Матеріали I Українського з'їзду терапевтичних радіологів та радіаційних онкологів. 24 - 27 січня 1999 р., Харків.

Вивчено віддалені наслідки впливу іонізуючого випромінювання на стан здоров'я евакуйованого населення Прип'яті унаслідок аварії на ЧАЕС. На підставі даних комплексних медичних оглядів, через 9 - 13 років після аварії, поглибленно досліджено у динаміці патологічну ураженість 124-х евакуйованих. Зазначено, що дане клініко-функціональне обстеження пацієнтів дало можливість діагностувати на субклінічній стадії патологію серцево-судинної, нейроендокринної та травної систем обстежених, визначити групи ризику, сформувати клінічну базу даних соматичних захворювань і провести адекватне лікування та реабілітацію. Розроблено діагностичний алгоритм оцінки ризику патології у евакуйованих.

Мета дослідження - оцінити ефективність і безпечність вимірювання внутрішньочерепного тиску (ВЧТ) через заповнений рідиною катетер, установлений у латеральний шлуночок головного мозку або в субдуральний простір. Дослідну групу становили 40 пацієнтів, яким протягом 2 - 9 діб проводили моніторинг ВЧТ. Протинабрякову осмотерапію застосовували за потребою, виходячи з рівня ВЧТ. Показано, що моніторинг ВЧТ даним методом є безпечним, вірогідним та економічно доцільним.

Наведено випадки успішного лікування злоякісного набряку-набухання головного мозку в ранньому післяопераційному періоді після видалення пухлин головного мозку, коли спостерігалось пролабування мозкової речовини в трепанаційне вікно. Інтенсивна протинабрякова терапія проводилася під контролем внутрішньочерепного тиску, який вимірювали через встановлений субдуральний катетер. Запропонований метод є доступним для відділень інтенсивної терапії, які забезпечені стандартними поліфункціональними моніторами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.695.4-4

Рубрики:

Пухлини нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж16160 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Одним із результатів дії іонізуючого випромінювання на клітину є поява генетичних мутацій, які в свою чергу можуть призводити до розвитку злоякісних захворювань. Доза опромінення хворого за абдомінального КТ-обстеження під час діагностики нирково-клітинного раку (НКР) становить близько 5 мГр (5 мЗв) у разі звичайного обстеження і може зростати до 50 мГр (50 мЗв) під час мультифазного. До недавнього часу вважалось недоцільним напряму оцінювати ризик виникнення онкологічної патології під впливом таких відносно малих доз опромінення. В останні роки підтверджено важливу роль іонізуючого опромінення, одержаного хворими під час діагностичних процедур, у розвитку злоякісних новоутворень багатьох органів. Під час мультифазного КТ-сканування, яке рутинно застосовується у разі діагностики НКР, 1 випадок розвитку радіаційно-індукованого раку припадає на 250 (180 - 370) сканувань у жінок і на 330 (240 - 490) у чоловіків. Доведено зв'язок між проведенням компіютерної томографії з дозою опромінення >> 7,5 мЗв і ушкодженням ДНК хворих. Одним із шляхів уникнення променевого навантаження на хворого у разі діагностики НКР є ширше застосування магнітно-резонансної томографії і використання рентген-трубок зі зниженим вольтажем, проте, необхідні подальші дослідження у цьому напрямку.

Мета роботи - вивчити особливості клінічного перебігу гострого біліарного панкреатиту (ГБП). Проаналізовано клінічний перебіг 207 хворих на запалення підшлункової залози (ПЗ) біліарного генезу. Визначено чутливість, специфічність та діагностичну ефективність основних клініко-лабораторних симптомів ГБП. На основі чутливості, специфічності та діагностичної ефективності клініко-лабораторних симптомів виділено панкреато-біліарну (за якої переважають симптоми холециститу над симптомами панкреатиту), біліарно-панкреатичну (переважає клініка панкреатиту) та інтермітуючу (клініко-лабораторні ознаки біліарної гіпертензії і гострого процесу в ПЗ нормалізуються на фоні терапії) форми захворювання. Висновок: основними клінічними варіантами перебігу ГБП є панкреато-біліарна, біліарно-панкреатична та інтермітуюча форми захворювання.

Висвітлено актуальність проблеми сучасних критеріїв діагностики водно-електролітних порушень при черепно-мозковій травмі. Наведено перелік клінічних і візуалізаційних, лабораторних діагностичних критеріїв виникнення центрального нецукрового діабету при відкритих або закритих травматичних ураженнях гіпоталамо-гіпофізарної ділянки головного мозку. Сучасна діагностика, прогнозування та своєчасна корекція водно-електролітного дисбалансу в даних пацієнтів мінімізують ушкоджуючу дію гіпо-/гіпернатріємії при первинному ушкодженні головного мозку і гіпоталамо-гіпофізарної системи різної етіології та сприяють швидшому ефекту терапії в динаміці захворювання пацієнта.

Мета роботи - дослідити еволюцію наукових поглядів на діагностику та лікування захворювань підшлункової залози (ПЗ), з метою розробки пропозицій щодо покращання якості медсестринського догляду та лікувальних втручань пацієнтам із даною патологією. Для досягнення поставленої мети застосовано методи системного підходу та системного аналізу, бібліосемантичний, медико-статистичний аналіз. Результати. Проблема захворювання ПЗ є однією з найбільш актуальних у сучасній інтенсивній терапії та клінічній гастроентерології. Роль сестри медичної у догляді за пацієнтами з патологією ПЗ є очевидною і надзвичайно важливою, котра забезпечує реалізацію основних процесів у клініці і госпіталізацію, транспортування пацієнтів, підготовку їх до діагностичних та лікувальних маніпуляцій, моніторинг стану пацієнта, виконання призначень лікарів тощо. Висновок: враховуючи еволюцію поглядів та лікування патології ПЗ на сучасному етапі діагностики, слід рекомендувати впровадження в закладах охорони здоров'я у відділеннях з даною патологією локальних протоколів сестри медичної під час надання допомоги пацієнтам для вдосконалення фахової підготовки.

Мета роботи - дослідити еволюцію наукових поглядів на діагностику та лікування захворювань підшлункової залози (ПЗ), з метою розробки пропозицій щодо покращання якості медсестринського догляду та лікувальних втручань пацієнтам із даною патологією. Для досягнення поставленої мети застосовано методи системного підходу та системного аналізу, бібліосемантичний, медико-статистичний аналіз. Результати. Проблема захворювання ПЗ є однією з найбільш актуальних у сучасній інтенсивній терапії та клінічній гастроентерології. Роль сестри медичної у догляді за пацієнтами з патологією ПЗ є очевидною і надзвичайно важливою, котра забезпечує реалізацію основних процесів у клініці і госпіталізацію, транспортування пацієнтів, підготовку їх до діагностичних та лікувальних маніпуляцій, моніторинг стану пацієнта, виконання призначень лікарів тощо. Висновок: враховуючи еволюцію поглядів та лікування патології ПЗ на сучасному етапі діагностики, слід рекомендувати впровадження в закладах охорони здоров'я у відділеннях з даною патологією локальних протоколів сестри медичної під час надання допомоги пацієнтам для вдосконалення фахової підготовки.

The problem of pathology of the pancreas has become especially important since the second half of the nineteenth century. The number of pancreatic cases has increased notedly since that period. The role of a nurse caring about patients with pancreatic pathology is obvious and extremely important. This is because a nurse is an active participant of the main processes in the medical clinic - hospitalization, transportation of patients, preparation for diagnostic and therapeutic manipulations, monitoring of a patientіs condition, fulfillment of a doctor's prescriptions, etc. The nursing process in the pathology of pancreas consists of five stages: I stage - nursing examination, including a patient's complaints, anamnestic data and objective assessment of his condition. II stage - nursing diagnostics. It is based on a patient's complaints, feelings and is the basis for determining how to take care of a patient. Depending on a patient's problems, ways how to relieve the pathological condition are searched; the risks associated with the disease are eliminated; the urgent control and safety measures are analyzed. III stage - planning of nursing interventions. It includes: preparation of a patient and taking the biological material for laboratory tests; preparation of a patient for the instrumental methods of examination; care and following-up of a patient in his conservative treatment; a patient's care in the preoperative and postoperative periods; solutions to a patient's current problems; fulfillment of the doctor's prescriptions; solutions to concomitant problems and needs of a patient; education of a patient and his/her relatives about principles of nutrition; training of a patient to take care of himself. IV stage - implementation of a plan of nursing interventions. It involves a patient's preparation for a general, biochemical blood test; general urine analysis; instrumental examination methods (FGDS, ultrasound, computed tomography, video laparoscopy); fulfillment of a doctor's prescriptions. V stage - assessing and correcting the outcomes of nursing interventions. The evaluation consists of finding out successful clinical course of the disease, improving a patient's well-being and objective state, identifying new patient's problems (possible complications) with appropriate correction of nursing interventions. Due to the results of the study it is possible to suggest that the early diagnosis, appropriate treatment, clarification of the accuracy of a doctor's prescriptions, qualified nursing care can reduce a patient's stay at hospital and decrease the mortality rate among pancreatic patients. The current practice of care about patients with pancreatic diseases in Ukraine has not well-structured yet. Many healthcare professionals use old protocols and guidelines. Medical practices require updated guidelines and algorithms, built on the world-wide experience and evidence-based medicine. The article presents the algorithm of providing medical care to patients with pathology of pancreas from the moment of hospitalization to the emergency care, if necessary. The topic of nursing care for patients with pancreatic diseases is not well studied and needs further research.

Черепно-мозкова травма (ЧМТ) до цього часу залишається провідною причиною смерті людей працездатного віку. В Україні частота ЧМТ щорічно становить у різних регіонах від 2,3 до 6 випадків (у середньому 4 - 4,2) на 1000 населення. Пацієнти з первинним ураженням головного мозку і гіпоталамо-гіпофізарної системи становлять групу ризику з розвитку набряку головного мозку через виникнення у них порушення водно-електролітної рівноваги та відповідно порушення рівноваги осмолярності між клітинним та позаклітинним простором. Порушення водно-електролітного балансу як наслідок ураження гіпоталамо-гіпофізарної системи при ЧМТ в літературі висвітлено недостатньо. Мало вивчені особливості функціонування центральних та периферичних ланцюжків ендокринної системи залежно від локалізації, характеру і тяжкості травми. Недостатньо вивчене питання про діагностичні та прогностичні цінності різних показників волемічного статусу у хворих із ЧМТ. Мета роботи - вивчити види дизнатріємії у хворих з ізольованою ЧМТ - ураженням гіпоталамо-гіпофізарної ділянки головного мозку; вияснити вплив виду порушення натрієвого балансу на летальність у хворих із ЧМТ та ураженням гіпоталамо-гіпофізарної ділянки головного мозку. Було обстежено 74 пацієнтів (чоловіків/жінок = 60/14) із вогнищевим забоєм головного мозку й ураженням гіпоталамічної ділянки. Серед 74 хворих з ізольованою ЧМТ і ураженням гіпоталамо-гіпофізарної ділянки головного мозку в 47 хворих було діагностовано гіповолемію, що поєднувалась з гіпонатріємією. У 15 хворих було виявлено гіпернатріємію з гіперволемією. Моніторинг внутрішньочерепного тиску здійснювали за допомогою поліфункціонального монітора (Monitor Model BSM-3562 (Nihon Konden Corporation, Японія, 2018)) із лінією для інвазивного вимірювання тиску. Постійне неінвазивне вимірювання оксигенації тканин органів (rSO2) проводили на моніторі Somanetics Invos Oximeter Cerebral/Somatik (Covidien, Mansfield, MA, США, 2020). В усіх хворих визначали рівень електролітів плазми крові. Висновки: у хворих із ЧМТ і ураженням гіпоталамо-гіпофізарної системи виникають різнонаправлені зміни водно-натрієвого балансу, що вимагають диференційованого підходу до їх лікування. Зважаючи на невелику кількість спостережень, ми не наважуємося повіязувати вид дизнатріємії у хворих із ЧМТ і ураженням гіпоталамо-гіпофізарної ділянки головного мозку з летальністю. Вважаємо за доцільне продовжувати дослідження в цьому напрямку.