Вивчено лікувальну дію диференційованих бальнеогрязьових комплексів (БГК) у 120 хворих на остеоартроз (ОА) із супутньою ішемічною хворобою серця. Результати застосування БГК виявили покращання клінічної симптоматики ОА, активацію периартикулярного та вінцевого кровотоку, можливість зниження доз або відміни антиангінальних засобів.

З метою визначення особливостей стану вегетативної нервової системи та її складових у пацієнтів із коморбідністю гіпертонічної хвороби та хронічного панкреатиту застосовували таблиці Вейна, дані синокаротидних, ортокліностатичних проб. Виявлено вплив цих патологій на функціонування автономної нервової системи, наростання симпатикотонії із прогресуванням гіпертонічної хвороби, підвищення вірогідності переважання парасимпатичного відділу, особливо у травній системі, у хворих із хронічним панкреатитом, поглиблення вегетативного дисбалансу і збільшення відсоткового рівня порушених адаптаційних реакцій при поєднанні гіпертонічної хвороби та хронічного панкреатиту.

Оцінено ефективність включення методики акупресури аплікаторами Ляпко у лікування хворих із коморбідністю гіпертонічної хвороби та хронічного панкреатиту на основі вивчення динаміки клініки та стану вегетативної нервової системи за показниками варіабельності серцевого ритму. Виявлено значні вегетативні порушення. Підтверджено більш виражений вплив даного методу рефлексотерапії на лікування коморбідності зазначених патологічних станів, особливо вегетативних порушень.

Подано основні терміни, які використовують під час виписування рецептів, загальноприйняті вітчизняні та світові правила медичної та фармацевтичної практики та положення чинного законодавства України щодо виписування рецептів. Детально висвітлено правила виписування рецептів, які доповнено конкретними прикладами з наведенням роз'яснення ходу розрахунків, необхідних при виписуванні магістральних лікарських форм та належному оформленні сигнатури. Значну увагу приділено правилам зберігання та обліку рецептурних бланків, відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек. Надано інформацію про ліки, які дозволено відпускати з аптеки без рецепта, а також ті, які лікарські засоби підлягають предметно-кількісному обліку в аптеках та закладах охорони здоров'я.

Мета дослідження - вивчити характер порушень клінічного стану, вегетативної, антиоксидантної системи та показників ендогенної інтоксикації у хворих із гіпертонічною хворобою (ГХ) і хронічним панкреатитом (ХП), оцінити ефективність включення до загальноприйнятого комплексу лікування (ЗКЛ) психотропного препарату мебікару, провести порівняння із виключно медикаментозним лікуванням. Проведено дослідження хворих на ГХ із супутнім ХП у фазі нестійкої ремісії. Окрім клінічних даних, у цій групі виявлено патологічні зміни вегетативної регуляції, антиоксидантного захисту, ознаки ендогенної інтоксикації. За одержаними показниками до початку та після лікування хворих на ГХ із супутнім ХП у фазі нестійкої ремісії встановлено, що комбінація ЗКЛ із вегетостабілізуючим препаратом мебікаром більш ефективно впливає на варіабельність серцевого ритму, клінічний стан, вираженість ендогенної інтоксикації та показники системи антиоксидантного захисту. Заключення: додаткове включення до ЗКЛ мебікару зумовило більш високий рівень позитивної динаміки наведених вище показників. Констатовано, що використання наведеної методики у лікуванні хворих у разі поєднання ГХ із ХП в амбулаторній практиці є перспективним і доцільним для корекції клінічного стану, лабораторних параметрів, вегетативних і психоемоційних порушень.

Три першочергові завдання стоять перед регіональною мінералогією України: перевизначення мінеральних видів відповідно до змін у номенклатурі, затвердження нормативних українських назв мінералів і розширення бази даних мінералів України. Нині в світі спостерігається різкий приріст нових видів із класів фосфатів, арсенатів, ванадатів і сульфатів, мінералів мангану і рідкісноземельних елементів. Він зумовлений удосконаленням аналітичних приладів, які надають змогу досліджувати індивіди нанометричних розмірів з залученням для досліджень спектроскопічних методів. Існує реальна перспектива поповнити базу даних мінералів України, дослідивши відомі рудопрояви, закинуті штольні, метеорити і музейні колекції за допомогою сучасних приладів, перевизначивши відомі знахідки відповідно до змін у номенклатурі груп мінералів. Однак насамперед потрібно затвердити нормативні назви мінеральних видів українською мовою.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д332.682.13

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д332.681.0

Шифр НБУВ: Ж14166 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено дослідження хворих на гіпертонічну хворобу із супутнім хронічним панкреатитом у фазі нестійкої ремісії. Виявлено порушення адаптаційних механізмів у вигляді розладів вегетативної регуляції, антиоксидантного захисту, дисбалансу калікреїн-кінінової системи, ознак ендогенної інтоксикації.

На Українському щиті відомо три масиви лужнопольовошпатових (ЛПШ) сієнітів з Zr-REE мінералізацією - Азовський, Яструбецький і Великовисківський. Головні рудні мінерали сієнітів (бритоліт, аланіт, чевкініт і циркон) представлені здебільшого метаміктними або напівметаміктними різновидами. Мета роботи - визначити, наскільки генезис метаміктних мінералів у лужнопольовошпатових сієнітах узгоджується з гіпотезою, що аморфний стан речовини спричинений радіоактивним опроміненням. Виконано порівняльний аналіз форми метаміктних і кристалічних різновидів, облямівок довкола метаміктних мінералів, утворених зовнішніх і внутрішніх тріщин, вмісту U, Th, REE, Y та інших домішок. Результати дослідження не дають підстав пов'язувати аморфізацію рідкіснометальних мінералів сієнітів з опроміненням під дією радіоактивних домішок. Аморфізація мінералів з ЛПШ сієнітів спричинена підвищеним загальним вмістом "неформульних" компонентів, а не лише оксидів радіоактивних елементів. Передбачається, що метаміктні мінерали утворилися із окремих крапель силікатного розплаву, збагаченого на Zr, REE, P, C та інші елементи, що поступово відокремлювалися від магматичного розплаву внаслідок ліквації. Багатокомпонентний склад лікватів на тлі швидкого охолодження до температури солідуса призвів до їх загартування. Утворені склоподібні мінерали, наближалися за складом до конкретних мінеральних видів, але на тлі низької температури через надмірність несумісних компонентів зберегли невпорядковану структуру.

Методами електронної мікроскопії та електронно-зондового рентгеноспектрального мікроаналізу досліджено твердофазові включення у кристалах циркону із сієнітів Великовисківського масиву (Корсунь-Новомиргородський плутон). Мета роботи - з'ясування особливостей хімічного складу включень та умов їхнього захоплення кристалами циркону. У цирконі діагностовані включення флуорапатиту, калішпату, альбіту, кварцу, халькопіриту, REE-карбонатів, флуорбритоліту-(Ce), монациту-(Ce), а також Al-Fe-силікатної фази. Виявлено, що за винятком прото- й епігенетичних включень апатиту, усі мінеральні фази, діагностовані всередині кристалів циркону, належать до продуктів кристалізації законсервованого магматичного розплаву. Вони кристалізувалися дещо пізніше мінералу-господаря, що пояснює як більш низькотемпературні мінерали потрапили в циркон. Розмаїтий склад включень законсервованих розплавів свідчить про існування незмішуваності між силікатними розплавами - лейкократовим (салічним) і меланократовим (фемічним), а також між силікатними і сольовими розплавами. Незмішуваність існувала і на рівні макросистеми (у сієнітовій магмі), і на рівні мікросистеми (всередині кристалів циркону). Отримані дані дали змогу підтвердити висновки попередників про неоднорідність середовища кристалізації циркону з сієнітів плутону, доповнити їх та систематизувати. Набір мінеральних фаз із включень у цирконі частково відрізняється від мінерального складу великовисківських сієнітів, що робить мінеральні фази у кристалах перспективними для пошуку нових мінеральних видів.

Перспективним є пошук нових ефективних гепатопротекторів природного походження, дія яких спрямована на нормалізацію гомеостазу в печінці, підвищення стійкості до патогенних впливів, нормалізацію функціональної активності печінки, стимуляцію регенеративних процесів. Тому питання забезпечення цими препаратами терапевтичного процесу є актуальним. Мета дослідження - вивчити гепатопротекторні властивості сухого екстракту з грибів рейши в експерименті на щурах зі змодельованим парацетамоловим гепатитом. Дослідження проводили на 60 білих щурах-самцях масою 180 - 210 г віком 5 - 5,5 місяців. Щурів розділили на 10 груп, кожна з яких включала 6 тварин. Гострий гепатит моделювали шляхом введення парацетамолу інтрагастрально у дозі 1250 мг/кг 1 раз на добу у вигляді суспензії в 2 % розчині крохмального гелю впродовж 2 діб. Корекцію токсичного ураження проводили сухим екстрактом грибів рейши, який вводили інтрагастрально за 2 години до введення парацетамолу та щоденно після ураження в дозі 100 мг/кг маси тіла. Препаратом порівняння обрали "Силібор", який вводили за тією ж схемою, що і екстракт рейши в дозі 20 мг/кг маси тіла тварини. На 3-тю, 7-му та 10-ту добу від початку ураження проводили евтаназію щурів з використанням барбамілу натрію. Дослідженням піддавали гомогенат печінки та сироватку крові. Кров забирали із серця тварин. Ендогенну інтоксикацію організму тварин після введення коригуючих чинників оцінювали за активністю АлАТ, АсАТ, ГГТП, ЛФ та величиною тимолової проби. Встановлено, що після ураження парацетамолом значно підвищилась активність АлАТ, АсАТ, ГГТП, ЛФ та величина тимолової проби в сироватці крові досліджуваних тварин. У печінці уражених тварин активність АлАТ, АсАТ, ГГТП та ЛФ знизилась відносно групи контролю. Такі зміни спостерігались в усі терміни дослідження. Це може свідчити про деструкцію гепатоцитів та вихід ензимів у кров. Після введення екстракту з грибів рейши ми відмічали достовірне підвищення активності досліджуваних ензимів та величини тимолової проби в сироватці крові відносно уражених тварин. Введення екстракту грибів рейши також привело до нормалізації активності АлАТ, АсАТ, ГГТП та ЛФ в печінці щурів відносно контрольної патології. Препарат порівняння "Силібор" проявив позитивний вплив на активність досліджуваних ензимів та величину тимолової проби, проте він виявився менш ефективним, ніж екстракт грибів рейши. Висновки: проведені дослідження виявили позитивний вплив сухого екстракту з грибів рейши на проникність плазматичних мембран гепатоцитів в організмі тварин за умов парацетамолового гепатиту, що підтверджується нормалізацією активності мембранозалежних ензимів - АлАТ, АсАТ, ГГТП, ЛФ та зменшенням величини тимолової проби. Це вказує на гепато- та мембранопротекторні властивості досліджуваного фітопрепарату та дозволить його подальше успішне використання при захворюваннях печінки.

Процесам ліквації в геології тривалий час не приділяли належної уваги. Інтерес до них зріс після того, як експериментально була показана роль ліквації в концентруванні рідкісних елементів у реальних для природних процесів умовах. На підставі зібраних літературних даних, переважно результатів експериментів, систематизовано низку мінералогічних і термобарогеохімічних ознак, які свідчать про лікваційні процеси в середовищі мінералоутворення. У кристалічних породах ознаки ліквації виявляють дуже рідко, оскільки зазвичай кристалізація їх стирає або затушовує. Тим не менше ряд мінералогічних і термобарометричних ознак ліквації вдалося виявити у чотирьох сієнітових масивах гіперсольвусного типу на Українському щиті - Азовському, Великовисківському, Яструбецькому та Давидківському. Це розшаровані інтрузії з проявленою різною мірою Zr-REE мінералізацією. На лікваційні процеси, що відбувались у сієнітовій магмі, вказує глобулярна та гантелеподібна форма утворених мінералів і така сама форма розплавних включень у них, наявність сингенетичних включень розплавів контрастного складу, меніскова межа між мінеральними фазами всередині включень, емульсійні текстури виділення одного мінералу в матриці іншого, кристали-футляри та інші зональні утворення різноманітного складу. Кожна з виявлених ознак не може слугувати доказом існування ліквації, однак разом вони стають переконливим підтвердженням незмішуваності у магматичному середовищі. Для магми гіперсольвусних сієнітів отримано докази неодноразового розшарування - спочатку на фемічний і салічний розплави, потім - салічного на силікатну та сольову складові. У двох випадках вдалося зафіксувати розділення сольового розплаву на фторидний і карбонатний. Припускається, що ознаки ліквації збереглися в гіперсольвусних сієнітах тому, що на початку їхньої кристалізації мало місце переохолодження магматичного розплаву або зниження флюїдного тиску та збільшення в'язкості розплаву, що призвело до загартування лікваційних текстур. Особливо таке загартування проявлене в малих тілах Великовисківського масиву. Зазначено, що генетична інтерпретація багатьох мінералогічних даних може суттєво відрізнятися, якщо врахувати ймовірність лікваційних процесів у магматичному джерелі.

Антиоксидантна система захисту організму тварин контролює та гальмує всі етапи реакцій утворення вільних радикалів, починаючи від їх ініціації та закінчуючи утворенням гідроперекисів та малонового діальдегіду. Порушення в роботі системи антиоксидантного захисту організму можуть спричиняти як ендо-, так і екзогенні чинники, призводячи до розвитку оксидативного стресу. З метою мінімізації негативного впливу та корекції наявних порушень застосовують антиоксиданти як природного, так і синтетичного походження. Перевагу надають антиоксидантам природного походження через м'яку дію та мінімальну кількість побічних ефектів. Упродовж тисячоліть гриби шиїтаке відомі в Японії та Китаї як продукт, що представляє живильну та медичну цінність. Вони мають у своєму складі надзвичайно багатий комплекс різних біологічно активних речовин, які можуть виявляти антиоксидантну, гепатопротекторну дію та здійснювати вплив на патогенез захворювань печінки. Мета дослідження - вивчення впливу густого екстракту з грибів шиїтаке на активність вільнорадикальних процесів та показники антиоксидантної системи за умов парацетамолового гепатиту у щурів. Експериментальну роботу здійснювали на білих щурах-самцях, яких було розподілено на 10 груп, по 6 тварин у кожній. Гострий гепатит моделювали шляхом інтрагастрального введення парацетамолу у дозі 1250 мг/кг 1 раз на добу (протягом 2 діб) у вигляді суспензії у 2 %-му розчині крохмального гелю. Досліджували вплив густого екстракту грибів шиїтаке на модельовану патологію, який вводили інтрагастрально за 2 год до введення парацетамолу та щоденно після ураження в дозі 150 мг/кг маси тіла щура. Препаратом порівняння було обрано силібор, який вводили за тією самою схемою, що і досліджуваний екстракт, в дозі 20 мг/кг маси тіла тварини. Евтаназію робили на 3-тю, 7-му та 10-ту добу від початку ураження. Дослідженню піддавали гомогенат печінки та сироватку крові тварин. Ефективність густого екстракту грибів шиїтаке за умов модельованої патології оцінювали за супероксиддисмутазною та каталазною активністю, а також за вмістом ТБК-активних продуктів і продуктів окисної модифікації протеїнів. Про ураження печінки та розвиток гострого гепатиту у щурів свідчить підвищення вмісту ТБК-активних продуктів і продуктів окисної модифікації протеїнів у сироватці крові та печінці тварин після токсичного впливу парацетамолу. Також відзначали зниження активності таких ензимів антиоксидантного захисту, як каталаза та супероксиддисмутаза. Виконані дослідження надали змогу виявити позитивний вплив густого екстракту з грибів шиїтаке на активність процесів ліпопероксидації та окиснювальної модифікації протеїнів за умов ураження білих щурів парацетамолом.

Вперше різнобічно досліджено метаміктні мінерали лужнопольовошпатових (ЛПШ) сієнітів Великовисківського масиву, доповнено характеристику метаміктних мінералів з Азовського і Яструбецького. Порівняння даних про стан кристалічності цирконів з ЛПШ масивів з вмістом в них радіоактивних елементів кореляційного зв’язку не виявило, що заперечує аморфізацію циркону під впливом опромінення. Досліджено хімічний склад твердофазових включень у цирконі, бритоліті й аланіті ЛПШ сієнітів. Більшість включень є продуктами кристалізації захопленого розплаву. Розмаїтий склад твердих фаз свідчить про хімічну неоднорідність сієнітового розплаву, спричинену ліквацією. Метаміктні мінерали ЛПШ сієнітів утворилися з окремих крапель розплаву, що внаслідок кількох послідовних етапів ліквації відділився від фемічного силікатно-сольового. Склад крапель наближався до складу окремих мінеральних видів. Причиною аморфізації стало швидке охолодження лікваційних крапель нижче температури солідуса мінерального виду.

Колоректальний рак є небезпечним онкологічним захворюванням, що потребує серйозного комплексного лікування. Цей вид онкопатології виникає через атипове розростання епітелію слизового шару, який вистилає стінки кишечника. Для раку товстої кишки характерним є повільний розвиток, тому профілактика та своєчасна діагностика є пріоритетними. Основною перевагою використання в клінічній практиці онкопротекторів на основі природної сировини є їх низька токсичність і можливість тривалого застосування без виражених побічних ефектів. Саме тому розроблення та вивчення таких препаратів є актуальними. Мета дослідження - вивчення показників окиснювальних процесів та антиоксидантної системи у щурів із хімічно індукованим канцерогенезом товстої кишки на фоні застосування густого екстракту з грибів майтаке. Дослідження здійснювали на 120 білих щурах-самцях масою 190 - 210 г. Аденокарциному товстої кишки моделювали введенням 1,2-диметилгідразину (ДМГ) гідрохлориду протягом 30 тиж. (1 раз на тиж.). Густий екстракт із грибів майтаке вводили внутрішньошлунково щодня в дозі 150 мг/кг маси тіла тварини. Щомісячно відбирали кров та печінку на дослідження. Активність окиснювальних процесів та антиоксидантної системи вивчали за вмістом продуктів окисної модифікації протеїнів нейтрального та основного характеру, супероксиддисмутазною та каталазною активністю, вмістом відновленого глутагіону та церулоплазміну. Встановлено, що індукований введенням 1,2-диметилгідразину канцерогенез товстої кишки у щурів супроводжується підвищенням активності процесів вільнорадикального окиснення. Про це свідчить зниження супероксиддисмутазної, каталазної активності, значне зниження вмісту відновленого глутатіону, підвищення вмісту церулоплазміну та продуктів окисної модифікації білків у сироватці крові та печінці тварин. Експериментально доведено ефективність густого екстракту з грибів маїтаке та його позитивний вплив на активність досліджуваних ензимів та вміст продуктів ОМП у досліджуваних тканинах. Застосування густого екстракту з грибів майтаке в умовах ДМГ-індукованого канцерогенезу товстої кишки у щурів призвело до нормалізації показників антиоксидантного захисту та значного зниження показників окиснювальної модифікації протеїнів, що свідчить про пригнічення окиснювального стресу у тварин з онкопроцесом.