Розглянуто особливості формування нових світоглядних засад спілкування, зокрема у сфері туризму. Відзначено, що в сучасній системі гуманітарних зв'язків має місце переорієнтація самосвідомості та рефлексії на нове розуміння гуманізму та комунікації. Поступово відходить в минуле концепція класичної раціональності (як концепція домінування), стверджуються позиції раціональності постмодерного, постнекласичного типу - комунікативні. У межах комунікативної раціональності висвітлено можливості інтерсуб'єктивної комунікації, яка спроможна досягти компромісу, згоди, порозуміння, довіри та створення передумов співпраці, що відповідає глобальним тенденціям формування майбутньої планетарної спільноти.

Теоретично обгрунтовано та розроблено критеріально-ціннісну систему оцінювання узагальнених умінь професійного спілкування, що визначає комунікативну компетентність особистості. Визначено шляхи підвищення означених умінь у системі фахового удосконалення спеціалістів.

На підставі зіставлення наукового, релігійного, міфологічного та технологічного способів осмислення буття людства взагалі та окремої людини зокрема визначено основні закономірності соціально-професійного становлення особистості стосовно контексту її існування. Наведено поняття "контекстова орієнтація", "онтологічні уявлення", "психоенергетичний егрегор".

Предложено использовать идеи праксеологии в интеллектуальном совершенствовании общества.

Висвітлено віковічні проблеми філософії, що перетворюються на запитальний потенціал сучасного філософування стосовно софістики та катастрофічності життя й пізнання. Детально розглянуто можливості інтелектуального пояснення буття та його таємниці, ліміти практики та споглядання, колізії історії та метаісторії. Значну увагу приділено цивілізаційним кодам людської діяльності, її ціннісно-смисловому контексту, гуманітарним і науковим стратегіям входження у III тис.

Освещены вековечные проблемы философии, которые превращаются на вопросительный потенциал современного философствования относительно софистики и катастрофичности жизни и познания. Детально рассмотрены возможности интеллектуального разъяснения бытия и его тайны, лимиты практики и созерцания, колизии истории и метаистории. Значительное внимание уделено цивилизационным кодам человеческой деятельности, ее ценностно-смысловому контексту, гуманитарным и научным стратегиям вхождения в III тыс.

Виконано соціально-філософський аналіз основних концепцій етики бізнесу (ЕБ) у контексті сучасних потреб розвитку суспільства. Запропоновано базові концепції ЕБ (ареотологічну, деонтологічну й утилітаризм), розкрито соціально-філософські засади та внутрішній механізм взаємодоповнюваності даних етичних концепцій. Охарактеризовано принцип корисності Дж.Бентама, проаналізовано вплив утилітаризму Дж.С.Міла на формування ліберально-буржуазних моральних цінностей. Висвітлено практичну філософію І.Канта в аспекті етичних вимірів бізнесу.

Выполнен социально-философский анализ основных концепций этики бизнеса (ЭБ) в контексте современных потребностей развития общества. Предложены базовые концепции ЭБ (ареотологическая, деонтологическая и утилитаризм), раскрыты социально-философские основы и внутренний механизм взаимного дополнения данных этических концепций. Охарактеризован принцип полезности Дж.Бентама, проанализировано влияние утилитаризма Дж.С.Мила на формирование либерально-буржуазных моральных ценностей. Освещена практическая философия И.Канта в аспекте этических измерений бизнеса.

Висвітлено теоретичні засади дослідження підприємницького інтересу, специфіку соціально-філософського аналізу його феномену, а також особливості змістової спрямованості. Розглянуто підприємницький інтерес як форму творчої самореалізації людини, питання становлення громадянського суспільства як передумову проведення даного інтересу. Визначено фактори гармонізації особистісного, державного та загальносуспільного в підприємницькому інтересі.

Освещены теоретические основы исследования предпринимательского интереса, специфика социально-философского анализа его феномена, а также особенности содержательной направленности. Рассмотрены предпринимательский интерес как форма творческой самореализации человека, вопросы становления гражданского общества как предпосылку проведения данного интереса. Определены факторы гармонизации личностного, государственного и общественного в предпринимательском интересе.

Висвітлено соціально-філософські та культурологічні аспекти усвідомленого саморозвитку особистості. Розкрито сутність, зміст, основні функції самовиховання та самовдосконалення. Охарактеризовано моделі саморозвитку в певному етнокультурному просторі в різні історичні епохи. Наведено бібліографічний покажчик літературних джерел, опублікованих за останні сто років українською та російською мовами з проблем саморозвитку особистості.

Освещены социально-философские и культурологические аспекты осознанного саморазвития личности. Раскрыты сущность, содержание, основные функции самовоспитания и самоусовершенствования. Охарактеризованы модели саморазвития в определенном этнокультурном пространстве в разные исторические эпохи. Приведен библиографический указатель литературных источников, опубликованных за последние сто лет на украинском и русском языках по проблемам саморазвития личности.

Розглянуто міф, як традиційний, так і сучасний, який "контролює" дійсність, світ реального буття людини і суспільства з позицій ідеалу - космічного універсального порядку. Ідеї та уявлення про перспективи розвитку людини і суспільства одержують статус ідеалу лише за умови набуття безпосередньо суспільного хварактеру, а будь-який ідеал, що функціонує в суспільстві, є суспільним, безвідносно до відображуваного об'єкта в різних формах життєдіяльності людей, інтегруючи в собі естетичний, моральний, релігійний, науковий та інші аспекти його відтворення в суспільній свідомості.

Здійснено соціально-філософський аналіз фенотипу соціального організму фірми. Висвітлено природу, генезис, суть, зміст, форму, елементи, структуру та властивості системи корпоративних цінностей, її функції, механізм її впливу на особистість і соціальну систему фірми та обумовленість нею системи управління. Систему внутрішньофірмових цінностей (фенотип) подано як орган фірми, що проявляється як цілісна система елементів-мислеформ, що детермінує самоорганізацію соціального організму фірми. Доведено, що людина, завдяки ціннісній свідомості, шляхом її актуалізації намагається відтворювати зміст фенотипу та всі елементи аксіосфери фірми у структурі своєї особистості. Змодельовано морфогенетичний процес, який супроводжується породженням нормативної системи, формуванням структури, системи управління, виникненням владних відносин, нових потреб, норм поведінки. Відтворено цикл саморуху механізму її життєдіяльності, висвітлено роль середнього класу, який формує ціннісний фундамент громадянського суспільства та держави. Проаналізовано механізм оптимізації формування даної системи.

Дисертацію присвячено питанням філософсько-соціологічного аналізу впливу преси на соціалізацію особистості військовослужбовця Збройних Сил України на сучасному етапі. Розглядаються методологічні проблеми взаємозв'язку соціалізації військовослужбовця та військової преси. Розкриті сутність та особливість соціалізації у військовому середовищі, аналізується роль і місце військових друкованих видань в процесі соціалізації воїна. Обгрунтована філософська методологія аналізу впливу військової преси на соціальні, політичні та духовні процеси життєдіяльності Збройних Сил.

Розглянуто гуманістичні засади самореалізації особистості, визначено роль в цьому процесі потреб, інтересів, цінностей. Проаналізовано філософські погляди щодо даної проблеми в класичній філософії, визначено гуманістичне спрямування потреб, інтересів та цінностей в сучасній світовій філософії, висвітлено гуманістичні засади самореалізації особистості в історії української філософії. Визначено основні категоріальні поняття даної теми, розкрито діяльно-творчу сутність особистості. Формування ціннісної орієнтації особистості досліджено у взаємозв'язку з формуванням та усвідомленням потреб, інтересів. Показано, що в процесі самореалізації особистості відбувається гармонізація особистих і суспільних інтересів, гуманізація особистісної свідомості та самосвідомості, формується почуття патріотизму.

Розроблено цілісну соціально-філософську концепцію дизайну як фактора гармонізації відносин суспільства й особистості. Розкрито сутність дизайну як об'єкта вивчення соціальної філософії. Проаналізовано наукові підходи щодо дизайну в його історичній ретроспективі. Визначено принципи та методи філософського аналізу та розроблено категоріальний апарат дослідження дизайну. Вивчено генезу дизайнерської діяльності, акцентовно увагу на її інноваційному характері. Визначено сутність, форми та функції дизайну, досліджено концепцію дизайнерської діяльності в системі відносин людина - суспільство, розкрито сутніть дизайнерської творчості як специфічного способу самореалізації особистості. Встановлено роль дизайну у розвитку соціальної свободи та самоудосконалення соціуму й особистоті, розглянуто специфіку самореалізації особистості в дизайнерській діяльності. Розкрито сутність дизайну як культурної універсалії цивілізації, розглянуто сучасні уявлення про технократичний дизайн. Уточнено аксіологічну складову змісту дизайну та його антропологічний вимір. Виявлено специфіку сучасної концепції становлення та розвитку дизайну як духовно-практичного феномену в інформаційно-культурному просторі й обгрунтовано напрями оптимізації його нових форм. Показано роль вітчизняних дизайнерських традицій у саморозвитку українського суспільства. Проаналізовано актуальні проблеми дизайну в сучасному філософському дискурсі - класичному, модерністському, постмодерністському.

Доведено, що сутність духовності нерозривно пов'язана з характером людського самовизначення, відношенням людини до світу, а також набуває різного вигляду залежно від домінуючої модальності людського буття. Встановлено: духовне життя людини являє собою діалектику вкоріненості у світ із усіма її смислами та відношеннями, пошуку власної справжності, структурованої у часі, знайдення смислу свого існування, що стверджується у практичній реальності вибору, діяння, події, безпосереднього життя.

Обгрунтовано онтологічні, антропологічні та соціокультурні підстави концепту "екстрим". Визначено об'єктивні умови та чинники переходу екстриму в ектремальність. Побудовано основні моделі екстремальної поведінки в системі відносин індивід - соціум: про-, а- та антисоціальну, в яких враховано усі сутнісні характеристики й умови ставлення індивіда до соціального середовища. Розроблено класифікацію форм екстремальної поведінки в суспільстві перехідного періоду. Досліджено процес трансформації екстриму в екстремальність, основними чинниками якого є егоїзм, претензія на визнання свого авторитету, страх і ризик, збій механізму соціалізації, зміна шкали ціннісних орієнтирів, маргінальність, акцентуація, відмова захисних механізмів психіки. Виявлено, що екстрим забезпечує людині та соціуму можливість формувати власну самосвідомість без огляду на стереотипи.

Показано, що поняття "життєвий світ" є означенням особливої форми фіксації відношення різних сфер людського буття, яке сприймається суб'єктом з точки зору власного, індивідуально-особистісного існування за конкретно-соціальних умов. Обгрунтовано, що життєвий світ є феноменом самосприйняття особистістю свого цілісного існування, передусім в контексті "життєвих смислів" формування, збереження та відтворення самості Я-тіла, що зумовлює предметну й функціональну визначеність його змісту. Доведено, що життєвий світ формується та функціонує як духовна проекція життєпроживання особистості за повсякденних умов соціокультурного осередку. Виявлено, що своєрідність предметної основи змісту життєвого світу полягає в тому, що її елементи формуються завдяки встановленню відношень тілесного існування самості Я до окремих речей. Доведено, що наслідком функціональних проявів життєвого світу як чинника цілісності особистісної життєдіяльності є надання соціально-комунікативним зв'язкам, через які вона реалізується, особливої смислової якості - "життєвих зв'язків". Охарактеризовано трансформацію міжіндивідних зв'язків, зумовлених діяльністю щодо реалізації потреб у харчуванні, як специфічний функціональний вияв життєвого світу особистості. Встановлено, що змістовне витлумачення понять "життєвий світ" та "життєві зв'язки" надає додаткові можливості опису індивідуально-соціального буття людини як особистості, дає змогу конкретизувати уявлення про механізми, що уможливлюють збереження автентичності життєдіяльності людини в соціокультурному осередку.

Запропоновано цілісну концепцію маргінальної особистості в історико-філософському та теоретико-методологічному аспектах її осмислення. Визначено основні методологічні засади дослідження в соціальній філософії та складові соціального механізму розвитку маргінальної особистості, розкрито її суть і структуру. Обгрунтовано культурологічний характер процесу розвитку маргінальної особистості, здійснено контент-аналіз етапів маргіналізації українського суспільства та основних маргінальних груп.

Визначено філософську предметність соціально орієнтованого маркетингу в освіті, його зміст і місце у системі філософського знання у контексті процесу становлення маркетингу як системного соціального феномену постіндустріального суспільства і з метою використання освітнього маркетингу для реформування педагогічної теорії й освітньої практики, а також здійснення соціальної модернізації в Україні. Обгрунтовано, що соціально орієнтований маркетинг в освіті є найбільш адекватним механізмом забезпечення соціо- та гуманоцентричної переорієнтації освіти за умов ринкового суспільства. Показано, що філософія соціально орієнтованого маркетингу в освіті має міждисциплінарний характер і є складовою філософсько-освітнього знання.

Досліджено зміст основних теоретичних і практичних концепцій адекватного до умов суспільного виробництва задоволення зростаючих потреб та інтересів на суспільному й індивідуальному рівнях. Проведено аналіз виокремлених груп, видів потреб та інтересів, взаємопов'язаний з різноманітними формами діяльності суб'єктів виробництва. Потреби стимулюють розвиток галузей виробництва та зміну ціннісних вартостей індивидів у напрямі формування науково-світоглядних переконань і необхідності орієнтації на особистісне виховання, що має забезпечити мотиви до творчо-конструктивної діяльності та праці. Діалектика зростання інтересів полягає в тому, що саме їх задоволення зумовлює появу нових потреб та інтересів, а також способів їх задоволення, що стимулюють розвиток виробництва. Результати дослідження можуть бути використані у практичній діяльності державних і регіональних органів управління за умов удосконалення механізмів задоволення потреб та інтересів громадян, а також у навчальному процесі під час підготовки фахівців.

Проведено соціально-філософське дослідження соціальної природи дизайну. З позиції матеріалістичного розуміння історії автором розглянуті: передісторія дизайну; його соціально-економічне коріння, розкрита його сутність, розглянуті його функції, методи реалізації, уточнений критерій "розумних потреб", розкрита його суперечлива соціальна природа.