Визначено сутність конкурентоспроможності продукції тваринництва як результату технологічної взаємодії різних категорій людського капіталу. Обгрунтовано нові підходи щодо вирішення проблеми амортизації основних засобів і біологічних активів у тваринництві. Удосконалено структуризацію собівартості продукції галузі, розроблено ефективні системи технологічного управління й економічно-спеціалізованого обліку. Запропоновано методи визначення показників конкурентоспроможності, рентабельності та собівартості продукції тваринництва залежно від кон'юнктури ринку, наведено рекомендації щодо їх використання в інших галузях народногосподарського комплексу країни. Розглянуто питання організаційного забезпечення виробництва конкурентоспроможної продукції тваринництва.

Раскрыта сущность конкурентоспособности продукции животноводства как результата технологического взаимодействия различных категорий человеческого капитала. Обоснованы новые подходы к решению проблемы амортизации основных средств и биологических активов в животноводстве. Усовершенствована структуризация себестоимости продукции отрасли, разработаны эффективные системы технологического управления и экономически специализированного учета. Приведены методы определения показателей конкурентоспособности, рентабельности и себестоимости продукции животноводства в зависимости от конъюнктуры рынка, сформулированы рекомендации по их использованию в других отраслях народнохозяйственного комплекса страны. Рассмотрены вопросы организационного обеспечения производства конкурентоспособной продукции животноводства.

Піднято питання необхідності удосконалення структури собівартості у тваринництві з позиції оперативного управління через більш детальне відображення витратних статей.

Розроблено визначення показників конкурентоспроможності продукції тваринництва, інтегрального показника продукції тваринництва, загально-середньої норми добової потреби пересічного мешанця країни у енергії, білках, жирах і вуглеводах. Запропоновано визначення собівартості та рентабельності продукції тваринництва у залежності від кон'юнктури ринку. Обгрунтовано підходи з визначення ролі та місця людського капіталу у виробничому процесі з позиції економічного мутуалізму. Представлено шляхи визначення показників амортизації основних засобів у тваринництві з урахуванням сезонного використання й амортизації птиці. Розроблено методи формування собівартості приплоду корів різних технологічних груп, спермозод бугаїв-плідників, яєць курей репродуктивного стада. Створено методику визначення собівартості й якості транспорних робіт, виходячи з часового показника. Обгрунтовано необхідність структуризації собівартості робіт підрозділів сільськогосподарського підприємства за рахунок введення системи технологічного управління й економіко-спеціалізованого обліку.

Розкрито основні підходи до вивчення ролі основних факторів у виробничому процесі. Показано взаємозв'язки основних факторів в залежності від їх функціонального призначення. Увагу зосереджено на взаємоексплуатації основних факторів, яка в разі усунення однобокої експлуатації людського фактора власником підприємства може перейти в економічний мутуалізм і бути основою мотивації до виробничого процесу та вдосконалення виробничих відносин.

Розглянуто існуючі підходи до розуміння підприємництва, підприємця та підприємницької здібності. Зроблено спробу показати нове бачення підприємництва та місце в ньому персоналу підприємства. Окреслено необхідність трансформації розуміння визначення як підприємництва, так і самого підприємця.

Зважаючи на зміну підходів до розуміння функції та місця людського фактора у виробничих відносинах, показано можливий варіант участі його у прибутках підприємства. Обгрунтовано той факт, що працівник повинен одержувати частку прибутку, створену його працею.

Запропоновано вдосконалення системи управління у птахівничих підприємствах шляхом поглиблення диверсифікації собівартості титульної продукції, що виготовляється, диверсифікації робіт та їх собівартості, а також диверсифікації виробничих підрозділів, які забезпечують технологічний процес.

Розглянуто Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії, а також статистичні дані про вікову структуру населення України. Запропоновано практичний підхід до визначення загальних показників потреби населення у вуглеводах, які повинні надходити з продуктами харчування.

Зазначено, що виходячи з Норм фізіологічних потреб населення в основних харчових речовинах та енергії і вікової структури населення України, запропоновано один із можливих варіантів визначення потреби у жирах, що повинні надходити до організму людини з продуктами харчування.

Запропоновано один із можливих варіантів визначення потреби населення країни у білках, що повинні надходити з продуктами харчування. За основу було взято норми фізіологічних потреб населення в основних харчових речовинах та енергії і вікову структуру населення України.

Проаналізовано технологічну культуру ведення рослинництва і тваринництва, розглянуто вплив сільськогосподарського виробництва на систему екологічної безпеки. Використовуючи економічні й технологічні показники сільськогосподарського виробництва, показано рівень антропогенної дії на землі, що використовуються під посіви сільськогосподарських культур в Україні у порівнянні з аналогічними показниками Російської Федерації та Білорусі.

Представлено один із можливих варіантів калькуляції показника собівартості підрозділу пожежної охорони. З метою об'єктивізації показників структури собівартості продукції, що виготовляється у різних підрозділах підприємства, удосконалення контролю над витратним механізмом та ціноутворенням, запропоновано пропорційне перенесення витрат, пов'язаних з утриманням підрозділу пожежної охорони, на собівартість продукції підрозділів підприємства.

Для проведення аналізу та однієї з основних функцій управління - планування, враховуючи ефективність виробництва, запропоновано методику оперативного визначення показника продуктивності виробництва засобів цивільного захисту. Собівартість засобів цивільного захисту слугує базою виробничої ефективності - загальної рентабельності та цінової політики підприємств з їх виробництва. З метою розширення можливостей аналізу динаміки системи продуктивності виробництва в підприємствах з виготовлення засобів цивільного захисту розробити методику визначення продуктивності виробництва виходячи зі змін загальної рентабельності, що залежить від коливання показників собівартості та ціни.

Висвітлено наукові, правові, організаційні та економічні аспекти забезпечення промислової та цивільної безпеки. Розкрито інженерно-технічні засади з питань промислової та цивільної безпеки. Запропоновано методологію підготовки фахівців у сфері цивільної безпеки у вищій школі. Досліджено механізми підвищення рівня промислової та цивільної безпеки за умов воєнного часу. Увагу приділено медико-соціальній проблемі туберкульозу.

Нормативи, з виконання навчальних вправ з підготовки осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України до виконання завдань за призначенням, складаються з дванадцяти спеціалізованих нормативів і оціночні показники подано у натуральних часових і у п'ятибальних величинах, а такий підхід не дає можливості розширення аналізу якості підготовленості осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників оперативно-рятувальної служби цивільного захисту. Задача роботи - розробка методики для розширення аналітичних підходів з оцінки виконання навчальних вправ з підготовки осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України до виконання завдань. На основі оціночних показників, поданих у натуральних часових і у п'ятибальних величинах, розроблено індекси підготовленості та коефіцієнти ефективності підготовки. Для формулювання індексів підготовленості та коефіцієнтів ефективності, за базу було взято натуральні часові показники, що відповідають оцінці "відмінно". Запропонована методика дозволяє разом з показниками у натуральних часових і у п'ятибальних величинах, які представлені у нормативах з виконання навчальних вправ з підготовки осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України до виконання завдань за призначенням, застосовувати розроблені авторами показники індекси підготовленості та коефіцієнти ефективності підготовки. Що дає можливість проводити необхідні аналітичні порівняння по кожному кластеру навчальних вправ, по кластеру нормативів з навчальної вправи а також і по сумі всіх нормативів. Дане питання може мати і інші алгоритми розв'язання.

Встановлено, що технологічно-функціональна результативність пожежно-рятувальних підрозділів та пожежно-рятувальних частин під час гасіння пожеж повністю залежить від рівня професійної підготовки особового складу на різних технологічно-функціональних етапах системи пожежогасіння. На основі нормативів виконання навчальних вправ для підготовки особового складу пожежно-рятувальних підрозділів (частин), застосовуючи індекси, розроблено методику визначення ефективності рівня підготовки особового складу. Встановлено, що дана методика дає можливість синхронно порівнювати різні технологічно-функціональні дії та удосконалювати систему аналізу, управління та контролю за їх технологічно-функціональними можливостями. Описана методика дозволить визначити рівень підготовки особового складу, виходячи з вимог виконання нормативів дій за сигналом "Тривога", вправ із захисним одягом та спорядженням, з рятувальною мотузкою, з пожежними драбинами; вправи з підготовки до оперативного розгортання відділень на пожежно-рятувальних автомобілях; оперативного розгортання відділень без встановлення та з встановленням пожежно-рятувального автомобіля на вододжерело; вправи з оперативного розгортання відділень на автомобілі порошкового гасіння та загального показника по всіх вправах в цілому. З метою визначення індексів інтенсивності підготовки пожежно-рятувальних підрозділів та частин авторами застосувались базисні індекси. За базу бралися показники, що відповідали оцінці "відмінно" за результатами виконання різноманітних вправ особисто пожежним-рятувальником, у складі відділення та у складі караулу. Застосовано емпіричний метод дослідження, що полягав у послідовному здійсненні спостереження, вимірювання, моделювання, прогнозування та перевірки результатів прогнозу. Крім того, застосовано метод порівняння, в результаті якого здійснено порівняльний аналіз за найсуттєвішими та найважливішими рисами в межах конкретного пізнавального завдання, що дало можливості порівнювати ті явища, між якими є певна об'єктивна спільність.

Технологічно-функціональна ефективність гірничорятувальних та висотно-верхолазних рятувальних робіт на різних технологічно-функціональних етапах знаходиться у прямій залежності від рівня їх фахової та фізичної підготовки. Згідно нормативів, виконання навчальних вправ для підготовки особового складу аварійно-рятувальних служб, оцінювання підготовки аварійно-рятувальних підрозділів здійснюється п'ятибальною системою, в основу, якої покладено часові показники. При цьому актуальним залишається питання розширення підходів оцінювання з метою його оптимізації, так як проблематичним є порівняння різних технологічно-функціональних навчальних вправ. Мета робити - на основі попередніх досліджень нормативів виконання навчальних вправ для підготовки особового складу аварійно-рятувальних служб, визначити індекси підготовленості груп (відділень) гірничорятувальних (аварійно-рятувальних) робіт та груп висотно-верхолазних та рятувальних робіт. Для вирішення питання було застосовано емпіричний метод дослідження. Застосована методика дає можливість визначати рівень підготовки груп (відділень) гірничорятувальних (аварійно-рятувальних) робіт та груп висотно-верхолазних та рятувальних робіт. У результаті дослідження визначено індекси підготовленості для груп (відділень) гірничорятувальних (аварійно-рятувальних) робіт - 9 навчальних вправ та груп висотно-верхолазних та рятувальних робіт - 10 навчальних вправ. Визначені авторами індекси підготовленості можуть бути застосовані під час проведення аналізу організаційно-функціональної ефективності з підготовки груп (відділень) гірничорятувальних (аварійно-рятувальних) робіт та груп висотно-верхолазних та рятувальних робіт. Це, у свою чергу, може позитивно вплинути на якість контролю та управління при підготовці особового складу аварійно-рятувальних служб.