Рассмотрено кардиотоксическое действие противоопухолевых антибиотиков антрациклинового ряда. Освещены вопросы распространенности, факторов риска, патогенеза, морфологии, клиники, диагностики, лечения и профилактики антрациклиновых повреждений сердца. Приведена информация о перекисном окислении липидов, нарушении функций митохондрий, апоптозе кардиомиоцитов, адренергической дисфункции, ремоделировании сосудов, хронических повреждениях сердца, эхокардиографии, эндомиокардиальной биопсии.

Проведено комплексне морфологічне вивчення закономірностей адаптаційних і дизадаптаційних процесів у серцевому м'язі дослідних тварин у разі дії на їх організм хлориду кадмію та чотирихлористого вуглецю. Наведено теоретичне узагальнення відмінностей структурно-функціональних особливостей міокарда білих щурів залежно від їх чутливості до гіпоксії. Встановлено, що довготривала дія на організм тварин чотирихлористого вуглецю та хлориду кадмію призводить до виражених морфологічних змін міокарда на всіх рівнях його структурної організації. За цього виявлено суттєве збільшення мас частин серця, дилятацію їх камер, збільшення в них відносних об'ємів стромальних структур, уражених кардіоміоцитів ендотеліоцитів, зменшення резервних об'ємів шлуночків, секреторної активності кардіоміоцитів передсердь, капілярно-кардіоміоцитарних відношень, зниження пропускної здатності артерій, приносної та обмінної ланок мікрогемоциркуляторного русла, розширення його венозної частини, ендотеліальну дисфункцію та гіпоксію. З'ясовано, що за умов інтоксикації хлоридом кадмію більш виражені морфологічні зміни виникають у лівому шлуночку та лівому передсерді, а чотирихлористий вуглець більшою мірою уражає правий шлуночок і праве передсердя. У разі тривалого отруєння тварин дослідженими хімічними речовинами більш виражені структурні зміни у частинах серця домінують у білих щурів з низькою стійкістю до гіпоксії.

Уперше у пацієнтів, які вживали антрациклінові антибіотики, проаналізовано вплив кверцетину на стан перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи, рівень тропоніна T у крові, зміни біоелектричної активності міокарда та варіабельність серцевого ритму, систолічну та діастолічну функції серця. Вивчено динаміку маркерів ушкодження міокарда у експериментальних тварин. Доведено ефективність кверцетину стосовно запобігання морфологічним ушкодженням міокарда на моделі експериментальної антрациклінової кардіоміопатії. Розроблено спосіб профілактики хронічної кардіотоксичної дії антрациклінових антибіотиків за умов використання кверцетину.

На підставі результатів вивчення структурно-функціональних змін синусно-передсердного вузла та скоротливих кардіоцитів за умов інтоксикації доведено, що пейсмекерні клітини синусно-передсердного вузла є досить стійкими до токсичної дії симазину. Серед усіх ультраструктур клітини найбільше страждають мітохондрії та міофібрили. Однак, виявлені зміни не порушують функцію клітини завдяки інтенсивному розвитку компенсаторно-пристосувальних процесів на різних етапах пестицидної інтоксикації. Встановлено, що скоротливі кардіоцити більш чутливі до токсичної дії симазину, ніж пейсмекерні клітини, в яких метаболічна компенсація внаслідок підвищення гліколізу зростає тільки до трьохмісячного терміну, до шести місяців виникає зрив енергозабезпечення, що поєднується з розвитком глибоких незворотніх некродистрофічних змін на клітинному й ультраструктурному рівнях.

Доведено ефективність кверцетину для профілактики гострого ушкодження міокарда антрациклінами у експериментальних тварин. Визначено роль тканинної Д-ЕхоКГ у діагностиці систолічної і діастолічної дисфункції, що розвинулася під впливом гострої кардіотоксичної дії антрациклінових антибіотиків. Проаналізовано взаємозв'язок між тривалістю ішемії міокарда в першу добу після введення антрациклінів і ступенем сегментарної діастолічної дисфункції міокарда. Встановлено, що підвищення рівня МДА більше 5,0 мкмоль/л, тривалість ішемії більше 200 хв за даними добового моні торування ЕКГ, зниження пікової систолічної швидкості руху фіброзного кільця мітрального клапану (Sm) менше 7 см/с, а також відношення ранньої діастолічної швидкісті руху фіброзного кільця мітрального клапана (Em) до пізньої діастолічної швидкісті руху фіброзного кільця мітрального (Am) менше 0,8 за результатами тканинної Д-ЕхоКГ є предикторами збереження дисфункції міокарда через місяць після введення антрациклінів. Розроблено спосіб профілактики гострої кардіотоксичної дії антрациклінів за допомогою кверцетину.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р128.94 + Р284.120

Рубрики:

Гігієна дітей шкільного віку і установ для них

Дія токсичних речовин на серцево-судинну систему

Шифр НБУВ: Ж16694 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*732.13*738.822.2 + Р284.120

Рубрики:

Загальна зоологія

Дія токсичних речовин на серцево-судинну систему

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У ході дослідження встановлено позитивний вплив алкілселенонафтиридину на структурні та функціональні характеристики міокарда шлуночків серця (МШС) за умов хлороформної інтоксикації. Встановлено зниження активності каталази в сироватці крові та МШС, інтенсивності експозиційної динаміки сорбції та рівня загальної води, внаслідок чого зменшувалися маса МШС і токсична дія хлороформу, про що свідчили дані гістологічних досліджень.

Вивчено закономірності формування ефектів роздільного та поєднаного впливу одноразового загального γ-опромінення в діапазоні доз 0,5 - 6,0 Гр, солей кадмію та свинцю на стан про-антиоксидантної рівноваги та морфофункціональний стан нирки, серця, судин серця й аорти щурів за умов моделювання ниркової артеріальної гіпертензії (АГ). Встановлено, що у щурів найбільш чутливими до дії іонізуючого випромінення, солей кадмію та свинцю в нирках і в серці є судини артеріо-капілярного русла, їх ушкодження призводить до істотних порушень мікроциркуляції. Визначено, що початково підвищені артеріальний тиск (АТ) і ЧСС є чинниками ризику розвитку гіпертензивного стану із стійко підвищеним діастолічним АТ внаслідок загального γ-опромінення та злоякісної форми ниркової АГ за умов її моделювання. Поєднана дія іонізуючого випромінення, хлористих сполук кадмію та свинцю на тлі створеної моделі ішемізації нирки із стійкою АГ призводить до суттєвих порушень про-антиоксидантної рівноваги переважно за рахунок виснаження системи антиоксидантного захисту. Важкі метали потенціюють ефекти радіаційно-індукованих змін в серцево-судинній системі(ССС). Поєднана дія одноразового загального γ-опромінення в дозі 0,5 Гр і кадмію прогресивно збільшує АТ з переважним підвищенням діастолічного АТ, що характеризується зростанням судинного індексу артерій різного калібру серця. Потенціювання металами радіаційно-індукованих змін в ССС, які призводять до розвитку АГ, реалізується двома шляхами: посиленням в нирках функції ренін-ангіотензинової системи та дисфункції проксимальних канальців, що прискорює елімінацію кальцію. Показано ефективність радіопротекторної дії β-каротину на ССС опромінених щурів з модельованою нирковою АГ.

Исследовано влияние хлорида кадмия на жирнокислотный состав липидов эритроцитов и плазмы крови у крыс. Установлено, что в процессе кадмиевой интоксикации наблюдается снижение уровня ненасыщенных жирных кислот, при этом наиболее существенно изменяется содержание олеиновой и арахидоновой кислот, что позволяет сделать предположение о нарушении структуры мембраны эритроцитов и их метаболизма. Введение унитиола способствует нормализации исследуемых показателей.

З метою дослідження патофізіологічних механізмів токсичної дії пестициду 2-4Д на провідну систему серця та пошуку методів корекції даних порушень проведено експериментальне дослідження на 30 лабораторних щурах з внутрішньовенним введенням різноманітних аритмогенних доз 2-4Д. Встановлено, що порушення пейсмекерної та провідної функцій серця патогенетично пов'язане з надмірною активацією мускаринових рецепторів серця, що підтверджує високу ефективність сульфату атропіну. Зроблено припущення, що в лікуванні порушень ритму серця за умов гострих отруєнь у комплексній дезінтоксикаційній терапії необхідно використовувати сульфат атропіну.

Шляхом експерименту на щурах оцінено профілактичні протекторні властивості спіруліни в гомогенатах легень і міокарда після отруєння дипіридилфосфатом. У перші дні інтоксикації спіруліна в дозі 500 мг/кг активізує метаболізм, її антиоксидантні властивості більше проявляються в міокарді, ніж у легенях. За дози 1000 мг/кг спіруліна значно меншою мірою покращувала стан щурів, мало відрізняючись від дії токсиканта.

Вивчено особливості ремоделювання камер та судинного русла серця свиней-самців в'єтнамської породи у разі інтоксикації організму солями кадмію та алюмінію. Встановлено, що масометрична та просторова характеристика камер неушкодженого серця з різними типами кровопостачання неоднакова зі збереженою стабільністю структурного гомеостазу на тканинному, клітинному та ультраструктурному рівнях. Виявлено, що за дії на організм хлориду алюмінію та кадмію виникає нерівномірна, диспропорційна гіпертрофія міокарда та дилятація камер серця, в якому збільшуються діаметр кардіоміоцитів, відносні об'єми строми, уражених серцевих м'язових клітин, стромально-кардіоміоцитарні відношення, зменшуються капіляро-кардіоміоцитарні відношення, порушуються ядерно-цитоплазматичні відношення в кардіоміоцитах, потовщується стінка артерій міокарда, звужується їх просвіт, звужується артеріальна та розширюється венозна ланки гемомікроциркуляторного русла, змінюється секреторна активність міоендокринних клітин передсердь. Виявлено, що структурні зміни домінують у процесі дії хлориду кадмію у лівому шлуночку та у разі переважно лівовінцевого типу кровопостачання. З'ясовано, що тривале введення в організм дослідних тварин хлориду кадмію та алюмінію призводить до вираженого зниження відносних об'ємів секреторних гранул та зміни співвідношень між їх типами, що характеризується зменшенням відсотків молодих, зрілих і вираженим зростанням дифундуючих гранул у міоендокринних клітинах передсердь.

Мета роботи - представити результати порівняльного кореляційного аналізу вмісту токсичних речовин в локусі мальформації, незмінених ділянках серця і магістральних судин та інших біосубстратах дітей з вадами кардіоваскулярної системи. Проаналізовано вміст 22 токсичних металів і металоїдів у 107 інтраопераційних і аутопсійних біоптатах тканин серця та магістральних судин, у 23 біоптатах волосся, 31 біоптаті зі скелетного м'язу, 9 - із нирок, 5 - із тимусу, 6 - зі шкіри, 7 - із підшкірно-жирової клітковині, 4 - з головного мозку 55 дітей із кардіоваскулярними мальформаціями. Використано методи атомно-емісійної спектрометрії в індуктивно-зв'язаній плазмі та атомно-абсорбційній спектрометрії з електротермічною атомізацією. Одержані дані свідчать про наявність прямої кореляційної залежності різного ступеню вираженості між вмістом токсичних металів та металоїдів (барію, алюмінію, літію, нікелю, стронцію, миш'яку, титану) в тканинах серця та волоссі, що дає змогу використовувати цей біосубстрат як об'єктивне відображення наявності та патологічної концентрації токсичних речовин у тканинах кардіоваскулярної системи у дітей. Висновки: виявлений прямий кореляційний зв'язок між вмістом токсичних металів літію, нікелю та титану в серці та нирках свідчить про те, що сечу можна використовувати для документування наявності зазначених токсичних речовин і патологічної їх концентрації в серці та магістральних судинах.

Досліджено морфофункціональні зміни міокарда за умов хронічної та субхронічної експозиції малих доз ртуті. Проведено оцінювання стану міокарда після фармакологічної корекції унітіолом і кверцетином. За допомогою гістологічного, гістохімічного та електронномікроскопічного методів, морфометричного аналізу, комп'ютерної статистичної обробки вивчено структурно-метаболічну перебудову міокарда. Встановлено, що основною причиною розвитку кардіотоксичного ефекту малих доз ртуті (МДР) є гіпоксія, що виникає в результаті пошкоджень гемомікросудин із морфологічними змінами їх стінки та порушення міогенної регуляції внаслідок структурних змін вставних дисків і поява клітинного детриту та аномальних білків внаслідок деструкції кардіоміоцитів. На ранніх термінах субхронічна інтоксикація призводить до розвитку компенсаторних змін міокарда, яка у разі подовження експозиції внаслідок зриву компенсаторно-пристосувальних механізмів спричиняє до деструктивні зміни у кардіоміоцитах. Визначено, що в основою розвитку патологічних змін у міокарді щурів за хронічної інтоксикації є глибокі порушення енергетичного обміну в кардіоміоцитах, які розвиваються одночасно зі змінами структури всіх ланок гемомікроциркуляторного русла, що погіршує транскапілярний обмін і в цілому трофіку міокарда. Встановлено, що кардіопротектори найбільш ефективні на початковій стадії розвитку інтоксикації за дії МДР. Унітіол і кверцетин зменшують ступінь структурних і метаболічних змін міокарда, сприяють зменшенню вираженості реакції організму на дію МДР. Визначено, що ефект кардіопротеторів пов’язаний зі зменшенням запального процесу в міокарді і позначається на нормалізації стану мембран, енергообміну та зниженні апоптозу кардіоміоцитів. Обгрунтовано, що застосування унітіолу та кверцетину дозволяє істотно зменшити негативний вплив хлориду ртуті у щурів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410-12 + Р284.120

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Дія токсичних речовин на серцево-судинну систему

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены результаты экспериментального влияния на кардиогенез внутрижелудочного введения кадмия хлорида и цитрата беременным самкам крыс. Изучен аспект накопления солей кадмия в сердце эмбриона при условии ежедневного введения раствора солей самкам с первого дня беременности до конца эмбриогенеза (20 дней). Кроме групп изолированного введения кадмия, были группы комбинированного введения солей кадмия с цитратами германия, церия и композита йод+сера. Второй задачей было изучение влияния исследуемых растворов солей на кардиогенез крысиных эмбрионов, для чего изготавливались серийные гистологические срезы сердца и проводились измерения толщины камер сердца и межжелудочковой перегородки. Измеряли толщину компактного миокарда камер сердца как основного показателя кардиогенеза. Использование полиэлементного анализа подчеркнуло, что наиболее высокий уровень накопления кадмия обнаружен в группе введения цитрата кадмия как монокомпонента на фоне снижения содержания цинка в тканях сердца эмбриона. Доказано, что цитрат кадмия сохраняет высокий уровень накопления и в группах комбинированного введения с цитратом церия, цитратом германия, композитом цитратов йод+сера, но в этих группах достоверно повышается уровень цинка в миокарде, что может расцениваться как элемент компенсаторного действия цитрата церия, германия и композита йод+сера. Влияние указанных доз солей кадмия на кардиогенез у крыс отражался на толщине миокардиального слоя различных камер сердца по-разному: хлорид кадмия приводил к утолщению стенки левого и правого желудочка, обоих предсердий с утолщением межжелудочковой перегородки. Цитрат кадмия провоцирует истончение миокарда стенки обоих желудочков и локальное утолщение межжелудочковой перегородки. В группах комбинаций показатели толщины компактного миокарда восстанавливались, что говорит о модифицирующем влиянии цитратов исследуемых микроэлементов на кардиотоксичность солей кадмия.

Визначено особливості морфогенезу серця щурів в постнатальному періоді після внутрішньоплідної дії антигену та дексаметазону. Анатомічним та морфометричним методами з’ясовано динаміку маси тіла, абсолютної і відносної маси серця щурів від народження до 45-ї доби життя в нормі та після внутрішньоутробного введення стафілококового анатоксину та дексаметазону. Встановлено, що маса тіла новонароджених тварин обох експериментальних груп достовірно нижче, порівняно із контрольною групою. У експериментальних щурів після внутрішньоплідного введення дексаметазону спостерігається достовірне зниження абсолютної маси серця на 3, 9, 14 та 21-шу добу після народження. За допомогою морфометричного методу досліджено динаміку змін товщини стінки лівого і правого шлуночків та міжшлуночкової перегородки, стінки артерій, а також ядерно-цитоплазматичного відношення кардіоміоцитів та відносної площі, яку займають артеріальні судини в мокарді серця щурів від народження до 45-ї доби життя в нормі та після внутрішньоутробного введення стафілококового анатоксину та дексаметазону. Встановлено, що товщина стінки лівого шлуночка та міжшлуночкової перегородки серця тварин, яким у внутрішньоутробному періоді вводили стафілококовий анатоксин поступово збільшується з першої до 45-ї доби життя з піком зростання на 5-ту добу (23,01 % та 26,1 % відповідно). Динаміка збільшення товщини стінки правого шлуночка має хвилеподібний характер з найбільшим приростом на 3-тю та 21-шу добу. Товщина стінки лівого і правого шлуночків та міжшлуночкової перегородки серця щурів експериментальної групи є меншою протягом перших трьох тижнів після народження, вирівнюється із значеннями контрольної групи після 21-ї доби, а на 45-ту стає достовірно більшою.

Розглянуто різноманітні аспекти виникнення токсичного ураження серцево-судинної системи, що нерідко трапляється в клінічній практиці. Подібні ситуації спостерігають при поєднанні кількох токсичних чинників (алкоголь, наркотичні речовини тощо), у випадках перевищення терапевтичних доз кардіотропних препаратів, при призначенні хіміотерапії в онкології. Вказані основні патофізіологічні механізми дії токсикантів на серце та напрямки запобігання токсичному ураженню серцево-судинної системи.

У результаті впливу ацетату свинцю відбувається порушення морфогенезу стінки серця, передусім правого шлуночка, з'являються безклітинні ділянки у щільному шарі міокарда шлуночків, пошкоджується ендотелій кровоносних судин та спостерігається пряма та/або опосередкована індукція дистрофічних змін кардіоміоцитів. При цьому виявлено збільшену щільність ядер у різних фазах мітозу, що є свідченням прояву компенсаторних та регенеративних процесів. Водночас кардіотоксична дія ацетату свинцю викликає деструктивні зміни на рівні міофібрил та набряк і фрагментацію мітохондрій. Комбіноване введення ацетату свинцю з лікопіном та інуліном сприяє морфогенезу серця, що визначається у збільшенні щільності м'язових волокон міокарда передсердь і шлуночків, зменшенні інтерстиційного простору та дистрофічних змін у щільному шарі міокарда. На основі імуногістохімічного методу встановлено зменшення експресії α-SMA, ММР-9 і VЕGF. Корекція за умов комбінованого введення ацетату свинцю з лікопіну та інуліну не вплинула на зміни експресії α-SMA у пренатальному розвитку, але сприяла відновленню процесів морфогенезу в серці в ранньому постнатальному періоді при введенні інуліну. Збільшення синтезу VЕGF у міокарді шлуночків пояснює прискорення ангіогенезу та становлення судинно-тканинних взаємовідношень у щільному шарі міокарда. Збільшення рівня ММР-9 нами оцінено як компенсаторну реакцією у відповідь на інтоксикацію та репаративні зміни, які поєднані з реорганізаційними змінами у міокарді.