Проведено теоретико-експериментальне дослідження емоційно-ціннісних чинників учіння молодших школярів у контексті суб'єктного підходу та концепції аксіогенезу особистості. Визначено структурно-динамічні показники їх розвитку, з'ясовано вплив гендерної соціалізації на емоційно-ціннісне ставлення до учіння у молодшому шкільному віці. Показано вплив ступеня актуалізації суб'єктного потенціалу особи на емоційно-ціннісну детермінацію учіння, про що свідчить низький рівень тривожності та висока узгодженість ціннісних орієнтацій у структурі Я-бажаного та Я-реального. Створено та реалізовано розвивально-корекційну програму оптимізації емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учіння методом гармонійного залучення у процес позитивної особистісної трансформації всіх рівнів інтегральної суб'єктності, обгрунтовано умови та психотехнічні засоби ефективної реалізації запропонованої методики.

Досліджено можливості підвищення мотивації досягнення в учнів початкових класів шляхом активізації рефлексивних механізмів. Проаналізовано сучасні зарубіжні та вітчизняні науково-теоретичні психологічні концепції та підходи щодо вивчення проблеми підвищення мотивації досягнення, самооцінки та рефлексивного оцінювання. Визначено вікові та індивідуальні особливості прояву даних процесів у дітей молодшого шкільного віку, виявлено зв'язок мотивації досягнення з самооцінкою та рефлексивним оцінюванням. Розроблено та апробовано методику формування рефлексивного оцінювання у молодших школярів з метою підвищення їх особистого рівня мотивації досягнення.

Досліджено комунікативний, емоційний та поведінковий компоненити стилю педагогічного спілкування вчителів початкових класів шкіл-інтернатів. Розглянуто динамічні аспекти формування та особливості прояву мотивації учіння молодших школярів, встановлено взаємозв'язки її основних параметрів (рівнів мотивації та ієрархії учбових мотивів) зі стилем педагогічного спілкування вчителя. Визначено та систематизовано варіанти суб'єктивної інтерпретації бажання вчитись у молодших школярів у закладах інтернатного типу. На базі методики активного соціально-психологічного навчання Т.С.Яценко розроблено тренінг оптимізації педагогічного спілкування вчителів початкових класів як чинника формування мотивації учіння молодших школярів і доведено його ефективність.

Розглянуто основні методологічні принципи, методи, етапи корекційного процесу. Обгрунтовано використання гуманістичного підходу до корекції мотиваційної сфери учіння та підібрано комплекс корекційних завдань для розвитку цієї сфери в молодших школярів із порушеннями слуху.

Обгрунтовано актуальність проблеми формування у молодших школярів мотиву досягнення успіху. Виявлено вплив мотиву досягнення успіху на властивості особистості, такі як наполегливість, цілеспрямованість. Висвітлено та охарактеризовано методологічні підходи до формування мотиву досягнення успіху: діяльнісний, особистісно орієнтований, синергетичний, компетентнісний. Наведено алгоритм дій вчителя, спрямованих на формування мотивації досягнення успіху у молодших школярів. Наголошено, що закріплення мотиву досягнення успіхів у молодших школярів відбувається за умови усвідомленості ними своїх здібностей і можливостей.

Обоснована актуальность проблемы формирования у младших школьников мотива достижения успеха. Выявлено влияние мотива достижения успеха на свойства личности, такие как настойчивость, целеустремленность. Освещены и охарактеризованы методологические подходы к формированию мотива достижения успеха: деятельностный, личностно ориентированный, синергетический, компетентностный. Приведен алгоритм действий учителя, направленных на формирование мотивации достижения успеха у младших школьников. Отмечено, что закрепление мотива достижения успехов у младших школьников происходит при осознанности ими своих способностей и возможностей.

Проаналізовано два види навчання іноземної мови: стихійний та цілеспрямований, мотиваційний. Розглянуто теорії, пов'язані з пізнавальною діяльністю індивіда. Доведено, що у вмотивованому форматі навчання іноземної мови присутні й елементи стихійності.

Проанализированы два вида обучения иностранному языку: стихийный и целенаправленный, мотивированный. Рассмотрены теории, связанные с познавательной деятельностью индивида. Доказано, что в мотивированном формате обучения иностранному языку присутствуют и элементы стихийности.

The subject of the paper is the analysis of two types of teaching foreign languages: spontaneous and purposeful, motivated. Theories dealing with cognitive activity of an individual are considered. The author proves that the motivated format of the foreign language teaching includes spontaneous elements as well.

Розглянуто структуру професійних інтересів учнів професійно-технічних навчальних закладів, яка містить мотиваційний, змістовий, практичний, емоційно-регулятивний та результативний компоненти. Досліджено характеристики структурних елементів і встановлено взаємозв'язки між ними.

Рассмотрена структура профессиональных интересов учащихся профессионально-технических учебных заведений, содержащая мотивационный, содержательный, практический, эмоционально-регулятивный и результативный компоненты. Исследованы характеристики структурных элементов и установлены взаимосвязи между ними.

The article deals with the structure of the professional students' interests at vocational school. It contains motivational, essential, practical, emotional, regulatory and result components. The main characteristics of the structural elements and theconnections between them were investigated.

Присвячено вивченню особливостей психологічної структури навчального цілепокладання у старшокласників. Здійснено теоретико-методологічне вивчення феномена навчального цілепокладання. Встановлено, що навчальне цілепокладання - це здатність особистості до усвідомленого визначення власних цілей навчання, їх узгодження з іншими особистісно-значимими цілями та оцінки досягнутого і бажаного результату навчання. З'ясовано, що у старшокласників навчальне цілепокладання постає як процес визначення освітніх перспектив. Побудовано структурно-функціональну модель навчального цілепокладання у старшокласників, яку складають: типи навчальних цілей (пізнавальні, пізнавально-прагматичні, соціально-прагматичні, формально-навчальні) та блоки психологічної компетентності (когнітивний, мотиваційний, діяльнісний, рефлексивний, регулятивний). Домінування типу навчальних цілей визначає тип навчального цілепокладання, а розвиток блоків психологічної компетентності - рівень його сформованості. Емпірично з'ясовано, що усі типологічні групи старшокласників за сформованою психологічною структурою навчального цілепокладання є позитивними, оскільки спрямовані на побудову учнями індивідуальних навчальних траєкторій. Водночас, найменш перспективним є формально-навчальний тип учнів, а найбільш конкурентоспроможним визначено пізнавальний тип. Розроблено та апробовано технологію розвитку психологічної структури навчального цілепокладання через звернення старшокласників до їх життєвих перспектив та рівня сформованості психологічної компетентності.