Розкрито сутність ладоінтонаційної ситуаційності як явища та поняття. Розглянуто її компоненти: інтонацію та лад в теоретичному, історичному, психологічному аспектах. Доведено, що ладоінтонаційна ситуаційність як явище складноорганізаційне має три рівні: елементарний, структурний та композиційно-фабульний. Зазначено, що методологічні положення апробовано на матеріалах творів сучасних вітчизняних композиторів - Є.Станковича, М.Скорика, М.Денисенка, М.Ковалінаса та на прикладі робіт Б.Лятошинського, А.Шнітке, К.Пендерецького, В.А.Моцарта.

Охарактеризовано загальні властивості пластичного в природі, запропоновано визначення даної категорії. Встановлено ієрархічні рівні пластичного, що мають практичне застосування у художній (конкретно - музичній) практиці та в мистецтвознавстві. Категорію пластичного розглянуто як одну з основ фортепіанно-виконавського інтонування. Запропоновано положення, що пластичне притаманне не тільки речам об'ємним та наочним, але й таким, що сприймаються слухом, як певна якість звукового матеріалу. Аргументовано тезу, що пластичне у творчому процесі піаніста виражається синкретично - у взаємопроникненні та взаємозбагаченні інтонацій двох видів - чутної та видимої. Введено поняття "виконавська пластика", "соматична інтонація", "соматичне інтонування", "виконавська інтонаційна модель", "виконавське кодування", "музично-пластичний метазнак", "внутрішнє співінтонування", запропоновано визначення понять "інтонація", "інтонування" та "виконавське інтонування". Обгрунтовано припущення, що явище пластичного у фортепіанно-виконавській інтонації є органічною цілісністю: у творчій діяльності виконавця (синкрезис інтелекту, відчуття і тіла); в єдності компонентів музично-виконавського інтонування (виконавця, музичного твору, музичного інструмента).

Визначено окремі аспекти впливу музики на розвиток лінгвістичних здібностей та основні параметри даного впливу, а також окреслено виходи даної взаємодії на семіотичні, психологічні та гносеологічні рівні в сучасних гуманістичних наукових напрямах. Розглянуто особливості української національної ментальності у можливостях їх впливу на взаємодію музично-лінгвістичних компонентів комунікації, тобто на своєрідність засвоєння іноземних граматичних структур і лексичного запасу, з урахуванням досвіду власної мови й її культурно-духовного контексту.

Наведено концепцію осмислення творчих процесів музично-виконавського мистецтва в контексті поняття театральності. Запропоновано трактування театральності, що спирається на теорію Б. Асаф'єва про інтонацію та виступає як засіб художнього спілкування в усіх його формах, як звукових, так і зорових. Розкрито особливу роль образного перевтілення як засобу актуалізації театрального начала в музично-виконавській творчості. У контексті образного перевтілення розглянуто проблему художнього переживання в процесі відтворчої музично-виконавської діяльності, а також сформульовано ознаки творчого методу "школи переживання" у фортепіанному виконавстві. Запропоновано музично-виконавську типологію, що грунтується на особливостях виявлення театральності в процесі виконавської інтерпретації, та виділено три музично-виконавські типи: акторський, режисерський та авторський.

Розглянуто актуальну проблему вдосконалення професійної підготовки вчителя музики, яка характеризується не лише його предметною та методичною компетентністю, а й умінням формувати у школярів музичний смак, виховувати естетичні почуття та переживання, розвивати кругозір. Охарактеризовано сутність поняття "виконавська інтонаційна культура". Зроблено висновок, що інтонація виражає сутність музики як мистецтва і сприймається як цілісність складових елементів, що знаходяться у певному взаємозв'язку. Зауважено, що до виконавської інтонаційної культури належать усі аспекти музичної виразності, які використовуються композиторами для втілення своїх ідей.

Рассмотрена актуальная проблема совершенствования профессиональной подготовки учителя музыки, которая характеризуется не только его предметной и методической компетентностью, но и умением формировать у школьников музыкальный вкус, воспитывать эстетические чувства и переживания, развивать кругозор. Охарактеризована сущность понятия "исполнительская интонационная культура". Сделан вывод, что интонация выражает сущность музыки как искусства и воспринимается как целостность составных элементов, находящихся в определенной взаимосвязи. Отмечено, что к исполнительской интонационной культуре относятся все аспекты музыкальной выразительности, которые используются композиторами для воплощения своих идей.

Actual problems of improving the training of music teachers, which is characterized not only by its subject matter and methodological expertise, but also the ability to shape students' musical taste, bring aesthetic feelings and experiences is encouraged. Characterized the essence of the concept of "performing intonation culture." Concluded that the tone expresses the essence of music as an art, and is perceived as the integrity of composite elements that correlate. It is noted that the executive intonational culture includes all aspects of musical expression, which are used by composers to put their ideas.

Розглянуто категорії виконавського часу та інтонації як наріжні напрямки у процесі інтерпретації. Ці категорії запропоновано вивчати у широкому культурологічному контексті. Особливу увагу приділено циклічності як виконавській проблемі.

Теоретико-експериментально досліджено проблему формування музично-інтонаційного мислення майбутніх вчителів музики у процесі фахової підготовки. У ній розкрито сутність музично-інтонаційного мислення, його специфіку та складові компоненти (сприймання, рефлексія, творчість), висвітлено проблему формування музично-інтонаційного мислення у теорії та методиці фахової підготовки майбутніх вчителів музики. Вперше розроблено й апробовано методику формування музично-інтонаційного мислення майбутніх вчителів на основі функціонально-дидактичної моделі, створеної за стандартом IDEF0, визначено педагогічні умови ефективного формування музично-інтонаційного мислення майбутніх вчителів, обгрунтовано критерії та показники сформованості їх музично-інтонаційного мислення. Проаналізовано результати формувального експерименту, доведено їх статистичну достовірність. Вдосконалено методичне забезпечення фахової підготовки студентів ВНЗ музично-педагогічної освіти.

Розглянуто методи орхестичного виховання у процесі вивчення теми "Інтонація" на уроках музики.

Рассмотрены методы орхестического воспитания при изучении темы "Интонация" на уроках музыки.

The article considers the methods of orchestral training while teaching musical intonation at classes of music.

Досліджено структурні та смислові трансформації в контексті взаємодії музичного й вербального мовлення. Проаналізовано складові інтонації та їх функції у процесі взаємодії двох типів мовлення. Наведено різновиди взаємовпливу вербального і музичного мовлення, виявлено рівні аналізу таких структур, що дає підстави стверджувати: вербально-мовне мислення та музичне інтонування є спільними процесами, в контексті яких відбувається кристалізація форм музичної інтонації.

Висвітлено сучасні наукові трактування походження мови в цілому, зокрема, музичної мови, як такої, що має знакову природу. Досліджено єдину природу звукової інтонації та мови людських рухів. Охарактеризовано процес становлення звукової інтонації музичною мовою під час її формування у часі згідно із законами логіки музичного руху. Розглянуто моторно-пластичну сторону музики як одну з найважливіших засад інтонування у психологічно-асоціативні й формі.

Наведено філософсько-культурологічне дослідження ролі інтонації у філософських текстах, яка, будучи конститутивною для філософії, залишається етосом "слухової" і "візуальної" культур з тенденційним ускладненням її вираження і сприйняття. Визначено, що філософським текстам властиві принципова авторськість, глибинний діалогізм, інтертекстуальність, поліфонія, філософські категорії і запитальність, доповнено цей список потужною детонаційністю (прагненням виходу в тонаційне за межі його конвенціональних ін-). Інтонаційно-артикуляційний конфлікт, актуалізований Руссо у контексті філософського письма, і деконструкційно досліджений Дерріда, відкриває тільки один з можливих видів співпраці інтонації й артикуляції у філософському тексті. Але і в ньому Дерріда відчув, не ідентифікувавши, "третю силу", яку ми назвали детонацією.

Здійснено спробу створення концептуальних основ інтонування крізь призму музично-психологічних підходів, виявлених в історії музикознавчих уявлень, що сягають антич них музично-філософських систем та торкаються сучасних наукових поглядів на вказане явище. З цією метою проаналізовано античне поняття етосу музики з точки зору відображення у ньому напруження і розрядки, характерних для інтонування. У процесі дослідження проаналізовано низку музично-психологічних концепцій. Зокрема, пояснення психологічних першопричин інтонування вбачаються у концепції "емоційно-психологічного коду" В. Леві, а саме - у переконанні, що перегукується з ідеєю Г. Спенсера про роль інтонаційного фактору у походженні музичного мистецтва, і полягає у тому, що той чи інший звук і поєднання звуків, які складають інтонації, співвідносяться з тими чи іншими емоціями. Важливу увагу також приділено концепції Н. Шнайдера, в якій обгрунтовано "емоційно-інтонаційний колорит" або "забарвлення емоційного напруження". У результаті, інтонування трактується як процес, сутність якого полягає в ефекті тонового напруження, що, безсумнівно, забезпечує точність та чистоту звуку, та не тільки як послідовність звуків, але й окремий звук, сонор, як такі ж напруження і розрядка на мікрорівні або в іншому звуковому просторі.

Досліджено поширений родовий жанр рок-музики - рок-баладу. Аналітичним матеріалом слугували рок-балади американських і західноєвропейських рок-гуртів (The Beatles, Scorpions, Queen, Led Zeppelin, Metallica, Nazareth та ін.). У фокусі дослідження - "рок" як жанровий феномен, що має розлогу субжанрову організацію. Проаналізовано музичну поетику рок-балади (способи та прийоми, які формують ядро жанру незалежно від стильового напрямку, часу створення, особливостей саунду конкретного гурту), шляхом залучення методів академічного музикознавства до неакадемічної інтонаційної практики. Зокрема, звернення до тріади простір - рух - час Є. Назайкінського, теорії зовнішньої та внутрішньої структури жанру М. Арановського та інших. Визначено комплекс характерних ознак, що формують зовнішню та внутрішню структуру жанру рок-балади; проаналізовано фактурні, мелодико-інтонаційні, гармонічні та ритмічні особливості рок-балад; виявлено композиційну та драматургічну структуру типової рок-балади, а також її функції на рівні рок-концерту та рок-альбому. Досліджено музичну поетику жанру рок-балади в українській музиці на прикладі композицій відомих українських рок-гуртів ("Брати Гадюкіни", "Плач Єремії", "Мертвий Півень" та інших). Окремий підрозділ дисертації присвячено втіленню жанру рок-балади у творчості гурту "Океан Ельзи".