Оцінено ефективність та вплив антигіпертензивної терапії на стан системної гемодинаміки, структурно-функціональний стан серця та судин, білелектричної активності і гомогенності міокарду у 93-х пацієнтів (середній вік-64+1 рік) з гіпертонічною хворобою (ГХ) і цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу за амбулаторних умов. На початку та наприкінці дослідження (через 12 - 36 міс ) усім пацієнтам вимірено офісний артеріальний тиск (АТ), визначено рівень глікемії, проводили допплєрехокардіографію, дуплексне сканування загальних сонних артерій, векторелектрокардіографію та ЕКГ високогопідсилення. Відзначено зниження ефективності антигіпертензивної терапії число пацієнтів, у яких було досягнуто цільового рівня АТ, зменшилися за даними повторного обстеження порівняно з випискою з 76,9 % до 5,1 % і поєднувалося з незадовільним контролем ЦД цільовий рівень глюкози в плазмі крові досягнуто у 10,2 %. Неефективна терапія супроводжувалася прогресуванням структурно-функціональних змін серця збільшення ступеня ГЛШ, дилатацією лівого шлуночка(ЛШ) і лівого передсердя з погіршенням систолічної та діастолічної функції ЛШ, поєднуючись зі збільшенням вираженості електричної гомогенності шлуночків і більшою мірою передсердь (збільшенням виявлення ранніх і пізніх потенціалів передсердь). Негативні порушення з боку серця асоціювалися з погіршенням структурно-функцінального стану магістральних артерій (зменшенням еластичного модуля пружності й збільшенням товщини інтімамедії загальних каротидних артерій).

The aim of study was to evaluate the efficiency and influence of antihypertensive drug therapy on systemic and intracardial hemodynamics, structured-functional state of the heart and vessel, bioelectrical activity and homogeneity of myocardium in hypertensive with diabetes mellitus treated in ambulatory condition. 93 hypertensive accompanying diabetes mellitus, aged 64 + 1 years, were included in study. Baseline and 12 - 36 months after discharge from hospital all patients underwent office blood pressure measurements, biochemical analysis, doppler-echocardiography, ultrasonography of common carotid arteries, vectorelectrocardiography and ECG high resolution. In patientsТ were revealed increase of efficiency of antihypertensive drug therapy: number patients with target levels of blood pressure increased under repeated study by comparison with discharge from hospital for 76,9 to 5,1 %. It was accompanied worsening of control diabetes mellitus: target level glycemia were reached in 10,2 % patients. Non effective long-term therapy accompanied increased degree left ventricular hypertrophy, dilatation of left ventricular and atrium, worsening systolic and diastolic functions, and associated with deterioration electric homogeneity of myocardium more expressing in atrium (increased frequency of the registration early and late potentials atrials). It was accompanied worsening structured-functional state of the artery elastic of the type (increased of thickness of walls and YoungТs elastic modulus of common carotid arteries).

Проаналізовано 4 200 історій хвороб осіб літнього та старечого віку з захворюваннями органів кровообігу, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в терапевтичних відділеннях міських та обласних лікарень різних регіонів України. Встановлено, що серед обстеженого контингенту хворі з артеріальною гіпертензією (АГ) становлять у цілому по Україні 53 % з істотними коливаннями по областям. АГ у обстежених хворих поєднується не тільки з іншими захворюваннями органів кровообігу, а й з іншими класами хвороб. Необхідність диференційованого підходу до вибору антигіпертензивних препаратів і засобів для лікування супутньої патології зумовлює потребу в розробленні регіональних стандартів діагностики та лікування АГ у хворих старших вікових груп.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-92

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - розробити новий маркер електричної негомогенності шлуночків на підставі вивчення особливостей порушень взаємозв'язку між електричною активністю й cтруктурно-функціональними змінами серця у хворих середнього та похилого віку з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією та практично здорових осіб. Обстежено 133 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) II стадії і 48 здорових осіб віком 45 - 74 роки. Проведено ехокардіографію, ЕКГ високого підсилення (ЕКГ ВП), передсердну векторелектрокардіографію (ВКГ). У хворих з ГХ віком 45 - 59 років частота виявлення пізніх потенціалів шлуночків (ППШ) становила 39,1 %, віком 60 - 74 роки - 33,3 %, що достовірно вище у порівнянні з віковим контролем - відповідно 11,5 % і 13,6 %. Частота виникнення ППШ залежить від типу гіпертрофії лівого шлуночка: у пацієнтів з ГХ вони частіше реєструються у разі гіпертрофії за ексцентричним типом. У хворих з ГХ старшого віку частота виявлення ППШ зростала зі зниженням біоелектричної активності передсердь. Виявлені патологічні зміни ЕКГ ВП вказують на наявність передумов електричної нестабільності шлуночків у хворих старшого віку з ГХ.

Обстежено 802 хворих з артеріальною гіпертензією (АГ) з Раздольнинського та Судакського районів АР Крим, яких розподілено на вікові групи 20 - 29, 30 - 39, 40 - 49, 50 - 59, 60 - 69, 70 і старше років. Одержані дані свідчать про зростання з віком частоти виявлення АГ, причому більшою мірою в російсько-українській популяції у порівнянні з кримсько-татарською. У старших вікових групах (50 років і старші) зростання частоти реєстрації АГ здійснюється за рахунок головним чином ізольованої систолічної гіпертензії. У похилому віці зростає відсоток хворих з помірною та важкою формами АГ. Темпи вікового зростання артеріального тиску виражені більшою мірою у жінок, а також у осіб російсько-української популяції.

В огляді показано вплив на регрес гіпертрофії лівого шлуночка сучасних антигіпертензивних препаратів за умов їх тривалого застосування у хворих на гіпертонічну хворобу. Виявлено, що інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту, блокатори рецепторів ангіотензину II і антагоністи кальцію змінюють геометрію лівого шлуночка за ексцентричним типом, бета-адреноблокатори та діуретики за нормометричним типом.

У ході обстеження кримсько-татарського та російсько-українського населення Судакського (502 чол.) і Роздольнинського (300 чол.) районів АР Крим зареєстровано зростання рівня артеріального тиску (АТ) в обох популяціях у віці 50 років і старше, причому темпи його вікового підвищення більш виражені в російсько-українській популяції. Показано, що надмірна маса тіла виступає істотним чинником зростання АТ, в більшій мірі систолічного та пульсового, незалежно від етнічної належності. Більш виражене зростання з віком АТ у порівнянні з кримсько-татарською популяцією) зумовлено нераціональним типом харчування в російсько-українській популяції (висока енергоємність, підвищене споживання насичених жирів, простих сахаридів, хлориду натрію, алкоголю). Таким чином, національно-етнічні відмінності поширеності артеріальної гіпертензії та її чинників ризику значною мірою опосередковані типом харчування і надмірною масою тіла.

У 91-го хворого віком 32 - 53 роки (24 чоловіки, 67 жінок) з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (АГ) і супутнім ожирінням без ознак хронічної серцевої недостатності вивчено вплив 10 - 12-добового курсу розвантажувально-дієтичної терапії (РДТ) на стан вегетативної нервової системи (ВНС), центральної та церебральної гемодинаміки та мікроциркуляції. В процесі РДТ на тлі зниження маси тіла достовірно знижувався артеріальний тиск (АТ), що супроводжувалось покращанням загального стану хворих. Не встановлено істотних вікових і статевих відмінностей клінічного й антигіпертензивного ефектів РДТ. Як у випадку м'якої, так і у випадку помірної форм АГ АТ знижувався за рахунок зменшення ударного об'єму. Скоротлива функція міокарда в процесі РДТ не змінювалась, але знизилися ступінь напруженості адаптаційних механізмів ВНС і симпатична активність. Динаміка мозкового кровообігу свідчила про нормалізацію значень основних гемодинамічних показників. Зміни спектра ліпідів крові характеризувалися зниженням загального холестерину та альфа-холестерину за незмінності індексу атерогенності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-52

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обстежено 179 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ): 62 - віком 45 - 59 років, 73 - віком 60 - 74 роки і 44 - віком 75 - 89 років за допомогою методів доплерехокардіографії, дуплексного сканування загальних сонних артерій, векторелектрокардіографії та ЕКГ високого підсилення. З віком у хворих на ГХ на тлі зниження діастолічного артеріального тиску збільшується рівень пульсового, що поєднується зі зростанням частки хворих із ізольованою систолічною гіпертензією - від 16 % у середньому віці до 70 % у старечому. Погіршення пружно-еластичних властивостей артерій еластичного типу з віком призводить до збільшення їх діаметра та товщини. У хворих на ГХ із віком збільшується ступінь дилатації лівого передсердя, гіпертрофії лівого шлуночка, об'єм лівого шлуночка з його сферизацією, що супроводжується порушенням діастолічної та систолічної функції лівого шлуночка. За умов вікового зниження біоелектричної активності передсердь, а також зростання дисоціації між збільшенням розміру лівого передсердя та зниженням його електричного потенціалу погіршується електрична гомогенність міокарда передсердь.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030-92 + Р415.160.23-92

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою методів доплерехокардіографії, дуплексного сканування загальних сонних артерій, векторелектрокардіографії та ЕКГ високого підсилення обстежено 164 практично здорові особи середнього віку (66 чоловіків і 98 жінок). У ході порівняння значень ударного індексу механізм забезпечення адекватного рівня хвилинного об'єму кровообігу був різний: у чоловіків - переважно за рахунок збільшення ударного об'єму лівого шлуночка (ЛШ), у жінок - внаслідок збільшення частоти серцевих скорочень. У чоловіків більша маса міокарда ЛШ (ММЛШ) асоціює зі збільшеними величинами подовжніх і поперечних розмірів правих і лівих відділів серця як у систолу, так і діастолу; в цьому разі за кількісно однакової (21 %) частоти виявлення гіпертрофії ЛШ (ГЛШ) серед жінок превалював ексцентричний тип (90 %), а серед чоловіків концентричний і ексцентричний типи ГЛШ зустрічалися з однаковою частотою. Не відзначено статевих розбіжностей у стані скорочувальної та діастолічної функції ЛШ. У чоловіків у порівнянні з жінками збільшення ММЛШ супроводжувалося збільшенням його біоелектричної активності за відсутності такої закономірності у лівому передсерді. Для чоловіків у порівнянні з жінками характерне більш виражене порушення електричної гомогенності міокарда, що проявлялось більшою частотою виявлення ранніх і пізніх потенціалів передсердь та пізніх потенціалів шлуночків (відповідно на 8,5, 9,4 і 11,6 %). Збільшення максимального і мінімального діаметрів артерій еластичного типу супроводжувалось зниженням розтяжності аорти у чоловіків у порівнянні з жінками.

За допомогою методів доплерехокардіографії та дуплексного сканування загальних сонних артерій обстежено 164 особи без проявів серцево-судинної патології віком 16 - 29, 30 - 44, 45 - 59 і 60 - 74 років. Показано, що вікова структурно-функціональна перебудова серця пов'язана зі змінами структури міокарда, системної та інтракардіальної гемодинаміки. З віком збільшується кількість осіб із гіпокінетичним типом кровообігу. Погіршення пружно-еластичних властивостей артерій еластичного типу з віком проявляється у збільшенні їх діаметра та товщини. З віком збільшується маса міокарда лівого шлуночка (ЛШ) за рахунок збільшення товщини стінок за умов сталих значень розмірів його порожнини. Погіршення діастолічної функції ЛШ поєднується з розвитком гіпертрофії та зниженням скорочувальної здатності лівого передсердя на фоні збереженої систолічної функції ЛШ.

Проаналізовано результати досліджень щодо особливостей ЕКГ ВП, частоти виявлення ранніх і пізніх потенціалів передсердь і шлуночків у пацієнтів з гіпертонічною хворобою без/із супутнім цукровим діабетом II типу.

Dealt with is the study of the high resolution ECGs, the early and late potential frequencies in the atria and ventricles in the hypertensive patients without and with accompanying 2nd type diabetes mellitus.

Досліджено особливості електрокардіограми високого підсилення (ЕКГ ВП), частоти виявлення ранніх і пізніх потенціалів передсердь (ППП) та пізніх потенціалів шлуночків (ППШ) у практично здорових осіб різного віку та статі у порівнянні з хворими з порушеннями серцевого ритму. Проаналізовано зв'язок між амплітудно-часовими показниками ЕКГ ВП, частотою виявлення ППП, ППШ і віком обстежених. Показано статеві розбіжності щодо значень параметрів ЕКГ ВП і частоти виявлення ППП і ППШ. Запропоновано критерії реєстрації ранніх і пізніх потенціалів передсердь, оцінено їх чутливість, специфічність, позитивне та негативне прогностичне значення щодо формування дисфункції синусового вузла та передсердних порушень ритму. Висвітлено перспективи подальших досліджень у клінічній кардіології з використанням методу ЕКГ ВП.

Мета роботи - оцінити вплив комбінованої антигіпертензивної терапії інгібітором ангіотензинперетворювального ферменту і бета-адреноблокатором та поєднання їх з препаратом метаболічної дії триметазидином на структурно-функціональний стан серця, інтракардіальну та системну гемодинаміку у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ), ускладнену хронічною серцевою недостатністю (ХСН) у старечому віці. Обстежено 96 хворих (60 чоловіків і 36 жінок віком 70 - 89 років) на ГХ з артеріальною гіпертензією 1 - 2-го ступеня та ХСН зі збереженою систолічною функцією або без ХСН. Вивчали зміни параметрів системної, інтракардіальної гемодинаміки, морфофункціонального стану серця методами трансторакальної доплерехокардіографії на апараті Hitachi EUB-525 (Японія), кліренс креатипіну - розрахунковим методом за допомогою формули Cocroft - Gault до лікування і через 9 міс терапії в двох режимах (еналаприл та метопролол і еналаприл, метопролол та триметазидин). Довготривала антигіпертензивна терапія у хворих старечого віку з ГХ та за її поєднання з ХСН приводила до позитивної динаміки клінічної симптоматики, суттєвого зниження артеріального тиску за рахунок зменшення об'ємного кровоплину у разі незмінного ударного об'єму крові і зниження частоти серцевих скорочень. Висновки. Додаткове призначення препарату метаболічної дії триметазидину супроводжується значнішою позитивною динамікою порівняно зі стандартною терапією: відбувається подальше поліпшення діастолічної (додатковий приріст відношення швидкості раннього до швидкості пізнього наповнення лівого шлуночка на 4,0 при ГХ з ХСН та на 1

1,5 % при ГХ) й систолічної (збільшення фракції викиду відповідно на 4,1 та 5,4 %) функції та кліренсу креатиніну (зростання відповідно на 5,7 та 12,9 %).

З метою вивчення особливостей формування електричної негомогенності міокарда методами ЕКГ високого підсилення (ЕКГ ВП), доплерехокардіографії, дуплексного сканування загальних сонних артерій і векторелектрокардіографії було обстежено 47 пацієнтів з гіпертонічною хворобою (ГХ), які перенесли ішемічний інсульт (22 чоловіки і 25 жінок), і 73 хворих на ГХ без церебральних ускладнень (19 чоловіків і 54 жінки) у віці 60 - 74 років. У постінсультних пацієнтів відзначалося більш виражене порушення електричної гомогенності передсердь і шлуночків, що проявлялося погіршенням ЕКГ ВП і більшою частотою виявлення пізніх потенціалів шлуночків. У хворих на ГХ із церебральними ускладненнями ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка (ЛШ) детермінує превалювання порушень електричної гомогенності передсердь, тоді як концентрична гіпертрофія ЛШ - шлуночків. Для постінсультних пацієнтів порівняно з хворими на ГХ характерна тенденція до збільшення маси міокарда ЛШ, ступеня гіпертрофії ЛШ, більші розміри правих відділів серця, погіршення систолічної функції ЛШ, що асоціювалося з відсутністю відповідного зростання біоелектричної активності міокарда передсердь та з порушенням процесу реполяризації шлуночків. У цих хворих електрична негомогенність міокарда пов'язана з порушеннями структурно-функціонального стану артерій еластичного типу, що проявлялося у збільшенні їх діаметру, товщини стінок загальної сонної артерії та підвищенні їх ригідності.

Мета роботи - визначити особливості порушень електричної гомогенності міокарда у взаємозв'язку зі змінами центральної гемодинаміки та структурно-функціонального стану серця у хворих старшого віку з неускладненою гіпертонічною хворобою (ГХ) та після ішемічного інсульту (ІІ) залежно від локалізації осередку ураження головного мозку у відновний період. Обстежено 85 хворих, що перенесли ІІ (43 чоловіки і 42 жінки; середній вік 62 - 64 роки): у басейні лівої (38 хворих), правої (23 хворих) середніх мозкових артерій і вертебробазилярному (24 хворих), та 179 хворих на ГХ (73 чоловіки і 106 жінок; середній вік 66 років). Всім обстеженим проведено стандартну електрокардіографію, допплерехокардіографію, векторелектрокардіографію та електрокардіографію високого підсилення. За результатами проведених досліджень установлено, що для хворих, які перенесли ІІ на тлі ГХ, у порівнянні з пацієнтами з ГХ без церебральних ускладнень характерні виразніші порушення електричної гомогенності передсердь, передусім шлуночків, що пов'язано з вищим ступенем гіпертрофії лівого шлуночка, більшими розмірами порожнин серця та погіршенням його систолічної функції. Пацієнтам, які перенесли ІІ, притаманний зв'язок між локалізацією осередку ураження головного мозку та характером порушення електричної гомогенності шлуночків: півкульна локалізація у порівнянні з вертебробазилярною характеризується більшою частотою виявлення пізніх потенціалів шлуночків, що асоціюється з виразнішою кількісною невідповідністю між біоелектричною активністю та ступенем гіпертрофії лівого шлуночка, значнішим порушенням його діастолічної функції. З метою раннього виявлення порушень електричної гомогенності міокарда доцільно проводити комплексне неінвазивне обстеження хворих на ГХ, що передбачає електрокардіографію високого підсилення з виявленням ранніх і пізніх потенціалів передсердь і шлуночків; електрокардіографію з реєстрацією дисперсій інтервалів QT і QRS, так у разі патологічних змін рекомендувати холтерівське моніторування.

Мета роботи - вивчення стану церебральної гемодинаміки та його зв'язку з когнітивними порушеннями у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію (ДЕ) з метаболічним синдромом (МС). Обстежені 93 пацієнти середнього та старшого віку, хворі на ДЕ II та III стадії з когнітивними порушеннями різного ступеня тяжкості, та 37 практично здорових осіб контрольної групи без ознак когнітивного зниження; групи порівнянні за віком, статтю та рівнем освіти. Пацієнти з ДЕ розподілені на 2 основні групи: з МС (58 осіб) та без МС (35 хворих). У результаті проведених досліджень в обстежених пацієнтів із ДЕ та МС порівняно з особами без МС встановлено більш виражені зміни в екстра- та інтракраніальних судинах у вигляді стенозуючого атеросклерозу та збільшення товщини комплексу інтима-медіа загальних сонних артерій, а також зниження швидкісних характеристик церебрального кровотоку на тлі дифузного підвищення судинного опору. Для хворих із МС притаманний більш виражений когнітивний дефіцит порівняно з пацієнтами без МС, що проявлявся у змінах показників негайної та відстроченої пам'яті, виконавчих функцій та розумової працездатності. Численні кореляційні зв'язки між показниками когнітивної діяльності, з одного боку, та станом церебральної гемодинаміки - з іншого у хворих із ДЕ та МС свідчать, що одним із шляхів реалізації негативного впливу на когнітивні функції є атеросклеротичне і гіпертензивне ураження судин і погіршення церебральної гемодинаміки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.030 + Р410.09

Рубрики:

Гіпертонічна хвороба

Серцево-судинна недостатність

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ