Проаналізовано напрямки і засоби державного контролю у сфері організації харчування учнів загальноосвітніх шкіл. Визначено та охарактеризовано види державного контролю у сфері організації харчування учнів ЗНЗ: державний фінансовий контроль, державний контроль якості та безпеки харчування, державний податковий контроль. Наведено розрахунок вартості обіду станом на червень 2010 р. та структуру витрат підприємств громадського харчування України. Досліджено чинну нормативну базу, викладену в Методичних рекомендаціях щодо забезпечення безпеки харчування та організації системи державного контролю, об’єктами якого можуть бути як підприємства громадського харчування, так і органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Зазначено, що відсутність уніфікації цих норм у різних нормативних актах та стандартах ускладнюють створення належної системи контролю.

Проанализированы направления и средства государственного контроля в сфере организации питания учащихся общеобразовательных школ. Определены и охарактеризованы виды государственного контроля в сфере организации питания учащихся: государственный финансовый контроль, государственный контроль качества и безопасности питания, государственный налоговый контроль. Приведены расчет стоимости обеда по состоянию на июнь 2010 г. и структура затрат предприятий общественного питания Украины. Исследованы действующая нормативная база, изложенная в Методических рекомендациях по обеспечению безопасности питания и организации системы государственного контроля, объектами которого могут быть как предприятия общественного питания, так и органы государственной власти и органы местного самоуправления. Отмечено, что отсутствие унификации этих норм по разным нормативным актам и стандартам затрудняют создание надлежащей системы контроля.

In the article the basics of state control in the food service students in secondary schools. We consider the direction of such control.

Досліджено проблематику забезпечення законності у діяльності органів виконавчої влади в контексті природної схильності ієрархічних бюрократичних структур до свавілля, обмеження якого забезпечується встановленням режиму правової законності. Описано та проаналізовано механізми порушення режиму законності у різноманітних сферах суспільного життя: законотворення, підзаконного нормотворення, забезпечення прав власності (рейдерство, фіктивне банкрутство) та землекористування, соціального захисту, податкових відносинах та регулювання фінансових ринків. Розглянуто різноманітні аспекти шкоди громадянам і державі, яка завдається порушенням режиму законності органами виконавчої влади. Запропоновано засоби мінімізації чи ліквідації такої шкоди. Здійснено аналіз ефективності адміністративно-правових засобів забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади (адміністративне судочинство, державний несудовий контроль, недержавний контроль за дотриманням режиму законності в діяльності органів виконавчої влади, самозахист). Охарактеризовано причини недостатньої ефективності таких засобів.

Проаналізовано суперечності української системи ліцензування та їх негативні наслідки для підприємництва. Обгрунтовано необхідність відновлення єдиного законодавчого регулювання системи ліцензування на базі Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності".

Розглянуто проблеми призначення пільгових пенсій працівникам, які "заробили" пільговий стаж за часів СРСР. З урахуванням судової практики доведено, що на призначення таких пенсій не можуть впливати зміни в чинному законодавстві України.

Проаналізовано наслідки практики роз'яснення законів органами виконавчої влади. Обгрунтовано необхідність судового контролю за такими роз'ясненнями.

На основі чинного вітчизняного законодавства, з урахуванням певної специфіки досліджено трансформація принципів адміністративного процесу в адміністративному судочинстві, їх система та зміст.

Розглянуто окремі теоретичні та прикладні аспекти щодо вирішення питань законності в теорії публічної адміністрації. Показано, що розгляд публічної адміністрації в контексті європейського адміністративного права потребує підходів до забезпечення законності, які можуть відрізнятися від традиційно прийнятих в системі забезпечення законності в діяльності органів виконавчої влади.

На підставі узагальнення позицій експертів, а також аналізу норм міжнародного авіаційного права, з урахуванням "гібридної" тактики війни Російської Федерації проти України, доведено адекватність дій українських авіаційних властей щодо обмежень у польотах цивільної авіації над Донецькою областю у період, що передував загибелі рейсу МН 17, та відсутність підстав для встановлення відповідальності України за загибель цього рейсу.

Проаналізовано правові позиції адміністративних судів України щодо судового перегляду актів ненормативного характеру. Наголошено на відсутності усталеної судової практики та тенденцій щодо відмови у такому перегляді з мотивів відсутності порушених прав позивача. Показано, що така позиція не відповідає позиції, що вироблена Судом ЄС.

Виходячи з принципу єдності публічного та приватного права, розглянуто питання ефективного захисту прав та законних інтересів суб'єктів підприємницької діяльності в Україні у господарсько-управлінських відносинах. Показано, що в умовах ігнорування у сфері управлінської діяльності принципу презумпції правомірності правочину підвищення ефективності захисту досягається на рахунок створення судових господарських преюдицій.

Досліджено небезпеки порушення конституційних прав громадян у процесі формальної імплементації "європейських" норм. Наголошено на виникненні останнім часом у цій сфері хибних тенденцій. Досліджено документальний аналіз і синтез, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, пізнавально-аналітичний та ін. Теоретично розглянуто небезпеки для прав громадян формальної імплементації "європейських" норм у законодавство України. Зазначена "адаптація" дискредитує європейський вибір України та адаптацію законодавства України до acquis communautaire ЄС.

Мета роботи - на конкретних прикладах українського законотворення досліджуються небезпеки порушення конституційних прав громадян у процесі формальної імплементації "європейських" норм. Досліджено документальний аналіз і синтез, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, пізнавально-аналітичний та ін. На конкретних прикладах законотворчості останніх часів показані практичні небезпеки для прав громадян формальної імплементації "європейських" норм у законодавство України. Обговорена зазначена "адаптація" дискредитує європейський вибір України та адаптацію законодавства України до acquis communautaire ЄС.

Розвиток права інтелектуальної власності рухався переважно у напрямку посилення захисту цих прав. Однак це призводить до обмеження використання об'єктів інтелектуальної власності. Отже, необхідним є пошук належного балансу між інтересами володільців та суспільства. Проблематика. Питання правової охорони авторського права і суміжних прав національний законодавець повинен вирішувати з урахуванням міжнародного регулювання. На сьогодні у світі створено розгалужену систему міжнародних актів у цій галузі, зокрема й в окремих суперечливих аспектах, які потребують комплексного підходу, створюючи при цьому можливості маневрування між різними нормами, втіленими у різних актах. Тому порівняння окремих аспектів правового регулювання авторського права і суміжних прав за 9 ключовими міжнародними актами у цій галузі (Бернська конвенція, Всесвітня конвенція про авторське право, Договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів, Договори Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) - про авторське право та про виконання і фонограми, Римська конвенція, Женевська конвенція, Брюссельська конвенція про поширення сигналів, що несуть програми, які передаються через супутники, Угода TRIPS) між собою та з українським законодавством є актуальним з точки зору оптимізації правового регулювання. Мета роботи - узагальнення міжнародного правового регулювання авторських і суміжних прав та порівняння його з українським правовим регулюванням. Матеріали й методи. Застосовано методи документального аналізу й синтезу, порівняльного аналізу, об'єктивної істини та ін. Результати. В законодавстві України абсолютизується охорона авторського права і суміжних прав. У контексті міжнародного дискурсу щодо лібералізації обмежень на використання об'єктів інтелектуальної власності українське правове регулювання не повною мірою відповідає сучасним міжнародним тенденціям. Висновки: абсолютизація захисту авторських і суміжних прав не означає автоматичного приведення такого захисту до міжнародних стандартів. Останнім часом у світі склалося розуміння необхідності гармонізації інтересів авторів (виконавців) з інтересами суспільства на доступ до об'єктів цих прав.

Мета роботи - дослідити наукові та практичні підходи до регулювання обігу інформації в мережі Інтернет в контексті забезпечення інформаційної безпеки держави. Методологія дослідження спирається на методи документального аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, об'єктивної істини, що дало змогу системно простежити підходи до реєстрації Інтернет-ЗМІ. Констатовано, що європейська правова традиція не вважає регулювання обігу інформації в мережі Інтернет апріорі заходом, що порушує свободу слова. За умови належного правового регулювання (у відповідності із вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) таке регулювання, навпаки, підсилює гарантії діяльності журналістів і розширює коло інформації, до якої можна застосовувати презумпцію достовірності, - при одночасному підвищенні відповідальності таких Інтернет-поширювачів за поширення неналежної інформації. Оскільки з приводу регулювання обігу інформації в мережі Інтернет відсутній суспільний консенсус, запропоновано зробити наголос на добровільній реєстрації Інтернет-ЗМІ у вигляді інформаційних агентств, що і практикується зараз. Однак зареєстровані Інтернет-ресурси повинні отримати преференції у вигляді законодавчих гарантій довіри до поширюваної ними інформації. Обгрунтовано необхідність того, що ст. 35 Закону України "Про інформаційні агентства", ст. 42 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" необхідно доповнити застереженням, що презумпція достовірності інформації поширюється виключно на ту інформацію, яка отримана із зареєстрованих ІнтернетЗМІ. Це підвищить інтерес до такої добровільної реєстрації. Рекомендовано зареєстрованим Інтернет-ЗМІ розміщати відомості про свою офіційну реєстрацію як інформаційного агентства на власному сайті, що підвищить рівень довіри до поширюваної ними інформації.

Уперше у вітчизняній економічній і правовій літературі досліджено природу і особливості деформацій фондового ринку як складової ринку капіталів у взаємозв'язку з системою відповідальності за зловживання ринком (market abuse). Розкрито сучасну доктрину й представлено системний аналіз з урахуванням міжнародного досвіду, стану чинного та перспективного законодавства України, розкрито проблеми протидії правопорушенням на фондовому ринку, а також кримінально-правової та адміністративної відповідальності за зловживання ринком та інші, суміжні з такими діяннями, зловживання. Висвітлено проблеми юридичної визначеності та конкуренції правових норм, що застосовуються при регулюванні ринкових відносин, наведено рекомендації щодо удосконалення законодавства та юридичної практики.

Досліджено проблеми забезпечення конституційних прав громадян у контексті конвенційних зобов'язань України. Звернено увагу, що стандарти забезпечення прав людини узгоджені на міжнародному та європейському рівнях, але механізми їх дотримання на національному рівні є недосконалими. Зазначено, що ускладнення суспільних відносин породжує нові виклики для теорії міжнародного та європейського права, а на практиці загострює проблеми, пов'язані з неоднозначним розумінням індивідами правових цінностей. Розглянуто окремі виклики щодо забезпечення конституційних прав громадян в умовах широкомасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну 24.02.2022 р.

Мета статті - комплексний правовий та інформаційно-технологічний аналіз понять "інформаційна безпека", "безпека інформації", "кібербезпека" для обгрунтування підходу до створення центральної дефініції у сфері інформаційної безпеки (ІБ) та удосконалення системи протидії інформаційним загрозам. Методи дослідження: документальний аналіз, узагальнення правової інформації, інформації із сфери створення інформаційно-комунікаційних технологій, а також практики захисту інформації та протидії пропагандистським інформаційно-психологічним впливам. З урахуванням положень безпекових стратегій України 2020 - 2021 рр., а також наукової, практичної інформації та міжнародного досвіду запропонована структура "інформаційної безпеки держави" як центральної дефініції у сфері ІБ. Доведено, що поняття "інформаційна безпека" не може зводитися до безпеки окремої сукупності даних чи інформаційних систем чи до кібербезпеки. Забезпечення ІБ поділяється на забезпечення безпеки інформації, у тому числі кібербезпеки, та забезпечення когнітивної безпеки. Запропоновано ввести у стабільний науковий і практичний оборот поняття "когнітивна безпека" як стійкість проти інформаційно-психологічних впливів на людину і суспільство. Зворотній зв'язок "кібербезпека" - "когнітивна безпека" пов'язаний із тим, що, кібератаки також активно використовуються державою-агресором як елемент спеціальних інформаційних операцій з метою маніпулятивного впливу на населення. Обговорений комплексний правовий та інформаційно-технологічний аналіз понять "інформаційна безпека", "безпека інформації", "кібербезпека" дозволяє вибудувати ієрархію цих понять з метою удосконалення протидії інформаційним загрозам та пропагандистським інформаційним операціям.

Мета статті - комплексний інформаційно-психологічний аналіз методів антиукраїнської російської пропаганди в інформаційних війнах проти України. Методи дослідження: документальний аналіз та узагальнення правової, соціологічної, політичної, психологічної інформації, а також практики антиукраїнської російської пропаганди. Досліджені механізми інформаційно-психологічних впливів пропаганди на населення з метою міфологізації масової свідомості і її переведення на протилежну картину світу. Пропагандистські міфи створюють віртуальну реальність, у тенети якої потрапляють не тільки маси населення, але і його очільники. Саме на підставі міфів про "геноцид на Донбасі", "братський український народ, якого необхідно звільнити від диктату націоналістів та бандерівців", "створення України на землях Росії", "Україна і НАТО збиралися напасти на Донбас і Крим", "український народ любить Росію і Путіна і зустріне російську армію квітами, хлібом-сіллю" Президент Російської Федерації В. Путін прийняв рішення атакувати Україну. При цьому злий жарт з очільником Кремля зіграв міф про "сильну", "непереможну" армію РФ і слабку армію України. Міфологізація тісно пов'язана з маніпулюванням традиційними символами і стереотипами. Отже, коли громадяни Росії, або її пропагандисти, або її очільники маніпулятивно називають українців "фашистами", "нацистами", тощо - насправді це абсолютно беззмістовний маркер, який не спирається на об'єктивні знання про фашизм чи нацизм. Це просто маркер ворога, якого, на думку маніпуляторів, можна і потрібно знищити. Обговорено комплексний інформаційно-психологічний аналіз методів антиукраїнської російської пропаганди в інформаційних війнах проти України дозволяє системно сформулювати напрями контрпропагандистської роботи.