Проведен анализ особенностей огнестрельных повреждений органов челюстно-лицевой области, сочетающихся с повреждениями головного мозга, грудной и брюшной полостей, конечностей в зависимости от характера травм. Уточнены вопросы тактики оказания хирургической помощи раненым, проанализированы результаты лечения.

З урахуванням даних літератури і власних досліджень обговорюються можливі механізми анальгетичної дії низькоінтенсивних мікрохвиль. На думку авторів, ефекти мікрохвильового опромінення в значній мірі реалізуються через точки акупунктури, котрі, вірогідно, можна розглядати як рецептори електромагнітної сенсорної системи людини і тварин.

Проанализированы неврологические осложнения после применения методов регионарной анестезии. Выделены наиболее часто встречающиеся осложнения, приведены причины их возникновения и предложены способы профилактики. На примере собственных наблюдений сделаны выводы об эффективности применяемых профилактических мер.

Проаналізовано швидкість відновлення когнітивних функцій залежно від схеми загального знеболювання. Досліджено вплив різних схем інтенсивної терапії на динаміку показника. Встановлено взаємозв'язок між динамікою показників гомеостазу та інтелектуальних здібностей пацієнтів, оперованих з приводу гострої кровотечі високого операційного ризику.

Вивчено вплив схеми загального знеболення з використанням препарату Кетамін і різних схем інтенсивної терапії на показники гомеостазу у пацієнтів із гострою кровотечею високого операційного ризику. Встановлено приховані взаємозв'язки між цими показниками та динамікою загальноклінічних показників.

Представлены результаты клинического наблюдения больных трех групп, у которых осуществлена хирургическая коррекция отдаленных последствий травматического повреждения тканей с использованием микрохирургической техники. Группы были сопоставимы по полу, массе тела, возрасту пациентов, длительности оперативного вмешательства, объему интраоперационной кровопотери и различались методикой анестезиологического обеспечения. В качестве критериев адекватности анестезии использованы показатели целевого систолического артериального давления, органопротективной доставки и органопротективного использования кислорода.

Зазначено, що гостра кровотеча високого операційного ризику супроводжується порушенням транспортного каскаду кисню. Встановлено вплив різних схем загального знеболення на динаміку показників тканинного каскаду кисню. Позитивно впливає на динаміку афінітету гемоглобін - кисень здійснення загального знеболення у разі застосування пропофолу в поєднанні з фентанілом.

Узагальнено результати анестезіологічного забезпечення баріатичних операцій у 122-х хворих з морбідним ожирінням. З використанням даних клінічних, лабораторних й інструментальних методів дослідження установлено, що у хворих з надмірною масою тіла мають місце порушення серцево-судинної, дихальної систем і метаболізму. Вивчено вплив різних методів анестезіологічного забезпечення та показники гемодинаміки, функцію зовнішнього дихання та метаболізм, а також післяопераційні ускладнення. Обгрунтовано доцільність використання передопераційних показників сатурації кисню за різного положення тіла хворого, визначення оптимального положення тіла пацієнта у післяопераційному періоді з метою профілактики легеневих ускладнень. Обгрунтовано переваги використання регіонарних методів анестезії та черезшкірної електростимуляції нервів у хворих у післяопераційному періоді з метою запобігання депресії дихання, а також проведення подовженої штучної вентиляції легень у ранньому післяопераційному періоді. Використання запропонованої тактики анестезіологічного забезпечення дозволило запобігти виникненню гемодинамічних, дихальних, тромбоемболічних ускладнень, летальності, скоротити тривалість лікування хворих.

  Скачати повний текст

Рассмотрены результаты клинического наблюдения пациентов, оперированных по поводу отдаленных последствий травматического повреждения тканей в условиях регионарной аналгезии и сбалансированного наркоза с использованием целевой концентрации пропофола. Выделены основные показатели, характеризующие устойчивость системы гомеостаза, при анестезиологическом обеспечении. Метаболические сдвиги во время операции и наркоза сравнивали с изменением количественных характеристик в системе нейтрофильных гранулоцитов.

Досліджено анестезійний та постанестезійний вплив ізофлюрану на електричну активність нейронів (ЕАН) у ділянці гіпокампа СА3 молодих щурів. Ізофлюран істотно не змінював амплітуду ЕАН, з іншого боку, частота ЕАН значно знизилася. Після припинення аплікації ізофлюрану спостерігали дві фази відновлення частоти ЕАН: по-перше, швидке зростання, а потім повільне зниження до контрольного рівня. Порівняння відновлення рецепторної системи і активності нервової мережі після дії ізофлюрана обговорюється.

Рассказано об основных вехах открытия наркоза.

Вперше проведено порівняльні дослідження методів ізолювання кетаміну з біологічних обТєктів. Досліджено вплив різних депротеїнізаторів на вихід кетаміну з трупної крові та оптимізовано умови проведення пробопідготовки. Встановлено, що за умов міжнародної (TIAFT) та вітчизняної систем скринінгу диференціювати кетамін практично не можливо. Запропоновано селективні хроматографічні системи для ідентифікації кетаміну в присутності інших контрольованих речовин. Розроблено методики виявлення та визначення кетаміну в біологічному матеріалі методами газо-рідинної та високоефективної рідинної хроматографії зі спектрофотометричним детектуванням. Розроблено алгоритми проведення криміналістичного та судово-токсикологічного дослідження на кетамін.

Визначено, що хлороформний наркоз не впливає на активність карбоксипептидази H та такої карбоксипептидази, яка інгібується фенілметилсульфонілфторидом у гіпоталамо - гіпофізарно - наднирковозалозній системі пацюків. Ефірний наркоз зумовлює збільшення активності карбоксіпептидази H у гіпоталамусі на 29 %, а карбоксипептидази у гіпофізі, яка інгібується фенілметилсульфонілфторидом, майже в 1,8 рази у порівнянні з інтактними тваринами. Припущено, що для дослідження нейропептидів і ферментів їх метаболізму, особливо, пов'язаних з відповіддю на стрес, хлороформний наркоз може бути більш сприятливим для анестезії, ніж ефірний наркоз.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р451.12

Рубрики:

Дія знеболювання на організм

Шифр НБУВ: Ж24388 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено аналіз лікування 43-х хворих, оперованих у нейрохірургічному та проктологічному відділеннях Головного військового клінічного госпіталю (ГВКГ) у 1998 - 2001 рр. Вивчено показники водно-електролітного обміну та системної гемодинаміки під час загальної анестезії. Виявлені незначні зміни системної гемодинаміки свідчать про те, що на етапі оперативного втручання стабілізація гемодинаміки досягалася ефективним знеболюванням та анестезією і не потребувала введення додаткових медикаментозних засобів. Відсутність достовірних змін показників електролітного обміну не потребувала їх корекції як під час оперативного втручання, так і в післяопераційному періоді.

Розглянуто проблему післяопераційних когнітивних дисфункцій, що виникають у пацієнтів після загальної анестезії, та можливий спосіб їх корекції за допомогою вітчизняного препарату холіну альфосцерату (гліятону). Загальна анестезія негативно впливає на стан когнітивних функцій у пацієнтів із вихідною відсутністю когнітивних порушень. Одним із методів корекції післяопераційних когнітивних дисфункцій є застосування холіну альфосцерату (гліятону) у періопераційному періоді.

Проаналізовано результати інтубації трахеї під час анестезіологічного забезпечення хірургічних втручань на лицевому черепі у 127 хворих при операційному ризику 2 ступеня (за ASA). Під час інтубації трахеї проводили візуальний контроль положення ендотрахеальної трубки на відстані 0,5 - 1 см від проксимального краю манжети та при роздуванні манжети. Застосування запропонованого методу сприяло зменшенню тривалості стандартної оротрахеальної інтубації трахеї, забезпечило правильне та безпечне положення ендотрахеальної трубки, зменшення ризику зміщення манжети в бік гортанної частини глотки та бронхів з частковою обструкцією дихальних шляхів, травматичність інтубації трахеї, підвищення ефективності вентиляції.

Обоснована актуальность проблемы сохранения и восстановления когнитивных функций после оперативных вмешательств в условиях общей анестезии. Последовательно освещены вопросы эпидемиологии, этиопатогенеза, клиники и диагностики, профилактики и ранней коррекции послеоперационной когнитивной дисфункции. Подчеркнуто, что послеоперационная когнитивная дисфункция является одним из серьезных послеоперационных осложнений, оказывающих негативное влияние не только на продолжительность госпитализации и ее стоимость, но и на качество жизни больных в отдаленном послеоперационном периоде, что требует качественного проведения анестезиологического обеспечения на всех его этапах, учета исходного состояния когнитивных функций, проведения профилактики ее нарушений и ранней коррекции, особенно у больных с повышенным риском развития послеоперационной когнитивной дисфункции.

У світовій практиці анестезіології та реаніматології для пробудження пацієнта після наркозу використовують антагоністи наркозних препаратів - аналептики. Їх застосування спрямоване на зняття інтоксикації та зменшення побічних ефектів наркозу, пов'язаних з пригніченням центральної нервової системи. За останні 50 років асортимент аналептиків не поповнювався новими препаратами. Мета дослідження - вивчення аналептичної активності похідного сірко- та азотвмісних гетероциклів (гетерозиду-21) на моделі кетамінового наркозу. Оцінку аналептичного (пробуджуючого) ефекту речовин проводили на самцях білих нелінійних мишей на моделі кетамінового наркозу. Препаратами порівняння були класичні аналептики - сульфокамфокаїн (СКК) і кордіамін, що стимулюють дихальний і судиноруховий центр довгастого мозку. Тварин було рандомізувано на 4 групи (n = 5 - 23): контрольна (кетамін) та експериментальні (кетамін + гетерозид-21, кетамін + СКК, кетамін + кордіамін). Досліджувані речовини та препарати порівняння вводили внутрішньоочеревинно на 15-й хв після входження тварин у третю фазу наркозу (знерухомлене бічне положення з рівномірним уповільненим диханням). Ефективність досліджуваних речовин оцінювали за тривалістю наркозу. Вплив на дихальний центр визначали за частотою дихальних рухів на 1 хв у різних фазах наркозного сну, до та після введення пробуджуючих препаратів. Частоту дихання враховували протягом 60 с, починаючи з прийняття мишами бокового положення, останній замір здійснювали після повного пробудження (прийняття положення на чотирьох лапах). Одержані результати свідчать про те, що гетерозид-21 прискорював пробудження тварин на 11,83 % відносно контролю, сульфокамфокаїн - на 13,0 %, а кордіамін - на 7,02 %. Гетерозид-21 у дозі, у 20 разів меншій за дозу СКК, не поступався йому за ефективністю, а в дозі, у 63 рази меншій, ніж кордіамін, скорочував тривалість наркозу в 1,7 разу. Таким чином, експериментально підтверджено, що модель кетамінового наркозу надає змогу кількісно оцінювати пробуджувальну (аналептичну) дію оригінальних субстанцій (гетерозидів) і класичних аналептиків, а також їх вплив на дихальний центр головного мозку. Встановлено, що гетерозиди (похідні сірко- та азотвмісних гетероциклів) є перспективними для пошуку оригінальних аналептиків.