Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.17-3 + Р414-3

Рубрики:

Пухлини тазу, тазової області та промежини

Хвороби нирок

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.177-52 + Р696.560.11-52

Рубрики:

Пухлини тазу

Цистити. Перицистити

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Аргументирована роль лаферона в комплексном лечении плоскоклеточного рака анального канала (ПРАК). Разработан новый метод лечения ПРАК, в основании которого объединение действий лучевой терапии с радиомодифицирующим эффектом кселоды, фторафура и проапоптическим, антипролиферативным и антиметастатическим действием лаферона.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 246 хворих у проктологічному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні в період з 2000 по 2008 р. Чоловіків було 232, жінок - 14, вік хворих від 18 до 46 років. З приводу абсцесу епітеліальних куприкових ходів (ЕКХ) госпіталізовані 38 (15,4 %) хворих, атипового розташування ЕКХ - 6 (2,9 %). Дермоїдна кіста крижової ділянки діагностована у 12 (5,8 %) хворих. У 176 (84,6 %) хворих здійснене радикальне висічення всіх ЕКХ з підшиванням країв шкіри і підшкірного прошарку до країв жовтих зв'язок чи окістя остистих відростків крижової кістки в дні рани. У 32 (15,4 %) хворих після радикального висічення ЕКХ операцію завершували накладенням навідних вузлових швів з тампонуванням рани марлевою смужкою. У 12 (4,9 %) хворих проведене радикальне висічення дермоїдноі кісти з підшиванням країв шкіри і підшкірного прошарку до дна рани. У 38 (15,4 %) хворих з абсцесом ЕКХ здійснювали розкриття гнійника, дозовану некректомію, рану вели відкритим способом. Через 2 - 4 міс виконували радикальне оперативне втручання. Рецидив захворювання виник у 3 (1,28 %) пацієнтів внаслідок нерадикального висічення ЕКХ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.178-59

Рубрики:

Пухлини крижово-куприкової області

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описаны методы и способы использования лучевой терапии при лечении плоскоклеточного рака анального канала: применения лучевой терапии как предоперационного и как самостоятельного метода лечения. Показано использование модификаторов с целью избирательного изменения радиочувствительности опухолевых и нормальных тканей и усиления действия ионизирующего излучения на опухоль. Разработан новый метод лечения плоскоклеточного рака анального канала, в основе которого объединение действия лучевой терапии с модифицирующим эффектом кселоды или фторафура и проапоптическим, антипролиферативным и антиметастатическим действием лаферона. Приведены результаты консервативного лечения больных плоскоклеточным раком анального канала, а также данные о токсичности разработанного метода.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.17-5

Рубрики:

Пухлини тазу, тазової області та промежини

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы непосредственные и отдалённые результаты лечения 76-ти больных с распространёнными первичными и рецидивными опухолями таза, которым была выполнена энзентерация по поводу первичных и рецидивных опухолей таза с 2003 г. по 2012 г.

Описано рідкісний клінічний випадок успішного лікування пацієнтки віком 52 роки з інтрамускулярною міксомою правої сідничної ділянки. Хвора перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Київської міської клінічної лікарні № 9. Украй низька частота захворюваності та незначна специфічність клінічних даних інтрамускулярної міксоми ускладнюють діагностику цієї патології. Для діагностики виконано загальноклінічні та ультразвукове дослідження правої сідничної ділянки і пункційну біопсію. При цитологічному дослідженні отриманої при біопсії желеподібної субстанції атипових клітин не виявлено. Діагноз "інтрамускулярна міксома" встановлено після оперативного видалення пухлини з ексцизійною біопсією. Хвору виписано в задовільному стані.

Проаналізовано результати обстеження та оперативного лікування 119-ти онкологічних хворих з ятрогенним пошкодженням сечоводів. Залежно від перебігу онкологічного захворювання виділено дві групи: з ремісією (74 хворих) та з рецидивом або прогресуванням (45 хворих) онкологічного захворювання. У випадках ремісії онкологічного захворювання проводили пластичні операції у 48-ми (40,3 %), реконструктивні - у 23-х (19,3 %) та органовиносні - у 3-х (2,5 %) випадках. За прогресування онкологічного захворювання виконували паліативну нефростомію у 41-го (34,5 %) хворого. У 4-х (3,4 %) випадках пацієнти підлягли динамічному спостереженню. Показання до виду оперативного втручання: ефективність лікування онкологічного захворювання; механізм виникнення ятрогенного пошкодження сечоводу; рівень обструкції та незворотних змін у стінці сечоводу; характер пошкодження: однобічний, двобічний чи пошкодження сечоводу єдиної нирки; анатомо-функціональний стан верхніх і нижніх сечовивідних шляхів; об’єктивний статус пацієнта.

Резекция костей таза предполагает удаление различных по объему и локализации участков тазового кольца. Изначально гемипельвэктомия включала сохранение ипсилатеральной с пораженной стороной таза конечности. Основными показаниями являются первичные злокачественные опухоли таза (чаще - хондросаркомы), иногда - метастатические поражения костей, инфекции и т. п. Цель работы - проанализировать результаты хирургического лечения пациентов с опухолями таза. Оценены результаты лечения 239 пациентов (131 мужчина, 108 женщин) с опухолями таза, прооперированных за период 1963 - 2017 гг., 186 - за последние 13 лет. Наиболее частые нозологии: хондросаркома, остеохондрома, метастазы. Пациентам проведено комплексное обследование, в том числе гистологический анализ биопсийного материала, МРТ, КТ. Резекция I типа по классификации Enneking и Dunham произведена 38 больным, II - 132, III - 69. План хирургического вмешательства определялся гистологическим характером опухоли и локализацией патологического очага. Замещение удаленных сегментов таза, как правило, было обусловлено объемом резекции и стабильностью оставшейся части тазового кольца. Использованы ауто- и аллотрансплантаты. Результаты хирургического лечения пациентов оценивали с помощью шкал TESS и MSTS. Среди осложнений лечения были глубокие инфекции, некрозы кожно-мышечных лоскутов, несращения костных трансплантатов, нейропатия нервов с парезом стопы, рецидивы опухоли. Сделаны выводы, что для разработки общей схемы лечения необходим мультидисциплинарный подход с привлечением необходимых смежных специалистов. Очень важным моментом перед проведением подобных операций является обязательное ознакомление пациента и его семьи с характером вмешательства, особенностями опухолевого процесса, возможными осложнениями, прогнозируемой продолжительностью и качеством жизни после операции.

Проведено ретроспективний аналіз досвіду резекцій магістральних судин малого тазу. Висвітлено технічні аспекти втручань в залежності від типу резекції, варіанта реконструкції. Встановлено причини ускладнень, намітити шляхи їх попередження та лікування. За період з червня 2015 по квітень 2017 рр. проведено хірургічне лікування 31 хворого із злоякісними новоутвореннями малого тазу з інвазією магістральних судин. Виконано резекцію 41 судини. Резекцію та реконструкцію сегментів здухвинної вени виконано у 19 пацієнтів, сегментів здухвинної артерії - у 4, комбіновану артеріовенозну резекцію та реконструкцію - у 8. Ранні специфічні ускладнення виникли у 7 (22,5 %) хворих, пізні специфічні - у 3 (9,6 %). Найбільш частими неспецифічними ускладненнями були: інфекція області хірургічного втручання - 10 (32,2 %), неврологічний дефіцит кінцівки - 12 (38,7 %). Після операції протягом 30 діб померли 3 (9,6 %) пацієнти. Висновки: виконання резекційних оперативних втручань при пухлинах малого тазу з інвазією магістральних судин є відносно безпечною процедурою за умови виконання її в спеціалізованому відділенні.

Хирургические вмешательства по поводу распространенных опухолей малого таза должны сопровождаться контролем целостности полых органов. Пациентов с опухолевой патологией, которые получали химиотерапию и лучевую терапию, имеется большой риск формирования мочепузырно-прямокишечного свища (МПС) после выполнения расширенных оперативных вмешательств. При наличии признаков МПС целесообразна его реконструкция не ранее чем через 2 мес после возникновения, что необходимо для ликвидации воспалительных изменений в области свищевого хода. Лапароскопический доступ позволяет осуществить адекватную визуализацию и полноценное восстановление целостности органов с минимальной травмой. Широкое рассечение стенки мочевого пузыря и превентивное стентирование верхних мочевыводящих путей позволяют избежать травмы устья мочеточников при иссечении свищевого хода. Поскольку успех восстановительной хирургии МПС определяется квалификацией хирургической бригады и оснащением операционной, выполнять данные оперативные вмешательства целесообразно в клиниках, имеющих большой опыт лапароскопической абдоминальной и урологической хирургии.

Мета роботи - аналіз хірургічної техніки, результатів хірургічного та комбінованого лікування хордоми крижів. У 28 хворих з хордомами крижів проаналізовано симптоми захворювання та їх динаміку, цінність методів нейровізуалізації, особливості патогістологічної картини, хірургічну техніку, ефективність променевої терапії та віддалені результати лікування. Серед клінічних проявів хордоми крижів домінував больовий синдром. Середня тривалість анамнезу становила близько одного року. Хірургічну резекцію пухлини через задній доступ виконали 18 хворим, через комбінований - 9 хворим. Видалення пухлин оцінене як радикальне у 21 хворого, часткове - у 7 хворих. У післяопераційному періоді всім хворим проведено курс променевої терапії на лінійному прискорювачі. Протягом 5 років у 26 хворих виник рецидив хордоми. Повторне оперативне втручання виконали 22 хворим. Висновки: лікування хордом потребує комплексного підходу. Методом вибору залишається виконання радикального хірургічного втручання, що можливо не у всіх хворих.

Використання комп'ютерної та магнітно-резонансної томографії дозволяє з високою точністю візуалізувати зону пухлинного ураження у хворих з пухлинами кісток таза. Використання 3D-моделювання при плануванні оперативного втручання дозволяє отримати більш точні дані щодо зон ураження. Мета роботи - покращання результатів хірургічного лікування хворих шляхом визначення оптимального рівня резекції тазової кістки. Виконано когортне дослідження з проспективним використанням 3D-моделювання на основі даних комп'ютерної томографії з використанням пакета програмного забезпечення RadiAnt DICOM Viewer with 3D Volume Rendering та програмного пакета "SolidWorks". В дослідження увійшло 2 групи: 13 пацієнтів без попереднього передопераційного моделювання (контрольна) та 14 пацієнтів з моделюванням (основна). Оцінено безрецидивну виживаність та вікову залежність в обох групах. Рецидив пухлини виявлено у 6 (46,15 %) пацієнтів контрольної та 5 (33,33 %) - основної групи. Статистично значущої відмінності безрецидивного виживання між групами не виявлено. Медіани безрецидивного виживання в обох групах не досягнуто, 2-річне безрецидивне виживання в контрольній групі - (53,8 +- 13,8) %, в основній - (66,7 +- 12,2) %. При аналізі кореляції з віком виявлено, що 2-річна безрецидивна виживаність в групі осіб, старших за 40 років - (47,4 +- 11,5) %, в групі до 40 років - (88,9 +- 10,5) % (p = 0,06). Висновок: через малі групи пацієнтів застосування 3D-моделювання демонструє відсутність достовірної різниці показників 2-річної безрецидивної виживаності в обох групах. Хоча спостерігається тенденція до покращення. Пошук шляхів покращення результатів лікування у хворих з пухлинами кісток таза залишається важливим вектором досліджень в сучасній онкологічній ортопедії.

Мета роботи - оцінити клінічні результати перитонектомії та мультиорганної резекції в лікуванні розповсюджених пухлин черевної порожнини і малого таза. Розглянуто результати лікування 246 пацієнтів із розповсюдженими пухлинами черевної порожнини. Пацієнти були розподілені на дві групи: 1-ша - 209 пацієнтів, яким було виконано повну й оптимальну циторедукцію; 2-га - 37 пацієнтів, яким було виконано субоптимальну циторедукцію. Оцінено інтраопераційну характеристику, тривалість перебування у стаціонарі, післяопераційні ускладнення, смертність, швидкість відновлення функції кишечника та якість життя пацієнтів. Збільшення об'єму циторедукції підвищує частоту виникнення післяопераційних ускладнень, пов'язаних переважно з множинною резекцією кишечника та хірургією діафрагми. Відзначено погіршення якості життя протягом 1 міс після операції в 1-й групі пацієнтів. Висновки: досягти повного й оптимального об'єму циторедукції можливо шляхом виконання мультиорганної резекції та перитонектомії. Мультидисциплінарний підхід, використання нових технік оперативних втручань, сучасних хірургічних інструментів та енергій дозволяють зменшити частоту виникнення післяопераційних ускладнень.

Дистальна резекція крижової кістки єдиним блоком з рецидивом пухлини прямої кишки є безпечним методом хірургічного лікування, що асоційований з позитивним прогнозом щодо виживання пацієнтів. За допомогою ретельного передопераційного планування, прицільного обстеження пацієнтів, використання сучасних гемостатичних засобів та електрохірурічних інструментів можна значно знизити ризик тяжких інтраопераційних ускладнень.

Пухлини порожнини тазу (генітальних органів, сечового міхура, прямої кишки) нерідко виявляють в занедбаному стані. Таким хворим проводять хіміотерапію та/чи опромінення, оскільки стандартне радикальне хірургічне лікування неможливе. Мета дослідження - підвищити операбельність хворих з місцевопоширенними пухлинами порожнини тазу більш широким впровадженням суперрадикальних операцій - евісцерацій тазу. Проведено аналіз матеріалів 14 хворих, яким виконані евісцерації тазу. Впровадження надрадикальних втручань евісцерацій тазу дало можливість радикально прооперувати "неоперабельних" згідно стандартів хворих, із яких третина прожила більше 8 років, а 4 із них більше 10 років (одна жінка - 17 років). Висновки: хворих з місцево поширеним занедбаним пухлинним процесом без виявлених віддалених метастазів і відносно добрим загальним станом слід вважати операбельними за умов застосування надрадикальних втручань евісцерацій тазу.

Ураження кісток таза пухлинними процесами є складною патологією для лікування й отримання добрих функціональних результатів. Близько 10 - 15 % усіх первинних злоякісних пухлин локалізуються в кістках таза. Мета роботи - вивчити наукову літературу для виявлення ключових історичних науково-практичних досягнень, які вплинули на етапи розвитку хірургії сарком таза. Вивчити публікації з пошукової системи Google, електронних баз PubMed, Google Scholar, архівів спеціалізованих журналів й інших джерел науково-медичної інформації. Історія розвитку та вдосконалення лікування хворих на пухлини кісток таза налічує понад 125 років. Серед важливих етапів становлення цієї галузі онкоортопедії можна виділити: поліпшення методів анестезії та реанімації, вивчення та розуміння біології пухлин мезенхімальної тканини, модернізування методів візуалізації неопластичних процесів, розроблення протоколів поліхіміотерапії та променевої терапії, удосконалення резекцій кісток таза та хірургії органів малого таза, можливість 3D-моделювання хірургічних утручань, створення різноманітних штучних і біоматеріалів для заміщення дефектів кісток, критичний погляд щодо оцінювання результатів та ускладнень лікування. Сьогодні в більшості пацієнтів із локальними саркомами кісток таза є можливість виконати органозбережні хірургічні втручання. Проте залишається не до кінця зрозумілим питання щодо реконструкції дефектів кісток таза після масивних резекцій. Реконструкція часто забезпечує кращий функціональний результат ціною більших ускладнень і це впливає на вибір застосованого методу. Висновки: незважаючи на значні доягнення з моменту першої спроби геміпельвектомії в 1891 р., низка проблемних питань у хірургії пухлин таза залишається невирішеною. Тому продовжуються пошуки адекватнішого, найменш травматичного та функціонально вигідного методу реконструкції післярезекційних дефектів кісток таза з використанням біологічних матеріалів і різноманітних видів індивідуальних/серійних ендопротезів, особливо в разі залучення в процес кульшової западини.