Висвітлено теоретичні проблеми регулювання мовної діяльності суспільства, співвідношення дескриптивного та прескриптивного підходів до мови. Вияви соціальної активності щодо мовних питань інтерпретовано як різновид метамовної рефлексії та досліджено у логіко-лінгвістичному і культурно-семіотичному аспектах. Особливу увагу приділено теоретичним проблемам мовної норми, соціонормативний (функціонально-комунікативний) аспект розгляду мовних питань поєднано з їх когнітивною інтерпретацією. Проаналізовано механізми маніпулювання мовою, проблеми влади та ідеології.

Рассмотрены основные особенности формирования современной социокультурной парадигмы. Особое внимание уделено важнейшим характеристикам разума как ключевой категории культуры, а также тем стратегиям и императивам, которые будут задавать направление развития цивилизации ХХІ в.

Розглядаються актуальні проблеми філософії і соціології у світлі розвитку сучасної культури. Аналізується роль філософської методології у формуванні системи історичних, природознавчих і культурологічних знань, а також деякі аспекти становлення національної культури. Висвітлюються методологічні основи початку філософії, індивідуалістичні мотиви в філософії Просвітництва, національні особливості російського космізму. Досліджується філософія "Я" у художній концепції М.Хвильового, соціальна утопія Лазаря Барановича, повідомляється про релігійність та атеїзм М.Ломоносова. Характеризується філософська антропологія в структурі культурологічного знання, суперечлива сутність національного характеру та ін.

Освещены духовно-ценностные и цивилизационные реалии современного мира. Проанализированы пути и цели формирования национальной и цивилизационной идентичности в современном мире. Рассмотрены экстремизм и терроризм как технологии и формы проявления акцентуированного сознания, вопросы трансформации религии и религиозного сознания в эпоху постмодерна. Изучены основные причины, формы проявления поляризации между востоком и западом Украины. Приведена схема стратификационной модели национальной безопасности. Определены стратегические приоритеты Украины в современном мире.

Вперше науковцями України, країн СНД і США досліджено витоки та еволюцію практики сучасних вимірів функціонування різних технологій впливу публічної культурної політики на рівні різних підсистем громадянського суспільства та державних органів США за умов індустріального та постіндустріального суспільств. У політико-культурному аспекті розглянуто типологію культури післявоєнного американського соціуму. Виконано порівняльний вимір культурних зрушень у громадянському соціумі індустріального та постіндустриального суспільства США, розглянуто особливості соціальної активності інститутів приватного бізнесу у сфері культури. Визначено суб'єкти соціальної дії в соціокультурному просторі громадянського суспільства США, а також параметри індивідуальної культурної паблік полісі. У контексті постіндустріального суспільства обговорено політико-культурні особливості паблік регюлейшн державних органів США.

Розглянуто проблеми трансформації українського театру як інтегральної частини соціокультурної системи та розкрито гуманітарну політику кінця ХІХ - початку ХХ ст. Викладено основні концепції, описано структури, принципи функціонування духовної сфери, мистецькі інновації, що змінили парадигму національної культури. Висвітлено шляхи та проблеми розвитку української духовно-культурної сфери у контексті сучасної гуманітарної політики, проаналізовано міжнародний соціокультурний досвід.

Рассмотрены проблемы трансформации украинского театра как интегральной части социокультурной системы, изучено влияние гуманитарной политики конца ХІХ - начала ХХ ст. Изложены основные концепции, описаны структуры, принципы функционирования духовной сферы, художественные инновации, изменившие парадигму национальной культуры. Освещены пути и проблемы развития украинской духовно-культурной сферы в контексте современной гуманитарной политики, проанализирован международный социокультурный опыт.

Індекс рубрикатора НБУВ: С5*18:Ч + С5*671*328.941

Рубрики:

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж16127 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы особенности подростковой агрессии в контексте социокультурной трансформации украинского общества. Изучены социальные детерминанты подростковой агрессии, определены ценностные стандарты агрессивного поведения, роль СМИ в социализации агрессии. Рассмотрена агрессия личности как продукт социокультурной ситуации на основе норм и ценностей социальной системы.

Охарактеризовано загальні технології соціально-педагогічної діяльності й організації соціально-педагогічної роботи з різними групами клієнтів. Наведено інформацію про словесні групові форми роботи, ігрові техніки. Описано технології формування та розвитку творчої особистості.

Охарактеризованы общие технологии социально-педагогической деятельности и организации социально-педагогической работы с разными группами клиентов. Приведена информация о словесных групповых формах работы, игровых техниках, технологиях формирования и развития творческой личности.

Зазначено, що сьогодні соціокультурні трансформаційні процеси в Україні виходять на перший план у зв'язку зі швидкими структурними змінами в суспільстві. Проаналізовано основні тенденції соціокультурного процесу: модернізація, традиціоналізація, постмодернізація, глобалізація та універсалізація культур, підвищення взаємовпливу культур. Акцентовано увагу на проблемах перехідного періоду в Україні, що викликав зміни соціокультурної реальності.

Здійснено соціологічний аналіз етнокультурної специфіки Донбасу, яку розглянуто у регіональній системі України. Проаналізовано соціальну природу Донбасу, його місце в соціальному просторі, причини інтенсивного просторового морфогенезу в сучасному суспільстві. Конкретизовано предмет соціології регіонів як спеціальної соціологічної дисципліни. З використанням регіонального підходу уточнено поняття етносу, цінностей, поля масової комунікації. Розглянуто соціологічні передумови вдосконалення державної регіональної політики, програм розвитку етнокультурних спільнот в Україні.

Досліджено соціальний статус і роль народної культури в сучасному українському суспільстві та розроблено концепції, спрямовані на підвищення її потенційних можливостей. Проаналізовано існуючі в соціології версії культури. Розглянуто соціокультурний аспект етнонаціональних процесів, визначено соціальний статус народної культури в українському сучасному суспільстві. Сформульовано пріоритетну для нього модель взаємовідносин культури і держави. Запропоновано варіанти використання соціорегулятивних властивостей народного мистецтва. Досліджено роль мистецької освіти в процесах відтворення народної культури. Окреслено концептуальне поле гіпотетичної програми підтримки соціальним інститутом держави народної культури в Україні.

З застосуванням фундаментальних соціологічних теорій, які поглибили уявлення про елементний склад, функції, а також механізми формування й розвитку організаційної культури уточнено поняття даної культури, з'ясовано механізми поєднання в ній універсальних і локальних пластів культурної реальності. Розроблено параметри вивчення організаційної культури соціальних служб на підставі поєднання системи стандартів, які визначають діяльність організацій соціальної сфери, та ціннісно-нормативних комплексів, притаманних для даної культури як соціального явища. Доведено, що її формування за умов віртуалізації соціально-економічної сфери відбувається в межах нових організаційних форм - віртуальних корпорацій, мережевих організацій, що зумовлює нове змістове наповнення їх елементів. Обгрунтовано висновок, що до організаційної культури доцільно застосовувати "м'яке" регулювання, яке припускає створення матеріальних, організаційних, соціально-психологічних, технологічних умов у межах організації, а також потребує її соціологічної діагностики.

Обгрунтовано значущість актуалізації технологічного підходу до дослідження культури як соціального явища, охарактеризовано її технологічні функції. Аргументовано теоретико-методологічну стратегію вивчення соціально-технологічного статусу релаксації на базі врахування функціональних і дисфункціональних характеристик різних технологічних засобів релаксації, з'ясування специфіки соціокультурних детермінант релаксаційних практик, вивчення функціональної диференціації релаксаційних практик в аспекті їх розмежування на індивідуальний і колективний типи релаксації. Обгрунтовано визначення релаксації як специфічного фізіологічно та культурно детермінованого процесу нервово-м'язового розслаблення, взаємопов'язаного з цілеспрямованими технологічними діями людей для актуалізації потенціалу різних релаксантів як специфічних культурних артефактів. З'ясовано дві головні особливості специфіки прояву соціокультурної детермінації релаксаційних практик - подієву артикульованість таких практик та їх багатовимірну модальність. Установлено й аргументовано, що основним типом індивідуальної релаксації є тілесна релаксація, а її технологічними засобами здійснення - емоційна та медитативна тілесна релаксація. Доведено, що колективному типу релаксації властива певна культурна детермінація та відповідні технологічні способи формування релаксаційного ефекту за допомогою актуалізації релаксаційного потенціалу ритуалу, свята, гри, подорожі.

Досліджено специфіку взаємозумовленості феноменів влади та культури. Доведено, що методологічно коректна постановка даного питання вимагає, з одного боку, переосмислення класичної теорії влади (розуміння влади як атрибуту цілераціональної дії або функції держави) під кутом зору феноменологічної антології людського буття, з іншого - застосування феноменологічного аналізу культури як царини повсякденного буття, життєвого світу. Це дає можливість виявити конститутивне значення культури щодо владних відносин на мікро- так макрорівнях і конститутивність влади щодо певних форм культури (символічний універсум, культурний рессентімент).

Розглянуто сутність феномену корпоративної культури та її значення як чинник ефективності функціонування і розвитку сучасних соціальних систем. Показано, що існування корпоративної культури на підприємстві суттєво підвищує якість управління.

Рассмотрены сущность феномена корпоративной культуры и ее значение как фактор эфективности функционирования и развития современных социальных систем. Показано, что существование корпоративной культуры на предприятии существенно повышает качество управления.

Essence of the phenomenon of corporate culture and its value as factor of efficiency of functioning and development of modern social systems is considered. It is shown that the corporate culture of enterprise substantially promotes management quality them. It provides a favourable psychological climate in a collective, allows maximally to expose creative potential of workers and point it at successful achievement of common aims.

Проаналізовано наукові підходи до визначення сутності поняття "громадянська культура". Акцентовано увагу на тому, що важливим засобом формування громадянської культури є громадянська освіта, яка базується на загальнопедагогічних та специфічних принципах, має конкретну мету та завдання.

Вивчення ролі місцевих медіа в процесі підтримки міжетнічної злагоди й толерантності в місті Мелітополі як еталонному полікультурному середовищі спричинене актуальністю всебічного дослідження феномену комунікації в контексті соціокультурної реальності нашого часу та полілогу культур. За результатами контент-аналізу повідомлень місцевих ЗМІ (газета "Мелітопольські відомості" й Телерадіокомпанія "МТВ-плюс") зроблено висновки про те, що суспільний розвиток регіону значною мірою визначається рівнем розвитку міжетнічного спілкування та, отже, залежить від соціально-правової складової частини функціонування засобів масової інформації. Місцеві ЗМІ, зазвичай, надають лише позитивну інформація щодо етнічних питань; вона має низький рівень, та все ж сприяє підтримці міжнаціональних стосунків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х819(4УКР)134 + С5*18:Ч

Рубрики:

Адміністративне право окремих країн

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто поняття мультикультуралізму як соціального феномену та проблему толерантності у поліетнічному соціокультурному просторі. Обгрунтовано, що важливим аспектом буття індивідів за умов полікультурного соціуму є діалогічність, толерантність. Доведено, що використання діалогу культур сприяє формуванню толерантності як особистості, так і суспільства в цілому.

Рассмотрено понятие мультикультурализма как социального феномена и проблема толерантности в полиэтническом социокультурном пространстве. Обосновано, что важным аспектом бытия индивидов в условиях поликультурного социума является диалогичность, толерантность. Доказано, что использование диалога культур способствует формированию толерантности как личности, так и общества в целом.

The article deals with the concept of multiculturalism as the social phenomenon and the problem of tolerance in polyethnic social-cultural area. It is proved that tolerance and the ability to achieve agreement is the basic principle of individual existence in the polyethnic society. It is also proved that the cultural dialogue contributes to the tolerance formation of an individual and society.