Розглянуто ряд питань, пов'язаних з проблемою ставлення до традиції. Наведено та проаналізоравано найбільш характерні точки зору на традицію. Наголошено, що традицію слід розглядати як неперервний процес творення.

Висвітлюються питання взаємодії "людина - природа" на різних, найбільш характерних, рівнях китайської культури. Виявляються особливості цих стосунків у світоглядних системах Китаю та в його художній культурі. Визначається практичний вияв взаємин людини і природи.

Досліджується процес історичного розвитку мистецтва у зв'язку із загальним культурно-історичним процесом, взаємодія мистецтва і культури та їх взаємовплив.

Художня традиція має пізнавальне значення. Вона пронизує зміст художнього твору. Зміст має пізнавальну цінність тоді, коли він базується на символі. Символічна природа в художній творчості пов'язана не з запозиченнями і наслідуваннями форми, а з формуванням цілісного образу, який дає нову естетичну реальність. І лише усталена видова специфіка мистецтва, жанрова своєрідність - це ті архетипи культури, які художник використовує в процесі творення індивідуально оригінального, неповторного, естетично завершеного образу.

На основании культуроведческого анализа произведений в областях архитектуры, скульптуры, живописи, литературы, музыки представлен тоталитарный миф искусства ХХ ст., проанализированы его социальные корни. Приведены мифологемы и ритуалы древности, освещающие представления о мире. Рассмотрены вопросы мифологемы вождя и слова, символики тоталитаризма, диалектики героя тоталитарной культуры и искусства.

На підставі результатів дослідження зроблено висновок, що інтегруюча функція розглянутої групи символів традиційного мистецтва України та Ірландії реалізується як на рівні синтактики, так і на рівні семантики. Модулююча функція символів "світового дерева" переплітається з модулюючою функцією символіки кола, спіралі, дзеркальної симетрії. Виявлено кореляцію між графічними та вербальними символами в межах кожної традиції, з одного боку, і між символікою народного мистецтва України та Ірландії - з іншого. З'ясовано, що трансформаційна (диференціююча) функція виявляється у розглянутих символах на структурно-дистрибутивному, семантичному рівнях і на рівні конкретних художньо-образних форм (іконографії).

Розроблено мистецтвознавчий та дидактичний аспекти вивчення народних художніх традицій, запропоновано оновлену за характером розв'язання завдань систему поглибленого освоєння молоддю народного мистецтва. Концептуальною основою її є розуміння народного образотворчого мистецтва як повноцінного засобу впливу на естетичну свідомість і художню діяльність особистості. У цьому процесі твори народного образотворчого мистецтва повинні виконувати властиві їм функції, збагачувати свідомість митців своїм змістом, розвивати їх естетичну активність і художню творчість.

Разработаны искусствоведческий и дидактический аспекты изучения народных художественных традиций, предложена обновленная по характеру решения задач система углубленного освоения молодежью народного искусства. Концептуальной основой ее является понимание народного изобразительного искусства как полноценного средства влияния на эстетичное сознание и художественную деятельность личности. В этом процессе произведения народного изобразительного искусства должны выполнять присущие им функции, обогащать художников своим содержанием, развивать их эстетичную активность и художественное творчество.

Designed us art and didactic aspects of learning of national art traditions are by the certificate that ethnoartistic the system of the profound mastering by youth of national art is offered recreated for character of problem solving to practice. A conceptual basis her is comprehension of national fine art as valuable agent of influence for aesthetic consciousness and art activity of the person. In this process of product of national fine art should fulfil inherent by them functions, to enrich with the artists by the contents, to educe their aesthetic activity and art creativity.

Розглянуто національну художньо-естетичну специфіку: народну творчість, сімейний уклад, етичні та ідеологічні уявлення, а також художньо-естетичні погляди як складову екологічної культури.

Рассмотрены национальная художественно-эстетической специфика: народное творчество, семейный уклад, этические и идеологические представления, а также художественно-эстетические взгляды как составляющая экологической культуры.

Reviewing of national art - aesthetic specifity: national creativity, family mode, ethical and ideological performances. Art - aesthetic views as component of ecological culture.

Для розвитку етнокультурної єдності української держави актуальним є відтворення історично складеної архітектурно-художньої виразності предметно-просторового середовища регіонів. Ефективним засобом вирішення проблеми введення у середовище міст творів монументально-декоративного мистецтва та об'єктів дизайну, які втілюють традиційні культурні сутності мовою сучасного мистецтва. На основі аналізу творів, виконаних учасниками симпозіумів-практикумів з монументальної кераміки в Опішному у період з 1997 р. до 2001 р. та власного творчого досвіду, запропоновано методику створення художніх знаків традиційної естетики.

Для развития этнокультурного единства украинского государства особую актуальность приобретает проблема возрождения исторически сформированной архитектурно-художественной выразительности предметно-пространственной среды регионов. Эффективное средство для решения проблемы автор видит во включении в среду городов произведений монументально-декоративного искусства и объектов дизайна, которые воплощают традиционные культурные сущности на языке современного искусства. На основе анализа работ, исполненных участниками симпозиумов-практикумов по монументальной керамике в Опешном за период с 1997 г. по 2001 г. и собственного творческого опыта, предложена методика исполнения художественных знаков традиционной эстетики.

It is rather actual nowadays to revive the architectural and artistic expressiveness of subject-space environment of regions that has been formed historically for developing the ethnic and cultural unity of the Ukrainian state. The author considers works regarding monumental art and objects of environmental design to be involved into urban space as effective tools for problem solving. These constituents embody the traditional essence of the local culture by means of the modern art. The techniques concerning the performance of artistic symbols of traditional aesthetics have been recommended on the basis of the author's personal creative experience gained as a result of participation in the work of symposia-practicum on monumental ceramics held in Opishnya within the period from 1997 till 2001.

Проаналізовано певні особливості мови мистецтва, а також мистецтва філософського узагальнення, які впливають на формування національної еліти та єднання народу в період розбудови нового суспільства на демократичних засадах.

Проанализированы определенные особенности языка искусства, а также искусства философского обобщения, которые влияют на формирование национальной элиты и единение народа в период развития нового общества на демократических началах.

На підставі матеріалів з історії різних видів художньої творчості досліджено суспільну природу мистецтва, його виробничу базу, соціальну інфраструктуру та економічний аспект художнього виробництва. Проаналізовано закономірності функціонування художньої культури за ринкових умов. Розглянуто питання стосовно споживацької вартості предметів мистецтва, механізму становлення цін, завуальованих форм цензури, місця письменника як виробника у соціальній структурі суспільства. Розкрито проблеми культурного виробництва та розвитку недержавних некомерційних організацій в Україні.

На основе материалов по истории разных видов художественного творчества исследованы общественная природа искусства, его производственная база, социальная инфраструктура и экономический аспект художественного производства. Проанализированы закономерности функционирования художественной культуры в рыночных условиях. Рассмотрены вопросы, касающиеся потребительской стоимости предметов искусства, механизма становления цен, завуалированных форм цензуры, места писателя как производителя в социальной структуре общества. Раскрыты проблемы культурного производства и развития негосударственных некоммерческих организаций в Украине.

Представлено науково-методологічну базу усвідомлення біосоціальних засад духовно-практичного феномену мистецтва в контексті коеволюційної парадигми розвитку системи "людина - суспільство - природа". Запропоновано інтегративну модель дослідження, позначено й типологізовано можливі структурні рівні системного аналізу біосоціальних засад мистецтва в континуумі соціоприродної коеволюції, її соціокультурних, духовних детермінант. Наведено нові дані міждисциплінарних досліджень щодо феномену мистецтва у контексті біосоціальної проблематики антропосоціогенезу, соціальної історії, міжсоціальних зв'язків адекватно парадигмі коеволюції. Розкрито біосоціальні засади (рівні, умови, ядро, механізми, детермінанти, специфіку біосоціальної інтеграції в мистецтві) мистецтва як факту та фактору коеволюції. Введено поняття "арт-соціалізація", показано біосоціальну цілісність процесу арт-соціалізації (у соціогенезі, у формуванні особистості) в його органічності соціоприродній екосистемі людини, коеволюційній парадигмі. Позначено типові інформаційні коди біосоціальних засад коеволюції, зашифровані мовою мистецтва, які виявляють його функції щодо забезпечення стійкого розвитку системи "людина - суспільство - природа".

Досліджено динаміку самовизначення митця в російському та українському соціокультурному просторі першої третини ХХ ст. як взаємодію моделей "митець-пророк" і "митець-майстер". Визначено зв'язок статусу моделі "митець-пророк" зі зростанням ролі інтелігенції в соціокультурному середовищі, пануванням уявлення про митця як ініціатора соціокультурних змін. Показано, що внаслідок монополізації влади й ідеології в суспільстві 1920 - 1930 рр. відбувається посилення ролі моделі "митець-майстер" у процесі самовизначення митця. Досліджено, що динаміка взаємодії даних моделей полягає у розвитку світоглядно-естетичних засад художніх напрямків досліджуваної доби, виявляється в індивідуальному самовизначенні окремих митців, що відображає їх творчі особистості.

Здійснено теоретичне осмислення національно-культурної традиції як естетичного феномена. Обгрунтовано базові принципи сучасного дослідження природи й сутності естетичного та його прояву в національно-культурній традиції. Проаналізовано зміст понять "культура", "національне", "традиція", "естетичне", "обряд" і виявлено багатоманітність прояву та конструктивну здатність естетичного в осягненні буття національно-культурної традиції. Систематизовано вітчизняний і зарубіжний досвід вивчення історичної традиції та сучасного стану естетичної реконструкції феномена національно-культурної традиції. Визначено специфіку естетизму традицій української культури та практики функціонування обрядового компонента в естетичній структурі національно-культурної традиції.

Вперше розглянуто проблему свободи художньої творчості через діалектичні категорії можливості та дійсності, досліджено вплив особистісних і соціальних умов на розвиток свободи творчості. Визначено, що перехід свободи художньої творчості з можливості у дійсність залежить від особистісних і соціальних умов. Виділено такі особистісні умови, як темперамент і характер художника, натхнення, різностороння обдарованість. Визначено подвійний вплив цих умов: природна детермінація скорочує кількість можливих варіантів здійснення творчих ідей автора, в той же час особистісне творче "Я" автора обумовлює оригінальність твору мистецтва, внаслідок цієї подвійності творчий процес отримує вид взаємодії протилежностей: детермінації людською природою і внутрішньої духовної свободи. Досліджено соціальні умови, які впливають на процеси творчості, серед яких особливо велика роль належить політичному і духовному (ідейному) середовищу. Здійснено аналіз розвитку мистецтва в радянський період, показано вплив вищезгаданих умов на можливість і дійсність свободи творчості в СРСР. Запропоновано найбільш прийнятний варіант відносин у системі "держава (влада) - суспільство - митець". Аналізу проблеми свободи художньої творчості передує дослідження розвитоку концепції свободи людини.

Розкрито суть та архітектоніку поняття художнього світовідношення (ХСВ), визначено критерії, показники та рівні сформованості ХСВ майбутніх музикантів-педагогів. Виявлено педагогічні умови його становлення. Розроблено, експериментально перевірено та впроваджено дану методику в педагогічну діяльність мистецьких вищих навчальних закладів. Визначено основні складові музично-педагогічного процесу.

Проаналізовано культуру перехідного періоду, розкрито значення подібних періодів в історії культури. Досліджено філософсько-художній спосіб освоєння дійсності як феномен перехідної культури. Виявлено, що культурною домінантою нестабільного часу стає філософствування, яке приводить до формування особливості синтетичного способу освоєння дійсності, оптимізуючого когнітивні зусилля у нестабільній ситуації. Установлено, що однією з форм буття філософсько-художнього способу освоєння дійсності в перехідній культурі початку ХХ ст. є життєтворчість, яку визначено як цілісність світогляду, творчості та способу життя художника. Сформовано розуміння Будинку як форми життєтворчості особистості у культурі перехідного типу. Доведено, що розглянутий з позиції інтегральної антропології феномен Будинку Поета у Коктебелі, зіграв у перехідній культурі даного періоду роль атрактора, а також виявив одну з можливостей виходу із кризи культури, що має важливий парадигмальний та прогноетичний початок.

Проаналізовано естетичні виміри категорії "історичний час" і вивчено його вплив на творчий процес. Історичний час розглянуто як символічний контекст, у якому розгортається специфічне людське буття в світі. Динаміку цього глобального процесу визначено принципами гармонії та досконалості. Усвідомлення та сприйняття часу в контексті певної історичної епохи визначає її темпоральну специфіку. Відповідно до цього запропоновано класифікацію історичних епох: епохи зі статичним контекстом, коли дисгармонійність теперішнього співвідноситься з гармонією минулого, а онтологічна ситуація людини визначається "одвічним поверненням" до витоків; епохи з динамічним контекстом, коли поряд зі співвідношенням з минулим з'являється більш важливий рівень співвідношення з майбутнім, який активізує творчий імпульс, спонукає людину активно створювати реальний контекст власного існування; позаконтекстуальні епохи, репрезентовані "перехідним часом", характерною рисою якого є відсутність темпоральних орієнтирів. Сучасна історична епоха постмодернізму або посткультури є яскравим прикладом позаконтекстуальної епохи, що визначає складну систему детермінації творчого процесу історичним часом. Розглянуто віталістично-психологічну, онтологічну та естетичну детермінації як основні її типи.

Висвітлено методологічні засади дослідження феномену національної культури. Розглянуто сутність таких понять, як культура, традиція, етнос, нація. Розкрито проблеми дослідження естетичної своєрідності національно-культурної наступності досвіду. Увагу приділено світоглядно-методологічним засадам осмислення національної культури, формам побутування смислів в культурі, історичному становленню знання про феномен традиції.

Створено цілісну філософсько-естетичну концепцію традиції як способу буття національної духовної культури. Аналіз національно-культурного буття здійснено крізь призму еволюції соціальної суб'єктності: від виявлення безпосередньо групового, колективного характеру етнічної культури, що виключає розвинуте індивідуальне начало до реалізації унікальності особистості в конкретній культурній спільноті як свідомому суб'єкті історичної дії, де діяльний суб'єкт постійно в часі творить простір свого існування - культурний простір як умову власного буття. Обгрунтовано, що естетична традиція з онтологічним центром історико-генетичної єдності національної духовної культури та надає якісної визначеності процесу передання соціально-історичного досвіду.