Розкрито теоретико-методологічні засади неформальної освіти жінок у Північній Америці, розглянуто філософію освіти США як чинник становлення та розвитку американської нації в епоху Просвітництва, нео-прагматизм як сучасну філософію американської освіти. Запропоновано північно-американську модель менеджмент-освіти, проаналізовано освітню практичну діяльність М.Ліпмана в контексті філософії дитинства, західний досвід щодо впливу жіночого руху на філософію вищої освіти.

Раскрыты теоретико-методологические основы неформального образования женщин в Северной Америке, рассмотрена философия образования США как фактор становления и развития американской нации в эпоху Просвещения, нео-прагматизм как современная философия американского образования. Предложена североамериканская модель менеджмент-образования, проанализированы образовательная практическая деятельность М.Липмана в контексте философии детства, западный опыт о влиянии женского движения на философию высшего образования.

Висвітлено історію становлення та міжнародні досягнення в галузі феміністичної філософії. Обгрунтовано доцільність запровадження феміністичних ідей у філософський дискурс, подано оригінальне феміністичне тлумачення найактуальніших гуманітарних проблем сьогодення. Розглянуто питання лесбійської та комунікативної етики, охорони здоров'я, дітонародження, освіти, недоторканності приватного життя, расизму, міжнародної справедливості.

Освещены история становления и международные достижения в сфере феминистической философии. Обоснована целесообразность внедрения феминистических идей в философский дискурс, дано оригинальное феминистическое толкование наиболее актуальных гуманитарных проблем современности. Рассмотрены вопросы лесбийской и коммуникативной этики, охраны здоровья, деторождения, образования, неприкосновенности частной жизни, рассизма, международной справедливости.

Проаналізовано особливості виявів свободи в інформаційному суспільстві. Розглянуто її естетичні, моральні й антропологічні виміри. Охарактеризовано особливості уявлень про свободу в китайській філософській традиції, філософії П.Рікера, гностицизмі, історіософії М.Бердяєва. Висвітлено методологічні засади феномена соціального відчудження, зокрема політичного відчудження мас від влади в індустріальному суспільстві.

Проанализированы особенности проявлений свободы в информационном обществе. Рассмотрены ее эстетические, моральные и антропологические измерения. Охарактеризованы особенности представления о свободе в китайской философской традиции, философии П.Рикера, гностицизме, историософии Н.Бердяева. Освещены методологические основы феномена социального отчуждения, в частности политического отчуждения масс от власти в индустриальном обществе.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю212.2 в + Ю3(4/8)

Рубрики:

Філософське вчення про дух, свідомість і мислення

Історія філософії

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю223.32 + Ю216.26 + Ю3(4/8)6 + Ч111.1

Рубрики:

Взаємовідношення суб'єктів пізнання

Душа і тіло

Історія філософії

Філософія культури

Шифр НБУВ: ВА715112 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто теорії з історії антропології, зокрема, еволюціонізму, американського культуралізму, функціоналізму, структуралізму, марксистської та динамічної антропології. Проаналізовано праці авторів даних фундаментальних ідей: Ч. Дарвіна, Е. Дюркгейма, Дж. Фрейзера, Б. Маліновського, К. Леві-Строса, В. Тернера. Показано, що історія даних течій є не тільки історією ідей, - це також відображення суспільно-політичних і інтелектуальних проблем, якими були позначені два останні століття.

Рассмотрены теории по истории антропологии, в частности, эволюционизма, американского культурализма, функционализма, структурализма, марксистской и динамической антропологии. Проанализированы труды авторов данных фундаментальных идей: Ч. Дарвина, Э. Дюркгейма, Дж. Фрейзера, Б. Малиновского, К. Леви-Стросса, В. Тернера. Показано, что история указанных течений является не только историей идей, - это также отражение общественно-политических и интеллектуальных проблем, присущих двум последним столетиям.

На рівні сучасного філософського мислення з урахуванням засад світоглядного плюралізму й ідеологічної толерантності проаналізовано основні напрямки сучасної європейської й американської філософської думки. Досліджено історію формування та розвитку феноменології, екзистенціалізму, філософської герменевтики, структуралізму та поструктуралізму (постмодернізму). Висвітлено погляди, ідеї та концепції їх провідних представників, зокрема, З. Фрейда, А. Адлера, К.Г. Юнга, В. Райха, Е. Фромма, К. Ясперса, М. Гайдеггера, Ж.-П. Сартра, Г. Марселя, А. Камю, Г.-Г. Гадамера, П. Рікьора, К. Леві-Стросса, Р. Барта, Ж. Лакана, Л. Альтюссера, Ж. Дерріда, Ж.-Ф. Ліотара, М. Фуко, Ж. Дельоза, Ф. Гваттарі, Ж. Бодрійара, Д. Ваттімо.

На уровне современного философского мышления с учетом основ мировозренческого плюрализма и идеологической толерантности проанализированы основные направления современной европейской и американской философской мысли. Исследована история формирования и развития феноменологии, экзистенциализма, философской герменевтики, структурализма и поструктурализма (постмодернизма). Освещены взгляды, идеи и концепции их ведущих представителей, в частности, З. Фрейда, А. Адлера, К.Г. Юнга, В. Райха, Э. Фромма, К. Ясперса, М. Гайдеггера, Ж.-П. Сартра, Г. Марселя, А. Камю, Г.-Г. Гадамера, П. Рикера, К. Леви-Стросса, Р. Барта, Ж. Лакана, Л. Альтюссера, Ж., Деррида, Ж.-Ф. Лиотара, М. Фуко, Ж. Делеза, Ф. Гваттари, Ж. Бодрийяра, Д. Ваттимо.

Розкрито зміст основних філософських напрямів XX ст., зокрема, аналітичної філософії, неопозитивізму, прагматизму, феноменології, екзистенціоналізму, герменевтики, психологічного аналізу та філософської антрології. Наведено інформацію про таких відомих вчених, як А. Камю, Ф. Шляєрмахер, В. Дільтей, Е. Касірер, М. Бердяєв, С. Франк, Л. Карсавін.

Раскрыто содержание основных философских направлений XX в., в частности, аналитической философии, неопозитивизма, прагматизма, феноменологии, экзистенционализма, герменевтики, психологического анализа и философской антрологии. Дана информация о таких известных ученых, как А. Камю, Ф. Шляермахер, В. Дильтей, Э. Кассирер, Н. Бердяев, С. Франк, Л. Карсавин.

Проаналізовано основні ідейні передумови появи структурного підходу, які містяться у вченнях Р. Лулія, Г. Лейбніца, Н. Бурбаки, Ф. де Соссюра. Визначено такі етапи розвитку структурного підходу: формування його як конкретного наукового методу; перенесення його в інші науки та набуття статусу загальнонаукового підходу; створення на його базі структуралізму як філософського напрямку.

Проаналізовано зв'язок катафатичного й апофатичного методів у межах аналітичної філософії. Показано, що в аналітичній філософії катафатичний метод еволюціонує до апофатичного. Вказано на основні характеристики апофатичного методу в теології та філософії.

Розроблено історико-філософську класифікацію та визначено сутність концептуальних засад екзистенціальної психології Р.Мея, А.Маслоу та К.Роджерса, яка у сучасній гуманітарній науці претендує на роль прикладної філософії - філософії психології. Визначено специфіку екзистенціальної психології як феномена постекзистенціалістського мислення, показано її відмінність від західноєвропоейських концепцій екзистенціального аналізу Л.Бінсвангера, Dasein-аналізу А.Босса та логотерапії Л.Франка. Проведено дослідження процесу формування екзистенціальної психології як обопільного руху подолання методологічних проблем у контраверсійних психологічних вченнях XIX - XX ст. Розкрито можливості застосування у формуванні теоретико-світоглядної бази психології та психотерапії розробок С.Кіркегора, К.Ясперса та Ж.-П.Сартра.

Здійснено соціально-філософський аналіз феномену освіти у парадигмальному вимірі західного освітнього простору. Проведено міждисциплінарне дослідження з превалюванням філософської методології, що дозволило з використанням парадигмального підходу провести історико-філософський аналіз рефлексії освіти провідними філософськими плинами у контексті західноєвропейської та північноамериканської наукової думки. Уточнено понятійно-категоріальний апарат освіти. Досліджено аксіологічні засади змісту сучасної освіти. Висвітлено особливості сучасного освітнього простору Заходу та специфіку освітнього простору України. Висвітлено основні шляхи модернізації української моделі під впливом загальносвітових соціально-економічних і освітніх тенденцій. Обгрунтовано, що провідними концепціями реформування української освіти є фундаменталізація та гуманізація, спрямовані на формування гармонійно розвинутої цілісної особистості. Зазначено, що нова якість ціннісно й особистісно-орієнтованої освіти пов'язана з культурним контекстом, який надає освіті особистісний смисл, визначає рівень активності людини, міру її залучення до культури свого народу.

Досліджено тенденції постмодернізму в педагогічній теорії та практиці США в 1960 - 1990-х рр. На підставі теоретичного аналізу наукової літератури визначено суть і характерні особливості постмодернізму як філософсько-інтелектуальної та культурної течії, соціокультурні та філософсько-педагогічні передумови його становлення. Розкрито філософсько-педагогічний зміст постмодернізму. Охарактеризовано ознаки постмодерністської педагогічної теорії. Виявлено тенденції постмодернізму у педагогічній теорії та педагогічному процесі США. Проаналізовано вплив постмодернізму на освітню політику США. Висвітлено постмодерністські особливості у філософсько-педагогічному забезпеченні сучасної освітньої політики України.

Досліджено філософсько-антропологічні засади персоналізму в сфері християнського вчення. На підставі грунтовного аналізу персоналістських концепцій XX ст. запропоновано визначення філософії особистості у контексті соціально-політичних, культурних і світоглядних позицій її розробників. Дану проблему досліджено на основі двох типів класифікації: відповідно до формування проблематики й основних концептів персоналізму та реалізації його практичних програм (класичний і посткласичний персоналізм) і залежно від загального характеру філософування та підходу до тлумачення особистісності (реалістичний, ідеалістичний, голістичний). Проведено аналіз таких фундаментальних понять, як "особистість" і "спільність". Досліджено особливості застосування даних термінів представниками різних типів персоналізму. Доведено, що переважна більшість теоретичних праць персоналістів, зокрема, сучасних, спрямована на реалізацію практичних цілей, розвиток кожної особистості та формування необхідних для цього суспільних інституцій і відносин.

Розглянуто методологічно актуальні напрацювання в галузі історико-філософських досліджень екзистенціальної філософії, філософії класичного екзистенціалізму та постекзистенціального мислення. Вперше комплексно проаналізовано сукупність культурологічних синтезів екзистенціалізму з різними напрямами гуманітарного знання. Увагу приділено антропологічним вимірам філософії класичного екзистенціалізму, проблемам свободи, гуманістичним ідеям в екзистенціальній психології.

Рассмотрены методологическо актуальные наработки в области историко-философских исследований экзистенциальной философии, философии классического экзистенциализма и постэкзистенциального мышления. Впервые комплексно проанализирована совокупность культурологических синтезов экзистенциализма с разными направлениями гуманитарного знания. Уделено внимание антропологическим измерениям философии классического экзистенциализма, проблемам свободы, гуманистическим идеям в экзистенциальной психологии.

Проведено історико-філософський аналіз європейської та американської філософії діяльності: розглянуто світ як об'єкт перетворювальної діяльності людини у філософії К. Маркса, висвітлено протопраксеологічні ідеї у філософії Р. Авенаріуса й Е. Маха, охарактеризовано становлення американської філософії діяльності (від трансценденталізму Р. Емерсона до абсолютного ідеалізму Дж. Ройса) та наведено інтерпретацію діяльності й успіху у парадигмі Ч. Пірса й У. Джеймса. Надано характеристику тектології О. О. Богданова як універсальній теорії організаційної діяльності. Висвітлено основи праксеології як теорії організації ефективної діяльності.

Розглянуто проблеми історії та меодології історико-філософської науки. Запропоновано оригінальний підхід до їх розв'язання, який корелюється з традиційними, сучасними та постсучасними способами та результатами філософувань. Висвітлено сучасний період в історії філософської думки, репрезентований викладенням основних філософських проблем. Розкрито тенденції становлення розмаїття напрямів, течій, шкіл, досліджено зміст і сутність філософських учень сьогодення.

Рассмотрены проблемы истории и меодологии историко-философской науки. Предложен оригинальный подход к их решению, который коррелируется с традиционными, современными и постсовременных способами и результатами философствований. Освещен современный период в истории философской мысли, представленный изложением основных философских проблем. Раскрыты тенденции становления разнообразия направлений, течений, школ, исследовано содержание и сущность философских учений наших дней.

Розкрито концептуально-парадигмальний характер історико-філософського процесу. Висвітлено природу історико-філософського знання в різні історичні епохи. Розглянуто всі основні напрями, школи, системи, ключові терміни та персоналії світової філософської думки. Увагу приділено питанням Нової філософії XIX ст., сучасної світової, а також української та російської філософії. Наведено інформацію про позитивізм Г. Спенсера, емпіріокритицизм Р. Авенаріуса, філософії А. Шопенгауера, Ф. Ніцше, В. Дільтея, прагматизм, неопозитивізм, релігійну філософію XX ст.

Раскрыт концептуально-парадигмальный характер историко-философского процесса. Освещена природа историко-философского знания в разные исторические эпохи. Рассмотрены все основные направления, школы, системы, ключевые термины и персоналии мировой философской мысли. Уделено внимание вопросам Новой философии XIX в., современной мировой, а также украинской и русской философии. Дана информация о позитивизме Г. Спенсера, эмпириокритицизме Р. Авенариуса, философии А. Шопенгауэра, Ф. Ницше, В. Дильтея, прагматизме, неопозитивизме, религиозной философии XX вв.

Із використанням концептуального підходу проаналізовано основні логіко-семантичні ідеї, сформульовані представниками аналітичної філософії. Дані ідеї, узагальнені до рівня філософських концепцій мови, розглянуто у контексті проблем сучасної логіки, лінгвістики, теорії штучного інтелекту, а також таких філософських напрямів, як феноменологія, семіотика, герменевтика. Визначено фактори, що обумовили становлення логіко-семантичних концепцій мови, проаналізовано характерні особливості їх формування і закономірності розвитку. Логіко-семантичні концепції мови розподілено на формалістські (концепції логічного атомізму та логічного аналізу мови, логіко-семантична концепція Р. Карнапа) та неформалістські (концепції "мовної гри" та "мовленнєвих актів", інтенціоналістська концепція мови, антиреалістська концепція значення М. Дамміта). Висвітлено еволюцію аналітичної філософії (як перехід від формалістських до неформалістських концепцій мови) з урахуванням ідеї поступового включення у сферу логіко-семантичного дослідження прагматичного аспекту мови.

Досліджено феномен наративної ідентичності особистості в постструктуралістській та синергетичній парадигмах. Доведено значущість і вагомий внесок історико-філософських ідей Р. Барта, Ю. Крістєвої, Ж. Дерріда, Ж. Бодріяра, Ж. Дельоза, Ф. Гваттарі, М. Фуко в розвиток постструктуралістської стратегії розуміння означеного феномену. Визначено особливості синергетичних концепцій наративної ідентичності особистості В. Аршинова, І. Пригожина, І. Стенгерс, Г. Хакена, О. Князєвої, С. Курдюмова, В. Буданова, В. Тарасенка, М. Можейко, що дозволяє визначити роль самоорганізаційного підходу на природу особистості й її наративної ідентичності. Виявлено спільну ознаку даного феномену в постструктуралізмі та синергетиці - ознаку нелінійної динаміки трансформації, що фіксує особистісноорієнтовані та діахронічно-історичні тенденції наративного буття. Саме на такому рівні індивідуального полілогічного буття, на думку представників постструктуралізму та синергетики, людина має змогу органічно конструювати свій неповторний комунікативний життєвий проект.