Изучено течение беременности и её исходов у 108 беременных с рубцом на матке после кесарева сечения (КС). Развитие патологических процессов в фетоплацентарном комплексе (ФПК) беременных с рубцом на матке после КС, вне зависимости от наличия осложнений беременности и/или экстрагенитальных заболеваний, начинается в 1-ом триместре гестации. Под влиянием рубца на матке и измененной структуры миометрия возникают нарушения морфофункционального состояния ФПК и физического развития плода уже в 1-ой половине беременности. Установлено позитивное влияние санаторного оздоровления на состояние ФПК беременных с рубцом на матке после КС.

Результаты проведенных исследований свидетельствуют о существенной разнице особенностей течения беременности и родов у женщин, имеющих медицинский аборт в анамнезе и не имеющих отягощенного анамнеза. Можно утверждать, что ряд осложнений, развившихся во время беременности у женщин основной группы, связан с ранее перенесенной операцией медицинского аборта (угроза прерывания беременности, аномалии родовой деятельности, плотное прикрепление плаценты, внутриутробное инфицирование плода). Полученные результаты указывают на необходимость усовершенствования алгоритма ведения беременности и родов у женщин с первым медицинским абортом в анамнезе.

Відображено перспективу зниження частоти повторних кесаревих розтинів за рахунок вагінальних пологів у жінок з одним рубцем на матці. Проаналізувавши випадки вдалих ВПКР, виявлено сприятливі фактори для їх проведення: вік вагітної, вагінальні пологи в анамнезі, маса тіла плода, інтервал між пологами понад 2 років, термін вагітності, регулярне допологове спостереження та психологічна готовність жінок. Існує висока необхідність підготовки жінок з рубцем на матці до настання наступної вагітності. Основним фактором адекватної підготовки все ж є психопрофілактична підготовка.

Описан случай спонтанной беременности у пациентки с девятилетним периодом лечения бесплодия после гистероскопического удаления крупного субмукозного узла. Гистероскопия показана всем пациенткам с бесплодием, безуспешно леченном в течение года даже в случаях, когда ультразвуковые и другие неинвазивные методы исследования не выявляют внутриматочной патологии.

У дослідженні вивчено прогностичне значення функціонального стану матки, її нижнього сегмента та післяопераційного рубця щодо успіху спроби пологів у жінок з кесаревим розтином в анамнезі. У результаті комплексного обстеження жінок із кесаревим розтином в анамнезі у порівнянні з жінками, які народжують повторно, встановлено високе прогностичне значення тесту на активність нижнього сегмента матки за умов змодельованої перейми.

Проаналізовано результати розродження 365 жінок із рубцем на матці та ретроспективний аналіз розродження 2000 жінок (1000 вагітних із повноцінним і 1000 вагітних із неповноцінним рубцем на матці) шляхом операції кесарева розтину. Розроблено об'єктивні критерії оцінювання повноцінності післяопераційного рубця нижнього сегмента матки, впроваджено раціональні методи профілактики акушерсько-перинатальних ускладнень в післяпологовий і післяопераційний періоди.

Надано аналіз літературних даних щодо гестаційного процесу у жінок, які перенесли в минулому кесарів розтин. Наведено дані про частоту ускладнень у випадку повторної операції, переваги вагінальних пологів, фактори, які впливають на успіх спроби пологів, оцінкові критерії стану рубця, значення морфології нижнього сегмента оперованої матки, відмінності лактації.

Вперше на підставі проведеного комплексного клініко-інструментального, ультразвукового, біохімічного та гормонального досліджень розроблено алгоритм діагностичних, лікувально-профілактичних заходів, спрямований на покращання репродуктивної функції у жінок з лейоміомою матки (ЛМ). Одержано нові дані про взаємозв'язок репродуктивного здоров'я у жінок, оперованих з приводу ЛМ, зі станом процесу репарації в матці та ендокринного регулювання репродуктивної системи. Показано, що головними чинниками безпліддя та невиношування вагітності у жінок, оперованих з приводу ЛМ, є запальна реакція у ендо- та міометрії, підвищення у крові рівня прозапальних цитокінів, порушення гормональної функції яєчників, ановуляція і недостатність лютеїнової фази менструального циклу. Розширено наявні дані про патогенез репродуктивних втрат у жінок з ЛМ, науково обгрунтовано необхідність удосконалення лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів після органозберігальних операцій. Вперше науково обгрунтовано строки планування вагітності після операції міомектомії у жінок з ЛМ, які обумовлені чіткими закономірностями відновного процесу у ендо- та міометрії у процесі репарації тканин після хірургічного видалення вузлів. Показано доцільність скринінгового обстеження жінок на протязі перших трьох місяців після операції міомектомії на прохідність маткових труб для виключення їх обструкції, пов'язаної з післяопераційною злуковою хворобою, що надає можливість раннього вибору адекватної програми відновлення репродуктивної функції. Вперше для жінок після операції міомектомії запропоновано активну прегравід

арну підготовку із застосуванням ранньої стимуляції функції яєчників та індукції овуляції медикаментозними засобами і досягнуто більшу частоту запліднення, ніж в спонтанному менструальному циклі.

Проаналізовано основи прогнозування, раціонального клінічного ведення, вибору оптимальних методів розродження та проведення операції кесаревого розтину у жінок з рубцем на матці. Досліджено вплив інфекційної, соматичної і акушерсько-гінекологічної патології, паритету, клінічної акушерської та інтраопераційної ситуації на формування морфофункціональної повноцінності матки. Розкрито інформативні клініко-інструментальні ознаки, діагностичні і прогностичні критерії, що дозволяють прогнозувати утворення повноцінного гістеротомного рубця. На підставі морфологічного аналізу виділено контури васкуляризації матки, особливості регенерації гладких м'язових клітин міометрія в залежності від морфофункціональної повноцінності ділянки гістерорафії та їх взаємовідношення із компонентами мікроциркуляторного русла у ділянках різних рубців. За патоморфологічною структурою охарактеризовано три типи рубців на матці - повноцінний, умовно повноцінний і неповноцінний. Наведено тактику і алгоритми клінічного ведення вагітності та пологів у жінок з рубцем на матці, обгрунтовано окремі хірургічні методики проведення повторного кесаревого розтину і атравматичного інтраопераційного вилучення плода із матки. Доведено, що запропоновані клінічні заходи забезпечують зниження показників материнської і перинатальної захворюваності та смертності, зменшують кількість інтра- та післяопераційних ускладнень і пуерперальних захворювань у породіль.

Доведено позитивну динаміку щодо зниження частоти й оптимізації структури показань до кесарського розтину за умов розширення практики вагінальних пологів у жінок з рубцем на матці. Одержано нові відомості про психоемоційний стан вагітних жінок з кесарським розтином в анамнезі. Показано наявність відхилень у формуванні в них психологічного та фізіологічного компонентів пологової домінанти. Вперше сформульовано положення про розвиток психосоматичного синдрому дисфункції оперованої матки, клінічна ідентифікація якого сприяє мінімізації числа безуспішних спроб пологів і зниженню ризику їх ускладнень. Набула подальшого розвитку концепція внутрішньоутробного програмування в контексті значення особливостей перинатального анамнезу для реалізації репродуктивної функції. Доведено, що народження жінки шляхом кесарського розтину, відсутність власного досвіду народження природним шляхом в наступному сприяє відхиленням пологової домінанти, підвищує ризик акушерських ускладнень, а отже, за принципом ланцюгової реакції, підтримує зростання рівня абдомінального розродження в майбутніх поколіннях. Удосконалено технологію проведення операції кесарева розтину, що забезпечує патогенетичну профілактику неспроможності післяопераційного шва й оптимальні умови формування повноцінного рубця.

Проведено аналіз 250 операцій кесарева розтину. Установлено, що у вагітних з рубцем на матці діагностують підвищену кількість екстрагенітальних захворювань. Акушерська патологія, яка виникає на обтяженому соматичному фоні, негативно позначається на загальноклінічних і перинатальних наслідках.

Під спостереженням було 251 вагітна, гестаційний період яких проходив на тлі рубця на матці в нижньому сегменті матки після попереднього кесаревого розтину. 225 вагітних були прооперовані повторно, 26 жінок народили самостійно (10,3 % від усіх вагітних із рубцем на матці). Встановлено, що у разі правильної оцінки факторів ризику вагінальні пологи в жінок із рубцем на матці проходять фізіологічно. Наявність рубця на матці в нижньому сегменті суттєво не впливає на характер пологової діяльності та тривалості пологів. Збільшення маси плода до 300 г у разі вагінальних пологів у жінок із рубцем на матці не призводить до зростання як акушерських, так і перинатальних ускладнень. Зростання під час вагітності з рубцем на матці таких ускладнень, як плацентація по рубцю та неспроможність рубця становить високий ризик розвитку як материнської, так і перинатальної патології.

Вивчено особливості клінічного перебігу вагітності, пологів та стану новонароджених у жінок з рубцем на матці після кесаревого розтину. Визначено особливості функціонального стану оперованої матки до настання та під час вагітності. Розроблено оптимальний об'єм діагностики стану репродуктивної системи і алгоритму прегравідарної підготовки у жінок з рубцем на матці після кесаревого розтину. Ця проблема актуальна тому, що безпосередньо пов'язана із проблемами репродуктивного здоров'я, материнської та перинатальної захворюваності та смертності. Запропоновано оптимальний алгоритм прегравідарної підготовки у жінок з рубцем на матці після кесаревого розтину з урахуванням взаємозв'язків між клінічними, ехографічними, ендокринними та мікробіологічними особливостями їх репродуктивної системи та диференційованим підходом до корекції виявлених змін. Доведено, що проведення комплексу прегравідарної підготовки, який включає імуностимулювальну, розсмоктуючу, вітамінотерапію в поєднанні з гормональною корекцією, профілактичне призначення антиоксидантів (вітамін Е), психопрофілактику, діагностичну гістероскопію, курс фізіотерапевтичних процедур - ампліпульсфорез з лікарським препаратом, що містить протеолітичний фермент гіалуронідазу, веде до збільшення кількості вагінальних пологів у жінок з рубцем на матці, зниження показників материнської та перинатальної захворюваності суттєво зменшує кількість інтра- та післяпологових ускладнень.

Увагу приділено оптимізації методів доклінічної діагностики запальної реакції та індивідуального вибору методу розродження жінок з післяопераційним рубцем на матці з метою зниження частоти післяопераційних гнійно-запальних ускладнень. Проведено проспективне когортне обстеження 280-ти жінок, з них 165 вагітних були з рубцем на матці після попереднього кесарського розтину. З'ясовано, що вагітність у жінок з рубцем на матці може супроводжуватися загрозою переривання та плацентарною дисфункцією. Встановлено, що у разі локалізації плаценти на пердній стінці матки може підвищуватися ризик виникнення патології вагітності. Показано, що повторне абдомінальне розродження достовірно збільшує ризик післяпологових гнійно-запальних ускладнень у порівнянні з вагінальними пологами та першим кесарським розтином. Уточнено представленість основних факторів ризику розвитку гнійно-запальних ускладнень у жінок з рубцем на матці. Досліджено патогномонічність та клінічну значущість показників імуноцитокінового статусу породілей з рубцем на матці для прогностичної оцінки ризику розвитку післяпологових гнійно-запальних ускладнень. Для з'ясування ефективності змін тактики розродження жінок з післяопераційним рубцем на матці проведено нерандомізоване контрольоване клінічне обстеження 165-ти вагітних. Обгрунтовано важливість вагінального розродження жінок, які мають інфекційні фактори ризику.

Проведений аналіз перебігу вагітності у жінок з оперованою шийкою матки (ШМ) показав, що застосування радикальних і травматичних методів лікування захворювань ШМ призвело до збільшення кількості запальних процесів у піхві (57,5 %). Найбільш виражені зміни за даними цервікометрії виявлено в групі жінок після діатермоконізації ШМ. Після проведених діатермокоагуляції і кріодеструкції достовірної різниці не виявлено. У жінок після лазерної вапоризації довжина ШМ мала нормальні показники протягом вагітності, що може свідчити про мінімальні пошкодження, які відчуває ШМ під час лікування за допомогою даного методу.

Вперше вивчено відстроково морфологічні та імуногістохімічні особливості біопсійного матеріалу шийки матки (ШМ) після проведення оперативних втручань різними методами. Визначено рівень проліферативного маркера Кі-67 з встановленням індексу проліферації та експресії IV типу колагену екзоцервіксу оперованої шийки матки (ОШМ) та проведено порівняльне оцінювання різних методів лікування та їх впливу на ШМ. Доповнено новими даними ланки патогенезу істміко-цервікальної недостатності (ІЦН) у жінок з ОШМ з формуванням укороченої ШМ до вагітності після проведення діатермоексцізії. Поглиблено проаналізовано особливості протікання вагітностей та пологів у жінок з ОШМ в анамнезі в залежності від методу хірургічного втручання, особливості мікробіоценозу статевих шляхів, кольпоскопічного, цитологічного досліджень ШМ та бактеріологічного дослідження навколоплодових вод. На основі аналізу перебігу вагітності та пологів у зазначеного контингенту жінок встановлено найбільш критичні періоди для виникнення загрози переривання вагітності та ІЦН та оптимізований медичний супровід вагітності та пологів у жінок з ОШМ в анамнезі та доведена його ефективність.

Мета дослідження - вивчити порівняльні аспекти плацентарної дисфункції (ПД) у жінок з рубцем на матці після кесарева розтину та консервативної міомектомії на підставі оцінювання клініко-лабораторних, гормональних, функціональних і морфологічних особливостей формування та функціонального стану фетоплацентарного комплексу. Проведено комплексне оцінювання стану фетоплацентарного комплексу у 50 жінок з рубцем на матці після кесарева розтину (1-а група) і у 50 жінок після консервативної міомектомії з приводу лейоміоми матки, виконаної до настання даної вагітності (2-а група). Контрольну групу склали 50 жінок, які народжують уперше, без акушерської та соматичної патології, розроджених через природні пологові шляхи. Встановлено, що частота повторного абдомінального розродження у жінок з рубцем на матці після кесарева розтину складає 80,0%, в структурі показань переважають ПД (40,0 %), клініко-ехографічні ознаки неспроможності рубця на матці (40,0 %) та екстрагенітальна патологія (20,0 %). Частота кесарева розтину у жінок з рубцем на матці після консервативної міомектомії складає 40,0 %, у структурі показань частіше зустрічаються ПД (50,0 %), аномалії пологової діяльності (20,0 %), тазове передлежання великого плода (20,0 %) і відмова від вагінальних пологів на тлі тривалого безпліддя та використання ДРТ (20,0 %). Перинатальні наслідки розродження жінок з рубцем на матці залежать від причин його появи. Для покращання перинатальних наслідків розродження жінок з рубцем на матці слід використовувати індивідуальний підхід з обговоренням можливості розродження жінок через природні пологові шляхи, але тільки у тих випадках, коли це дозволяє стан рубця на матці та функціональний стан фетоплацентарного комплексу.

Мета дослідження - підвищення частоти розродження per vias naturales і зниження частоти перинатальної патології у жінок з рубцем на матці (РНМ) на підставі вдосконалення та впровадження методики індивідуальної підготовки подружньої пари під час вагітності та розродження. Проведено комплексне обстеження 150 пацієнток з РНМ, яких було розподілено на дві групи: у 1-у групу ввійшли 100 жінок із РНМ, яким виконано повторний кесарів розтин; до 2-ї групи ввійшли 50 жінок із РНМ, розроджених через природні пологові шляхи. Використання родинно орієнтованих технологій у жінок з РНМ надає можливість поліпшити клінічний перебіг вагітності, знизити частоту порушень функціонального стану фетоплацентарного комплексу, нормалізувати психоемоційний статус і сприяти розродженню через природні пологові шляхи без погіршення показників перинатальної патології та постнатальної адаптації новонароджених. Одержані результати надають право рекомендувати вдосконалений алгоритм тактики ведення вагітності для широкого використання у практичній охороні здоров'я.

Мета дослідження - зниження частоти акушерської та перинатальної патології у жінок, які перенесли до вагітності консервативну міомектомію, на основі вивчення клініко-ехографічних, гемодипамічних, ендокринологічних, метаболічних та морфологічних особливостей стану фетоплацентарного комплексу, а також удосконалення методики хірургічного лікування міоми матки (ММ) та алгоритму діагностичних заходів. Вивчено особливості клінічного перебігу вагітності та пологів у 266 жінок з ММ (в анамнезі не було оперативного лікування), яких було розподілено на 2 групи залежно від розмірів міоматозних вузлів. Вивчено особливості клінічного перебігу вагітності та пологів у 126 жінок, що перенесли до вагітності консервативну міомектомію, яких було розподілено на 2 групи залежно від методики проведеної операції і тактики ведення вагітності. Результати проведених досліджень свідчать про високий ризик розвитку перинатальної патології у жінок з міомою матки, яких не було прооперовано до вагітності в обсязі консервативної міомектомії. Заключення: використання удосконаленої методики консервативної міомектомії та алгоритму діагностичних заходів надає змогу покращити перинатальні наслідки розродження жінок групи високого ризику.

Наведено результати клініко-морфофункціонального дослідження стану плаценти у жінок з кесаревим розтином (КР) в анамнезі, проведеного для з'ясування можливого зв'язку морфогенезу плаценти з особливостями функціональної спроможності оперованої матки. Мета дослідження - визначення особливостей морфофункціонального стану посліду в жінок, які мають в анамнезі КР, за різних варіантів функціональної спроможності рубця. Обстежено 30 жінок з КР в анамнезі, у тому числі 15 - з розродженням плановим повторним КР, а також 15 - зі спробою вагінальних пологів. Спеціальні методи дослідження - морфометричний, гістологічний, імуногістохімічний. Об'єкт дослідження - плацента. Установлено, що морфофункціональний стан плаценти за наявності оперованої матки характеризується включенням адаптаційних процесів, спрямованих на покращання плодово-плацентарного кровообігу. За умов оперованої матки, "скомпрометованого" нижнього сегмента, за наявності як повноцінного рубця, так і патологічно зміненого у плаценті відсутні інволютивно-дистрофічні та склеротичні процеси, відбувається активація колагеноутворення, що є компенсаторним механізмом. За наявності неспроможного нижнього сегмента матки у плаценті спостерігаються морфологічні еквіваленти напруженості компенсаторних реакцій, що має значення фактора, який обтяжує перинатальний прогноз, що, у свою чергу, обмежує шанси на успіх спроби вагінальних пологів. Заключення: морфогенез плаценти за оперованої матки характеризується розвитком адаптаційних реакцій, перелік яких не залежить від морфофункціональної характеристики нижнього сегмента, тоді як ступінь їх вираженості визначається наявністю спроможного або неспроможного рубця.