Висвітлено специфіку навчального діалогу як різновиду тексту. Висвітлено проблему дії загальнофілософської категорії інформативності у тексті діалогу. Порівняно традиційний і комунікативний підходи до структурних частин діалогового тексту як до своєрідних носіїв інформативності.

Розглянуто особливості діалогу - одного зі способів кодування міфологічної інформації, яка сприймається на декількох рівнях залежно від його обрядового призначення. Зазначено, що діалог є полісемантичним за своєю природою: з одного боку, він сприймається як вияв певної конфліктної ситуації, з іншого - спосіб пізнання, втілення життєвої мудрості.

Рассмотрены особенности диалога - одного из способов кодирования мифологической информации, воспринимающейся на нескольких уровнях в зависимости от его обрядового назначения. Указано, что диалог является полисемантическим по своей природе: с одной стороны, он воспринимается как своеобразная инструкция для уничтожения болезни, выявление определенной конфликтной ситуации, с другой - способ познания, воплощения жизненной мудрости.

На матеріалах гуманітарних дисциплін, зокрема, літератури, лінгвістики та природничих наук обгрунтовано парадигмальний статус діалогу в сучасному мисленні. Доведено, що як спосіб мислення діалог притаманний природничому та гуманітарному пізнанню, оскільки своїм підгрунтям має структурованість свідомості людини в нейрофізичному, психологічному та гносеологічному зрізах. Висвітлено ідеї про еволюційний характер Всесвіту, нелінійну картину світу, яка містить у собі і нелінійність процесу мислення. Розглянуто такі актуальні проблеми, як структура діалогу, природа в контексті діалогу, мова як засіб ведення діалогу, проблема істини за умов діалогу.

На материалах гуманитарных дисциплин, в частности литературы, лингвистики и естественных наук обоснован парадигмальный статус диалога в современном мышлении. Доказано, что как способ мышления диалог присущ естественному и гуманитарному познанию, поскольку основывается на структурированности сознания человека в нейрофизическом, психологическом и гносеологическом срезах. Освещены идеи об эволюционном характере Вселенной, нелинейной картине мира, которая содержит в себе и нелинейность процесса мышления. Рассмотрены такие актуальные проблемы, как структура диалога, природа в контексте диалога, язык как средство ведения диалога, проблема истины в условиях диалога.

Досліджено маніфестації мовленнєвого статусу адресата в художньому дискурсі. В аспекті вертикальних (статусно-рольових) відносин мовленнєвий статус адресата розглянуто, зважаючи на мовні засоби, які вживає адресат відповідно до певного типу взаємодії. Проаналізовано експлікацію комунікативного статусу у мовленнєвих актах залежно від симетричних чи асиметричних позицій комунікантів.

Розглянуто типологічні особливості діалогічного дискурсу закоханих. Діалогічний дискурс закоханих є орієнтованим на взаємовідносини та характеризується наявністю емоційно-афектних компонентів.

Досліджено концепцію діалогу М. Бахтіна. Зазначено, що концепція діалогу М. Бахтіна містить не тільки основні теоретико-методологічні положення теорії діалогу, але й становить цілісну та органічну систему уявлень, які розкривають екзистенційно-онтологічну природу діалогу.

Розглянуто вживання запрошень у контракторозмикальному метакомунікативі прощання як регулятив фінального етапу діалогічної взаємодії, передзавершальну метакомунікативну одиницю.

Functioning of the non-verbal means of communication in the matrimonial dialogical discourse are analyzed in the given article. The peculiarities of their usage in cooperative and conflict types of matrimonial dialogical discourse are presented.

Комплексно розглянуто камерно-вокальну музику в світлі проблем діалогістики, виявлено елементи діалогу на різних рівнях музичного цілого від макро- до мікроструктур. Запропоновано типологію діалогів у вокальній партії. Розроблено новий підхід до розгляду камерно-вокальних творів, що базується на принципах діалогістики. Оприлюднено модель аналізу образно-інтонаційних та композиційно-драматургійних параметрів діалогічності у творах для голосу та фортепіано. Визначено роль елементів діалогізування в організаційнії форми, їх конструктивне та смислове значення у системі виразових засобів та ансамблевого музикування.

Здійснено теоретико-методологічне дослідження і співставлення уявлень М. Бахтіна та С. Франка про процесуальність діалогу.

Розглянуто діалог як засіб трансформування морально-духовних цінностей школярів. Висвітлено питання діалогічного спілкування в наукових роботах авторів, що працюють над цією проблемою. Розкрито методичні підходи до вирішення означеної проблеми.

Розглянуто констатувальні, жанростворювальні особливості наративу та діалогічного дискурсу. Дискурсивний наратив розглянуто як динамічний вербальний інтертекстуальний простір, у якому спонтанно інтегровано багато текстів. Досліджено категорії інтертекстуальності (як маніфестації універсальних елементів оповідання) та наративного конструювання оповідачем власної ідентичності та встановлено взаємозв'язок цих характеристик наративу в ракурсі визначення кореляцій між структурним та інтеракційним рівнями усної нарації.

На основі аналізу ролі зворотного зв'язку у динаміці мовних ігор конкретизовано принципи зворотного зв'язку у конструюванні політичних діалогів. Доведено, що у всій мовній динаміці зворотному зв'язку належить функція миттєвої реакції, яка, в разі дотримання комунікативно-поведінкових механізмів, має на меті зміну політичної поведінки опонента. В цьому разі, форму надання зворотного зв'язку визначено насамперед інституційним дизайном мовних ігор, закріпленим у діючій політичній системі.

Розроблено методику дослідження усного діалогічного спілкування і з'ясовано низку дискусійних питань аналізу діалогу. Запропонована методика грунтується на доробку конверсаційного аналізу, етнографії мовлення, течій дискурс-аналізу, лінгвопрагматики, наративного аналізу, інтерактивної соціолінгвістики тощо. Аналіз усного діалогічного спілкування передбачає кілька етапів. Першим етапом є постановка мети, завдань і робочої гіпотези дослідження усного діалогічного мовлення, адже від цього залежить обсяг матеріалу, тематика вибірки, способи та форми запису тощо. Другим етапом є збір матеріалу, що передбачає з'ясування кількості учасників спілкування, найбільш придатної для аналізу; визначення засобів запису комунікативної взаємодії; установлення обсягу матеріалу; вибір типу спостерігача та способів графічного запису усного діалогічного спілкування (нотаційної системи). На третьому етапі здійснюється упорядкування дібраного матеріалу, тобто з'ясування комунікативного статусу учасників, обставин спілкування, його соціокультурних параметрів, типів діалогу та паравербальних засобів. На четвертому етапі відбувається членування діалогу на реплікові кроки, комунікативні ходи та секвенції, встановлюються їх типи, а також умови й чинники зміни комунікативних ролей учасників діалогу.

У якості об'єкта описання діалогічного мовлення виступає діалогічна єдність - комунікативна одиниця цього виду мовлення. Встановлено правила її конструювання. Діалогічна єдність є основною структурною одиницею діалогічного мовлення, отже, вона характеризується всіма основними ознаками, властивими діалогу взагалі.

Вивчено комунікативну категорію "контакт" як когнітивне підгрунтя продукування ініціальних/завершальних висловлювань в різних типах сучасного діалогічного дискурсу. Зміст комунікативної категорії "контакт" являє собою упорядковану сукупність установок, стереотипів та правил, що стосуються вступу/виходу з мовленнєвого спілкування. Цю ментальну структуру вивчено щодо ціннісної інформації, яку вона містить.

Визначено особливості вербальної взаємодії конфліктного характеру, виявлено основні лексичні риси діалогу-конфлікту і тактику конфліктної взаємодії. Розглянуто стратегії взаємодії комунікантів у ситуації "звинувачення - виправдання" під час судових процесів й у повсякденному спілкуванні.

Рассмотрены особенности вербального взаимодействия конфликтного характера, выявлены его основные лексические свойства и тактика конфликтного взаимодействия. Выделены стратегии взаимодействия коммуникантов в ситуации "обвинение - оправдание" во время судебных процессов и в ежедневном общении.

The paper examines the management of argumentative sequences, their basic lexical characteristics and tactics of contradiction. Strategies of interlocutors' interaction in both courtroom and everyday situations 'accusation - defence' are distinguished.

На основі аналізу структурно-семантичних особливостей формально надмірних висловлень розкрито їх потенціал для реалізації логічної модальності.

На основе анализа структурно-семантических особенностей формально избыточных высказываний раскрывается их потенциал для реализации логической модальности.

The potential of formally redundant utterances to express logical modality is revealed with the help of the analysis of their structural and semantic peculiarities.

Розроблено методику дослідження усного діалогічного спілкування і з'ясовано низку дискусійних питань аналізу діалогу. Запропонована методика грунтується на доробку конверсаційного аналізу, етнографії мовлення, течій дискурс-аналізу, лінгвопрагматики, наративного аналізу, інтерактивної соціолінгвістики тощо. Аналіз усного діалогічного спілкування передбачає кілька етапів. Першим етапом є постановка мети, завдань і робочої гіпотези дослідження усного діалогічного мовлення, адже від цього залежить обсяг матеріалу, тематика вибірки, способи та форми запису тощо. Другим етапом є збір матеріалу, що передбачає з'ясування кількості учасників спілкування, найбільш придатної для аналізу; визначення засобів запису комунікативної взаємодії; установлення обсягу матеріалу; вибір типу спостерігача та способів графічного запису усного діалогічного спілкування (нотаційної системи). На третьому етапі здійснюється упорядкування дібраного матеріалу, тобто з'ясування комунікативного статусу учасників, обставин спілкування, його соціокультурних параметрів, типів діалогу та паравербальних засобів. На четвертому етапі відбувається членування діалогу на реплікові кроки, комунікативні ходи та секвенції, встановлюються їхні типи, а також умови й чинники зміни комунікативних ролей учасників діалогу.

Тема роботи грунтується на авторському бажанні проникнути у сферу діалогічної взаємодії комунікантів, що пов'язана з діалогізмом як мовним та культурним феноменом. Увагу приділено функціонуванню когнітивних факторів у дискурсі, ролі мовної особистості в діалогічному просторі.