Розглянуто проблеми розуміння змісту окремих аспектів сучасних трактувань принципу антропоцентризму (соціоцентризм, біоцентризм, антропний космологічний принцип), а також адаптації ними деяких ідей українського мандрівного філософа Г.Сковороди, зокрема в плані бачення ним сенсу історії. У контексті історіософського аналізу висвітлено особливості антропоцентризму Г.Сковороди (постійна увага до проблеми людського самопізнання, проблеми вибору "сродної праці", концепція іманентного трансценденталізму, єдність вчення та життя мислителя). Розкрито значення сковородинівського антропоцентризму як есхатологічного вчення, спрямованого, перш за все, на знайдення "внутрішньої людини", її майбутнього змінення та обожнення.

Вперше здійснено історіографічний аналіз творчої спадщини Г. Сковороди у широких хронологічних межах: з XIX ст. до сучасного періоду. На підставі вивчення історіографічних праць виокремлено чотири етапи дослідження творчої спадщини філософа, встановлено провідні тенденції дослідження проблеми. Розглянуто методолого-теоретичні підходи щодо аналізу творчої спащини Г. Сковороди, систематизовано її інтерпретації. Розглянуто найбільш актуальні та малодосліджені аспекти педагогічного доробку мислителя й обгрунтовано шляхи використання теоретичних ідей і практичних рекомендацій Г. Сковороди за сучасних умов реформування системи освіти в Україні.

Надано інформацію про лінгвофілософію видатного українського філософа Григорія Сковороди. Думка Сковороди про те, що "слово є отрутою" - метафора до його лінгвофілософії. У лінгвофілософії Сковороди ми можемо знайти дослідження питання про "розум та страх слова". Це питання є площиною дослідження в сучасній "філософії свідомості".

Відображено системний релігієзнавчий аналіз символізму у творчій спадщині українського мислителя. На основі релігієзнавчого вивчення літературно-філософських праць Г. Сковороди, релігійний символ визначається як носій знання про взаємозв’язок людини і Бога, а релігійний символізм – як релігійно-філософська концепція для розкриття і зображення божественної сутності. На основі порівняльного аналізу філософських понять "символ", "релігійний символ", "символізм" у вітчизняній і зарубіжній релігійно-філософській літературі визначено специфіку "релігійного символу" і "релігійного символізму" характерного для творчого надбання Г. Сковороди. Компаративний аналіз дав змогу охарактеризувати релігійний символ як спосіб, за допомогою якого людина може пізнати шляхи духовної єдності з божественною сутністю, а релігійний символізм – як образно-символічну концепцію зображення божественного у матеріальному світі. Розкрито засадничі домінанти образно-символічного пояснення Г. Сковородою численних філософських проблем, які базуються на біблійній символіці. Концентруючи дослідницьку увагу на символічній природі Біблії, філософ зауважував, що її істинний сенс прихований у метафоричному та алегоричному тлумаченні, а не в офіційно-церковній догматиці.

Порушено проблему філософських ідей Григорія Сковороди в умовах війни в Україні. Проаналізовано педагогічну спадщину, літературну творчість "українського Сократа" в сучасному дискурсі. Досліджено життєвий та творчий шлях митця у краєзнавчих аспектах. Увагу приділено репрезентації образу мислителя в мистецтві.

У монографії польського філософа і богослова Міхала Гандзеля представлені основні елементи філософської рефлексії видатного українського мислителя Григорія Савича Ско¬вороди у світлі екзистенціального томізму Люблінської школи філософії. Це перша правд з історії філософії Сковороди, розглянутої на засадах сучасної католицької методології дослі¬дження історії української культури. Книга є другим випуском серії перекладів наукових праць зарубіжних фахівців «Skovoroda World Studies».

Біобібліографічний покажчик є спробою зібрати відомості про опубліковані твори Г. Сковороди та наукові праці, історичні та літературознавчі розвідки, художні твори, присвячені видатному мислителю, які зберігаються у фондах Наукової бібліотеки Харківського національного педагогічного університету імені Г. Сковороди, а також джерела, які вдалося виявити у фондах бібліотек України і які є у відкритому доступі мережі Інтернет. Твори Г. Сковороди в бібліографії поділяються на академічні видання, публікації та перевидання окремих творів (вірші, пісні, байки), переклади та листи, які розміщено за алфавітним рядом адресатів. Окремі думки й афоризми письменника виділено в спеціальний розділ. До покажчика ввійшли монографії, статті, дослідження, згадки про письменника, а також спеціальна література, що характеризує Г. Сковороду лише як філософа, письменика, педагога, музиканта.

Друга частина четвертого випуску ювілейного видання біобібліографічного покажчика «Григорій Сковорода (1722 - 1794)» пропонує зацікавленому читачеві бібліографічні матеріали, присвячені дослідженню життя і творчості визначного українського філософа, мислителя, поета і письменника, новатора-педагога, зібрані за останні 5 років (2018 - 2022 рр.). Відібрано та описано 1346 одиниць бібліографії із видань, які були опубліковані впродовж 1563 - 2022 рр., в тому числі й перелік книг XVI—XVIII століть із фондів Меморіального музею Г. С. Сковороди, якими міг користуватися Григорій Савич, викладаючи піїтику у Переяславському колегіумі. Джерела відбору документів - фонди університетської бібліотеки, Центру Сковородинознавства, Меморіального музею Г. С. Сковороди, колекції книг із архівів М. І. Сікорського, Ю. Бойка-Блохина та особистих фондів І. П. Стогнія, В. П. Коцура, М. П. Корпанюка, В. О. Яворівського, Б. О. Чернова, Р. С. Ференцевича, Ю. В. Костенка, В. К. Портянка, Т. Є. Мартинової, О. І. Красова, І. О. Демуз, Т. І. Білобровко, Л. Є. Сігаєвої, Л. М. Набок, Л. В. Озадовської, О. О. Базалука, родини Потапенків, які знаходяться в університетській книгозбірні (місце збереження документів, окрім університетських бібліотечних фондів, вказане). Висвітленню матеріалів сприяють анотації до кожного опрацьованого джерела, які коротко розкривають зміст книги, статті тощо. Подано іменний покажчик та тематичний краєзнавчий покажчик «Переяславіка». В окремому розділі «Щаблі утвердження сковородинознавства в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі» містяться тематичні додатки. У першому, «Хронограф документів», зібрано різнопланові документальні свідчення подій, пов’язаних з іменем Григорія Савича: присвоєння його імені закладу, створення Центру Сковородинознавства, запровадження відзнак, проведення сковородинівських читань тощо. У другому додатку, «Галерея книг», в хронологічному порядку представлені друковані видання університету, в яких були розміщені наукові дослідження про Г. С. Сковороду (зображення обкладинки та бібліографічний опис джерела). В третьому додатку, «Книжкові інсталяції», демонструються фото з описами книжкових споруд, створених бібліотекарями в інформаційно-ресурсній залі «Чумацький шлях» до ювілейних дат видатного філософа.

Ювілейне біобібліографічне видання висвітлює життєвий і творчий шлях українського мандрівного філософа-мислителя і педагога-просвітителя Г. С. Сковороди. Покажчик містить бібліографію творів великого гуманіста, літературу про його життя і творчість, матеріали про увічнення його пам’яті та перелік бібліографічних видань, які знаходяться у фондах університетської бібліотеки, Центру Сковородинознавства, Меморіального музею Г. С. Сковороди, Меморіального музею архітектора В. Г. Заболотного в м. Переяславі. Розкриттю матеріалів сприяють анотації до кожного опрацьованого джерела, які коротко відображають та розкривають зміст документів. Видання розраховане на наукових працівників, аспірантів, викладачів, студентів та всіх, хто цікавиться науковою думкою та історією України.

Мета роботи - передбачено провести морфологічне дослідження життя Григорія Сковороди як самоконструювання філософа порівняно з життям таких філософів, як Іммануїл Кант, Фрідріх Ніцше, Мартін Гайдеггер і Генрі Торо. Теоретичний базис. В основі дослідження лежить застосування монадологічного підходу до історії у сполученні з біографічним методом. Ідеї класичних філософських систем Готфріда Ляйбніца та Освальда Шпенглера застосовано з урахуванням їхнього переосмислення українськими філософами Іваном Бойченком та Вадимом Менжуліним. Завдяки цьому життя українського філософа Григорія Сковороди розглянуто як монаду, яка невпинно здійснює власне смислове саморозгортання. Наукова новизна. Наскрізну парадоксальність філософії Григорія Сковороди, яку приписують йому, виходячи з інших філософських систем, повністю знімає перформативна послідовність його життя як філософа, що показують системні порівняння основних характеристик його життя з життям інших видатних філософів, які підпорядкували свої дії своїй філософській концепції. Висновки: філософія Григорія Сковороди є монадою, тобто таким першофеноменом, який неможливо пояснити з інших феноменів: порівняння з іншими монадами є лише приводом для виявлення власних характеристик досліджуваної монади, які поступово розкриваються як прояв її самобутності й неповторності. Оригінальність філософської концептуалізації життя Сковороди варто здійснювати в поетапному порівнянні зі свідомим життям інших філософів, і таке порівняння потребує продовження, постійного здійснення. Особливістю цього дослідження є спроба надати методологічне обгрунтування такому компаративному морфологічно-біографічному філософському дослідженню.