Наведено реєстр майже 9 тис. одиниць лексичного складу найдавніших старослов'янських пам'яток: апелятиви (повнозначні, службові слова, вигуки) та власні назви, представлені, головним чином, етнонімами, власними назвами церковних свят, книг, а також власними назвами біблійних та євангельських осіб.

Представлены результаты философского исследования религиозного языка православия в Украине в контексте национальной философско-лингвистической традиции. Выделение внутри национального языка общечеловеческих логических форм выражения применено к анализу языка религии. В религиозном языке на национальных территориях выделено неизменное общеконфессиональное сакральное содержательное ядро и варьирующиеся под влиянием национальной специфики конфессиональной практики формы текстового и обрядового выражения этого содержания. Религиозный язык исследован в системе религиозной коммуникации, на внутриязыковом и экстралингвистическом уровнях. Проанализированы процессы становления, сакрализации и кодификации церковнославянского языка на территории Украины. Рассмотрены причины современного кризиса богослужебного языка православия в Украине, возможные пути его разрешения.

Розглянуто питання реконструкції праслов'янського етимологічного гнізда як фрагмента давнього словотворення. На підставі етимологічного та порівняльно-історичного методів встановлено структурні типи давніх слів, їх мотивацію та дериваційну ієрархію, сформульовано окремі теоретичні положення щодо організації мовних підсистем.

Рассмотрены вопросы реконструкции праславянского этимологического гнезда как фрагмента древнего словообразования. На основании этимологического и сравнительно-исторического методов установлены структурные типы древних слов, их мотивация и деривационная иерархия, сформулированы отдельные теоретические положения относительно организации языковых подсистем.

Досліджено історію розвитку письма та книгодрукування у слов'ян, переклади Святого Письма та функціонування церковнослов'янської мови в різні історичні періоди. Розглянуто особливості її фонетичної, лексичної, морфологічної та синтаксичної будови. Особливу увагу приділено формуванню та становленню церковнослов'янської мови в історико-культурологічному аспекті. Зазначено, що дане видання розраховане на майбутніх фахівців нефілологічних спеціальностей, чим зумовлені деякі випадки надмірної деталізації та популярність окремих тлумачень.

Исследованы история развития письменности и печатного дела у славян, переводы Святого Письма и функционирование церковнославянского языка в различные исторические периоды. Рассмотрены особенности ее фонетической, лексической, морфологической и синтаксической системы. Особое внимание уделено формированию и становлению церковнославянского языка в историко-культурологическом аспекте. Данное издание расчитано на будущих специалистов нефилологических специальностей, что обусловливает некоторые примеры усиленной детализации и популярность отдельных объяснений.

Вивчено головні відомості про старослов'янську мову. Висвітлено історію наукового дослідження старослов'янської мови, зокрема, історію створення письма у слов'ян. Розглянуто питання про етногенез слов'ян. Проаналізовано діяльність, життєвий і творчий шлях братів Костянтина і Мефодія. Акцентовано увагу на проблемі дохристиянського письма у слов'ян. Описано найдавніші пам'ятки слов'янського письма. Подано стислі відомості зі старослов'янської палеографії. Особливу увагу приділено фонетиці, морфології та синтаксису.

Ключ. слова: "темне місце", "Слово", фраза, словосполучення, кон'єктура, прочитання
Індекс рубрикатора НБУВ: Ш141.61-0 + Ш5(4Укр)3-335

Рубрики:

Старослов'янська ( церковнослов'янська ) мова

Література

Шифр НБУВ: Ж60238 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Стисло наведено результати дослідження канонічних церковних текстів Біблії, перекладених українською мовою. Висунуто тезу, що певні елементи мовної структури можуть свідомо використовуватися для створення конфесійно-сакрального стилю, притаманного Біблії. Висвітлено етапи розвитку старослов'янської мови: солунський, мораво-паннонський, болгаро-македонський. Зазначено, що вже наприкінці XI ст. сформувалася давньокиївська (давньосхіднослов'янська) редакція старослов'янської мови, детально охарактеризовано її найголовніші ознаки.

Досліджено походження назв Україна і Русь, визначено їх співвіднесеність з етнонімами, що характеризували окремі слов'янські племена - укри і руги (руси). Аналіз зроблено з урахуванням розвитку лексико-семантичних груп слів у праіндоєвропейській та праслов'янській мовах, глибокої реконструкції їх семантики і тенденцій розвитку. Виявлено, що зазначені етноніми вийшли з єдиного індоєвропейського кореня зі значенням "арії - скотарі, воїни". У цьому ж контексті встановлено походження етнонімів арії, слов'яни/склавіни, венети, анти, а також етимологію деяких гідронімів і топонімів.

Проведено исследование происхождения названий Украина и Русь, установлено их соотношение с этнонимами, характеризующими отдельные славянские племена - укры и руги (русы). Анализ осуществлен с учетом развития лексико-семантических групп слов в праиндоевропейском и праславянском языках, глубокой реконструкции их семантики и тенденций развития. Установлено, что данные этнонимы происходят от единого индоевропейского корня со значением "арии - скотоводы, воины". В этом же контексте установлено происхождение этнонимов арии, славяне/склавины, венеты, анты, этимологию некоторых гидронимов и топонимов.

Приведены богословский, лингвостилистический, историко-культурный, искусство- и литературоведческий типы анализа Книги псалмов, раскрыта ее роль в жизни церкви, общества и отдельного человека. Проанализированы основные положения текста Книги, в частности, массоретские тексты, появление которых связано с начавшейся во ІІ в. н.э. деятельностью ученых нудейских раввинов, которые стремились из отрывочного многообразия текстов Библии восстановить ее первоначальную форму. Рассмотрены особенности языка и поэтики Киевской Псалтыри 1397 г., а также проблема Бога и Божьего имени в поэтической системе псалмов. Охарактеризована система выразительных средств "Киевской рукописи" как толкование Книги псалмов.

Зазначено, що старослов'янська є мовою найдавніших перекладів переважно з давньогрецьких оригіналів християнських богослужбових книг, виконаних братами грецького походження Кирилом і Мефодієм, а пізніше їх учнями і послідовниками. Охарактеризовано працю "Греко-слов'янські етюди" видатного німецького славіста М.Фасмера, яка була однією з перших сходинок пізнання проблеми історії лексики старослов'янської мови та практичним дороговказом у розробці методології слов'янських історико-лексикологічних пошуків.

Указано, что старославянский является языком древних переводов преимущественно с древнегреческих оригиналов христианских богослужебных книг, выполненных братьями греческого происхождения Кириллом и Мефодием, а позже их учениками и последователями. Охарактеризована работа "Греко-славянские этюды" выдающегося немецкого слависта М.Фасмера, которая была одной из первых ступенек познания проблемы истории лексики старославянского языка и практическим путеводителем в разработке методологии славянских историко-лексикологических поисков.

На основе данных Старославянского словаря проанализирована семантика и синтагматика приставочных позиционных глаголов. Указано, что развитие у славянских приставок значения предельности сделало невозможным существование древних словообразовательных типов, существовавших в праславянском языке.

Розглянуто теорії про виникнення та поширення старослов'янської мови. Розкрито роль діяльності Кирила та Мефодія у розвитку слов'янської писемності. Встановлено фонетичне значення й особливості правопису букв старослов'янських азбук. Зроблено огляд наукових досліджень старослов'янської мови, висвітлено суттєвий внесок у розвиток славістики Й.Добровського, О.Востокова, П.Шафарика, Ф.Міклошича, І.Срезневського, В.Ягича, В.Вондрака, О.Потебні. Наведено загальну характеристику фонетичної, морфологічної та синтаксичної систем старослов'янської мови. Проаналізовано фонетичні процеси, розглянуто основні граматичні категорії, особливості відмінювання та способи творення іменника, займенника, прикметника, числівника, дієслова, наведено відомості про незмінні частини мови, описано будову простого, складного й ускладненого речень. Наведено термінологічний і старослов'янсько-український словники, а також словник скорочених написань слів у пам'ятках.

Рассмотрены теории о происхождении и распространении старославянского языка. Раскрыта роль деятельности Кирилла и Мефодия в развитии славянской письменности. Установлено фонетическое значение и особенности правописания букв старославянских азбук. Проведен обзор научных исследований старославянского языка, освещен существенный вклад в развитие славистики Й.Добровского, А.Востокова, П.Шафарика, Ф.Миклошича, И.Срезневского, В.Ягича, В.Вондрака, А.Потебни. Дана общая характеристика фонетической, морфологической и синтаксической систем старославянского языка. Проанализированы фонетические процессы, рассмотрены основные грамматические категории, особенности склонения и способы образования существительных, местоимений, прилагательных, числительных, глаголов, приведены сведения о неизменяемых частях речи, описано строение простого, сложного и усложненного предложений. Приведены терминологический и старославянско-украинский словари, а также словарь сокращенных написаний слов в памятках.

Висвітлено історію становлення та розвитку старослов'янської мови. Розглянуто найдавніші пам'ятки слов'янського письма, викладено стислі відомості зі старослов'янської палеографії. Описано звукову, морфологічну та синтаксичну системи старослов'янської мови. Проаналізовано найдавніші чергування голосних, перехідні палаталізації задньоязикових, а також процеси, зумовлені дією закону відкритого складу. Розглянуто граматичні категорії, способи творення й особливості відмінювання іменників, займенників, прикметників, числівників, дієслів, наведено відомості про прислівник, прийменник, сполучник і сполучне слово, частку та вигук. Охарактеризовано типи речень за метою висловлювання, визначено особливості побудови дво- й односкладних, простих і складних речень, розкрито синтаксичне значення та способи вираження головних і другорядних членів. Розглянуто засоби ускладнення простих речень.

Освещена история становления и развития старословянского языка. Рассмотрены давние памятки словянского письма, приведены краткие сведения о старословянской палеографии. Описаны звуковая, морфологическая и синтаксическая система старословянского языка. Проанализированы наиболее давние чередования гласных, переходные палатализации заднеязычных согласных, а также процессы, обусловленные действием закона открытого слога. Рассмотрены грамматические категории, способы образования и особенности склонения имен существительных, местоимений, прилагательных, числительных, глаголов, приведены сведения о наречии, предлоге, союзе и союзном слове, частице и междометии. Охарактеризованы типы предложений по цели высказывания. Показаны особенности построения дву- и односоставных, простых и сложных предложений, раскрыто синтаксическое значение и способы выражения главных и второстепенных членов. Рассмотрены способы усложнения простых предложений.

Висвітлено історію формування іменника, займенника, дієслова, прислівника як частин мови на підставі вивчення східнослов'янських пам'яток XI - XIII ст. в аспекті відбиття у тексті живого мовлення зазначеної доби. Розглянуто особливості формування морфологічних категорій досліджених частин мови (роду, числа, відмінка, особи, часу), проаналізовано зміну засобів їх вираження. Розкрито особливості функціонування дієприкметників у старослов'янській мові, описано способи їх творення та відмінювання, визначено витоки утворення дієприслівника як нової дієслівної форми.

Освещена история формирования имени существительного, местоимения, глагола, наречия как частей речи на основе изучения восточнославянских памяток XI - XIII ст. в аспекте отображения в тексте живой речи данной эпохи. Рассмотрены особенности формирования грамматических категорий (рода, числа, падежа, лица, времени), проанализированы изменения средств их выражения. Раскрыты особенности функционирования причастий в старославянском языке, описаны способы их образования и склонения, определены истоки формирования деепричастия как новой глагольной формы.

Розглянуто граматичні, лексичні та стилістичні особливості тексту Молитви Івана Золотоустого на кожну годину дня і ночі церковнослов'янською та українською мовою. Зроблено акцент на необхідності створення богослужбових та молитовних текстів, спільних для різних християнських конфесій.

Зроблено спробу прочитати підпис у вигляді акровірша у Iaienaiea u iіaaye ayіy - останньому творі Константина-Кирила Філософа. Цей підпис містить ім'я Кирила, а можливо, й ім'я Мефодія. Кирил використовував засіб акровірша; можливо, телевірша. Частина, що її містить в Iaienaiea u iіaaye ayіy, є графічно відділеною від цілого тексту. Щодо змін у тексті Iaienaiea u iіaaye ayіy зроблено припущення, що цей твір має декілька редакцій, перші здійснені ще в епоху Кирила і Мефодія, й текст ХIV ст. зазнав впливу усіх редакцій.

Досліджено функціонування лексичних старослов'янізмів у творах українських письменників XIX ст. у семантичному та стилістичному аспектах. Наведено старослов'янські лексеми у межах певних мовних одиниць, а саме - лексичних старослов'янізмів. Зазначено, що мовним зразком є твори даного періоду, оскільки немає спеціальних робіт, які б підсумували вживання старослов'янізмів у складі української мови у період виникнення та становлення нової української літературної мови, що певним чином позначилось на функціонуванні мовних одиниць. Використання результатів дослідження функціонування старослов'янізмів в українській літературній мові XIX ст. дозволяє визначити їх функціональний статус як складового компонента української мови та потужний стилістичний засіб, який поступово змінював умови їх реалізації у мові української художньої літератури. Пріоритетом стає не концентроване, не фраземне, а поодиноке точкове включення старослов'янських лексем до художнього тексту, у багатьох випадках стилістична маркованість нівелюється. Помітним є поступове переміщення їх до категорії звичайних номінативних засобів.

Дисертацію присвячено аналізу системи іменника в літописній пам'ятці XVII ст. "Синопсисі" в контексті української літературної мови XVII ст. Застосовано новий комплексний метод визначення мовної належності "Синопсису", який грунтується на дослідженні дериваційно-граматичної системи іменника в літописі: лексико-граматичних та граматичних категорій, систем словозміни і словотворення іменника. Виявлено як архаїчні, так і нові форми іменників у пам'ятці. Встановлено, що мова "Синопсису" є літературною церковнослов'янською мовою в слов'яноукраїнському варіанті.

Проведено комплексний аналіз семантичного та стилістичного використання старослов'янізмів у новій українській літературній мові (УЛМ). Висвітлено взаємовідношення старослов'янської мови з донаціональною УЛМ. Розкрито особливості старослов'янських лексем у творах різної тематики митців ХІХ ст. Визначено функції основних семантичних типів старослов'янізмів як стилістичних складників літературного твору.

Висвітлено історію церковнослов'янськї мови як системи від пізнього дописемного періоду до сьогодення. Увагу приділено історико-культурологічному аспекту становлення та функціонування даної мови. Розкрито історичні передумови створення слов'янської азбуки, історію книгодрукування у слов'ян та історію вивчення старослов'янської мови. Наведено класифікацію старослов'янських пам'яток. Подано інформацію про глаголичні та кириличні пам'ятки, Велесову книку, Пересопницьке Євангеліє, Острозьку Біблію. Розглянуто особливості фонетики, лексики, морфології, синтаксису старослов'янських і церковнослов'янських пам'яток. Розкрито проблеми перекладу Святого Письма.