Розглянуто проблеми спілкування та розвиваючої взаємодії підлітків за умов навчально-виховного процесу сучасної школи. Визначено зміст, структуру та закономірності його здійснення, показано психологічні умови та можливості організації взаємодії підлітків.

Відображаються різноманітні аспекти проблеми конфліктів у навчально-виховному процесі різних ланок освіти. Запропоновано використання орієнтованого асоціативного тесту на визначення мотивації для діагностики внутрішніх конфліктів особистості, а також можливі шляхи розв'язування окремих варіантів конфліктних ситуацій у педагогічному процесі. Висвітлюються проблеми міжособистісних стосунків у студентському колективі, суперечності у пізнавальному процесі при вирішенні професійно-орієнтованих задач в системі довузівської математичної підготовки. Особливу увагу приділено розгляду сімейних конфліктів та їх впливу на формування особистості дитини тощо.

На підставі узагальнення психолого-педагогічного досвіду в дитячих оздоровчих таборах України розглянуто сутність і зміст основних напрямів роботи практичного психолога в дитячому тимчасовому колективі. Проаналізовано проблеми розвитку та динаміки дитячого колективу, запропоновано критерії його стабільності, розкрито психологічні засади діяльності дитячих оздоровчих таборів, комплексів, центрів.

На основе обобщения психолого-педагогического опыта в детских оздоровительных лагерях Украины рассмотрены сущность и содержание основных направлений работы практического психолога в детском временном коллективе. Проанализированы проблемы развития и динамики детского коллектива, предложены критерии его стабильности, раскрыты психологические основы деятельности детских оздоровительных лагерей, комплексов, центров.

Висвітлено соціально-психологічні особливості взаємодії у системі вчитель - учень. Зазначено, що спрямованість учителя на себе та на інших, наявність у нього різних властивостей особистості може забезпечити продуктивність педагогічного спілкування, а також вплинути на характер міжособистісних контактів. Акцентовано увагу на механізмах подолання труднощів у налагодженні контакту та їх детермінантах. Проаналізовано вплив соціально-демографічних чинників на механізми формування міжособистісних стосунків у педагогічному процесі.

Освещены социально-психологические особенности взаємодействия в системе учитель - ученик. Указано, что направленность учителя на себя и других, наличие у него различных свойств личности может обеспечить продуктивность педагогического общения, а также повлиять на характер межличностных контактов. Акцентировано внимание на механизмах преодоления трудностей в налаживании контакта и их детерминантах. Проанализировано влияние социально-демографических факторов на механизмы формирования межличностных отношений в педагогическом процессе.

Висвітлено проблему педагогічного спілкування в контексті європейського розвитку освіти, індивідуально-особистісної, гуманістичної спрямованості навчального процесу. Розкрито теоретико-методичні основи даного спілкування як соціально-психологічного феномену. Визначено структурні компоненти культури спілкування, основні чинники ускладненого спілкування.

Освещена проблема педагогического общения в контексте европейского развития образования, индивидуально-личностной, гуманистической направленности учебного процесса. Раскрыты теоретико-методические основы данного общения как социально-психологического феномена. Определены структурные компоненты культуры общения, основные факторы усложненного общения.

Розкрито загальні принципи та засади психолого-педагогічної проблеми налогодження позитивних взаємовідносин між вчителями й учнями підліткового віку. Запропоновано найбільш ефективні методи та прийоми управління класом, налогодження дисципліни, а також впливу на групу й окремих учнів за складних педагогічних ситуацій. Акцентовано увагу на особистісних проблемах педагогічних працівників і методах подолання стресового стану.

Раскрыты общие принципы и основы психолого-педагогической проблемы налаживания позитивных взаимоотношений между учителями и учениками подросткового возраста. Предложены наиболее эффективные методы и приемы управления классом, налаживания дисциплины, а также влияния на группу и отдельных учеников в сложных педагогических ситуациях. Акцентировано внимание на личностных проблемах педагогов и методах преодоления стрессового состояния.

Розглянуто проблему розвитку міжособистісних стосунків молодших школярів на сучасному етапі розвитку суспільства. Зазначено, що формування культури міжособистісних стосунків підростаючого покоління є важливим завданням освіти та суспільства в цілому. Досліджено стан соціально-психологічного клімату та стосунків дітей віком 6 - 7 років у школі-інтернаті. Розроблено методики, що сприяють формуванню міжособистісних стосунків дітей даного віку. Зроблено висновок, що використання сюжетно-рольових ігр покращує соціально-психологічний клімат і сприяє підвищенню активності освітнього процесу.

Рассмотрена проблема развития межличностных отношений младших школьников на современном этапе развития общества. Отмечено, что формирование культуры межличностных отношений подрастающего поколения является важной задачей образования и общества в целом. Исследовано состояние социально-психологического климата и взаимоотношения детей в возрасте 6 - 7-ми лет в школе-интернат. Разработаны методики, способствующие формированию межличностных отношений у детей данного возраста. Сделан вывод, что применение сюжетно-ролевых игр улучшает социально-психологический климат и способствует повышению активности образовательного процесса.

Розглянуто системний технологічний аспект роботи школи як живого організму розвитку особистості людини у контексті морально-етичних цінностей і демократизації навчання. Визначено психолого-педагогічну взаємодію між педагогічним і учнівським колективами, проаналізовано етико-естетичні взаємини серед учасників освітньо-виховного процесу. Висвітлено умови соціально-психологічної сумісності вчителів і учнів. Особливу увагу приділено психолого-педагогічному управлінню, організації системи розвитку особистості школяра в аспекті загальнолюдських духовних цінностей.

Рассмотрен системный технологический аспект работы школы как живой организм личности человека в контексте морально-этических ценностей и демократизации обучения. Определено психолого-педагогическое взаимодействие между педагогическим и учащимся коллективами, проанализированы этико-эстетические взаимоотношения участников образовательно-воспитательного процесса. Освещены условия социально-психологической совместимости учителей и учеников. Особое внимание уделено психолого-педагогическому управлению, организации системы развития личности школьника в аспекте общечеловеческих духовных ценностей.

Висвітлено досвід наукової розробки освітніх сценаріїв як одного з найважливіших інноваційно-методичних засобів проектування і реалізації психомистецьких технологій ефективної взаємодії вчителя і учнів у системі модульно-розвивального навчання. Обгрунтовано композицію і термінологію, концепти, особливості та умови створення якісного сценарію повноцінного навчально-психологічного дійства.

Освещен опыт научной разработки образовательных сценариев как одного из важнейших инновационно-методических средств проектирования и реализации психохудожественных технологий эффективного взаимодействия учителя и учеников в системе модульно-развивающего обучения. Обоснованы композиция и терминология, концепты, особенности и условия создания качественного сценария полноценного учебно-психологического действия.

Зазначено, що спілкування - це складний, багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, породжений потребами спільної діяльності. Оскільки однією з головних потреб дитини є потреба в спілкуванні, створено творчу групу в школі N 56 м. Харкова, яка займалася вирішенням цієї проблеми. З даною метою розроблено програму, яка розкриває питання управління продуктивним спілкуванням на уроці. Розкрито проблеми управління продуктивним спілкуванням на уроці, серед яких значне місце відведено розвитку діалогового навчання, яке активізує та оптимізує сутність та структуру педагогічної взаємодії. Надано висновки, зроблені у процесі констатувального дослідження.

Розглянуто таку форму агресивної поведінки у закладах освіти як третирування учнями інших учнів. На базі аналізу сучасних зарубіжних джерел розкрито сутність цього явища; описано його різновиди, ступінь поширення в західних суспільствах, фактори його виникнення. Наведено опис однієї з найвідоміших профілактично-корекційних програм, спрямованих на подолання цього явища.

У контексті розвитку особистості проаналізовано параметри та рівні ефективної взаємодії у процесі спільної діяльності молодших школярів. Представлено результати емпіричного дослідження впливу властивостей темпераменту (активності, темпу психічної діяльності, екстравертованості), міжособистісних стосунків (симпатії/антипатії) та навчальної діяльності на ефективність спільної діяльності дітей молодшого віку.

Запропоновано особистісно-комунікативний підхід для вивчення та формування гуманістичної спрямованості міжособистісного спілкування. Розроблено концептуальну модель проявів і взаємовпливів гуманістичних інтенцій і агресивних тенденцій у міжособистісному спілкуванні підлітків. Визначено психологічні критерії прояву у ньому цих інтенцій і тенденцій. Обгрунтовано формулу кількісної оцінки типу взаємозв'язку між гуманістичними інтенціями й агресивними тенденціями у спілкуванні. Виявлено конструктивні (гуманістично-діалогічну, компромісну) і деструктивну (конфліктно-агресивну) стратегії партнерів у міжособистісному спілкуванні. Розроблено й експериментально перевірено ефективність програми та методики формування гуманістичної спрямованості даного спілкування за умов формувального експерименту. Зміст і методику навчально-розвивальної програми побудовано відповідно до концептуальної моделі проявів і взаємовпливів гуманістичних інтенцій у міжособистісному спілкуванні підлітків і принципів особистісно-комунікативного підходу. Запропоновано психолого-педагогічні рекомендації психологам, вчителям, які визначають шляхи розвитку гуманістичної спрямованості спілкування як умови подолання або врівноваження агресивних тенденцій у міжособистісному спілкуванні підлітків.

Вивчено роль особистісних детермінант у гуманізації педагогічного процесу, розкрито вплив особистісних якостей педагога на його готовність до реалізації фасилітативної діяльності у навчально-виховному процесі. Проаналізовано сучасний стан досліжень з проблеми гуманізації навчально-виховного процесу та роль фасилітації у даному контексті. Виокремлено основні складові готовності педагогів до здійснення фасилітативної діяльності й особистісні детермінанти, що впливають на її розвиток. Проаналізовано сучасні методи підготовки педагогів і розроблено оптимальну програму, спрямовану на формування готовності педагогів до фасилітативної діяльності. Проведено кількісний і якісний аналіз результатів дослідження, інтерпретацій власних звітів педагогів, інтерв'ювання учнів та їх батьків і встановлено, що готовність педагога до здійснення фасилітації - інтегральна якість, яка включає декілька складових: орієнтацію на співпрацю, емпатійність, конгруентність. Виявлено, що формування даної якості обумовлено особистісними детермінатами, зокрема, характерологічними особливостями особистості педагога, а також методами підготовки педагогів-фасилітаторів. Встановлено, що безпосередньо готовність до здійснення фасилітативної діяльності можна успішно формувати за допомогою спеціально розробленого психологічного тренінгу. Обгрунтовано, що для збереження стійкого тренінгового ефекту необхідно реалізувати відповідну програму підтримки-супроводу для педагогів.

Визначено суть конфліктологічної компетентності вчителя, її зміст і структуру. Обгрунтовано, що процес формування конфліктологічної компетентності педагогів забезпечується індивідуалізацією технології конфліктологічної підготовки за умов базування педагогів на досвіді й організації співробітництва у процесі діалогових форм спілкування. Відзначено щодо забезпечення реалізації виділених педагогічних умов шляхом упровадження інтерактивної технології конструктивного навчання управлінню конфліктами. Характеристиками цієї технології є: взаємодія вчителя з власним і чужим досвідом управління різного роду конфліктами; знаходження ведучого у позиції фасілітатора; використання активних форм і методів навчання (поліфункціональних проектів, ділових ігор, тренінгів, моделювання, програвання, розв'язування педагогічних ситуацій і конфліктів, різноманітних індивідуальних і соціальних вправ, роботи з біографією, ритмічної організації навчання). Здійснено цілісний процес конфліктологічної підготовки вчителя протягом трьох послідовних етапів - мотиваційно-пізнавального, тренувально-виконавчого, рефлексивно-творчого. Обгрунтовано показники та критерії сформованості конфліктологічної компетенції вчителя. За результатами варіативної експериментальної роботи доведено ефективність реалізованих педагогічних умов.

Здійснено теоретичний аналіз та експериментальне визначення функції емпатії у педагогічному процесі, розкрито взаємозалежність емпатії та особливостей організації педагогом процесу навчання молодших школярів. Виявлено залежність між стилем керування навчанням і характером міжособистісних взаємин учнів, їх мотивацією та успішністю навчання, з другого. Визначено провідні психологічні фактори, які детермінують успішність навчання молодших школярів. Запропоновано теоретичну модель психолого-педагогічного впливу емпатії педагога на перебіг керування ним процесу навчання молодших школярів. Розроблено, обгрунтовано й апробовано програми формування емпатії вчителя у процесі педагогічного спілкування як умови підвищення успішності навчання молодших школярів. Наведено рекомендації щодо вдосконалення психолого-педагогічної готовності вчителя до роботи з учнями молодших класів.

Проведено дослідження педагогічної взаємодії як системного явища у навчально-виховному процесі, що формується під впливом соціальної системи (статусно-рольових відносин у суспільстві), регламентується нормативними документами в системі освіти, визначається практикою освітнього закладу та реалізується вчителем, діяльність якого є основою для розвитку учнівської активності. Показано, що загальна закономірність педагогічної взаємодії полягає у відтворенні та засвоєнні соціального, групового, міжособистісного досвіду вчителем і учнем. Визначено, що структуру педагогічної взаємодії утворюють взаємозалежності освітньої, педагогічної, соціально-психологічної, міжособистісної систем; особистості та діяльності вчителя і учнів; усвідомлення ними інтерактивного досвіду; регулятивних і виконавчих елементів взаємодії. Детально розглянуто моделі педагогічної взаємодії, обгрунтовано її визначення, встановлено особистісно-діяльнісні ознаки. З'ясовано, що педагогічна взаємодія є функцією установок суб'єктів і одержаних результатів і спрямована на розвиток особистісної та діяльнісної системи учнів. Аргументовано, що формою педагогічної взаємодії є мовленнєва діяльність вчителя та учнів, основним результатом якої є педагогічний дискурс. Експериментально визначено психологічні умови формування та розвитку досвідної бази педагогічної взаємодії.

Вивчено психологічні умови розвитку комунікативної компетентності учителя. Теоретично обгрунтовано й експериментально виявлено залежність розвитку комунікативної компетентності від сформованості у вчителів рефлексивного ставлення до себе як до суб'єктів професійно-педагогічної діяльності, адекватності та повноти їх уявлень про власну особистість, специфіки їх "імпліцитної концепції особистості", на підставі якої оцінено партнерів у спілкуванні, за наявністю в них умінь диференціювати й адекватно виражати власні почуття та психоемоційні стани. Розроблено й апробовано методику розвитку у вчителів продуктивного рівня комунікативної компетентності.

Досліджено психологічні чинники виникнення конфліктів у системі вчитель - учні початкової школи. Проаналізовано проблеми конфліктів. Визначено основні концептуальні підходи до загальнотеоретичних аспектів феноменів "конфлікт" і "педагогічний конфлікт". Розкрито їх структурно-функціональний зміст, місце у системі психологічного знання. Висвітлено функції педагогічних конфліктів на початковому етапі навчання та у процесі становлення спільної педагогічної діяльності. З'ясовано зв'язок конфліктів у системі вчитель - учні початкової школи з особливостями сімейного виховання, особистісними властивостями учнів і вчителів. Визначено роль цих конфліктів у становленні учнів як суб'єктів навчальної діяльності, яка є провідною у молодшому шкільному віці. Виявлено системний характер впливу конфліктів у початковій школі, що має прояв як сукупність емоційно-особистісних, ситуативних і вікових факторів. Теоретично обгрунтовано й експериментально доведено, що сутнісним підгрунтям виникнення конфліктів у системі вчитель - учні початкової школи доцільно вважати природу конфліктної ситуації, яка є водночас педагогічною та соціальною ситуацією розвитку. З метою покращання інтерсуб'єктної взаємодії вчителів з учнями початкової школи запропоновано тренінгову програму. Визначено основні напрями корекційної роботи з учнями для підвищення ролі особистісності вчителя як суб'єкта професійної самосвідомості, суб'єкта педагогічного спілкування та суб'єкта самоусвідомлення.

Теоретично обрунтовано й експериментально доведено доцільність застосування соціально-психологічного тренінгу партнерського спілкування як засобу переорієнтації педагогів з суб'єкт-об'єктної, маніпулятивної взаємодії на діалогічне, суб'єкт-суб'єктне спілкування у процесі післядипломної педагогічної освіти. Встановлено вплив рівня сформованості у вчителів рефлексивного ставлення до себе як до суб'єктів професійно-педагогічної діяльності на формування суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Проведено порівняльний аналіз можливостей традиційних методів навчання (лекцій і практичних занять) з інтерактивними, зокрема соціально-психологічним тренінгом, у процесі формування свідомих орієнтацій педагогів на суб'єкт-суб'єктну взаємодію. Розроблено й апробовано методичний комплекс заходів для діагностування рівня розвитку особистісних орієнтацій педагогога на суб'єкт-суб'єктну взаємодію з учнем у процесі професійного спілкування. Обгрунтовано умови ефективного застосування активних форм і методів навчання суб'єкт-суб'єктної взаємодії.