Проаналізовано стан масової релігійної свідомості напередодні та в період революційних подій. До трактування революційних подій в Російській імперії застосовано концепцію "низової" народної культури М.М.Бахтіна. Зроблено висновок, що революція була підготовлена та супроводжувалась занепадом масової релігійної свідомості. Криза та занепад офіційного православ'я обумовлювались вивільненням "низової" народної культури, що сягає корінням в поганську архаїку. Це мало глибокі соціокультурні наслідки.

Досліджується проблема взаємин між релігійними організаціями і радянською державою в Україні з початку визволення її території від гітлерівських окупантів до 1946 р. (діяльність духовенства та релігійних громад України по зміцненню СРСР у роки війни). Аналізуються причини переходу керівництва країни до нового курсу щодо церкви, висвітлюється стан релігійного життя в республиці після окупації та в ході відновлення радянської влади (законодавча база стосунків між державою та церквою; матеріальне становище православного духовенства та ін.). Значну увагу приділено характеристиці політичної лінії Сталіна щодо католицьких конфесій (зокрема, описується ліквідація Української греко-католицької церкви).

Індекс рубрикатора НБУВ: Э29(4УКР)-36

Шифр НБУВ: Ж69265 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Э29(4УКР)-36-021.5

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено особливості та трагічні наслідки державно-церковної політики на Полтавщині в ході численних антирелігійних кампаній. Наведено відомості про служителів релігійних культів, незаконно репресованих за часів тоталітарного режиму.

Освещены особенности и трагические последствия государственно-церковной политики на Полтавщине в процессе многочисленных антирелигиозных кампаний. Приведены сведения о служителях религиозных культов, незаконно репрессированных во время тоталитарного режима.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э29(4УКР)-36

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі аналізу християнської конфесійності описано особливості релігійного постмодерну на індивідуальному та суспільному рівнях його вияву. Висвітлено основні напрями трансформації виявів релігійності православних мирян у постмодерному суспільстві. Охарактеризовано релігійні процеси в Україні у політико-правовому контексті. Визначено внесок української релігійної еліти Волині міжвоєнного періоду ХХ ст. у розвиток духовного потенціалу народу. Розглянуто Біблію як хронотоп і інтертекст української культури на матеріалі малої прози І.Франка.

На основе анализа христианской конфессионности описаны особенности религиозного постмодернизма на индивидуальном и общественном уровнях его проявления. Освещены основные направления трансформации проявлений религиозности православных мирян в постмодернистском обществе. Охарактеризованы религиозные процессы в Украине в политико-правовом контексте. Определен вклад украинской религиозной элиты Волыни межвоенного периода ХХ в. в развитие духовного потенциала народа. Рассмотрена Библия как хронотоп и интертекст украинской культуры на материалы малой прозы И.Франко.

Індекс рубрикатора НБУВ: Э29(4УКР)-36

Шифр НБУВ: Ж68307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто процес формування державно-церковних відносин в радянській Україні у 1917 - 1930-х рр. з використанням новаторського підходу вивчення проблеми урахування триєдиної складової "держава - церква - суспільство". Відзначено, що запропонована концепція спрямована на переосмислення усталеної в сучасній українській історіографії схеми державно-церковних відносин, акцентованої головним чином на богоборчому характері та силовому тискові більшовицької держави. Наведено структурну характеристику релігійно-конфесійної мережі (1917 - 1930-ті рр.). Здійснено спробу осмислення відомих фактів та причин їх виникнення на підставі соціально-історичного аналізу процесу формування державно-церковних відносин в радянській Україні. На прикладі Української автокефальної православної церкви на чолі з митрополитом І.Павловським (дані матеріали вперше введено до наукового обігу) у контексті дослідження морально-ціннісних імперативів суспільства детально проаналізовано механізм впровадження більшовицької моделі державно-церковних відносин у цей історичний період.

Исследован процесс формирования государственно-церковных отношений в советской Украине в 1917 - 1930-х гг. С использованием новаторского подхода рассмотрены проблемы изучения триединой составляющей "государство - церковь - общество". Отмечено, что предложенная концепция направлена на переосмысление устоявшейся в современной украинской историографии схемы государственно-церковных отношений, акцентированной главным образом на богоборственном характере и силовом давлении большевистского государства. Приведена структурная характеристика религиозно-конфессионной сети (1917 - 1930-е гг.) и осуществлена попытка осмысления известных фактов и причин их возникновения на основе социо-исторического анализа процесса формирования государственно-церковных отношений в советской Украине. На примере Украинской автокефальной православной церкви во главе с митрополитом И.Павловским (данные материалы впервые введены в научный оборот) в контексте исследования морально-ценностных императивов общества детально проанализирован механизм внедрения большевистской модели государственно-церковных отношений в данный исторический период.

Проаналізовано релігійну ситуацію на території райхскомісаріату "Україна" під час нацистської окупації, політику окупаційної влади й церковних лідерів. Висвітлено становище з відвідуванням церков, кількістю парафій певних конфесій, а також із побожністю населення й міжконфесійними конфліктами. Зроблено висновок, що під час нацистської окупації спостерігався доволі значний брак інтересу з боку населення до православної церкви та релігії, успадкований від імперського та радянського періодів.

Розглянуто шляхи становлення, основні напрями, форми та методи роботи органів радянської влади Кримської АСРР щодо контролю за діяльністю релігійних організацій. Досліджено проведення на півострові антирелігійної агітації та пропаганди, реакцію віруючих на антирелігійні дії влади. Розкрито причини особливого підходу органів радянської влади до мусульманської конфесії, надання їй низки поступок і пільг у середині 1920-х рр. Проаналізовано вплив обновленського розколу в Російській православній церкві на відносини православних релігійних організацій та владних структур у Криму. Висвітлено особливості політичної тактики влади щодо релігійних общин національних меншин і сект півострова.

Досліджено теоретичні та методологічні аспекти формування системи засобів правового регулювання суспільних відносин у релігійній сфері життєдіяльності людини, розкрито його значення у забезпеченні права на свободу совісті та віросповідання. Розглянуто філософсько-методологічні та концептуальні підходи, на яких базувалося науково-теоретичне обгрунтування комплексного формально-нормативного закріплення права на свободу совісті та віросповідання у радянській Україні 1919 - 1929 рр. Розкрито важливе значення у даному процесі диференційованого підходу, використаного для розмежування агресивно-атеїстичних дискримінаційних положень пов'язаної з ним практичної діяльності та жорстких вимог світськості. Охарактеризовано основні етапи відтворення й удосконалення процесу правового регулювання свободи совісті, віросповідання та діяльності релігійних організацій у радянській Україні даного періоду. Зроблено розмежування понять свободи совісті як свободи особистісного самовизначення та творчої самореалізації у системі настанов, координат світоглядного, віросповідного вибору та свободи релігійної дії. Запропоновано визначення свободи совісті як способу реалізації можливостей, втілених у праві на свободу віросповідання (дійсній волі сумління) та праві на свободу релігійної дії (церковній волі).

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4Укр)622-55 + Э29(4Укр)-36

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 16 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)6-55 + Э372.24-36 + Э29(4УКР)-36

Рубрики:

Історія

Руська Православна Церква

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 31 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(4УКР)61-7 + Э29(4УКР)-36

Рубрики:

Історія

Шифр НБУВ: В342281/Вип. 31 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч811.484 + Э29(4УКР)-36

Рубрики:

Архівні переліки та огляди (тематичні та фондові) (Архівні фонди. Науково-довідковий апарат)

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф015.29 + Э29(4УКР)-36

Рубрики:

Інші фактори політики (релігія, культура, мова, філософія, етика тощо)

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано еволюцію культурно-релігійних детермінант політичного процесу в Україні, встановлено їх формування в часи дохристиянства як домінуючих над етнічними під час визначення самоідентифікації українського народу та доведено їх зміцнення та оформлення у вигляді міфологем політичного розвитку протягом всієї історії України. Серед них основними є "Київ - другий Єрусалим" як ідея Священства та "Москва - третій Рим" як ідеї Царства. Ментальна незгода беззастережно визнати загальну етнічність, але різну конфесійність одного народу, сформувала докорінно відмінну від західної модель політики, де становлення політичної нації формувалося за умови визнання всіх рівноправними членами нації. Позбутися такої ментальної та культурно-релігійної складової політичної культури не вдалося й до сьогодні, що й позначається на сучасному політичному процесі.

Проведено компаративний аналіз сучасних відносин між державою та релігійними організаціями в Україні та Польщі. Проаналізовано теоретико-методологічні основи дослідження стосунків між державними та релігійними інституціями. Розглянуто правове регулювання відносин між державою та релігійними організаціями в обох країнах. Висвітлено діяльність суб'єктів державно-конфесійних відносин. З'ясовано, що в якості зазначених суб'єктів держава представлена спеціальними органами на центральному та регіональному рівні, а релігійну складову репрезентують міжконфесійні об'єднання, в тому числі, й громадські консультативно-дорадчі органи. Простежено актуальні зміни в центральних адміністраціях у справах релігій в України та Польщі, які відбувалися впродовж останніх років та були пов'язані з адміністративними реформами у цих країнах. Досліджено актуальні питання у сфері відносин між державою та релігійними організаціями, зокрема питання реституції церковного майна, викладання духовно-моральних предметів у школах та питання, пов'язані з уведенням інституту військового капеланства у Збройних силах обох країн. З'ясовно динаміку зміни та висвітлено сучасний стан релігійної мережі в Україні та Польщі.

Досліджено географічні особливості формування релігійного простору (далі – РП), його територіальної, управлінської та функціональної структури, впливу на перебіг суспільних процесів із використанням різних наукових підходів та методів, геоінформаційних систем. Проведено апробацію таких досліджень на двох рівнях: загальнодержавному із аналізом інформаційних даних на рівні адміністративно-територіальних районів та міст обласного значення, регіональному, де проведено аналіз на рівні поселень. Проаналізовано різні наукові погляди трактування поняття "релігійний простір" та виокремлено його суспільно-географічну сутність, а також запропоновано його територіальну та галузеву (внутрішню, конфесійну) структуру. Також з'ясовано місце РП в географічному просторі, його співвідношення із геопростором (фізичним), соціальним та економічним просторами. Розмежовано поняття "сакральний простір", "РП" та "конфесійний простір". Обґрунтовано об'єкт, предмет, мету та завдання географії релігії, як суспільно-географічної науки. Виділено три етапи формування "Географії релігії", а також запропоновано її структуру та місце в системі географічних наук. Удосконалено методику суспільно-географічного дослідження РП з використанням сучасних та традиційних методів наукового пізнання. Запропоновано нові математичні способи обрахунку показників релігійної активності та мозаїчності, що дозволило виявити різні типи регіонів України за ступенем релігійної активності та дослідити вплив РП на суспільні процеси. Вперше запропоновано дослідження РП на рівні поселень (на прикладі 8 областей України, а саме Закарпатської, Чернівецької, Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської, Рівненської та Хмельницької).