Досліджено особливості навчально-виховного процесу у позашкільних навчальних закладах туристсько-краєзнавчого профілю. Розглянуто систему світоглядних орієнтацій та їх вплив на формування гуманістичних цінностей підлітків. Зазначено, що ціннісний образ є результатом взаємозумовлених компонентів: раціонального й емоційно-вольового. За результатами апробації розробленої програми у навчально-виховному процесі даного закладу зроблено висновок про підвищення рівня національної свідомості в експериментальній групі у порівнянні з контрольними.

З використанням особистісно орієнтованого підходу й аксіологічного вчення, як домунювальної філософської ідеї висвітлено проблему виховання в учнів початкових класів гуманістичних цінностей у позаурочний час. Здійснено наукову інтерпретацію поняття "гуманістичні цінності". Досліджено педагогічні умови, зміст, форми та методи ефективного виховання в молодших школярів гуманістичних цінностей. Розроблено, експериментально апробовано та запропоновано інтегровану програму даного виховання "Виховуємо гуманну особистість". На підставі одержаних у процесі експериментального дослідження позитивних результатів, проведеного з метою апробації інтегрованої програми виховання в учнів початкової шоли гуманістичних цінностей, показано її ефективність.

У дисертації висвітлюються основні філософсько-педагогічні погляди на виховання гуманності, розглядаються засоби його здійснення, умови творчого використання у школі етнопедагогічної вітчизняної спадщини. Важлива увага приділяється також розумінню духовно-емоційної сфери і творчо-оцінкового середовища, в якому відбувається гуманне виховання підлітка. Встановлено, що засоби української обрядовості є нетрадиційними формами гуманного виховання підлітків.

Вивчено та проаналізовано стан розробленості проблеми виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час у теорії та практиці. Зроблено висновок, що успішне виховання у даній спрямованості підлітка забезпечується впровадженням особистісно орієнтованої концепції. Дана концепція передбачає гуманізацію спілкування вихованців, участь учнів у ціннісно-орієнтаційній діяльності, у процесі якої у підлітків формуються стійкі ціннісні якості громадянина-гуманіста: вони вміють співвідносити себе з іншою людиною, поважати її гідність, активно протистояти негуманному ставленню до оточуючих. Визначено та науково обгрунтовано напрями виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час. Розроблено й обгрунтовано схему гуманістичної спрямованості особистості та функціонально-прогностичну модель і структуру організації процесу виховання такої особистості у позаурочний час. Визначено зміст ціннісно-орієнтаційної діяльності. Розроблено науково-методичне забезпечення підготовки класних керівників до здійснення гуманістичного виховання підлітків у позаурочний час.

Проаналізовано дослідженість проблеми виховання доброчесності в учнів VII - IX класів загальноосвітньої школи засобами нової української літератури у філософській, психолого-педагогічній, культурологічній та медичній літературі. Висвітлено сучасні підходи до виховання моральної доброчесної особистості, з'ясовано суть і особливості впливу нової української літератури на виховання доброчесності в учнів VII - IX класів загальноосвітньої школи. Обгрунтовано критерії, показники, визначено рівні (високий, середній , низький і змішаний) ефективності виховання доброчесності у цих учнів, а також теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено його дидактичну модель.

Наведено результати теоретичного аналізу наукової літератури з проблеми чуйності. Проведено етимологічно-семантичне вивчення поняття "чуйність" та розглянуто особливості її прояву на різних етапах онтогенезу. Виділено структурні компоненти чуйності (когнітивний, емоційний, поведінковий), рівні розвитку даної морально-психологічної якості у ранньому юнацькому віці (високий, середній, нижче середнього, низький). Установлено психолого-педагогічні чинники, які визначають розвиток чуйності на даному етапі онтогенезу (сформованість моральної самосвідомості учнів, розширення системи ціннісних орієнтацій старшокласників за рахунок прийняття ними гуманних цінностей, актуалізація емпатійності школярів, сформованість у них прийняття іншої людини, доброзичливості, турботливості, розвиток культури спілкування (виховання тактовності, ввічливості), гуманно-особистісний підхід учителя у вихованні учнів та конструктивне поєднання навчально-виховної роботи школи з впливом сім'ї на моральний розвиток старшокласника). Доведено, що чуйність у ранньому юнацькому віці можна формувати шляхом розвитку її структурних компонентів з урахуванням відповідних психолого-педагогічних чинників засобами соціально-психологічного тренінгу.

Досліджено теоретичні та практичні питання формування гуманістичних цінностей підлітків (чуйності, справедливості, самоповаги, бережливості) у позашкільних навчальних закладах туристсько-краєзнавчого профілю. Проведено аналіз даної проблеми у психолого-педагогічному контексті, розкрито сутність понять "цінність", "гуманізм", "гуманістичні цінності". Обгрунтовано педагогічні засади підвищення ефективності формування гуманістичних цінностей підлітків. Розроблено й апробовано цільову програму роботи позашкільного навчального закладу туристсько-краєзнавчого профілю "Цінність людини" як складової обгрунтованої функціональної моделі формування гуманістичних цінностей підлітків. Розкрито зв'язки та взаємозалежності між компонентами моделі, якими є учень як суб'єкт виховного процесу, педагог, педагогічні умови цілеспрямованого впливу, форми, методи й етапи реалізації програми.

Визначено критерії (гносеологічний, суб'єктивно-особистісний і процесуально-діяльнісний), показники та рівні вихованості альтруїзму учнів (високий, достатній, середній, низький). Обгрунтовано педагогічні умови виховання альтруїзму старшокласників загальноосвітніх навчальних зaкладiв: дотримання гуманістичного підходу у виховній роботі зі старшокласниками шляхом розв'язання ними соціально значимих задач, доцільне поєднання різних форм, методів класно-урочної та позакласної роботи зі старшокласниками з метою активного залучення їх до альтруїстичної діяльності, навчально-методичне забезпечення підготовки педагогічних працівників до виховання альтруїзму у старшокласників. Розроблено експериментальну модель виховання альтруїзму у старшокласників.

Висвітлено проблеми виховання гуманістично спрямованої особистості в процесі позакласної роботи, визначено роль педагогів у цьому процесу. Охарактеризовано зміст і методи гуманістичного виховання, його організаційно-функціональну структуру й інноваційні технології. Увагу приділено проблемам удосконалення системи роботи школи з виховання гуманістично спрямованої особистості в позаучорочний час.

Вперше обгрунтовано модель формування гуманних якостей учнів у процесі фізичного виховання. Визначено мету, завдання, принципи побудови, психолого-педагогічні механізми, етапи формування гуманних якостей. Запропоновано засоби, методи, форми навчально-виховного впливу й обгрунтовано педагогічні умови реалізації розробленої моделі, якими є формування позитивної мотивації учнів до систематичних занять фізичною культурою на підставі індивідуального підходу, створення сприятливого психологічного клімату у колективі, що забезпечує гуманізацію взаємовідносин між учителями й учнями, залучення батьків до позаурочних форм фізичного виховання школярів, що сприяє покращанню взаємовідносин між батьками та навчальним закладом. Удосконалено засоби (рухливі та спортивні ігри, забави, естафети, теоретичний матеріал, туризм, моральні дилеми, морально-етичні ситуації), методи та форми (ігровий і змагальний, особистий приклад учителя фізичної культури, контроль і самоконтроль, ритуали підтримки та заохочення учнів, групові дискусії й індивідуальні бесіди, покарання та заохочення, стимулювання інтересу й усвідомленої участі учнів у навчальному процесі, уроки фізичної культури, змагання, туристичні походи) фізичного виховання у контексті формування гуманних якостей учнів.

Розкрито сутність поняття милосердя, проаналізовано історико-педагогічний аспект проблеми, визначено компоненти (афективний, когнітивний, аксіологічний і праксеологічний), критерії та показники - емоційно-чуттєве сприйняття милосердя як найвищої загальнолюдської цінності (здатність співпереживати, співчувати, отримувати позитивні емоції від милосердних проявів); розуміння сутності милосердя та здатність до милосердних проявів (уявлення щодо милосердя та способи його прояву, уміння провести правильний моральний вибір, здатність усвідомити й обгрунтувати його); інтерес і потреба, ціннісні та соціальні установки щодо проявів милосердя (здатність розрізняти позитивні і негативні вчинки, виокремлювати ситуації і суб'єкти, які потребують милосердя, наявність переконань щодо необхідності милосердя); наявність досвіду милосердної поведінки з власної ініціативи (здатність до альтруїстичних учинків, обмеження власних бажань на користь іншого, уміння вибрати доречний і адекватний спосіб прояву милосердя) та рівні (нульовий, низький, середній, високий) прояву милосердя у дітей молодшого шкільного віку.

Розглянуто проблему виховання почуття корисності для іншого в учнів підліткового віку. Проаналізовано філософські та психолого-педагогічні аспекти досліджуваної проблеми. Розкрито сутність і структурні елементи поняття "почуття корисності для іншого". Визначено критерії, показники та рівні вихованості цього особистісного утворення в учнів підліткового віку. Виявлено стан вихованості почуття корисності для іншого у підлітків сільських і міських загальоосвітніх шкіл.

Здійснено аналітичний огляд теоретичних досліджень формування системи цінностей сучасної польської молоді. Аналіз сутності таких понять, як "ідеал", "ціннісні уявлення", в контексті філософського, культурологічного та психолого-педагогічного знання дозволило дати визначення ціннісних уявлень про польський виховний ідеал як складну систему особистісної освіти, що має гуманістичну скерованість.

Розглянуто зміст терміна "педагогічна технологія", основоположні ідеї (принципи), які є підгрунтям ефективності технології, провідні педагогічні умови реалізації технології виховання у старшокласників цінності іншої людини у позаурочній діяльності.

Розглянуто найбільш поширені в педагогіці підходи до виховання толерантності школярів. Розкрито значення школи у вихованні моральних якостей школяра, спираючись на дослідження та результати практичної роботи в школі відомих учених. Розглянуто роль і значення культури та мистецтва у формуванні та вихованні толерантності школярів.

Висвітлено історію розвитку гуманістичного виховання взагалі, за умов глобалізації сучасного світу зокрема. Розглянуто й охарактеризовано основні проблеми й завдання сучасного людинознавства. Обгрунтовано потребу інтеграції усіх людинознавчих дисциплін для якісного засвоєння знань, важливих для формування гуманістичного світогляду в учнів.

Визначено педагогічні умови ефективного формування в учнів ціннісного ставлення до людини. Запропоновано гуманістичну модель виховної роботи школи як відкритої системи. Розглянуто переваги громадської школи у порівнянні зі звичайною. Доведено актуальність подальших наукових розробок з цієї проблематики.

Определены педагогические условия эффективного формирования у учеников ценностного отношения к человеку. Предложена гуманистическая модель воспитательной работы школы как открытой системы. Рассмотрены преимущества общественной школы по сравнению с обычной. Доказана актуальность дальнейших научных изысканий по данной проблематике.

The article deals with the pedagogical conditions of effective formation at pupils of the valuable attitude to the person. The humanistic model of educational work as open system is offered. Advantages of public school before usual are considered. The urgency of the further scientific researches on the given problematics is proved.

Сформульовано й обгрунтовано цілісну систему виховання В. О. Сухомлинського, яка базується на гуманістичних ідеях добра та краси. Гуманне спрямування сучасної педагогіки, що грунтується на ідеях ціннісного ставлення до особистості, істотно позначається на переосмисленні поглядів видатного педагога. Зроблено висновок, що створена та реалізована В. О. Сухомлинським виховна концепція дозволяє оптимально мобілізувати невичерпний потенціал розвитку юного громадянина, збагаченого загальнолюдськими й особистісними цінностями.

Cформулирована и обоснована целостная система воспитания В.А. Сухомлинского, основанная на гуманистических идеях добра и красоты. Гуманные направления современной педагогики, основанной на идеях ценностного отношения к личности, существенно сказываются на переосмыслении взглядов выдающегося педагога. Сделан вывод, что созданная и реализованная В.А. Сухомлинским воспитательная концепция позволяет оптимально мобилизовать неисчерпаемый потенциал развития юного гражданина, обогащенного общечеловеческими и личностными ценностями.

With the educational activities and experiences of prominent educators, humanists formulated and proved the whole system of education V. Sukhomlinsky based on humanistic ideas of good and beauty. Humane direction of modern education, itТs based on ideas of values to individual attitudes, significantly affects the reconsideration of the outstanding views of the teacher. The conclusion that created and implemented V. Sukhomlinsky educational concept allows you to optimally mobilize inexhaustible potential of the young citizen, rich universal and personal values.

Проаналізовано проблему створення моделі формування толерантних відносин учителів і учнів на основі ціннісного ставлення до людини (ЦСЛ), пошуку найефективніших педагогічних засобів і методики оптимізації процесу створення в ЗНЗ сприятливих умов для гуманістичного виховання. Запропоновано розроблену, апробовану та впроваджену у шкільну практику структурно-функціональну модель виховання у школярів ЦСЛ, побудовану на основі оволодіння гуманістичною діяльністю та на різних галузях людинознавства, у якій реалізовано ідею варіативності у визначенні цілей, змісту і способів організації освітньо-виховної діяльності наведено базові положення варіативно-модельного підходу в розробленні гуманістичної виховної системи), а також механізм постійного самовідтворення й удосконалення виховної системи. Зазначено, що мета такого виховання - навчити молодь жити та діяти в суспільстві на користь собі й іншим на рівнях планети, країни, регіону, мікрорайону, школи, сім'ї, особистості, враховуючи рекомендації міжособистісної толерантної взаємодії. Висвітлено методику діагностування результатів виховання за допомогою визначення анкетуванням рівня громадської активності вихованців і вміння співпрацювати з іншими (інтегрального показника сформованості соціального досвіду, що базується на ЦСЛ), а також рівня практичної здатності вихованців до соціального творення.

Проанализирована проблема создания модели формирования толерантных отношений учителей и учеников на основе ценностного отношения к человеку (ЦОЧ), поиска эффективных педагогических средств и методики оптимизации процесса создания в ОУЗ благоприятных условий для гуманистического воспитания. Предложена разработанная, апробированная и внедренная в школьную практику структурно-функциональная модель воспитания у школьников ЦОЧ, построенная на основе овладения гуманистической деятельностью и на различных отраслях антропологии и реализующая идею вариативности в определении целей, содержания и способов организации образовательно-воспитательной деятельности (представлены базовые положения вариативно-модельного подхода в разработке гуманистической воспитательной системы), а также разработанный механизм постоянного самовоспроизведения и совершенствования воспитательной системы. Отмечено, что цель такого воспитания - научить молодежь жить и действовать в обществе в пользу себе и другим на уровнях планеты, страны, региона, микрорайона, школы, семьи, личности, учитывая рекомендации межличностной толерантного взаимодействия. Освещена методика диагностирования результатов воспитания с помощью определения анкетированием уровня общественной активности воспитанникови умение сотрудничать с другими (интегрального показателя сформированности социального опыта, базирующегося на ЦОЧ), а также уровня практической способности воспитанников к социальному созиданию.

In the present article the model of making tolerant relationships between teachers and pupils on the value approach to a person principle is described and analyzed. It is concerned with the efficient teaching methods and techniques that can be helpfulin the process of providing favorable conditions for humanistic education in secondary schools. The article also suggests the ways of introducing innovative teaching methods and techniques.

З метою вирішення завдання пошуку оптимальних шляхів педагогічного впливу на учнів досліджено питання розроблення методики оптимізації процесу формування ціннісного ставлення до людини для підвищення ефективності гуманістичного виховання шкільної молоді. Висвітлено форми, методи та виховні технології, що допомагають учневі у складанні життєвої програми, пізнанні й оцінюванні себе. Розглянуто принципи, які покладені в основу розроблюваної методики організації виховної роботи в експериментальних школах, а саме: кооперована освіта, інтерактивна взаємодія, педагогічна взаємодія, а також викладено змістові напрями виховної роботи. Підкреслено, що використання запропонованих автором моделей впровадження інноваційних форм і методів виховної роботи, що базуються на засадах інтерактивної взаємодії, є передумовою оптимізації процесу виховання у школярів ціннісного ставлення до людини.

С целью решения задачи поиска оптимальных путей педагогического воздействия на учащихся исследованы вопросы разработки методики оптимизации процесса формирования ценностного отношения к человеку для повышения эффективности гуманистического воспитания школьной молодежи. Освещены формы, методы и воспитательные технологии, помогающие ученику в составлении жизненной программы, познании и оценке себя. Рассмотрены принципы, положенные в основу разрабатываемой методики организации воспитательной работы в экспериментальных школах, а именно: кооперированное образование, интерактивное взаимодействие, педагогическое взаимодействие, а также изложены содержательные направления воспитательной работы. Подчеркнуто, что использование предложенных автором моделей внедрения инновационных форм и методов воспитательной работы, основанных на принципах интерактивного взаимодействия, является предпосылкой оптимизации процесса воспитания у школьников ценностного отношения к человеку.

The article is devoted to the scientific analysis of a problem dealing with the search of the effective pedagogical techniques and methods, which can optimize the process of teaching young people the valued attitude to a person, the creation of favorable conditions for humanistic education at schools. The models of introduction of innovative teaching methods and forms are presented in the article.