Проанализирована эффективность лечения солитарных кист почек методом чрескожной пункции кист почек (ЧПК) под сонографическим контролем. Полученные результаты дают основание утверждать, что ЧПК почек под сонографическим контролем, высвобождение содержимого кисты и введение в ее полость склерозирующих веществ - высокоэффективный, доступный и малоинвазивный метод в лечении простых кист почек. За больными после проведения этой процедуры необходимо устанавливать многолетний сонографический контроль.

Досліджено проблему діагностики та лікування хворих на вазоренальну гіпертензію. Вперше вивчено механізм формування гіпертензії у разі стенозу ниркової артерії на основі морфологічних змін, характеру дисфункції ренін-ангіотензин-альдостеронової та простагландинової систем. Визначено характер семіотики вазоренальної гіпертензії, що дозволило запропонувати клініко-діагностичні критерії, побудовані на результатах дослідження клініко-лабораторних, морфофункціональних проявів захворювання та розробити методи лікування на підставі етапності, комплексності та індивідуального вибору методу. Виділено фактори ризику даної патології та запропоновано метод прогнозування розвитку захворювання. Надано оцінку існуючих методів діагностики вазоренальної гіпертензії, що дозволило розробити власний підхід у лікуванні та виявленні захворювання, поліпшити результати лікування.

Досліджено проблему підвищення ефективності лікування хворих на аутосомно-домінантний полікістоз нирок (АДПН) шляхом обгрунтування лікувальної тактики на підставі доплерографічної об'єктивізації структурно-функціонального стану нирок і застосування мінімально інвазивних технологій з використанням результатів вивчення "сімейного" анамнезу, клінічного перебігу, діагностики й ефективності певних видів лікування АДПН у 50-ти "пасивно" та 60-ти "активно" виявлених хворих на АДПН. Визначено клініко-лабораторні параметри розподілу таких хворих за стадіями патологічного процесу. Обгрунтовано показання до динамічного спостереження, консервативного, мінімально інвазивного та хірургічного лікування, а також першочерговість оперативного втручання у хворих на АДПН залежно від розміру кіст, стану ниркової гемодинаміки, наявності хронічного пієлонефриту, артеріальної гіпертензії та ниркової недостатності. Доведено перевагу мінімально інвазивних технологій і необхідність циклічного мінімально інвазивного оперативного лікування обстежених хворих. Виявлено, що лише після мінімально інвазивних оперативних втручань відновлювалась працездатність хворих.

Проведено клініко-лабораторне та рентгенультразвукове обстеження 186 пацієнтів з простими кістами нирок. Під час профілактичного ультразвукового дослідження 10367 пацієнтів прості кісти нирки виявлено в 5,29 % осіб, причому, у 91 % випадків кісти не потребували себе клінічно та не вимагали лікування. З використанням методу ультразвукової кольорової доплерографії ниркових судин встановлено, що у разі випорожнення кісти спостерігається венозна гіперемія нирки, через що збільшується ймовірність кровотечі під час інструментально-оперативного лікування та в післяопераційний період. Конкретизовано терміни остаточного завершення облітерації кісти нирки після пункційної склеротерапії. Розроблено спосіб хірургічного видалення кісти, який зменшує ймовірність кровотечі. Запропоновано високочутливі тести для ранньої діагностики перебігу запального процесу в нирці.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.503-542

Рубрики:

Аномалії будови нирок і ниркових лоханок

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто аспекти визначення оптимальної тактики лікування у хворих на сечокам’яну хворобу (СКХ) з аномаліями нирок. Проведено аналіз комплексного обстеження та лікування 48-ми хворих із СКХ та анатомічно нормальними нирками (контрольна група) та 85 хворих із СКХ та аномальними нирками (основна група). Усім пацієнтам проводилась черезшкірна нефролітотрипсія (ЧШНЛ), а у випадках неповного позбавлення від конкремента - комбіноване лікування із приєднанням екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії (ЕУХЛ). На основі порівняльного аналізу результатів лікування хворих основної та контрольної груп встановлено високу ефективність ЧШНЛ у лікуванні великих та коралоподібних каменів аномальних нирок: підковоподібних, дистопованих та подвоєних, яка у якості монотерапії становить 81,17 %, а у разі використання комбінації ЧШНЛ з ЕУХЛ підвищує ефективність лікування до 95,3 %. На підставі дослідження показників радіоізотопної ренографії у хворих з каменями аномальних нирок до та після проведення ендоскопічної літотрипсії доведено низьку травматичність ЧШНЛ та відзначено загальну тенденцію до покращання функції аномальних нирок у післяопераційному періоді. Зазначено, що санаторно-курортне лікування достовірно покращує функцію прооперованих нирок та призводить до зменшення частоти рецидивного каменеутворення. Визначено показання та протипоказання до застосування ЧШНЛ у хворих з СКХ аномальних нирок, а також принципи та терміни їх диспансеризації.

Описан клинический случай наследственной поликистозной болезни почек в сочетании с поликистозом поджелудочной железы, желчнокаменной болезнью, папилломатозом двенадцатиперстной кишки, осложненной хроническим панкреатитом с выраженным болевым синдромом, внешнесекреторной недостаточностью, вирсунго-, холетензией у больного в возрасте 31 год.

Описано клінічний випадок рідкісної аномалії розвитку нирок, а саме тазової дистопії галетоподібної нирки ускладненої нефролітіазом. Висвітлено історичні відомості дані про класифікацію, поширеність.

Проаналізовано дані лікування 42-х хворих на нефролітіаз подвоєних нирок. Повне подвоєння нирок спостерігалося у 12-ти (28,6 %) хворих, а неповне - у 30-ти (71,4 %) хворих. Черезшкірна нефролітотрипсія (ЧШНЛ) проводилася на правій подвоєній нирці у 27 (64,3 %) хворих, а на лівій - у 15-ти (35,7 %) хворих. Операції у разі подвоєного коралоподібного та великого нефролітіазу були значно складніші, ніж операції у хворих із звичайним коралоподібним і великим нефролітіазом. Після проведення ЧШНЛ 32 (76,19 %) хворих були повністю звільнені від каменів, а 10-ти (23,81 %) хворим проведено ще екстракорпоральну ударно-хвильову літотрипсію (ЕУХЛ) залишкових фрагментів. Після цього нирка була звільнена від каменів у 40-ка (95,24 %) хворих, у мисці та чашечках подвоєної нирки залишилися фрагменти тыльки у 2-х (4,76 %) хворих, для яких ЕУХЛ резидуальних фрагментів була неефективною. Абсолютними показаннями до операції у разі нефролітіазу подвоєної нирки є великі коралоподібні камені нирок (> 1,5 см), ретенційні ускладнення нефролітіазу з хронічним пієлонефритом і гіпертензією. Показано, що ЧШНЛ є високоефективним і малоінвазивним методом лікування хворих з нефролітіазом подвоєних нирок, а її ефективність як монотерапії становить 76,19 %. Комбінація ЧШНЛ і ЕУХЛ підвищує ефективність лікування таких хворих і становить 95,24 %.

Проанализированы данные лечения 42-х больных нефролитиазом удвоенных почек. Полное удвоение почек наблюдалось у 12-ти (28,6 %) больных, а неполное - у 30-ти (71,4 %) больных. Перкутанная нефролитотрипсия (ПНЛ) проводилась на правой удвоенной почке у 27-ми (64,3 %) больных, а на левой - у 15-ти (35,7 %) больных. Операции при удвоенном коралловидном и большом нефролитиазе были значительно сложнее, чем операции при обычном коралловидном и большом нефролитиазе. В результате проведения ПНЛ 32 (76,19 %) больных были полностью освобождены от камней, а 10-ти (23,81 %) больным была проведена еще экстракорпоральная ударно-волновая литотрипсия (ЭУВЛ) остаточных фрагментов. После этого почка была освобождена от камней у 40 (95,24 %) больных, в лоханке и чашечках удвоенной почки остались фрагменты только у 2-х (4,76 %) больных, для которых ЭУВЛ резидуальных фрагментов была неэффективной. Абсолютными показаниями к операции при нефролитиазе удвоенной почки есть большие коралловидные камни почек (> 1,5 см), обструктивные осложнения нефролитиаза с хроническим пиелонефритом и гипертензией. Показано, что ПНЛ является высокоэффективным и малоинвазивным методом лечения больных нефролитиазом удвоенных почек, а ее эффективность как монотерапии составляет 76,19 %. Комбинация ПНЛ и ЭУВЛ повышает эффективность лечения этих больных и составляет 95,24 %.

Виконання черезшкірної нефролітотрипсії (ЧШНЛ) у лікуванні сечокам'яної хвороби підковоподібних нирок (ПН) є більш складним, ніж нирок нормальної будови. Під час проведення ЧШНЛ у разі коралоподібного та великого нефролітіазу можна виділити наступні основні етапи: цистоскопія та введення сечовідного катетера до ниркової миски; пункція порожнистої системи нирки; розширення нефростомічного каналу; нефроскопія, дроблення та видалення фрагментів дезінтегрованого каменю; встановлення нефростомічного дренажу та видалення сечовідного катетера. Всього було виконано 24 літотрипсії у 22-х хворих з коралоподібними, великими та множинними каменями у ПН. Таким чином, використання сучасних методів лікування сечокам'яної хвороби також можливе у нирках з аномальною структурою і, в тому числі, у ПН. З'ясовано, що використання ЧШНЛ у лікуванні проблемного нефролітіазу ПН є більш складним, ніж нирок нормальної будови. У разі неефективної ЧШНЛ, наявності товстого перешийка та стриктури сечовода відкрита операція залишається методом вибору. Звільнення нирки від каменю досягнуто у 21-го (95,45 %) хворого після первинної та вторинної ЧШНЛ, а також після екстракорпоральної ударно-хвильової літотрипсії.

Выполнение перкутанной (черезкожной) нефролитотрипсии (ПНЛ) в лечении мочекаменной болезни подковообразных почек (ПП) является более сложным, чем почек нормального строения. При проведении ПНЛ при коралловидном и большом нефролитиазе можно выделить следующие основные этапы: цистоскопия и введение мочеточникового катетера в почечную лоханку; пункция полостной системы почки; расширение нефростомического канала; нефроскопия, дробление и удаление фрагментов дезинтегрированного камня; установка нефростомического дренажа и удаление мочеточникового катетера. Всего было выполнено 24 литотрипсии у 22-х больных с коралловидными, большими и множественными камнями в ПП. Таким образом, использование современных методов мочекаменной болезни также возможно в почках с аномальной структурой и, в том числе, в ПП. Использование ПНЛ в лечении проблемного нефролитиаза ПП является более сложным, чем почек нормального строения. В случае неэффективной ПНЛ, наличия толстого перешейка и стриктуры мочеточника открытая операция остается методом выбора. Освобождение почки от камней достигнуто у 21-го (95,45 %) больного после первичной и вторичной ПНЛ, а также после экстракорпоральной ударно-волновой литотрипсии.

На примере клинического наблюдения показан нестандартный подход при выборе алгоритма лечебной тактики у данной категории больных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.503-5

Рубрики:

Аномалії будови нирок і ниркових лоханок

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены литературные данные о частоте, этиопатогенезе, основных клинических проявлениях, динамике физического развития, современных методах пренатальной и постнатальной диагностики и лечения, а также о профилактике врожденных пороков взаиморасположения почек (дистопии почек по отношению друг к другу) - подковообразной почки.

Цель работы - оценить эффективность малоинвазивного метода лечения кист почек путем сравнительной оценки пункционного лечения со склеротерапией с дренированием и по бездренажной методике с определением уровня белка пунктата кисты для оптимизации лечения и оценки риска развития рецидива. Изучена эффективность лечения кист согласно оценки частоты и времени дебюта рецидива заболевания у 63-х пациентов с простыми кистами почек. Установлено, что наличие простых кисты почек по категории Bosniak 2, независимо от размеров кисты, является показанием к выполнению склеротерапии с обязательным дренированием полости кисты. Также полученные данные свидетельствуют о том, что у пациентов с простыми кистами почек категории по Bosniak 1, с размерами до 8 см, по методу выбора рациональной хирургической стратегии является склеротерапия без дренирования кисты. Выводы: всем пациентам в случае наличия в пунктате уровня белка более 5 г/л, независимо от размера кисты и категории по Bosniak, статистически обоснованно прогнозируется очень высокий риск развития рецидива кисты (вероятность более 90 %), и в данном случае оптимальным оперативным вмешательством является лапароскопическое удаление кисты.

Наведено дані про причини розвитку підковоподібної нирки, різні варіанти зрощень її сегментів, особливості кровопостачання, клінічну картину та діагностику цієї аномалії. Запропоновано алгоритм виявлення супутніх вад розвитку та поєднання їх у певні спадкові захворювання.

Описана редкая врожденная аномалия - обструктивная гемивагина, ипсилатеральная агенезия почки и наличие удвоенной матки (синдром Herlyn - Werner - Wunderlich или OHVIRA). Представлены данные литературы по диагностике и хирургической коррекции данной мальформации.

Узагальнено 26-річний досвід лікування солітарних кіст нирок у клініці урології Дніпропетровської медичної академії. У сучасній урології існують різні види оперативних напрямів у вирішенні питання цієї хвороби. Виділено п'ять напрямів: люмботомічне оперативне втручання з висіченням стінок кісти, аспіраційна пункція кісти з одночасним дренуванням порожнини кісти і наступними сеансами склеротерапії та лапароскопічне або ретроперитонеальне розсічення стінок кісти.

Обобщен 26-летний опыт лечения солитарных кист почек в клинике урологии Днепропетровской медицинской академии. В современной урологии существуют различные виды оперативных направлений в решении вопроса этой болезни. Выделены пять направлений: люмботомическое оперативное вмешательство с иссечением стенок кисты, аспирационная пункция кисты с одновременным дренированием полости кисты и последующими сеансами склеротерапии и лапароскопическое или ретроперитонеальное рассечение стенок кисты.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.503

Рубрики:

Аномалії будови нирок і ниркових лоханок

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.540.503

Рубрики:

Аномалії будови нирок і ниркових лоханок

Шифр НБУВ: Ж15869 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Нещодавно Європейське агентство лікарських засобів схвалило використання толваптану - антагоніста рецепторів вазопресину V2 для сповільнення прогресування розвитку кіст і ниркової недостатності при аутосомно-домінантному полікістозі нирок (АДПН) у дорослих пацієнтів із хронічною хворобою нирок 1-3-ї стадії на початку терапії за наявності доказів швидкого прогресування захворювання. У цьому документі від імені Робочої групи зі спадкових захворювань нирок ERA-EDTA і European Renal Best Practice ми прагнемо забезпечити керівництво для прийняття рішення про те, яких пацієнтів з АДПН слід лікувати толваптаном. Наявні затверджені позиції включають ряд рекомендацій, у результаті чого зіявляється ієрархічний алгоритм рішення, що включає послідовність оцінки факторів ризику в порядку зниження за ознакою надійності. Переглянувши в першу чергу найбільш вірогідні маркери, ми прагнемо виявити пацієнтів з АДПН, у яких документально підтверджено швидке прогресування захворювання, або тих, що мають такий ризик. Ми вважаємо, що ця процедура пропонує кращі можливості для відбору пацієнтів, які перш за все матимуть перевагу від використання толваптану, таким чином покращуючи співвідношення користі до ризику і економічної ефективності цього лікування. Важливо підкреслити, що рішення щодо початку лікування вимагає розгляду багатьох факторів, окрім прийнятності, таких як: протипоказання, можливі ускладнення, а також мотивація пацієнта й фактори способу життя. Тому необхідне спільне прийняття рішення разом з пацієнтом.