Сакралізація не може виникати "випадково" чи "безпідставно", вона лише виявляє суттєву потребу і значимість сакралізованих об'єктів. На основі аналізу форм сакралізації можна формувати сучасну мету діяльності та ідеал суспільства, який дасть змогу врахувати помилки попередніх епох, ліквідує ідеологічну беззмістовність споживацько-інфантильного способу існування без мети, без усвідомленої дії, без сакральності.

Проаналізовано поняття та суть моралі, її значення як ціннісного критерію права, з'ясовано взаємодію моралі та права на різних етапах розвитку суспільства.

Розкрито етичні та психологічні проблеми ділових відносин у сфері бізнесу й управління. Висвітлено основні положення ділової етики, правил ділового етикету, психології ділових відносин в бізнесі та менеджменті. Розглянуто питання, що регламентують порядок ділових зустрічей, ведення переговорів, організацію ділових прийомів, акцентовано на аналізі та вирішенні конфліктів в організації. Охарактеризовано чинники формування корпоративної культури й іміджу в діловій сфері. Велику увагу приділено етичним нормам та психологічним механізмам ділового спілкування.

Розглянуто толерантність в міжособистісних, міжетнічних і міжцивілізаційних стосунках, пошукові ефективних способів поєднання індивідуальних, групових та загальнолюдських цінностей. Проблема засвоєння миролюбності та втілення її у повсякденність є позачасовою у будь-якому суспільстві. Мета роботи - з'ясування умов успішного функціонування толерантного світовідношення, трансформація світоглядного змісту гуманізму на екзистенціальний рівень, доведення здатності особистої стриманості та розсудливості підтримувати мир і спокій у глобальному вимірі, окреслення толерантності як форми життєвої мудрості. Основними результатами дослідження є встановлення різновекторної природи людських інтересів та вирішення суперечностей між ними через домовленість про межі допустимості (чи терпимості) відповідно до засад людського співіснування: все, що не заборонено - дозволено, аби у висловлюваннях і діях не містилося загрози здоров'ю і гідності людини. Наукова новизна дослідження міститься у проекті онтологічного та гносеологічного обгрунтування толерантності як особливого типу міркування і духовної діяльності людини у трьох вимірах її існування. Це створює логічні та етичні підстави такої моделі поведінки, яка принципово заперечує нетерпимість як безперспективний життєвий шлях і стверджує пріоритет загальнолюдських цінностей як перспективне прагнення до цілісності, довершеності, мудрості на всіх рівнях людського буття. Висновки: полягають у наступному: критерії допустимих і категорично заборонених дій мають встановлюватися у результаті суспільної дискусії. Вони повинні визначати міру відповідальності за їх порушення не тільки через моральне засудження, але й правові норми, щоб позбавити людину спокуси неконтрольованою свободою.

Приведен социально-философский анализ особенностей влияния морального императива на институты права.

Для того, щоб послідовно розмежувати насильство, яке є завжди передусім руйнівною силою, та цивілізоване застосування сили, яке передбачає конструктивні, творчі цілі, необхідно дослідити основні можливі філософські підходи до розуміння природи насильства та спробувати дати їх системний виклад. Використано системний підхід для виявлення внутрішнього взаємозв'язку між різними видами насильства та, відповідно, протидії насильству. Застосовано аксіологію для виявлення тих цінностей, які є підставою для вирізнення насильства від його прото-форм, для розрізнення насильства та примусу, а також різних типів примусу. Здійснено суттєві уточнення до класифікації видів насильства, зокрема, чітко визначено, що окремі види насильства не можуть мати етичної релевантності, оскільки належать до сфери біології (експансія, агресія) або соціальної антропології (культурний, інститу-ційний примус). Власне насильство, або ж насильство у вузькому значенні передбачає наявність волі, свідомості і деструктивної мети. Відповідно, протидія насильству має передбачати формування певного ненасильницького типу волі, ненасильницької культури та творчих, конструктивних цілей. Для цього необхідні як особисті зусилля, так і інституційна підтримка та наявність відповідних моральних традицій. Етична теорія покликана прояснити та систематизувати ці зусилля. У цьому сенсі етика є ядром практичної філософії. Тією мірою, як зростає вплив етики на зміни людської культури та соціальності у режимі контрфактичності, варто також говорити про антропологічну значущість етики. З соціально-філософської точки зору необхідна конкретика, які саме соціальні інститути і в якій констеляції породжують насильство. Етичний аспект дослідження насильства передбачає категоризацію проблеми у термінах добра і зла: насильство є злом на відміну від примусу, який може бути виправданим, легітимованим - але завжди з позицій сприяння розвитку суспільства та індивіда, заохочення розкриття його творчого потенціалу. Контрфактичність постає важливою етичною категорією, яка розкриває механізм перетворення людиною себе та суспільства в орієнтації на цінності добра та інші конструктивні й творчі цінності.

Цель работы - осмысление добра и зла в качестве векторов свободы воли в структуре антропного времени. Методологическими основаниями исследования служат: общая теория систем (А. И. Уёмов, А. Ю. Цофнас, Л. Н. Терентьева) - в обосновании возможности представления антропного времени как системы вообще; синергетика - при рассмотрении антропного времени как сложной самоорганизующейся системы; концепция "целого в целом" (И. В. Ершова-Бабенко) - при выявлении оптимального принципа соотнесения единиц времени с учетом их этической разновекторности. Научная новизна полученных результатов состоит в том, что в контексте реконструкции концепции антропного времени: выявлены этические векторы развертывания свободы воли как движущего начала человеческой темпоральности (векторы "свободы во благо" и "свободы во зло"); обоснована оптимальность использования принципа комплементарности в решении проблемы гармонизации сосуществования единиц антропного времени ("матрешек времени"). В русле традиции антропологизации проблемы добра и зла эти интенции человеческой активности осмыслены в качестве векторов свободы воли в структуре антропного времени. антропное время представлено как система вообще (на основании общей теории систем) и как сложная самоорганизующаяся система в частности (на основании синергетической методологии). Через конституирование системы антропного времени экзистенциально-деятельностным концептом преодолена позиция одновекторности времени - раскрыта этическая бинарность векторов антропного времени, подготовленная двойственностью развертывания свободы воли как его движущего начала. Через постановку проблемы несоответствия интенций различных темпоральных систем показана оптимальность принципа комплементарности в решении вопроса о пути гармонизации отношений единиц антропного времени. Проведенное исследование открывает перспективы рассмотрения внешних детерминант антропного времени, а также изыскания вариантов их соотнесенности с внутренним двигателем (свободой воли) в структуре человеческой темпоральности.

Проведено дослідження інструментального знання та інструменталізму в контексті взаємозв'язку істини та користі. Концепція інструментального знання розглядається в контексті класичної теорії істини. Обгрунтовується думка, що інструментальне знання вказує на корисність істинного знання, а інструменталізм претендує на істинність користі. Визначається роль та місце понять "інструментальне знання" та "інструменталізм" у контексті логіки і тенденцій розвитку сучасної постнекласичної науки. Надано аксіологічну оцінку.

Розглянуто проблему наукового кваліфікування соціокультурного феномену щастя. Розв'язання наукового завдання сприятиме виробленню підходів до формування системи сучасних аксіологічних орієнтирів. Здійснюється узагальнення наукових результатів щодо концепту щастя представниками різних сфер знання (філософія, психологія, лінгвістика, соціологія тощо), які сприятимуть уточненню розуміння категорії, визначенню універсальних її дескрипторів, сформують підгрунтя для окреслення складників соціокультурного феномену щастя. Констатовано високий рівень репрезентованості наукових результатів, однак і домінування емпіричного підходу, що не передбачає оцінювання щастя в контексті загального соціального буття на основі фундаментальної бази знань. Проблема потребує грунтовного теоретичного осмислення, визначення впливу віри, духовних, економічних, гендерних, освітніх, сімейних тощо характеристик на феліцитарні уявлення особи.

Увагу приділено проблемі осмислення феномена самотності й одинокого способу життя сучасних християн із богословської та соціологічної перспективи. Проаналізовано богословсько-соціальні чинники виникнення переживання самотності сучасних християн. Уточнено зміст понять "самотність сучасних християн" та "одинокий спосіб життя" у богословсько-історичному та соціологічному контексті. Подано авторську класифікацію феномена самотності, одинокого способу життя (solo living) і їх корелятів. Обґрунтовано, що самотність є багатогранним явищем, яке має п'ять основних типів: соціальна, емоційна, культурна, екзистенційна, духовна самотність. Із богословської точки зору духовна самотність є першопричиною соціальної, культурної та екзистенційної типів самотності; вона бере свої витоки у людській гріховності, проте долається завдяки присутності Бога Духом Святим із Своїм народом у Христі. Обґрунтовано ефективність розробленого авторського інструментарію "Опитувальник самотності серед християн" (ОССХ) для вимірювання рівнів п'яти типів самотності та їх показників. Установлено існування суттєвого впливу наступних незалежних соціально-богословських факторів на переживання християнами України самотності різного типу, а саме: віку, статі, сімейного статусу, конфесійної приналежності, стилю прив'язаності християн до інших значимих людей і до Бога, їх залученості до служіння у своїх церковних громадах і їх ставлення до усамітнення.

Розглягуто концепт "щастя", але не в якості духовної цінності, а в розумінні матеріального благополуччя. Соціальному, яке активно просуває цю думку, завдяки такому підходу, все простіше маніпулювати людиною, а - відповідно -і - контролювати. За таких обставин людина поступово перетворюється на носія "щасливої свідомості", що в прагненні до матеріальних благ втрачає себе, набуваючи характеристики "одномірної". Чим більше людина занурюється в цей процес, тим менше вона здатна свідомо оцінювати світ і себе в ньому. У такий спосіб, ми маємо намір унаочнити, що примарність та ілюзорність "споживчого щастя" поступово перетворює людину на по-кьєркегорівськи найнещаснішу, що позбута свідомого та критичного погляду на дійсність. А її несвідоме існування лише сприяє посиленню контролюючих механізмів соціального.

Досліджено особливості феномену толерантності в науковій сфері, його сутнісні характеристики і основні риси філософських інтерпретацій. Мета роботи - аналіз феномену толерантності у науковій сфері. Методологія дослідження. Для досягнення мети та вирішення поставлених у роботі завдань були використані герменевтичний та порівняльний підходи. Вони дозволили проаналізувати феномен толерантності, тенденції його осмислення та тлумачення, а також побачити роль, яку він відіграє у науковій сфері. Результати дослідження. Актуалізація дослідження проблеми виявлення толерантності у сфері наукової діяльності обумовлена стрімкими трансформаційними процесами як на глобальному, так і на національному рівнях. Толерантність у стосунках між ученими є необхідною умовою успішної наукової співпраці. Обгрунтовано, що толерантність є одним із ключових принципів ефективного розвитку наукової сфери, творчої активності того чи іншого суб'єкта наукової діяльності. Обговорення. Прогрес у різних галузях науки, а також розвиток демократичних відносин у суспільстві залежать від проявів толерантності або нетолерантності до думки іншого. Висновки. Толерантне ставлення до іншого сприяє досягненню позитивних результатів у спільній діяльності, установленню нових форм спілкування, розширенню контактів у сфері науки між ученими світу і встановлення партнерських відносин.

Вперше в сучасному українському дискурсі виконано дисертаційне дослідження, в якому проведено соціально-філософський аналіз безеталонного вимірювання ціннісних орієнтацій особистості. Зауважено, що оскільки в сучасній науковій думці не було чіткого визначення безеталонного вимірювання, в дисертаційній роботі наведено та проаналізовано із застосуванням логічного і системно-параметричного аналізу авторське визначення такого виду вимірювання. Зазначено, що безеталонне вимірювання належить до виду вимірювань, які концептуально пов'язані з дослідником, його знанням, вмінням. Проаналізовано аксіологічну площину використання даного виду вимірювання в сучасному українському суспільстві. В досліджені застосовано метод безеталонного вимірювання щодо вимірювання ціннісних орієнтацій особистості, процесу формування ціннісних орієнтацій особистості, змін, які відбуваються в системі ціннісних орієнтацій особистості під впливом змін у суспільстві. Зазначено механізми вимірювання ціннісних орієнтацій особистості. Визначено онтологічну сутність ціннісних орієнтацій особистості. Зауважено, що оскільки людина живе в межах певної культури і сама створює культуру, то в рамках дослідження розглянуто людське вимірювання культури в системі ціннісних орієнтацій особистості. Розкрито особистісне вимірювання людини в соціокультурному контексті. Проаналізовано явище мультикультуралізму, що характерне для сучасного українського суспільства. Підкреслено вплив культури, під впливом якої відбувалося формування ціннісних орієнтацій особистості як певного квазіеталонного зразка, на світосприйняття інших культур.

Представлено книгу провідного німецького філософа, фундатора (поруч з Ю. Габермасом) сучасної комунікативної філософії, в якій проаналізовано основні проблеми етики комунікації. Увагу приділено реалізації спільно-ти ідеальної комунікації в життєсвіті реальної комунікативної спільноти. Утворено граничне трансцендентально-прагматичне обґрунтування етики комунікації, з чого випливають відповіді на фундаментальні питання "Чому потрібно бути розумним?" та "Чому потрібно бути моральним?". Полемічно залучено у книзі широкий спектр позицій, існуючих у європейській та англо-американській філософії, що робить її справжнім дзеркалом сучасного етичного дискурсу.