Висвітлено питання музичного розвитку співочого дихання, звукоутворення, вимови слова, єдності художнього і виконавсько-технічного вдосконалення, збереження творчої індивідуальності. Розглянуто проблеми вироблення професійного підходу до засвоєння правильних вокальних навичок у володінні голосовим апаратом, виховання особистості, здатної до самостійної діяльності в майбутній ролі викладача музики і співів у загальноосвітній школі.

Простежується вплив фонетичних особливостей мови на розвиток голосу співаків, показано процес удосконалення орфоепічних норм (вокальних форм мовного походження). Описані способи організації вокального апарату засобами техніки вокальної орфоепії. Наведено нотатки щодо орфоепічних закономірностей сучасних української та російської літературних мов у співі.

Розглянуто культурологічні та навчально-дидактичні матеріали, що висвітлюють концептуальні основи української вокальної школи. Значну увагу приділено анатомо-фізіологічним та акустичним особливостям співацького голосу, структурі вокального дихання, типам звучання, а також класифікації голосів.

Узагальнено досвід роботи концертмейстера та педагога, дипломанта національних та міжнародних конкурсів Т.П.Книшової, її вчителів, професорів Одеської державної консерваторії - Є.Іванова та Л.Іванової щодо засад творчої роботи піаніста з вокалістами у системі музичного вузу.

Изложена методика по певческо-дыхательной установке, которая представляет четкую и последовательную систему, основанную на осознанной работе голосового аппарата, проявляется в пении, речевом аппарате и росте индивидуальных свойств личности в процессе формирования вокалиста. Охарактеризованы психологические предпосылки повышения эффективности деятельности преподавателей музыки и пения. Проанализированы некоторые приемы и методы формирования музыкальной памяти.

Охарактеризовано специфічні фактори вокального інтонування, взаємодії й взаємовпливу літературно-поетичного й музичного тексту у вокальному творі.

Охарактеризованы специфические факторы вокального интонирования, взаимодействия и взаимовлияния литературно-поэтического и музыкального текста в вокальном произведении.

Aarticle is devoted to studying of specific factors vocal intoning, to interaction and interference of the literary - poetic and musical text in vocal product.

Виявлено різні значення терміну "дикція". Визначено фактори, які сприяють удосконаленню розбірливості вокальної вимови. Розроблено рекомендації співакам для їх роботи над дикцією.

Выявлены различные значения термина "дикция". Определены факторы, которые способствуют усовершенствованию разборчивости вокального произношения. Разработаны рекомендации певцам для их работы над дикцией.

Узагальнено уявлення щодо відмінностей мовленнєвого досвіду за національними традиціями та його культурну єдність за умов загальнолюдської природи мовлення. Визначено суттєвості мовленнєвих конструкцій у мелодиці європейської та китайської музики в їх принциповій культурній аналогічності та смисловій перехрещеності. Висвітлено твори українських та європейських композиторів, що складають репертуарну константу відомих китайських вокалістів і містять елементи національно-характерного вираження. Проаналізовано виконавські інтонаційні рішення за умов національного мовленнєвого досвіду китайських вокалістів. З'ясовано сутність китайської музики як акумуляції мовленнєвих інтонаційних накопичень.

  Скачати повний текст

Досліджено художньо-стильові закономірності в мистецтві тенорового вокалу, чоловічого співу у високому регістрі, а також в процесі освоєння ідеально-пафосного самовираження як однієї з головних складових естетичної бази співочої культури. Особливу увагу приділено знаходженню аналогій у даному виді цивілізаційних вокальних установок Китаю та Європи. Вперше в музикознавстві України та Китаю систематизовано матеріали з історії становлення мистецтва тенорового співу в концепції міметичної основи музичної інтонаційності. Вперше усвідомлено ідею "філософії голосу" - "філософії співу" як історично сполучного моменту міфологічного та логіко-естетичного підходу. Розроблено естетично-художній критерій тенорового мистецтва як "наслідування" інтонації пафосно-екстатичного самовираження, реалізованого у фактурі хорово-ансамблевого "дисканта" і оперного тенорового звучання на різних музично-епохальних стильових етапах розвитку релігійної та світської культури. Вперше в українському музикознавстві досліджено твори Дж.Верді та П.Чайковського у даному аспекті розуміння естетики тенорового співу. Проаналізовано виконавські інтерпретації класичних партій, зокрема, здійснено порівняльне дослідження їх трактування європейськими та китайськими вокалістами та виявлено розходження у стильових ознаках вираження.

Розглянуто художній механізм метафоричності у виконавстві XX ст., яка була панувальним принципом виконавського підходу в оперних постановках у XX ст., особливо у другій половині минулого століття. Метафоричність як стильовий підхід у виконавстві поза оперною творчістю представлений поєднанням композитора та виконавця в одній особі, а саме видатних творців рівня Рахманінова, Бартока. Здійснено спеціальний аналіз виконавських інтерпретацій з метою знаходження у них стильових метафор за матеріалами оперних виступів окремих вокалістів (Шаляпіна, Петрова, Герасименко). Проведено порівняльний аналіз патії Чіо-Чіо-Сан. Запропоновано тезу про особливості виконавської практики, насамперед, у театрально-постановочних втіленнях музичних творів, опер видатних композиторів минулого та сучасності - у стилістичній установці роботи над виконавсько-сценічною версією в альтернативах редакцій - зокрема авторських, як це має місце у трактуванні Пуччіні опери "Мадам Баттерфляй". Метафоричність як художньо-виконавська якість стильового виявлення у музиці та в оперному мистецтві затвердилась у другій половині XX ст. зі збільшенням метафоричної множинності стильових тенденцій поставангарду. Постановки опер К. Монтеверді, Г. Генделя, М. Мусоргського, П. Чайковського у співвідношенні уртекстових композиторських і сучасно осмислених редакцій, з яких жодна не може представляти єдино вірну модель виконання, - утворили творчий шлях усвідомлення двоїчності-множинності виконання як стильового кредо музики на сучасному етапі.

Розглянуто загальні вимоги до складання індивідуальних робочих програм студентів. Висвітлено теорію та методологію формування та розвитку співацького голосу: акустичні та біофізичні засади співацького процесу, педагогічні умови голосоутворення, методи вокального навчання та вокальної діагностики. Вміщено словник вокальних термінів і визначення емоційних характеристик музики.

Розглянуто основні етапи історії розвитку вокального мистецтва, а також його роль у розвитку світової музичної культури. Розкрито значення володіння історією розвитку вокального мистецтва, знання якої є необхідною умовою успішної професійної діяльності майбутнього педагога-вокаліста.

Розглянуто умови та вимоги, необхідні студентам вокальних спеціалізацій для творчої роботи з професійної постановки голосу. Вказано на те, що професійна впевненість у собі й у своїх силах може виникнути тільки в результаті вдалої підготовки, чітких знань та умінь в галузі вокальної техніки, уявлень про фізіологічні процеси, що відбуваються в організмі людини під час співу, а також знань, що стосуються охорони голосу.

Зазначено, що музика відіграє важливу роль у терапії розладів мови у дітей молодшого шкільного віку. Музика потребує систематичної роботи, терпіння, дисципліни, наполегливості та точністі. Розглянуто роль музичної освіти (уміння і навички) та голосового розвитку у дітей. Голосова діяльність підтримується наступними формами музичної освіти: спів, розмовні практики, гра на інструментах (завдання зосереджені на ручну працю) рух і музику (пластика), слухати музику (прийом і словесна інтерпретація музики), виконання музики (випуск вокального та творче вираження). Різні методи (Музичний метод) і методи (у тому числі: нотний запис або музика, заснована на руховій активності тощо) можна використовувати під час розробки вокальних навичок у дітей. Доведено, що процес голосової терапії є тривалим, але ефективним.

Розглянуто значення слова та його виразності у вокальному виконавстві. Наведено приклади з історії вокального мистецтва відносно пошуків осмисленої мови. Розкрито вади вимови у співі та деякі методи їх уникнення. Зазначено, що вокаліст повинен постійно шукати оптимальні можливості виразності слова в найбільш точному нюансі та у поєднанні з музичною артикуляцією.

Рассмотрено значение слова и его выразительность в вокальном исполнительстве. Приведены примеры из истории вокального искусства относительно поисков осмысленной речи. Раскрыты недостатки произношения в пении и некоторые методы их избежания. Указано, что вокалист должен постоянно искать оптимальные возможности выразительности слова в наиболее точном нюансе и в сочетании с музыкальной артикуляцией.

The article attempts to study the meaning of a word and its expressiveness in vocal performance. The examples are taken from the history of vocal art in search of Уintelligent languageФ, focusing on defects of pronunciation in singing and some methodsof its removal.

Розглянуто поняття розвитку професійної компетентності як сукупність професійних якостей і знань, які проектуються на вміння, необхідні для успішного здійснення професійної діяльності. Охарактеризовано якості, які необхідні для успішного здійснення вокально-виконавської діяльності поряд з вольовими: креативність, рефлексія, артистичність, технічна досконалість та стабільність виконання майбутнього вчителя.

Рассмотрено понятие развития профессиональной компетентности как совокупность профессиональных качеств и знаний, которые проецируются на умения, необходимые для успешного осуществления профессиональной деятельности. Охарактеризованы качества, которые необходимы для успешного осуществления вокально-исполнительской деятельности наряду с волевыми: креативность, рефлексия, артистичность, техническое совершенство и стабильность выполнения учителя.

The notion of professional competence as a set of professional skills and knowledge that are projected on the skills necessary for successful career. Characterized by the qualities that are necessary for the successful implementation of performance ofvocal and strong-willed, along with: creativity, reflection, artistry, technical perfection and stability of performance of teachers.

Запропоновано теоретичні та методологічні аспекти вокального виховання молодших школярів (МШ). Уточнено поняття "вокальні уміння" як інтегрованої цілісності компонентів: вокальні дихання, звуковедення і мовлення. Увагу акцентовано на розвитку уміння вокального мовлення (ВМ) у МШ, яке є умінням вокально правильно розмовляти, тобто вимовляти слова на опертому диханні і в правильній позиції звуку. Виділено характерні співацькій дикції дітей недоліки (млявість артикуляції, затиснутість нижньої щелепи, форсований спів тощо) та запропоновано систему вправ для розвитку артикуляційного апарату, дикційної гімнастики, вправи на дикційну виразність; вправи на дотримання норм утворення голосних звуків. Зазначено, що сучасна українська вокальна орфоепія базується на нормах загальновживаної літературної вимови та відрізняється від останньої специфікою співацької редукції, умовами утворення голосних і залежністю від знакової специфіки музичної нотації. Для подальшого дослідження рекомендовано подальше теоретичне обгрунтування і практичну реалізацію у пропонованій методиці розвитку вокальних умінь МШ.

Розкрито значущість діагностики голосу студентів музично-педагогічного факультету як першочергового фактору в житті особистості, в збереженні голосових м'язів і фізичного здоров'я. Висвітлено завдання, які необхідно вирішити на початку роботи з голосовими даними студента: вірне визначення теситури голосу студента, врахування вікових особливостей, ступінь його освіченості, темперамент, фізичні можливості. Акцентовано увагу на індивідуальній формі навчання, де спілкування між студентом і викладачем відбувається в тісній взаємодії. Рекомендовано всім студентам музично-педагогічних факультетів перед початком занять з постановки голосу, відвідати кабінет лікаря-фоніатра, щоб мати уявлення про анатомо-фізіологічні особливості свого голосу, що, на думку автора, розкриє перспективи розвитку співацького голосу, особливості його гігієни й охорони.

Раскрыта значимость диагностики голоса студентов музыкально-педагогического факультета как первоочередного фактора в жизни личности, в сохранении голосовых мышц и физического здоровья. Освещены задачи, которые необходимо решить в начале работы с голосовыми данными студента: верное определение тесситуры голоса студента, учет возрастных особенностей, степень его образованности, темперамент, физические возможности. Акцентировано внимание на индивидуальной форме обучения, где общение между студентом и преподавателем происходит в тесном взаимодействии. Рекомендуется всем студентам музыкально-педагогических факультетов перед началом занятий по постановке голоса посетить кабинет врача-фониатра, чтобы иметь представление об анатомо-физиологических особенностях своего голоса, что, по мнению автора, раскроет перспективы развития певческого голоса, особенности его гигиены и охраны.

In the article essence and maintenance of diagnostics of voice of students of musically pedagogical faculties is investigated as necessary pre-condition of high-quality professional preparation of specialist.

Наведено методи, поради для студентів заочного відділення з предмету постановки голосу, як одного із основних інструментів мовленнєвої культури, культури спілкування, ораторського мистецтва та основи становлення майбутнього вчителя. Підсумовано, що оволодіння технологією й технікою мовлення майбутнім вчителем має велике значення. З'ясовано, голос, позбавлений голосових переваг - музичності, благозвучності, доброго тембру і як результат дохідливості, не викликає в учнів нічого, крім роздратування.