Всебічно проаналізовано науково-просвітницьку діяльність В.П.Науменка - вчителя, методиста, редактора, видавця, вченого, політика, громадського діяча. Висвітлено процес становлення та розвитку його особистості в контексті національно-просвітницького руху України другої половини XIX - початку XX ст., визначено основні чинники формування світогляду педагога. Розкрито роль просвітителя у розбудові української національної школи, охарактеризовано його загальнопедагогічні та методичні погляди щодо розвитку національної освіти та виховання.

Всесторонне проанализирована научно-просветительская деятельность В.П.Науменко - учителя, методиста, редактора, издателя, ученого, политика, общественного деятеля. Освещен процесс становления и развития его личности в контексте национально-просветительского движения Украины второй половины XIX - начала XX вв., определены основные факторы формирования мировоззрения педагога. Раскрыта роль просветителя в построении украинской национальной школы, охарактеризованы его общепедагогические и методические взгляды на развитие национального образования и воспитания.

Проведено поліаспектний аналіз становлення освіти в Черкаському регіоні з періоду княжої доби (ІХ - XVI ст.) до сучасного періоду. Розглянуто питання ренесансу української культури початку XVI - першої половини XVII ст., розвитку педагогіки в період українського бароко (друга половина XVII - XVIII ст.), становлення модерної педагогіки в ХІХ - на початку ХХ ст., новаторства в 1920-ті рр., радянської ідеологеми в 1930 - 1991 рр., розвитку педагогіки з 1991 р.

Проведен полиаспектный анализ становления образования в Черкасском регионе от периода княжей эпохи (IX - XVI ст.) до современного периода. Рассмотрены вопросы ренессанса украинской культуры начала XVI - первой половины XVII ст., развития педагогики в период украинского барокко (вторая половина XVII - XVIII ст.), становления модерной педагогики в ХІХ - начале ХХ ст., новаторства в 1920-е гг., советской идеологемы в 1930 - 1991 гг., развития педагогики с 1991 г.

Проаналізовано науково-просвітницьку діяльність В. П. Науменка (1852 - 1919) - вчителя і методиста, редактора і видавця, вченого і політика, активного громадського діяча. Описано процес становлення й розвитку особистості В. П. Науменка в контексті національно-просвітницького руху в Україні у другій половині ХІХ - початку ХХ ст., визначено основні чинники формування світогляду педагога. Розкрито зміст і спрямованість науково-просвітницької та педагогічної діяльності В. П. Науменка, його роль у розбудові української національної школи. Охарактеризовано загальнопедагогічні та методичні ідеї діяча щодо розвитку національної освіти й виховання.

Висвітлено теоретико-методичні засади та запропоновано педагогічну модель формування індивідуального стилю діяльності майбутнього вчителя хореографії. Розглянуто методологічні аспекти організації навчальної та виховної роботи в хореографічному колективі, основні вимоги до проведення хореографічної роботи, принципи відбору дітей до занять хореографією. Наведено методику побудови уроків хореографії. Висвітлено особливості постановчої роботи в дитячому хореографічному колективі.

Розглянуто процес становлення й розвитку особистості В. Науменка за умов національно-просвітницького руху в Україні другої половини XIX ст. – початку XX ст. Висвітлено основні чинники формування світогляду педагога. Зроблено висновок, що органічний зв’язок з українським культурним рухом сприяв вихованню національної свідомості В. Науменка, був одним із чинників формування національного спрямованого світогляду, потреби в захисті українського національного питання.

Акцентовано увагу на вивченні досвіду упрпавлінської діяльності видатних освітян минулого, яке сприятиме збагаченню не лише історико-педагогічного знання, а й педагогічного менеджменту. Висвітлено найголовніші завдання директора школи - керівництво навчально-виховною та методичною роботою, робота з батьками та з учнівськими організаціями, виховання педагогічного колективу. Розкрито основні ідеї педагогічної системи В. О. Сухомлинського. Зауважено, що робота видатного педагога на адміністративних посадах була спрямована на створення умов для повноцінного та індивідуально неповторного розвитку кожної особистості.

Проаналізовано ідеологічні та соціально-педагогічні умови створення українських громад в Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.). Розкрито історичні та культурологічні засади створення громад в різних регіонах України. Досліджено особливості просвітницько-педагогічної діяльності (ППД) громадських організацій кінця ХІХ - початку ХХ ст. Розглянуто основні напрями діяльності громад наддніпрянської України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Вивчено становлення ППД українських громад у 1860-х рр. Охарактеризовано ППД вітчизняних громадських організацій другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано напрями ППД громадських організацій України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.). Визначено роль освітніх закладів в історії просвітницько-педагогічного руху другої половини ХІХ - початку ХХ ст.

Розглянуто соціальну політику в Україні як основу державної молодіжної політики. Вивчено професійно-етичні основи соціальної роботи. Охарактеризовано партнерство із закладами соціальної сфери у контексті професійної підготовки майбутніх фахівців соціальної роботи. Приділено увагу формуванню готовності у зазначених фахівців до роботи з біженцями і вимушено переселеними особами. Проаналізовано соціально-педагогічну роботу з сім'єю як напрям сімейної соціальної політики. Узагальнено образи людини з особливими потребами у масовій свідомості від античності до ХХІ ст.

Висвітлено сутність поняття «булінг» та «кібербулінг», а також визначено причини, фактори та форми їх прояву. Розроблено систему тренінгів з метою профілактики та запобігання шкільному цькуванню. Досліджено вплив ЗМІ та мережі Інтернет на прояв агресивної поведінки. Охарактеризовано нормативно-правові документи щодо захисту прав дітей. Наведено досвід зарубіжних країн стосовно булінгу. Результати діагностування та система тренінгів з подолання явища булінгу представлено у додатках.

Колективну монографію «Педагогічне краєзнавство крізь призму історико-культурних явищ та процесів в Україні» підготовлено в межах проєкту «Освіта, шкільництво і педагогічна думка Черкащини» відповідно до плану наукової діяльності Науково-дослідного центру педагогічного краєзнавства подвійного підпорядкування НАПН України та МОН України та держбюджетної теми «Соціально-психологічна реабілітація дітей та молоді з особливими освітніми потребами засобами інклюзивного туризму», яка виконується в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини. Наведено результати наукових досліджень та інформування громадськості про розвиток педагогічного краєзнавства в контексті історико-культурних явищ та процесів в Україні. Звернено увагу на теорію і практику розвитку позашкільної освіти в Україні (кінець XX - початок XXI ст.). Висвітлено студентські регіональні історико-педагогічні дослідження крізь призму освітянської діяльності. Розглянуто педагогічну діяльність Івана Лучицького задля розвитку освіти на Черкащині (1845 -1918). Охарактеризовано постать Володимира Науменка (1852 - 1919) у збереженні культурно-історичної ідентичності українського народу.

Висвітлено еволюцію жіночої репрезентації в історії інституалізацїї соціальної роботи як професійного виду діяльності в країнах Західної Європи та США. Вивчено й узагальнено досвід видатних жінок, які зробили значний внесок у цій сфері. Увагу приділено діяльності майданчиків з організації виховання дітей дошкільного віку у контексті розширення можливостей залучення жінок до продуктивної праці у сфері виробництва у період кінця XIX - початку XX ст. на території України. Досліджено роль українських жінок та дівчат в горнилі Другої світової війни. Здійснено перші спроби теоретичних підходів до соціальної роботи та інноваційні практики жінок України (кінець XX - початок XXI ст.). Здійснено перші спроби теоретичних підходів до соціальної роботи та ініціюючи відповідні практики в Україні. Зауважено, що актуалізація проблеми побудови реальної картини процесу становлення та розвитку соціальної роботи, що відбувався на українських землях, а й в завданні ввести імена жінок, які зробили внесок в інституалізацію соціальної роботи, але чия діяльність через суб’єктивні і об’єктивні обставини не дістала належного висвітлення і не була ґрунтовно вивчена.