення в народі грамотності. Розкрито роль відомих харківських диригентів та діячів мистецтв М.Ведринського, П.Кравцова, О.Літинського, М.Новикова, Н.Сумцової, І.Туровєрова, А.Юр'яна у формуванні морально-естетичної культури Слобожанщини. До наукового обігу введено маловідомі архівні документи та історичні факти, пов'язані з досліджуваною проблемою.

Досліджено феномен жанру хорової мініатюри в сучасній українській музиці. Дослідження проведено на матеріалі хорової творчості В. Зубицького, в якій означений жанр здобув яскраве та багато в чому оригінальне втілення. Визначено співвідношення понять "монументальне - мініатюрне" в різних видах мистецтв. Розглянуто історико-теоретичні аспекти поняття "музична мініатюра" в його проекції на галузь хорового виконавства. Розкрито особливості розвитку жанру хорової мініатюри в українській музиці. Визначено специфіки означеного жанру та принципів його класифікації в українській музиці сучасного етапу. Запропонована внутрішньожанрова класифікація хорової мініатюри, що передбачає її диференціацію на фольклорну, духовну та світську, апробована на прикладі аналізу мініатюр В. Зубицького. Доведено спадкоємність музичної мови хорових мініатюр фольклорного типу від засновників жанру хорової обробки М. Лисенка та М. Леонтовича, виявлено риси індивідуально-авторського стилю в духовних і світських хорових мініатюрах В. Зубицького.

Розглянуто процес розвитку української пісенно-хорової музики для дітей. Проаналізовано й узагальнено тематику, образність, окреслено жанрові та стилістичні напрями музичних творів для дітей, написані упродовж XX ст. в контексті загальних тенденцій української музичної творчості. Виявлено основні тенденції у формуванні нових підходів до музичної творчості для дітей останньої третини XX ст. Визначено механізми структурування й особливості драматургії пісенно-хорових циклів і кантат для дітей порівняно з типологічними атрибутами дорослої музики, а також означено фактори жанрово-стилістичної змінності традиційних моделей пісенно-хорових циклів і кантат для дітей на підставі творів Л. Дичко та Б. Фільц.

Висвітлено процеси формування національного хорового стилю в хоровій музиці періоду середини XIX - початку XX ст. в Україні та Росії. Розглянуто творчість видатних композиторів, вперше інтерпретовано жанрово-стильові тенденції в хоровій творчості в контексті європейських процесів. Проаналізовано стильові напрями та типологію жанрів, а також висвітлено питання цілісного інтонаційно-стильового аналізу творів.

Розроблено структуру категорії оперно-хорова творчість, на підставі чого надається її визначення як художньої системи та категорії. Надано визначення понять оперно-хоровий симфонізм, оперно-хорова драматургія, оперно-хорова сюїта, оперно-хорове виконавство. Виявлено методи та принципи організації хорового чинника в оперному цілому. Визначено тенденції розвитку оперно-хорової творчості українських композиторів другої половини XX ст. та розроблено критерії її періодизації. Висвітлено типологію драматургічних функцій хорового компонента в опері.

Вперше у музикознавстві комплексно проаналізовано й узагальнено сучасні тенденції компонування хорових творів на тексти з "Кобзаря". Вперше проаналізовано соціальний контекст функціонування хорової Шевченкіани кінця XX - початку XXI ст. Визначено мистецькі форми популяризації творчості Т. Шевченка, актуальні на сучасному історико-культурному етапі розвитку України. Висвітлено стильову динаміку трактування поезії Т. Шевченка західноукраїнськими композиторами в історичній ретроспективі та з урахуванням виконавської традиції. Запропоновано авторський метод виконавського підходу до сучасних хорових композицій на слова Т. Шевченка, в основу якого покладено герменевтичний аналіз поетичного джерела, що полегшує виявлення закладеної у даних творах композиторської інтенції. Акцентовано увагу на найважливіших методичних та естетичних засадах виконавської інтерпретації хорової Шевченкіани зламу XX - XXI ст.