Індекс рубрикатора НБУВ: Ю702.22 + Ю6*671*321

Рубрики:

Гуманізм. Людинолюбство. Милосердя

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено методологічні засади полікультурної підготовки майбутніх педагогів за умов Кримського регіону. Розкрито категоріальну структуру поняття "культура", визначено її функції та види. Наведено характеристику вчителя як суб'єкта полікультурного соціуму. Розглянуто питання професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб'єктів освітнього процесу в контексті ідеї полікультурності. Проаналізовано зарубіжний досвід полікультурної освіти.

Изложены методологические основы поликультурной подготовки будущих педагогов в условиях Крымского региона. Раскрыта категориальная структура понятия "культура", определены ее функции и виды. Приведена характеристика учителя как субъекта поликультурного социума. Рассмотрены вопросы профессионально-педагогической подготовки будущих учителей к взаимодействию субъектов образовательного процесса в контексте идеи поликультурности. Проанализирован зарубежный опыт поликультурного образования.

Висвітлено економічні, філософські, культурологічні, психологічні, лінгвістичні аспекти міжкультурної комунікації. Охарактеризовано механізми успішної взаємодії представників різних культур. Розкрито сутність соціальної взаємодії в економічній сфері, особливості національних бізнес-культур, психологічні проблеми людей у процесі міжкультурної комунікації.

Освещены экономические, философские, культурологические, психологические, лингвистические аспекты межкультурной коммуникации. Охарактеризованы механизмы успешного взаимодействия представителей разных культур. Раскрыты сущность социального взаимодействия в экономической сфере, особенности национальных бизнес-культур, психологические проблемы людей в процессе межкультурной коммуникации.

Висвітлено теоретико-методологічні засади, концептуальні положення та перспективи розвитку системи професійної підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб'єктів освітнього процесу за умов полікультурності Кримського регіону. Охарактеризовано сучасний стан підготовки, розроблено систему критеріїв, показників, рівнів готовності та компетентності майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії, розглянуто науково-методичне забезпечення даного процесу. Описано педагогічну технологію організації продуктивної міжкультурної взаємодії суб'єктів освітнього простору. Проаналізовано динаміку сформованості показників готовності та компетентності майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії за умов Кримського регіону.

Освещены теоретико-методологические основы, концептуальные положения и перспективы развития системы профессиональной подготовки будущих учителей к взаимодействию субъектов образовательного процесса в условиях поликультурности Крымского региона. Охарактеризовано современное состояние подготовки, разработана система критериев, показателей, уровней готовности и компетентности будущих учителей к межкультурному взаимодействию, рассмотрено научно-методическое обеспечение данного процесса. Описана педагогическая технология организации продуктивного межкультурного взаимодействия субъектов образовательного пространства. Проанализирована динамика сформированности показателей готовности и компетентности будущих учителей к межкультурному взаимодействию в условиях Крымского региона.

Проаналізовано різні філософські і наукові концепції, які торкаються проблеми міжкультурної та міжцивілізаційної комунікації.

Досліджено й описано образний фонд сучасної масової культури Заходу, розглянуто механізми його функціонування та розвитку. Здійснено культурологічно-філософський аналіз образів, що були запозичені з традиційних культур Сходу та найбільш широко використовувались у творах масової культури (кінофільмах, відео- та комп'ютерних іграх, масовій літературі). З'ясовано, що на формування даних образів суттєво вплинула концепція Ф.Ніцше про надлюдину. Встановлено, що вибір певних образів значною мірою обумовлений закономірностями колективного несвідомого. Показано особливості відображення архетипових образів Сходу у масовій свідомості Заходу. Проаналізовано таку важливу складову частину індустрії масової культури як відеоігри. Зроблено висновок, що внаслідок широкого запозичення певних елементів інших культур західною культурою зміни її базових інститутів не відбувається.

Розглянуто принципи побудови філософської моделі діалогу та морально-етичні критерії його функціонування на рівні культури. Визначено, що на сьогодні діалог культур - це взаємовплив, за яким кожен має свої погляди, але обох цей діалог сутнісно збагачує. Доведено, що єдина можливість існування такого діалогового відношення - покладання в його основу морально-етичних критеріїв: відповідальності за іншого та перед іншим, толерантності тощо. Зазначено, що "універсальній гомогенності" може бути протиставлена взаємодія культур за принципом "гостинності" щодо іншого.

Здійснено антропологічну характеристику етнонаціонального буття людини за умов культурної глобалізації. Обгрунтовано сутнісні засади культурної глобалізації та її впливу на сучасні етнокультурні процеси. Сформульовано концепцію етнонаціонального буття людини за зазначених умов й уточнено зміст базових концептів щодо аналізу процесів культурної глобалізації. Досліджено феномен етнокультурного буття людини у контексті методів і підходів - метафізичного, етнометодологічного, комунікаційного, синергетичного, системного. Відзначено, що етнонаціональні процеси є синтезом багаторівневої взаємодії різних факторів - економіко-господарських, історико-політичних, природно-географічних, геополітичних, які породжують явища міграції, асиміляції, консолідації. Надано аналіз концептуальної парадигми культури етнонаціонального буття людини, визначено особливості феномену даної культури; полікультурності як однієї з нових парадигм етнонаціонального буття людини за умов єдиного інформаційно-культурного простору. Проаналізовано основні тенденції розвитку етнонаціонального буття людини як виклик метакультурі, у контексті якої зроблено аналіз соціокультурного й антропологічного підходів щодо процесів культурної глобалізації, проблем людини за умов сучасних процесів етнонаціонального буття, детермінанти оптимізації етнонаціональної ідентичності за умов культурної глобалізації.

Обгрунтовано місце та роль мовних стратегій у здійсненні міжкультурного діалогу в сучасному європейському просторі. Визначено співвідношення мовних тенденцій, шляхи та засоби поліпшення вивчення іноземних мов у навчальних закладах України. Доведено, що сучасні європейські інтегративні процеси інтенсифікують взаємодію народів і культур, створюють унікальну атмосферу співіснування в єдиному просторі культурних, етнічних, конфесійних суперечностей і потребують поглиблення діалогічного взаєморозуміння. Обгрунтовано значення мовних стратегій як одного з головних засобів налагодження міжкультурного діалогу, досягнення толерантності та взаєморозуміння, подолання суперечностей і конфліктів, які час від часу виникають в європейському просторі. Зазначено негативний вплив відсутності мовних стратегій і наявності політичної застережливості щодо вивчення іноземних мов і політики обмеження спілкування народів у колишньому СРСР на відсторонення України від загальноєвропейського діалогу. В останнє десятиріччя виявлено посилення процесів міграції українців до європейського простору, що сприяє визнанню української спільноти як рівноправного партнера євроінтеграційних процесів. Обгрунтовано необхідність поглибленого вивчення європейських мов як базового принципу сучасної освітньої політики України. Зазначено, що умовою ефективного налагодження міжкультурного діалогу в європейському просторі є освоєння декількох іноземних мов і досконале вивчення рідної. Наведено практичні рекомендації щодо поліпшення викладання та вивчення іноземних мов у навчальних закладах України.

Досліджено міжкультурну комунікацію, її зміст, суть і особливості прояву. На підставі аналізу основних концептуальних підходів до проблеми міжкультурної комунікації останню визначено як соціальний феномен, суть якого полягає у конструктивній взаємодії між представниками різних культур (національних і етнічних), субкультурами у межах визначеного просторово-часового континууму. Розглянуто основні форми міжкультурної комунікації й акцентовано увагу на позитивних і негативних аспектах кожної з них. Показано вплив стереотипізації та упереджень на ефективність міжкультурної комунікації. З'ясовано неоднозначну роль етноцентризму. Доведено, що у сучасному світі культурну свободу індивіда уможливлює мультикультуралізм, що утверджується як культурне розмаїття соціуму. Визначено специфіку та суперечності міжкультурної комунікації у сучасному українському суспільстві. Запропоновано шляхи оптимізації культурного розвитку та вдосконалення міжкультурних відносин.

Наведено методологічні, теоретичні, методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів до взаємодії суб'єктів освітнього процесу за умов полікультурності Кримського регіону. Охарактеризовано процес становлення та розвиток вітчизняної системи професійної підготовки майбутніх учителів до міжкультурної взаємодії суб'єктів освітнього процесу. Виділено та проаналізовано етапи професійної підготовки у дослідженій сфері. Розглянуто сучасний стан, тенденції та особливості підготовки майбутнього педагога у контексті ідеї полікультурності. Визначено критерії, показники та рівні міжкультурної взаємодії суб'єктів освітнього процесу, відповідні рівні готовності майбутніх учителів до міжкультурної діяльності. Виявлено та проаналізовано умови полікультурності Кримського регіону. Теоретично обгрунтовано концептуальну модель їх професійної підготовки до міжкультурної взаємодії суб'єктів освітнього процесу на базі системного, особистісно-діяльнісного, акмеологічного, аксіологічного, партисипативного, культурологічного, компетентнісного підходів. Розроблено науково-методичне забезпечення процесу професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів полікультурного спрямування. Запропоновано педагогічну технологію організації продуктивної міжкультурної взаємодії суб'єктів освітнього процесу на базі проектної діяльності.

Розроблено новий аналітичний підхід який дозволив систематизувати існуючі концепції діалогу культур і сформулювати нову оригінальну концепцію соціокультурного діалогу між Заходом і мусульманським Сходом. Доведено, що існують фундаментальні історичні та соціокультурні передумови для діалогу мусульманського Сходу та Заходу, основою мислення яких є спільна логіка структурування предметного світу. Доведено, що єдино можливою альтернативою передбачуваному "зіткненню цивілізацій" може бути лише соціокультурний діалог, заснований на принципах паритетності у відносинах між Заходом і мусульманським Сходом, взаємної культурної емпатії як умови адекватного взаємного сприйняття або сприйняття Іншого та домінанти на Іншому як визнання його пріоритету. Вперше у контектсі відносин між мусульманським Сходом і Заходом виділено й описано дві парадигми взаємного сприйняття: імагінативну (зорієнтовану на формування образу Іншого) і когнітивну (зорієнтовану на раціональне розуміння Іншого). Запропоновано новий підхід до діалогу культур з урахуванням взаємодії даних двох парадигм. Обгрунтовано нові аргументи на користь тези про історичну необхідність діалогу на підставі когнітивної парадигми, що дозволяє позбутися негативних стереотипів взаємного сприйняття. Встановлено, що побудова конструктивного соціокультурного діалогу в Україні здатна запобігти або мінімізувати деструктивні процеси, пов'язані з політичною, соціально-економічною кризою за умов трансформації сучасного українського суспільства.

Схеми універсумів культури розглянуті в якості фактору синхроністичної комплементарності культури та її діахронно-генетичної зв'язності. Схематики універсумів, які несвідомо припускаються, маніфестують себе стратагемами та темами, які операціонально відстежуються, особливостями дискурсу та семіозису. Діахронна зв'язність культури дотична з топологічними змінами та трансформаціями схем її універсумів. Реконструйовані схеми універсумів, трансформації яких привели до атрактора науково-технічної цивілізації.

Досліджено методологічні та теоретичні підходи до толерантності в процесі становлення молоді за умов полікультурного середовища. Досліджено теоретичні підходи і досвід роботи з виховання толерантності, проведено порівняльний аналізу формування даної якості у різних культурах. На підставі одержаних результатів визначено сучасні тенденції, актуальні проблеми й особливості формування толерантності у молоді за умов полікультурного середовища України на прикладі Автономної Республіки Крим, проаналізовано основні проблеми молоді. З урахуванням характеру соціальної технології, особливостей полікультурного середовища України та специфіки соціальної роботи з молоддю запропоновано соціально-освітні технології для допомоги молоді у процесі її соціалізації у полікультурному соціумі. Розроблено й апробовано моделі формування толерантності особистості в полікультурному середовищі та професійної підготовки фахівців до роботи з розвитку даної якості у молоді. Основні результати наукового дослідження впроваджено у практику роботи закладів вищої, позашкільної та післядипломної освіти, а також соціальних служб для молоді в окремих регіонах України.

Уперше у вітчизняній філософії здійснено цілісний аналіз соціальних, антропологічних, етичних, світоглядних проблем туризму. Доведено, що тимчасове та добровільне переміщення масових людських потоків до іншого географічного, природного та соціокультурного середовища з метою подорожі є новим глобальним соціокультурним явищем і вимагає належного філософського осмислення. Відзначено, що задовольняючи специфічний комплекс потреб людини, туристична діяльність підносить і розкриває та гуманізує ці потреби. Показано, що туризм, здійснюючи крос-культурну передачу екзистенційних цінностей, збагачує світогляд, систему цінностей людини, сприяє встановленню діалогічних відносин між представниками різних соціумів і народів, створює між ним атмосферу взаєморозуміння та довіри. Тому, на відміну від інших чинників глобалізації, які можуть загострювати конкурентні відносини між країнами, туристична діяльність сприяє кооперативній взаємодії індивідів, спільнот, культур, народів. Зроблено висновок, що міжнародні та національні туристичні організації, проводячи цілеспрямовану політику покращання взаємодії між народами, створюють засобами туризму умови для гуманізації цих відносин, активізації моделей співпраці у напрямку розв'язання загальних глобальних проблем світового соціуму, досягнення якісно нового рівня суспільного розвитку.

На підставі вивчення матеріалів польського самвидаву відтворено цілісну картину ставлення польської політичної опозиції часів ПНР (1976 - 1989 рр.) до українського питання та проаналізовано різні підходи щодо його вирішення. Показано ставлення польських опозиціонерів до питань повоєнного польсько-українського кордону, появи незалежної України та її ролі у Центрально-Східній Європі. Встановлено вплив внутрішньо- та зовнішньополітичних процесів на зацікавлення польської опозиції питанням польсько-українського примирення. Визначено місце української держави у політичних концепціях польських опозиційних сил. Досліджено процес формування в дискурсі польських опозиціонерів нового образу України та українців. Розглянуто запропоновані польськими опозиціонерами шляхи досягнення польсько-українського порозуміння.

Проаналізовано історико-культурні проблеми практики перекладу філософських текстів, визначено теоретико-методологічні основи філософської перекладацької літератури. Досліджено проблеми перекладу оригінальних філософських творів. Висвітлено теоретичні моделі комунікації перекладача з автором, визначено перекладацьку екзистенцію як "страждання перекладача".

Розглянуто діалектико-суперечливий характер взаємодії етнічних культур під впливом відмінностей у релігіях і конфесіях. Аргументовано, що в історичному процесі найчастіше релігійний чинник визначав характер відносин між етнічними культурами, оскільки його витоки криються в архетипних структурах кожної етнічної культури. Висвітлено, що на характер міжетнічних стосунків суттєвий вплив здійснює ідеологізація відмінностей у релігіях і конфесіях, за якими ідентифікують себе ті чи інші етнічні спільноти, що полягає у формуванні негативних стереотипів деяких релігій і вірувань, здебільшого з метою використання релігійних переконань у політичних цілях. Виявлено найбільш адекватні шляхи гармонізації міжетнічних відносин на підставі втілення принципів толерантності та мультикультурності.

Проведено філософсько-культурологічне дослідження феномену "українофільство" у російській культурі у різних контекстах: історико-літературному, культурному, філософському. Обгрунтовано його значущість у становленні української та російської ідентичності, розкрито роль України як власної культурної скрабниці та ресурсу для розвитку інших культур. Осмислено феномен "українофільство", розглянуто його концептуалізацію у контексті постколоніальних студій. Виділено основні періоди розвитку українофільства у російській культурі, виокремлено чинники, які сприяли появі даного культурного феномену. Доведено, що одним із чинників, які спонукали Росію до запозичень з української культри, був російський орієрталізм і потреба в усвідомленні власної ідентифікації. Досліджено феномен М.В. Гоголя як транслятора українофільства у просторі російської культури та мистецтва XIX ст. Проведено порівняльне дослідження творчості українського та російських мислителів, що дозволяє розширити погляд на філософію Сковороди та її вплив на російську релігійно-філософську думку доби XIX - XX ст. Показано суттєвий вплив видатних українських творчих особистостей та прогресивної інтелігенції на розвиток російської культури.

Обгрунтовано феномен міжнародного туризму (МТ) як прояв пізнавально-мандрівної сутності людини як істоти мікрокосмічної та політичної. Зазначено, що засобами МТ людина найбільшою мірою проявляє соціально-духовний потенціал, оскільки має можливість всебічно розгорнути атрибутивні складові субстанційної сутності - мову, народ, суспільство, державу, націю. Обгрунтовано доцільність суттєвого оновлення існуючого законодавства як основи соціально-філософських визначень наведених атрибутивних характеристик людини. Визначено детермінанти розвитку МТ, їх зміст як фактор детермінації свідомості законодавців і туристів.