Висвітлено розвиток української культури з найдавніших часів до сьогодення у її нерозривному зв'язку та взаємозбагаченні з духовними надбаннями народів Європи. Розкрито активну роль культурної складової у процесах загальноцивілізаційного поступу, зокрема, державотворення в Україні. Розглянуто національний варіант бароко в літературі, театрі та музиці, барокову ікону, портрет, гравюру, стилі архітектурних ансамблів, український мистецький авангард. Проаналізовано сучасні проблеми розвитку національної культури.

Освещено развитие украинской культуры от древности до настоящего времени в ее неразрывной связи и взаимообогащении с духовными достижениями народов Европы. Раскрыта активная роль культурной составляющей в процессах общецивилизационного движения, в частности, построении государства в Украине. Рассмотрены национальный вариант барокко в литературе, театре и музыке, барокковая икона, портрет, гравюра, стили архитектурных ансамблей, украинское авангардное искусство. Проанализированы современные проблемы развития национальной культуры.

Уперше у вітчизняній історико-філософській думці охарактеризовано процеси генези та трансформації глобальних цивілізаційних проблем культурології другої половини ХІХ - початку ХХІ ст. Проаналізовано формотвірну роль культури у визначенні змісту поняття цивілізації, обгрунтовано методологічні можливості цивілізаційного підходу й особисто-синергетичної парадигми у розгляді історико-культурологічних процесів. Висвітлено значення психоаналізу для культурології та її творця та носія - людини, визначено взаємозв'язок психоаналізу, культури та художньої творчості.

Впервые в отечественной историко-философской мысли охарактеризованы процессы генезы и трансформации глобальных цивилизационных проблем культурологии второй половины ХІХ - начала ХХІ вв. Проанализирована формообразующая роль культуры в определении содержания понятия цивилизации, обоснованы методологические возможности цивилизационного подхода и личностно-синергетической парадигмы при рассмотрении историко-культурологических процессов. Освещено значение психоанализа для культурологии и ее создателя и носителя - человека, определена взаимосвязь психоанализа, культуры и художественного творчества.

Проаналізовано еволюційний процес розвитку культури, закономірності й особливості історико-культурного руху людства, процеси цивілізаційних трансформацій. Розкрито природу генезису самоорганізації культури та її місце в цілісній картині суспільної історії. Розглянуто проблему методологічних засад раціонально-осмисленого підходу до аналізу наявних парадигм перспективного розвитку культурно-історичного процесу. Висвітлено найважливіші альтернативні науково-теоретичні концепції феномена культурогенезу та визначено шляхи його подальшого наукового дослідження.

Проанализирован эволюционный процесс развития культуры, закономерности и особенности историко-культурного движения человечества, процессы цивилизационных трансформаций. Раскрыта природа генезиса самоорганизации культуры и ее место в целостной картине общественной истории. Рассмотрена проблема методологических основ рационально-осмысленного подхода к анализу существующих парадигм перспективного развития культурно-исторического процесса. Освщены наиболее важные альтернативные научно-теоретические концепции феномена культурогенеза и определены пути его дальнейшего научного исследования.

Проаналізовано онтологічні фактори і логічні механізми становлення та подальшої динаміки культурної історії. Істотно об'єктивізовано та підвищено прогностичні можливості вивчення культурно-історичного процесу. Обгрунтовано основні положення авторської концепції культурогенезу, окреслено її теоретико-методологічні альтернативи. Визначено найбільш перспективні шляхи дослідження даного феномену, визначальні фактори та логічні тенденції культурно-історичного процесу як органічного продовження еволюції форм буття. Запропоновано критеріальну призму виявленої логіки історії. На підставі теоретико-методологічної моделі культурогенезу з метою конструктивного розгляду критичного стану сучасної культури вироблено адекватні засоби логіко-історичного прогнозування та подолання культурної кризи.

Висвітлено актуальні проблеми культурної, економічної, філософської, теологічної антропології та етнокультурології. Подано інформацію про етнічні спільноти й ідентичності в Європі епохи античності та раннього середньовіччя. Розглянуто образ людини в духовній культурі України XI - XV ст. Проаналізовано національні та гендерні конструкти в системі регіональних ідентичностей. Розглянуто кіберкомунікативний континуум як антропологічний чинник. Висвітлено методологічні аспекти етнічної психології. Розкрито питання культурологічної конфліктології. Увагу приділено методологічним проблемам дослідження когнітивних функцій та імпліцитних можливостей формування світогляду засобами традиційної дитячої субкультури.

Наведено відомості про сакральні будівлі Києва, які використовуються релігійними організаціями різних конфесій, висвітлено їх історію та сучасний стан, духовність столиці. Увагу приділено окремим спорудам з виразними культовими ознаками та давніми традиціями київської сакральної архітектури. Подано відомості про найважливіші храмові реліквії, святих подвижників, просвітителів.

На історико-теоретичному матеріалі розглянуто становлення та розвиток культурології як науково-навчальної дисципліни. Висвітлено формоутворювальну роль культурології у вивченні шляхів світової цивілізації й її складових, охарактеризовано методологічні засади різноманітних культурологічних підходів і концепцій у вирішенні історико-теоретичних проблем дисципліни. Розкрито малодосліджені аспекти становлення та розвитку культурології. Акцентовано увагу на компаративістському показі науково різнопланових цивілізаційних галузей суспільного життя, які відіграють визначальну роль у становленні культурології як науки. Досліджено питання трансформації історико-культурологічної думки в Україні.

Запропоновано семіотичний підхід до вивчення скіфського анімалістичного мистецтва. З'ясовано роль толерантності в міжкультурному діалозі. Проаналізовано діяльність духовної еліти України на етапі соціокультурних перетворень, проблеми збереження культурного розмаїття в добу глобалізації. Увагу приділено академічному живопису В. Котарбінського в українському образотворчому мистецтві кінця XX ст. Визначено роль культурних інститутів у забезпеченні міжкультурного діалогу. Досліджено ціннісні орієнтації молоді в сучасному українському суспільстві. Показано вплив факторів макросередовища на формування культури сімейних відносин. Розкрито проблему збереження нематеріальної культурної спадщини, проаналізувавши духовну складову родинної обрядовості Південної Київщини з виокремленням елементів народної творчості. З'ясовано особливості поліетнічності Буковини в соціокультурному контексті. Запропоновано інноваційні підходи до системи художнього виховання дітей у позашкільних хореографічних навчальних закладах. Увагу приділено модернізації системи підвищення кваліфікації працівників культури. Виявлено подібні та відмінні риси виконавських манер співу народнопісенного фольклору України та Росії.

Розкрито сутність синергетики як найбільш інтегральної сучасної парадигми пізнання, показано можливості її використання як методу дослідження культурно-історичного розвитку людської цивілізації. Розглянуто основні етапи становлення та розвитку міфологічної культури як історично першої (ірраціональної у своїй сутності) форми людського світогляду. Досліджено процес поляризації матеріальної та духовної культури, пізнавальної та практичної діяльності, визначено його позитивні та негативні наслідки. Показано роль даного процесу у теоретичному осмисленні та умоглядно-логічному вирішенні суперечностей між міфологічною картиною світу та реальністю, до "безпосереднього" мисленного відтворення якої вже помітно прагнула первісна "наука". Встановлено, що завдяки поступовій дивергенції духовної та матеріальної діяльності формується філософія як спосіб світоосмислення та вираження його результатів засобами несуперечливого, узгоджуваного з чуттєвим досвідом теоретичного знання. З'ясовано, що на зміну міфологічного синкретизму матеріального та ідеального поступово приходить словесно оформлене, поняттєве, узагальнене уявлення про світ як про "зовнішню", самостійно існуючу та підпорядковану власним принципам і закономірностям, незалежну від духу реальність. Розглянуто відмінності між східним і західним типами світосприйняття, досліджено європейські та азіатські орієнтації культурно-історичного розвитку.

Раскрыта сущность синергетики как наиболее интегральной современной парадигмы познания, показаны возможности ее использования как метода исследования культурно-исторического развития человеческой цивилизации. Рассмотрены основные этапы становления и развития мифологической культуры как исторически первой (иррациональной в своей сущности) формы человеческого мировоззрения. Исследован процесс поляризации материальной и духовной культур, познавательной и практичесской деятельности, определены его позитивные и негативные последствия. Показана роль даного процесса в теоретическом осмыслении и логическом решении противоречий между мифологической картиной мира и реальностью, к "непосредственному" мысленному воссозданию которой стремилась первобытная "наука". Установлено, что в результате постепенной дивергенции духовной и материальной деятельности формируется философия как способ мироосмысления и выражения его результатов посредством непротиворечивого, согласованного с чувственным опытом теоретического знания. Сделан вывод, что на смену мифологического синкретизма материального и идеального постепенно приходит словесно оформленное, обобщенное представление о мире как о "внешней", самостоятельно существующей и подчиненной собственным принципам и закономерностям, независимой от духа реальности. Рассмотрены отличия между восточным и западным типами мировосприятия, исследованы европейские и азиатские ориентации культурно-исторического развития.

Проаналізовано процес становлення історико-культурологічних поглядів на світову самоорганізацію. Розглянуто лінійно-детерміністичні, стохастичні (імовірнісні) та нелінійні підходи щодо тлумачення механізмів гармонізації буття. Розкрито логіку еволюції системи "природа - людина - суспільство", в основі якої лежать механізми самоорганізації культурогенних чинників гармонійного збалансування даної системи. Визначено сутність ідеї гармонії як принципу освоєння світу.

Проанализирован процесс становления историко-культурологических учений о мировой самоорганизации. Рассмотрены линейно-детерминистические, стохастические (вероятностные) и нелинейные подходы к определению механизмов гармонизации бытия. Раскрыта логика эволюции системы "природа - человек - общество", в основе которой лежат механизмы самоорганизации культурогенных факторов гармоничного сбалансирования данной системы. Определена сущность идеи гармонии как принципа освоения мира.

Висвітлено питання про логіку становлення культурної історії у контексті природної організації. Розглянуто основні дилеми логіко-філософської еволюції культури та вперше виявлено їх взаємозв'язки з ідеєю онтології доцільності. Показано перспективи використання глобального моделювання для ефективного відтворення окремих аспектів культурно-цивілізаційної динаміки. Розглянуто сучасні постмодерністські концепції вивчення культурогенезу. Проаналізовано проблему доцільності або "казуїстичності" феномена культурної еволюції. Відзначено актуалізацію проблеми перегляду та переосмислення суб'єкт-об'єктної схеми традиційної гносеології та створення нової концептуально-філософської моделі світу, яка передбачає ціннісно-смисловий універсум культури, де ідея є безвідривною від буття.

Освещены вопросы логики становления культурной истории в контексте природной организации. Рассмотрены основные дилемы логико-философской эволюции культуры и впервые показаны их взаимосвязи с идеей онтологии целесообразности. Раскрыты перспективы использования глобального моделирования для эффективного восстановления отдельных аспектов изучения культурогенеза. Проанализирована проблема целесообразности или "казуистичности" феномена культурной эволюции. Отмечена актуализация проблемы пересмотра и переосмысления субъект-объектной схемы традиционной гносеологии и создания новой концептуально-философской модели мира, которая предусматривает ценностно-смысловой универсум культуры, где идея неотрывна от бытия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч111.16

Рубрики:

Структура ( морфологія ) та динаміка культури. Взаємозв'язок різних культур. Розвиток. Зміни. Глобалізація

Шифр НБУВ: Ж22799 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано зміну когнітивних настанов у авангардних мистецтвах як плюралізацію культурних цінностей. Вивчено нову культурну реальність як ансамбль / дисамбль сутнісних можливостей у виробництві людини соціальної. Досліджено нищення антропологічної сутності людини "ситуацією постмодерну". Охарактеризовано етнокультурне середовище як джерело рольової творчості. Визначено рольову реальність як людиновимірність культури. Проаналізовано духовний тилос нації у рольовому вимірі. Приділено увагу використанню енергії мистецької семантики у "конструктивах \ деструктивах" культурної реальності. Розглянуто терор тотальної множинності доби мультикультуралізму.

Розкрито проблеми поглибленого вивчення феномена шістдесятництва, повнішого висвітлення творчості окремих митців як учасників народного спротиву процесу нищення української культури та духовності. Досліджено творчі взаємини між представниками творчої інтелігенції різних галузей мистецтв. Увагу приділено активізації роботи та формуванню фондів Музею шістдесятництва, з'ясуванню актуальних проблем розвитку сучасного українського мистецтва. Проаналізовано традиції народної культури українців Карпат у творчості О. Заливахи. Розкрито вплив мистецьких концепцій шістдесятників на вимоги до виконання завдань з академічного рисунка в Київському державному художньому інституті. Досліджено особливості зображення Богоридиці у творах українських шістдесятників.

Розглянуто проблеми консолідації українського суспільства в ситуації соціально-економічної, внутрішньо- та зовнішньополітичної кризи. Оцінено стан національної згуртованості, розкрито причини та фактори конфронтаційних явищ у суспільних відносинах. Висвітлено модель національної єдності та стратегію її досягнення.

Здійснено теоретичне і методичне обгрунтування засад - формування науково-методичної компетентності викладачів у системі післядипломної педагогічної освіти, психолого-педагогічної підготовки майбутніх педагогів професійного навчання, професійної підготовки майбутніх фахівців із якості освіти та розкрито аспекти формування академічної культури майбутніх педагогічних працівників у ЗВО. Розроблено теоретичні та методичні основи підготовки фахівців природоохоронної галузі до екологічного моніторингу у системі післядипломної освіти, а також теоретико-практичні засади професійної підготовки майбутніх менеджерів соціокультурної діяльності в умовах інформаційно-освітнього середовища. Методологічно обгрунтовано розвиток правової компетентності адміністраторів вищої школи у системі післядипломної освіти. Проаналізовано особливості модернізаційних процесів у освітній діяльності на основі обгрунтованих наукових здобутків науковців, положень законодавства щодо застосування компетентнісного і білінгвального підходів з використанням жестової і української мови. Розглянуто теорію творчої самореалізації як феномен та окремий об'єкт наукового дослідження основ евристичного навчання на засадах концепції творчої самореалізації особистості. Розкрито сутність поняття "полікультурна освіта", процес його становлення, досліджено історичні етапи розвитку мультикультуризму, проведено аналіз розвитку ідей полікультурності. Досліджено формування виконавської майстерності майбутніх бакалаврів з акторського мистецтва драматичного театру і кіно у фаховій підготовці. Актуалізовано проблеми проведення навчальних тренінгів як ефективної системи професійної адаптації у ЗВО.

Обгрунтовано неодивергентне бачення у модернізованих підходах тлумачення парадигми сталості у сфері освіти, науки й інноватики. Актуалізовано розвиток правової компетентності адміністраторів вищої школи у системі післядипломної освіти. Встановлено необхідність формування екологічної компетентності майбутніх архітекторів як соціально-педагогічну проблему. Визначено імперативи сталого розвитку в контексті соціокультурної місії університету. Здійснено аналіз теоретико-методичних аспектів професійної підготовки майбутніх фахівців з публічного управління та семантичних аспектів забезпечення комунікативних компетентностей зв’язку в майбутніх менеджерів у закладах вищої освіти. Конкретизовано методологічні засади організації процесу підготовки майбутніх менеджерів з компетентностями безпеки в умовах глобальних ризиків. Розглянуто інформаційно-комунікаційні технології в системі управління ЗВО. Вивчено особливості освітньо інтеграції як пріоритетної складової продуктивного навчання у ЗЗСО. Охарактеризовано сучасні нормативно-правові акти в організації освітнього процесу вищої школи. Структуровано педагогічні аспекти трансверсальних здібностей майбутніх менеджерів індустрії гостинності. Розкрито теоретико-методичні особливості глобалізаційного розвитку освітньо-наукових систем та організації освітнього процесу із використанням мобільних технологій. Розроблено науково-методичне забезпечення курсу «Е-навчання» в віддалених умовах організації професійної підготовки педагогів професійного навчання. Здійснено теоретичне і методичне обгрунтування соціальних запитів на професійну підготовку фахівців у сфері економіки природокористування та енергетичного менеджменту. Розкрито методику навчання ментальної арифметики учнів 5-6 класів із застосуванням онлайн-платформи. Охарактеризовано сучасну підготовку майбутніх фахівців автотранспортної галузі у коледжах в умовах компетентнісного підходу.