Дослідження присвячене вивченню психологічних детермінант розвитку особистості менеджера, умов і факторів, що забезпечують ефективність даного процесу. Обгрунтована детермінованість особистісного розвитку менеджера індивідуальними властивостями та соціально-психологічними умовами життєдіяльності.

Проаналізовано природу лідерства та його роль у функціонуванні соціальних систем. Наведено стислі відомості з історії вивчення проблем лідерства та основних концепцій його походження, у т.ч. погляди на дане суспільне явище, притаманні українській психолого-педагогічній науці. Розглянуто психологічну сутність лідера і показано типологію лідерів. Проведено порівняльний аналіз суспільних явищ керівництва і лідерства, а також розкрито основні стилі лідерства.

Проаналізовано основні підходи до проблеми визначення психологічних умов і чинників, що детермінують ефективність управлінської діяльності керівників військових колективів. Проаналізовано і узагальнено сучасний стан управлінської діяльності сучасного керівника у контексті розвитку психології управління, а також виявлено протиріччя і проблеми, що створюють перешкоди на шляху підвищення її ефективності. На основі аналізу сучасних теоретико-методологічних концепцій управлінської діяльності керівних кадрів досліджено проблему гармонізації їх службового й особистісного розвитку в обраній сфері професійної праці. Виявлено і визначено вплив основних детермінант підвищення ефективності управлінської діяльності керівника військового колективу, а також критерії оцінки і показники рівня останньої. На основі проведеного дослідження отримані результати впроваджено у спеціальні програми професійної підготовки керівників військових колективів і розроблено відповідні учбово-методичні рекомендації, апробований у дисертації дослідницький інструментарій виділено у відповідний банк психологічних методик. Розроблено основні напрямки забезпечення ефективності професійної діяльності управлінських кадрів.

Проаналізовано основні підходи до проблеми використання теорії та практики активного соціально-психологічного навчання у розвитку компетентності у спілкуванні управлінських кадрів. Проаналізовано структурні елементи компетентного спілкування, їх зв'язок із професійною діяльністю керівника військового колективу. Уточнено класифікацію психологічних труднощів спілкування, їх причини, характер змін міжособистісного сприйняття внаслідок впливу соціально-психологічного тренінгу (СПТ). Розроблено діяльнісно-орієнтовану програму СПТ, спроможну забезпечити інтенсивний розвиток знань, навичок і умінь компетентного спілкування керівників військових колективів, а також критерії та методичні процедури комплексної оцінки компетентності у спілкуванні з урахуванням впливу СПТ.

Розглянуто питання, пов'язані з психологічними аспектами діяльності жінок, орієнтованих на працю на керівних посадах. Простежено функції та обов'язки жінки-менеджера. Наведено результати досліджень, метою яких було виявлення особистісних якостей сучасної жінки-керівника, для чого було використано тести: опитувальний "Кейрсі", "Кар'єрна орієнтація", Лірі. За результатами тестування визначено позитивні та негативні фактори управлінської діяльності жінок-менеджерів, що впливають на формування стилів управлінської діяльності.

Проведено исследование профессионально-важных личностных качеств женщин, работающих на руководящих должностях в сфере бизнеса и занимающих управленческие должности, на примере 50 женщин-руководителей среднего звена частных фирм Харькова. Отмечено, что наличие у данных женщин таких личностных качеств, как энергичность, напористость, твердость способствует профессиональному становлению и адаптации на рынке труда Украины.

Показано істотні зміни структури і змісту управлінської діяльності, розкрито психологічні аспекти управління і зростання їх ролі. Розглянуто сутність поняття стилю керівництва та проаналізовано типологію найбільш характерних стилів. Наведено основні форми і принципи управлінського спілкування, подано психологічну характеристику основних стилів керівництва.

Розглянуто питання про роль особистості у історії. Висвітлено значення лідерів, особливо на переломних етапах розвитку соціуму та всього людства. Проаналізовано зміст понять "керівник" і "лідер", виявлено їх спільні риси та істотні відмінності. Наведено загальну характеристику особистості керівника-лідера.

Рассмотрены роль и место эстетической составляющей в системе общекультурной и профессиональной подготовки будущего инженера-руководителя, показана взаимосвязь его духовности, эстетики и рационального мышления. Раскрыто эмоциональное воздействие отдельных видов искусств на формирование личности руководителя и его имидж.

Розглянуто соціально-психологічне явище іміджу керівника через проблему його утворення. Дослідження процесу утворення іміджу як системи перцептивно обумовлених і діяльнісно опосередкованих уявлень про особистість керівника дозволило побудувати теоретичну модель даного процесу, виділити чинники, від яких залежить ступінь цілісності іміджу та його позитивний або негативний знак. За результатами емпіричного дослідження доведено, що процес утворення іміджу проходить певні стадії - від первинних вражень про людину до системного уявлення про неї. Системне уявлення про особистість складається з перцептивних, когнітивних і мотиваційно-оцінних компонентів. Цілісність іміджу залежить від внутрішньої психологічної узгодженості трьох соціально-псхологічних компонентів: емоційно-поведінкових реакцій, індивідуально-характерологічних проявів особистості та її ділових якостей. Позитивний чи негативний знак іміджу залежить від загального ставлення до керівника, яке формується внаслідок позитивного або негативного емоційного сприймання його особистості, системного уявлення про нього та від відповідності змісту іміджу очікуванням людей. Розроблено рекомендації щодо цілеспрямованого створення позитивного іміджу керівника.

Розглянуто психологічні умови, за яких пошук командиром нових способів поведінки в управлінському спілкуванні призводить до розвитку креативності, а також розроблено з урахуванням зазначених умов адекватну програму соціально-психологічного тренінгу. Проаналізовано критерії та показники рівнів креативності, які проявляє керівник військового підрозділу в ситуаціях управлінського спілкування. Запропоновано програму соціально-психологічного тренінгу, спрямовану на розвиток креативності в процесі управлінського спілкування командира військового підрозділу, доведено її ефективність.

Розглянуто психологічні основи трудових відношень, соціально-психологічні методи управління трудовим колективом, основи стимулювання і мотивації персоналу. Викладено проблеми управління конфліктною ситуацією й емоційними станами робітників, охарактеризовано особливості ділового спілкування керівника, техніку його особистої роботи.

Рассмотрены психологические основы трудовых отношений, социально-психологические методы управления трудовым коллективом, основы стимулирования и мотивации персонала. Изложены проблемы управления конфликтной ситуацией и эмоциональными состояниями работников, охарактеризованы особенности делового общения руководителя, техника его личной работы.

Викладено основні моделі організаційної поведінки освітніх керівників. Розглянуто типові ролі шкільного директора. Проаналізовано специфічні проблеми в керуванні освітою та можливі шляхи їх подолання. Описано теорії відкритих систем та школи, невизначеності, провідництва в непередбачуваних обставинах, пізнавальних ресурсів, змісту мотивації, мотивації процесу. Значну увагу приділено освітньому менеджменту у країнах, що розвиваються.

Изложены основные модели организационного поведения учебных руководителей. Рассмотрены типовые роли школьного директора. Проанализированы специфические проблемы в управлении образованием и возможные пути их преодоления. Описаны теория открытых систем и школы, неопределенности, руководства в непредвиденных обстоятельствах, познавательных ресурсов, содержания мотивации, мотивации процесса. Значительное внимание уделено учебному менеджменту в развивающихся странах.

Відображено головні напрямки вивчення професійного становлення керівника. Розкрито зміст професійно-управлінського самовизначення як континуально-дискретного процесу визначення індивідом себе відносно напрацьованих у суспільстві критеріїв управлінського професіоналізму. Показано, що динаміка професійно-управлінського самовизначення полягає у зміні ставлення до себе та критеріїв даного ставлення. Зазначено, що результатом самовизначення на кожному етапі є свідоме прийняття критеріїв управлінського професіоналізму. Визначено особливості сформованості психологічної готовності студентів педагогічних університетів до професійно-управлінського самовизначення та запропоновано систему психологічної підтримки її становлення за умов навчального процесу та педагогічної практики.

Вперше встановлено своєрідність часової організації психіки суб'єкта-керівника. Особливості його опосередкованого відношення до часу досліджено за чотирма основними параметрами: часовою перспективою, суб'єктивною швидкістю плину часу, особливим ставленням до часу як до суб'єктивної реальності та цінності, а також з урахуванням вміння практично розпоряджатись часом (планувати, розподіляти, використовувати). Проаналізовано механізми безпосереднього переживання часу керівниками (психічну метрику та топологію часу). Проведено локалізацію та визначено місце суб'єктів-керівників на шкалі суцільного спектра "t-типів". Виявлено вплив часової організації психіки на рівень успішності суб'єкта у керівній діяльності. Доведено, що якості "психологічного профілю" керівника відповідно узгоджені з часовою організацію його психіки, визначено оптимальний рівень їх прояву. Встановлено відмінності у прийнятті рішень керівниками з урахуванням чинника опосередкованого відношення до часу. Визначено оптимальний для менеджерів рівень мотивації досягнень і показано його зв'язок з часовими властивостями їх психіки.

На підставі дослідження компонентів, структури й особистісної детермінації психологічної культури керівників середніх навчальних закладів освіти розроблено технології формування та розвитку загальних і спеціальних вмінь засобами психологічного тренінгу. Розглянуто теоретичний зміст і співвідношення понять, пов'язаних з психологічною культурою, проаналізовано сучасні підходи щодо визначення її складових, встановлено особливості використання багатовимірного системного методу дослідження латентної структури характерних рис і властивостей особистості, стилів управлінської взаємодії, навичок управління, індивідуальних потенціалів та інших показників. З використанням засобів факторного аналізу побудовано емпіричні моделі "реального" й "ідеального" керівника, на підставі порівняння яких з урахуванням даних про системотвірні фактори, теоретичних вимог менеджменту, психології, етики й інших критеріальних систем визначено внутрішні особистісні об'єкти впливу та формування управлінських навичок і психологічної культури керівників навчальних закладів. Встановлено й експериментально апробовано стратегії формування вмінь і розвитку особистості, принципи конструювання та проведення психологічного тренінгу, визначено методичні й організаційні передумови його ефективності щодо розвитку психологічної культури керівників шкіл за умов післядипломного навчання.

Наведено результати експериментальних досліджень особливостей вияву ціннісних орієнтацій, мотиваційної сфери, комунікативних властивостей, а також задоволеності роботою менеджерів сфери виробництва в процесі їх професійного становлення та вплив динаміки вказаних особливостей на оптимізацію професійно-ділового зростання. Обгрунтовано роль соціально-психологічного забезпечення як провідного чинника, що обумовлює оптимізацію становлення менеджерів, запропоновано соціально-психологічну модель становлення менеджера даної сфери.

Здійснено теоретичний аналіз проблеми вивчення психологічних характеристик менеджерів у контексті антикризового менеджменту. Як теоретичну модель, яка дозволяє вивчати особливості поведінки менеджерів за кризових ситуацій, обрано модель структури особистості, яка складається з таких рівнів: несвідомого - того, що суб'єктивно переживається, та декларативного. Розвинуто теоретичний концепт "Его-заломлення" як функції, що перетворює взаємодію ситуаційних факторів і структури особистості на поведінкові реакції. Обгрунтовано адекватність застосування психодинамічного підходу до вивчення феноменів, що знаходяться у несвідомому особистості та регулюють її поведінку за кризових ситуацій. Побудовано психологічні профілі менеджерів середньої ланки, базуючись на виявленій завдяки проведеному дослідженню структурі їх провідних індвідуально-особистісних особливостей, з врахуванням статі, віку, стажу роботи, сімейного статусу, кількості дітей у сім'ї, порядкового номеру народження, кількості братів і сестер. Значну увагу приділено порівняльному аналізу індивідуально-особистісних особливостей менеджерів середньої ланки комерційних і державних структур. Проведено класифікацію кризових ситуацій. Розроблено рекомендації щодо підготовки менеджерів середньої ланки до діяльності за кризових ситуацій.

Зроблено спробу дати відповідь на запитання: наскільки сучасною залишається веберова модель керівника? Що є пріоритетом у професійній діяльності сучасного управлінця?

Розглянуто інноваційну систему професійно-психологічного відбору керівника органу, підрозділу внутрішніх справ нового типу - трансформаційного лідера. На основі теоретико-експериментального вивчення професійно важливих якостей працівників керівного складу органів внутрішніх справ (ОВС) України побудовано професіограму сучасного керівника. Встановлено й описано критерії для визначення рівня професійно-психологічної придатності кандидатів на керівні посади в ОВС України. Уточнено психологічну сутність, зміст і структуру управлінської діяльності в ОВС. Набули подальшого розвитку психологічна модель особистості керівника ОВС, порядок організації та здійснення професійно-психологічного відбору кандидатів на керівні посади в ОВС України.