Церковний собор у Львові легалізував Українську греко-католицьку церкву в Україні 23 січня 1990 р., але офіційне визнання і можливість зосередитися на суто релігійних формах діяльності УГПЦ змогла лише після прийняття 26 квітня 1991 р. Верховною Радою УРСР Закону "Про свободу совісті та релігійні переконання".

Індекс рубрикатора НБУВ: Э371.09

Рубрики:

Раннє християнство в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж14441 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто причини та шляхи поширення християнства західного та східного обрядів серед половців у XI - XIV ст., форми здійснення релігійної практики та її особливості у охрещених кочівників. Висвітлено аспекти релігійної взаємодії кочівників з міською цивілізацією у періоди до та після розселення половців у степах України.

Рассмотрены причины и пути распространения христианства западного и восточного обрядов среди половцев в XI - XIV ст., формы осуществления религиозной практики и ее особенности у окрещенных кочевников. Освещены аспекты религиозного взаимодействия кочевников с городской цивилизацией в периоды до и после расселения половцев в степях Украины.

Розглянуто міфологічну та історичну концепції виникнення християнства, його еволюцію в процесі формування та питання утворення християнських церков. Висвітлено особливості християнських течій: монтанізму, гностицизму, антитринатаризму, маніхейства, новатіанства, аріанства.

Рассмотрены мифологическая и историческая концепции возникновения христианства, его эволюция в процессе формирования и вопросы создания христианских церквей. Освещены особенности христианских течений: монтанизма, гностицизма, антитринатаризма, манихейства, новатианства, арианства.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю3(0)414-333 + Ю937-711 + Э371-4

Рубрики:

Історія філософії

Психологія особи

Раннє християнство ( I-V ст.)

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрен феномен религии в историческом развитии. Проанализированы этапы ее развития на примере ранних форм развития религии, а также этнических (национально-государственных), мировых (буддизма, ислама, христианства) и новых религиозных течений. Описана динамика численности религий в мире.

Наведено комплексний лінгвотекстологічний розгляд середньовічних писемних джерел православної церкви, що традиційно визначаються як слова та повчання проти залишкових проявів язичництва в народі. Проаналізовано мовні особливості повчань. У літописно-історичному контексті розглянуто питання церковної полеміки, а також питання ключової лексики, зокрема, функціонування теонімів і міфонімів.

Приведен комплексный лингвотекстологический обзор средневековых письменных источников православной церкви, которые традиционно определяются как слова и учения против остаточных явлений язычничества в народе. Проанализированы языковые особенности данных учений. В летописно-историческом контексте рассмотрены вопросы церковной полемики, а также вопросы ключевой лексики, в частности, функционирования теонимов и мифонимов.

Проанализированы основные этапы исторического развития Херсонеса Таврического и Юго-Западной части Таврики в позднеантичный период (последняя четверть III - VI вв.). На основе обобщения литературных и исторических источников объективно рассмотрены сложные и еще не до конца выясненные обстоятельства начального периода проникновения и распространения христианской религии в регионе, особенности данного процесса в конкретно-исторических условиях.

Розглянуто розпланування василіанських монастирів на теренах України. Проведено класифікацію монастирів та їх споруд.

Аналізується процес становлення ранньохристиянського богослов'я та його філософського обгрунтування представниками східної патристики за допомогою засобів ідейно-методологічного і логіко-концептуального апарату неоплатонізму. Аргументується думка про виключне значення неоплатонічної традиції для перетворення християнства в динамічну конфесію і високоінтелектуальне вчення. Цей вплив простежується шляхом порівняльного аналізу ключових етапів розвитку Універсума в сакралізованій пізньоантичній філософії і філософсько-богословській системі східної патристики.

Досліджено основоположні принципи філософії історії Августина Блаженного в контексті світової історико-філософської традиції. Проаналізовано античне та середньовічне тлумачення історичного процесу. Розглянуто основні історіософські концепти Отця Церкви. Проаналізовано положення августинівської концепції "Царства Божого" та "царства земного". У контексті августинівської історіософської рефлексії вивчено особливості вирішення мислителем проблеми часу. Доведено, що найбільш суттєвим принципом філософії історії Августина Блаженного є утвердження єдності людської історії.

Уперше у християнській науковій літературі здійснено монографічне дослідження правового статусу християнської церкви у IV ст. н. е., наведено характеристику різноманітних чинників його формування, правової природи та змісту, висвітлено питання шодо порядку інституціоналізації, припинення й особливостей реалізації правосуб'єктності християнської церкви у різних сферах суспільного життя.

Визначено вплив греко-римських і близькосхідних танцювальних традицій на ритуальний танець у ранньохристиянській культурі. Проаналізовано танцювальні епізоди з ранньохристиянських першоджерел, які були прикладом для християн прийнятих танцювальних рухів. Наведено деякі приклади ранньохристиянських ритуальних танців. Відзначено, що Августин Аврелій у своєму трактаті "про музику" дав визначення християнського сприйняття ритуального танцю, розробив теорію "розумних" ритмів. Показано роль ритуального танцю у взаємодії релігії та мистецтва хореографії, живопису, музики, поезії. Показано, що ритуальний танець відігравав суттєву роль у складному процесі становлення ранньохристянської культури.

Досліджено історію проникнення і поширення християнства в Боспорській державі у III - VI ст. На основі комплексного використання археологічних даних, розроблено нову класифікацію і хронологію боспорських грунтових склепів, розкрито символічний зміст їх розписів. Охарактеризовано різні типи християнських культових місць, запропоновано їх періодизацію. Виділено основні етапи становлення нової релігії: знайомство боспорян із християнським віровченням (перша половина III ст.), створення ранньохристиянських громад (друга половина III - початок IV ст.), самостійне функціонування Боспорської єпархії (перша чверть IV - друга третина V ст.), встановлення християнства як державної релігії Боспору (третя третина V - VI ст.). Зазначено, що процес поширення християнства відбувався досить повільно, протягом тривалого часу основні маси сільського населення були язичеськими, водночас на певному етапі християнська церква починає відігравати основну роль у суспільно-політичному житті держави. Встановлено, що основи суспільного і релігійного життя, закладені на Боспорі християнською церквою в ранньовізантійську епоху виявилися міцними і, незважаючи на вторгнення варварів, зберігалися ще багато століть.

Досліджено проблему зміни релігії у Київській Русі у період з другої половини IX до середини XIII ст. Розглянуто процес переходу українського народу від язичництва до християнства, проаналізовано причини зміни релігії та трансформацію язичницьких вірувань, уявлень і культу. Встановлено, що період зміни релігії характеризувався впровадженням слов'янського варіанта християнства, який грунтувався на кирило-мефодіївській традиції та боротьбою за утвердження самочинної церкви. Наслідком даних процесів стало формування народного християнства, яке значною мірою спиралося на етнічну язичницьку спадщину.

Виявлено, що понятійно-категоріальний апарат Г. Назіанзина за формою мав системний зв'язок із напрацьованою базою філософії античності, але з новим змістовним навантаженням у контексті вчення про людину апостола Павла та ряду інших християнських богословів. Встановлено місце антропологічних ідей, поглядів на богоподібність людини в творах ранньовізантійського філософа у загальному історико-філософському контексті. Доведено, що цілокупність (ціло-мудрість) людини, її виважений душевно-вольовий стан, і "просвітлений дух" мислиться Богословом як гарантія таємного спогляданням Бога на противагу зовнішнім, натуралістично-споглядальним, досвідно-логічним пошукам Істини як процесу, який іманентно містить в собі ряд неминучих похибок, помилок (гріха, зла). Реконструйовано особливості осмислення людського єства Г. Богословом, вказані ним шляхи до возз'єднання із первозданним Образом і Подобою (обожненням) на підставі базового синтезу мислительної тріади: віра - ум (розум) - розумна віра. Проаналізовано на прикладі Г. Назіанзина головну роль ортодоксального богословсько-містичного релігійного досвіду у становленні християнської антропології (богослов'я) на противагу релігійно-міфічним, еклектичним побудовам неоплатонізму. Доведено, що саме відношення до феномену магізму було одним із спонукальних чинників для Г. Богослова у пошуках та розумінні християнської духовності під час формування, ортодоксального вчення та ново-нікейських догматів.

Висвітлено історію становлення аріанства в Римській імперії на початку IV ст. Увагу приділено визначенню ролі християнства в релігійно-ідеологічних пошуках у римському суспільстві на межі III - IV ст., впливу "аріанської суперечки" на політичне та релігійне життя імперії. Проаналізовано конкретно-історичні умови виникнення аріанства та способи вирішення дискусії, спричиненої цим ученням. Висвітлено роль імператора Константина у подоланні внутрішньоцерковної кризи.

Освещена история становления арианства в Римской империи в начале IV в. Уделено внимание определению роли христианства в религиозно-идеологических поисках в римском обществе на рубеже III - IV вв., влиянию "арианского спора" на политическую и религиозную жизнь империи. Проанализированы конкретно-исторические условия возникновения арианства и способы решения дискуссии, вызванной этим учением. Освещена роль императора Константина в преодолении внутрицерковного кризиса.

Розглянуто історію, віровчення, культово-обрядову практику й організаційну структуру Ассирійської Церкви Сходу - однієї з найдавніших християнських церков, яка у свій час мала найбільшу територію впливу - від Малої Азії та Близького Сходу до Індії, Китаю та Японії. Зазначено, що вивчення закономірностей становлення цієї гілки світового християнства й особливостей її віровчення дозволяє зламати усталені стереотипи сприйняття Церкви Сходу як несторіанської.

Рассмотрены история, вероучение, культово-обрядовая практика и организационная структура Ассирийской Церкви Востока - одной из древнейших христианских церквей, которая в свое время имела наибольшую территорию влияния - от Малой Азии и Близкого Востока до Индии, Китая и Японии. Отмечено, что изучение закономерностей становления этой ветви мирового христианства и особенностей ее вероучения позволяет сломать устоявшиеся стереотипы восприятия Церкви Востока как несторианской.

Розглянуто постать Іполита Римського як видатного християнського письменника та богослова початку III ст. Виявлено основні мотиви його літературної діяльності, методи роботи з джерелами й особливості його єресеологічної концепції. Проведено критичний аналіз тексту "Викриття", який засвідчив що велику частину відомостей про гностиків Іполіт Римський запозичив з одного джерела. Цим джерелом був гностичний парафраз або коментар до ряду більш давніх творів. Встановлено, що автором джерела особливого матеріалу міг бути римський пресвітер Флорін, а сам текст, що послужив Іполіту основним джерелом відомостей про гностиків, був написаний у Римі на межі II - III ст.

Розкрито головні причини протистояння між іудеохристиянською й еллінохристиянською традиціями, між палестинським як етнічним єврейським християнством і паулінізмом - універсальним християнством ап. Павла та тих процесів, що вивели християнство з його початкової єврейсько-іудейської культурно-релігійної орбіти, які призвели до перетворення його на наднаціональну релігію античного світу та на офіційну ідеологію імперського Риму. Встановлено, що оригінальне Ісусове християнство мислило себе в контексті іудаїзму, в єврейському культурному полі, оскільки подавало себе місіанською течією в межах тогочасного іудаїзму, розуміло себе завершальним етапом розвитку іудейської релігії, її кінцевим пунктом, натомість елліхристиянство обстоювало віру в Христа, грунтуючи її на засадах грецької філософської думки, елліністичного світогляду та римського космополітизму, а також універсалістське християнство водночас формувалося ще й на запереченні еврейоцентричної іудеохристиянської традиції.