Вивчено вплив сім'ї на формування у дітей ідейно-політичних поглядів. Розглянуто питання визначення політичної соціалізації, її функцій, стадій, висвітлено особливості політичної психології різних вікових періодів, роль батьківського прикладу. Висвітлено причини, які впливають на політичну психологію батьків та інших членів сім'ї, дозволяють визначити їх громадянську позицію у процесі політичної соціалізації дитини.

Синтезированы этико-философские и экспериментально-психологические подходы к рассмотрению противоречивых явлений социальной психики, которые называются "социальная активность личности". Рассмотрена зависимость социальной активности старшеклассников от уровня и типа развития классного коллектива, влияние на нее разнообразных факторов научно-технического прогресса, пути формирования с помощью управления коллективообразовательными процессами в классе.

Пропонуються результати досліджень та експериментальної роботи з питань соціальної педагогіки, педагогіки і психології вищої та середньої спеціальної освіти, загальноосвітньої школи та профтехосвіти. Висвітлено такі основні аспекти проведеної роботи, як вплив змісту і способів діяльності виховних інфраструктур на активізацію соціального становлення особистості; формування та розвиток характерологічних якостей творчої особистості в системі виховної роботи; радіоспілкування як вид соціальних контактів особистості; теоретичні основи організаційних форм виховної діяльності; сутність і особливості позанавчальної діяльності у моральному вихованні студентів; особливості організації суті процесу формування у студентів техніки мовлення; формування мовлення особистості на матеріалі лексико-семантичних варіантів прикметників; родинно-побутова звичаєвість як фактор соціалізації молодшого школяра; діагностика творчих здібностей учасників художньо-творчих колективів; готовність молодших школярів до прояву художньо-творчої активності.

Пропонуються результати досліджень і експериментальної роботи з проблем соціального становлення особистості. Висвітлюється психологічний, педагогічний та соціальний аспекти, які обумовлюють актуалізацію поставленої проблеми і допомагають її вирішити на сучасному етапі розвитку суспільства і психолого-педагогічної науки. Розглядаються проблеми формування комунікативної компетенції як засобу соціалізації особистості у дошкільному дитинстві; особливості соціалізації дитинства в умовах повної та неповної сім'ї; соціально-психологічний імідж особистості керівника; творчий потенціал вчителя; морально-естетичне виховання майбутнього вчителя; психолого-педагогічний аспект у вихованні еколого-економічного мислення; питання загального типу міжособистісного спілкування; організація групової роботи в початковій школі; духовні потреби як фактор становлення особистості.

Проаналізовано систему соціального самоствердження особистості засобами взаємодоповнення моделей, рівнів, етапів і форм диференціації інноваційно-зорієнтованого процесу навчання. Описано авторську модель експериментальної школи модульно-розвивального типу, поетапне впровадження якої забезпечило рівноцінний розвиток особистісного потенціалу учнів старшого шкільного віку. Наведено результати комплексного дослідження динаміки соціального самоствердження старшокласників у форматі оригінального соціально-психологічного експерименту.

Проанализирована система социального самоутверждения личности средствами взаимодополнения моделей, уровней, этапов и форм дифференциации инновационно-ориентированного процесса обучения. Описана авторская модель жизнедеятельности экспериментальной школы модульно-развивающего типа, поэтапное внедрение которой обеспечило равноценное развитие личностного потенциала учеников старшего школьного возраста. Приведены результаты комплексного исследования динамики социального самоутверждения старшеклассников в формате оригинального социально-психологического эксперимента.

Наведено результати теоретичних та експериментальних досліджень різних аспектів вивчення проблеми дітей і дитинства, зокрема, їх соціалізації. Розкрито категоріальні та характерологічні ознаки сучасної субкультури дітей на початкових етапах соціалізації - у дошкільному та молодшому шкільному віці. Описано методики діагностування та розкрито особливості процесу соціалізації дітей даного віку - мешканців міст і сіл, представників різних соціальних груп населення. Висвітлено технології соціально-виховної роботи у різних типах освітніх закладів.

Приведены результаты теоретических и експериментальных исследований различных аспектов изучения проблемы детей и детства, в частности, их социализации. Раскрыты категориальные и характерологические признаки современной субкультуры детей на начальных этапах социализации - в дошкольном и младшем школьном возрасте. Описаны методы диагностирования и раскрыты особенности процесса социализации детей данного возраста - жителей городов и сел, представителей разных социальных групп населения. Освещены технологии социально-воспитательной рабты в разных типах учебных заведений.

Проаналізовано зміст поняття копінг-поведінки (coping) - поведінки, спрямованої на подолання, його взаємозв'язок з поняттями адаптації та психологічного захисту. Надано визначення копінгу з позицій суб'єктного підходу. Визначено проблему дослідження індивідуально-особистісних характеристик, пов'язаних з різними видами копінг-поведінки, з метою вивчення можливостей щодо формувального впливу на її розвиток.

Проанализированоя содержание понятия копинг-поведения (coping) - поведения, направленного на совладание, его взаимосвязь с понятиями адаптации и психологической защиты. Дано определение копинга с позиций субъектного подхода. Определена проблема исследования индивидуально-личностных характеристик, взаимосвязанных с различными видами копинг-поведения, с целью изучения возможностей формирующего влияния на его развитие.

The analysis of coping, coping-behavior conceptions, relation between coping, adaptation and psychological defence is given. The definition of coping based on subjective theory is defined. In order to research the possibilities to form coping with difficult life situations the problem of personal dispositions' related with different coping-strategies investigation is discussed.

Розглянуто гуманізацію та соціалізацію як суспільно-педагогічні явища. Викладено теоретичні засади та проаналізовано практичний досвід соціалізації учнівської молоді у країнах Західної Європи у контексті надбань і цінностей європейської культури та сучасних спрямувань суспільного поступу. Висвітлено здобутки західноєвропейських педагогів на підставі можливостей і перспектив їх застосування у вітчизняному освітньому просторі. Розкрито методологічне значення понять соціальності, моральності та духовності для розуміння цілісності шкільного педагогічного процесу.

Рассмотрены гуманизация и социализация как общественно-педагогические явления. Изложены теоретические основы и проанализирован практический опыт социализации учащейся молодежи в странах Западной Европы в контексте достояний и ценностей европейской культуры и современных направлений общественного прогресса. Освещены достижения западноевропейских педагогов с учетом возможностей и перспектив их применения в отечественном образовательном пространстве. Раскрыто методологическое значение понятий социальности, моральности и духовности для понимания целостности школьного педагогического процесса.

Розглянуто методичні засоби вивчення політичних настанов особистості та способи прогнозування інформаційного впливу на них. Розкрито прогностичні можливості експертних опитувань, методів дослідження індивідуальної свідомості, деяких комп'ютерних програм аналізу тексту. Запроповано методики вивчення та моніторингу динаміки політичних настанов школярів, а також виявлення учнів з підвищеною чутливістю до інформаційних впливів.

Рассмотрены методические средства изучения политических установок личности и способы прогнозирования информационного влияния на них. Раскрыты прогностические возможности экспертных опросов, методов исследования индивидуального сознания, некоторых компьютерных программ анализа текста. Предложены методики изучения и мониторинга динамики политических установок школьников, а также виявления учеников с повышенной чувствительностью к информационным влияниям.

Зазначено, що одним із найважливіших питань сучасної загальної освіти є визначення пріоритетів у вихованні особистості нового часу. Розглянуто проблему формування інтелігентної особистості за сучасних умов розвитку українського суспільства. Запропоновано різні підходи до визначення понять "інтелігентність" та "інтелігентна людина". Зроблено висновок, що інтелігентність - це соціальне явище, а виховати інтелігента може тільки інтелігентна людина. Наведено досвід роботи педагогічного колективу гімназії щодо вирішення означеної проблеми.

Досліджено історико-логічний та теоретичний шляхи вирішення проблеми формування життєвих перспектив школярів на основі гуманістично-прагматичного підходу до виховання учнівської молоді. Виявлено потенційні можливості організованих форм соціокультурної діяльності учнівської молоді в позанавчальний час як засіб формування її життєвих перспектив. Науково обгрунтовано педагогічні засоби, які забезпечують ефективність формування життєвих перспектив старшокласників у позанавчальній діяльності.

Вперше обгрунтовано поняття "асоціальна адаптація" як процес пристосування особистості до змінних суспільних умов, що супроводжується нормативними та законодавчими порушеннями. Удосконалено зміст, форми та методи соціальної адаптації учнів V - XI класів у позашкільних навчальних закладах, визначено критерії та рівні її сформованості. Науково обгрунтовано організаційно-педагогічні умови, які забезпечують формування соціального досвіду в учнів, адекватної самооцінки особистості, позитивно впливають на емоційний стан і розвиток їх комунікативних суспільних умінь і навичок. Розроблено методичні рекомендації щодо підвищення ефективності розвитку соціальної адаптації для запровадження у позашкільних навчальних закладах.

Здійснено аналіз філософських, психолого-педагогічних і соціально-педагогічних праць з проблем, що стосуються процесу соціалізації підлітків у неформальних молодіжних організаціях. Розкрито суть понять "соціалізація особистості", "неформальне молодіжне об'єднання", "соціальна активність". Визначено й експериментально перевірено зміст, форми та методи соціалізації підлітків у неформальних молодіжних об'єднаннях. Розроблено й експериментально доведено ефективність програми "Соціалізація підлітків у неформальних молодіжних об'єднаннях", запровадження якої до навчально-виховного процесу дозволило одержати позитивну динаміку збільшення кількості підлітків-неформалів експериментальної групи з достатнім рівнем соціальної активності. Запропоновано функціональну модель соціалізації підлітків у неформальних молодіжних об'єднаннях, яка може бути використана соціальними педагогами позашкільних навчальних закладів, соціальних служб, управлінь у справах сім'ї та молоді, а також дозволяє вирішити теоретичні та практичні завдання у вихованні підлітків на сучасному етапі розвитку України.

Висвітлено історико-педагогічний аспект проблеми організації соціально-педагогічної діяльності у позашкільних закладах України. На підставі аналізу науково-педагогічної, історичної літератури і архівних документів визначено та обгрунтовано етапи становлення та розвитку системи діяльності соціального педагога у даних установах. 1940 - 1950 рр. є емпіричним етапом розвитку системи соціально-педагогічної діяльності у закладах позашкільного типу, 1960 - 1980 рр. - етапом удосконалення системи цієї діяльності. Розкрито передумови соціально-педагогічної роботи. Проаналізовано зміст, форми, методи та напрями соціально-педагогічного впливу на підлітків у різноманітних позашкільних закладах дослідженого періоду. Визначено провідні тенденції розвитку соціально-педагогічної діяльності у досліджений період. Охарактеризовано перспективи творчого використання соціально-педагогічних ідей минулого за сучасних умов розвитку суспільства. До наукового обігу введено маловідомі та раніше невідомі архівні матеріали й історичні факти, взаємопов'язані з розвитком системи соціально-педагогічної діяльності в Україні.

У порівняльно-педагогічному аспекті досліджено методологічні, організаційні, дидактичні та методичні засади педагогічно керованого процесу соціалізації учнівської молоді у закладах загальної середньої освіти країн Західної Європи. Соціалізацію розглянуто як об'єктивний соціокультурний процес, взаємопов'язаний з педагогічними формами його реалізації у сучасних суспільствах, а також як органічну складову діяльності інституцій загальної середньої освіти у країнах Західної Європи. Проаналізовано сучасні проблеми соціалізації учнівської молоді західноєвропейських країн у контексті європейської культури загалом та європейської педагогічної зокрема. Досліджено процес педагогічно керованої соціалізації у закладах загальної середньої освіти цих країн, а саме: його цілі, зміст, агенти, форми та методи реалізації. Проаналізовано його специфіку, універсальну цінність і можливість використання за умов національної системи освіти.

На підставі аналізу історичного та педагогічного досвіду визначено передумови соціально-правового захисту дітей у сучасній Україні, розкрито його особливості та основні завдання. Обгрунтовано та експериментально перевірено соціально-педагогічні умови оптимального забезпечення та реалізації прав старшокласників у сучасній загальноосвітній школі. Зроблено системний аналіз їх соціально-правового захисту як педагогічного явища та виділено компоненти його реалізації (інформаційний, просвітницько-репродуктивний, прояв рівнів активної діяльності). Визначено перспективи та завдання освіти і виховання школярів у соціально-правовому аспекті. Розроблено оптимальні соціально-педагогічні технології для учнів та вчителів загальноосвітніх шкіл з проблеми соціально-правового захисту дітей (тренінги, факультативи, навчальні курси).

Досліджено проблему соціалізації молодших школярів за умов стосунків з однолітками. Розкрито суть поняття "стосунки однолітків". Визначено особливості соціалізації дітей молодшого шкільного віку, місце та роль таких стосунків у процесі соціалізації молодших школярів. Експериментально показано ефективність розробленої моделі реалізації умов соціалізації молодших школярів за стосунків з однолітками, взаємопов'язаних зі зміною позиції педагога у керуванні процесами взаємодії учнів у навчальній та позанавчальній діяльності, забезпеченням дієвого простору для змістового та формального збагачення досвіду соціальної взаємодії за умов стосунків з однолітками, апробовування кожним різних соціальних ролей, а також з застосуванням у процесі навчання різноманітних форм партнерської взаємодії школярів і широким використанням літературно-художнього матеріалу для формування в учнів системи соціальних уявлень.

Розглянуто питання соціалізації обдарованих учнів у навчально-виховному середовищі профільного загальноосвітнього навчального закладу. Проведено теоретичний аналіз проблеми обдарованості учнів як прояву їх творчих здібностей. Розкрито сутність соціалізації та розвитку особистості, уточнено зміст поняття "обдарованість". Показано особливості й обгрунтовано педагогічні умови соціалізації обдарованих учнів. Сформульовано визначення обдарованості як індивідуального когнітивного, особистісного та мотиваційного потенціалу учня, що дозволяє досягти високих результатів в одній або кількох галузях. Здійснено дослідження соціалізації обдарованого учня як процесу та результату засвоєння соціального досвіду під дією системного педагогічного впливу соціально-виховних факторів. Показано специфіку реалізації процесу соціалізації обдарованих учнів у профільному загальноосвітньому навчальному закладі. Висвітлено методичні засади дослідження, наведено результати констатувального й формувального експериментів щодо соціалізації обдарованих учнів в навчально-виховному середовищі профільного загальноосвітнього навчального закладу. Розроблено систему педагогічних умов соціалізації обдарованих учнів, розглянуто сучасні інноваційні технології її реалізації. Встановлено оптимальні можливості використання особливостей процесу соціалізації учнів профільного загальноосвітнього навчального закладу. Проаналізовано кількісні та якісні результати апробації запропонованих методик соціально-педагогічної діяльності, визначено їх ефективність і доцільність застосування.

Розглянуто проблему соціалізуючої складової в діяльності сучасних зарубіжних та вітчизняних скаутських організацій. Висвітлено історичні особливості розвитку педагогічної системи скаутингу, концептуальні та методичні засади її функціонування на сучасному етапі. Проаналізовано зарубіжний та вітчизняний досвід створення сприятливих умов для конструктивної соціалізації скаутської молоді. Визначено специфіку розроблення змісту та застосування скаутської методики в діяльності скаутських організацій розвинених країн Європи, США та України. Розкрито суть сучасної соціалізуючої стратегії скаутингу за умов світових інтеграційних та глобалізаційних процесів. Наведено рекомендації щодо застосування зарубіжного досвіду соціалізації молоді у діяльності вітчизняних громадських організацій, для вдосконалення педагогічної роботи з учнівською молоддю в Україні.

Визначено сутність підліткової депривації, запропоновано її типологію. Висвітлено різноманітні прояви депривації - девіантну та делінквентну поведінку підлітків у нестабільному кризовому суспільстві. Досліджено соціально-педагогічні причини явища депривації підлітків і характеристику напрямів, форм і методів у контексті завдань її подолання практичними засобами культурно-дозвіллєвої діяльності. Розкрито інноваційні педагогічні підходи до оптимізації процесу виховання підростаючого покоління. На основі експериментального дослідження проаналізовано реальні соціокультурні та педагогічні умови вирішення проблеми девіантної поведінки молоді.