Вперше на новій методологічній основі розкрито світ української культури, широку панораму її історичного розвитку. Розглянуто походження та головні етапи розвитку світової культури, особливості первісної культури, культури Стародавнього Східу, Античного світу, Європейського середньовіччя, Ренесансу, доби абсолютизму і часів Просвітництва, а також основні течії світової культури ХХ ст., зокрема, модернізм, авангардізм, функціоналізм. Значну увагу приділено питанням розвитку культури України - з часів виникнення первісного суспільства східних слов'ян до сьогодення; шляхам та проблемам духовного відродження; детальному аналізу державної політики у сфері культури; пошукам найбільш ефективних моделей її реформування і подальшого розвитку.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*671

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж68937 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено численні маловідомі факти, описано події та джерела з історії української культури. Проаналізовано методологічні засади розуміння національної культури. Розглянуто стан культури України сучасної доби, шляхи та проблеми духовного відродження, державну політику у галузі культури, найбільш ефективні моделі її реформування та подальшого розвитку. Охарактеризовано головні етапи розвитку світової культури.

Проаналізовано особливості української культури, висвітлено панораму її історичного розвитку в контексті світової культури. Особливу увагу приділено культурі Київської Русі та козацької доби, описано розвиток української культури XVIII - початку ХХ ст. - період титанічної боротьби за збереження та збагачення української культури. Розглянуто стан культури України сучасної доби, шляхи і проблеми духовного відродження.

Проанализированы особенности украинской культуры, освещена панорама ее исторического развития в контексте мировой культуры. Особое внимание уделено культуре Киевской Руси и казаческой эпохи, описан период развития украинской культуры XVIII - начала ХХ вв. - период титанической борьбы за сохранение и обогащение украинской культуры. Рассмотрена культура Украины современной эпохи, пути и проблемы духовного возрождения.

Проаналізовано закономірності та особливості розвитку української і зарубіжної культури. Висвітлено методологічні засади культури, проблему антропосоціогенезу, сутність культурної еволюції та її відмінність від біологічної, генезис та етапи культурної еволюції. Розглянуто питання розвитку первісної, античної культури, а також культури стародавніх цивілізацій, європейського середньовіччя, Ренесансу, бароко, доби абсолютизму і Просвітництва, романтизму, реалізму, модерну, гуманізму. Визначено періодизацію розвитку української культури, зокрема, стародавньої культури східних слов'ян, періодів Київської Русі, феодальної роздробленості, козацької доби, формування української національної самосвідомості наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. Проаналізовано роль творчості Т.Г.Шевченка у становленні української культури, взаємовідносини особистості і світу в українському експресіонізмі в 1890 - 1910 рр., національно-культурний розвиток у 1920-х рр., українську культуру другої половини ХХ ст., а також за умов зростання національно-культурної ідентичності у сучасний період.

Проанализированы закономерности и особенности развития украинской и зарубежной культуры. Освещены методологические основы культуры, проблема антропосоциогенеза, сущность культурной эволюции и её отличие от биологической, генезис и этапы культурной эволюции. Рассмотрены вопросы развития первобытной, античной культуры, а также культуры древних цивилизаций, европейского средневековья, Ренессанса, барокко, эпохи абсолютизма и Просветительства, романтизма, реализма, модерна, гуманизма. Определена периодизация развития украинской культуры, в частности, древней культуры восточных славян, периодов Киевской Руси, феодальной раздробленности, периода казачества, формирования украинского национального самосознания в конце XVIII - начале ХІХ ст. Проанализированы роль творчества Т.Г.Шевченка в становлении украинской культуры, взаимоотношения личности и мира в украинском экспрессионизме в 1890 - 1910 гг., национально-культурное развитие в 1920-х гг., украинская культура второй половины ХХ ст., а также в условиях роста национально-культурной идентичности в современный период.

Розглянуто теоретичні засади культурології. Розкрито логіку, внутрішні закономірності та найважливіші особливості розвитку української та зарубіжної культури. Висвітлено фундаментальні досягнення культури окремих народів у контексті розвитку світової культури. Увагу приділено особливостям первісної культури, давногрецькій архітектурі, італійській бароковоій школі, фламандському і голландському мистецтву XVII ст., естетико-філософській основі модерну, формуванню української національної самосвідомості, проблемам взаємовідносин особистості та світу в українському експресіонізмі.

Рассмотрены теоретические основы культурологии. Раскрыты логика, внутренние закономерности и главные особенности развития украинской и зарубежной культуры. Освещены фундаментальные достижения культуры отдельных народов в контексте развития мировой культуры. Уделено внимание особенностям первобытной культуры, древнегреческой архитектуре, итальянской барокковой школе, фламандскому искусству XVII в., эстетико-философской основе модерна, формированию украинского национального самосознания, проблемам взаимоотношения личности и мира в украинском экспрессионизме.

Висвітлено методологічні засади дослідження феномену національної культури. Розглянуто сутність таких понять, як культура, традиція, етнос, нація. Розкрито проблеми дослідження естетичної своєрідності національно-культурної наступності досвіду. Увагу приділено світоглядно-методологічним засадам осмислення національної культури, формам побутування смислів в культурі, історичному становленню знання про феномен традиції.

Створено цілісну філософсько-естетичну концепцію традиції як способу буття національної духовної культури. Аналіз національно-культурного буття здійснено крізь призму еволюції соціальної суб'єктності: від виявлення безпосередньо групового, колективного характеру етнічної культури, що виключає розвинуте індивідуальне начало до реалізації унікальності особистості в конкретній культурній спільноті як свідомому суб'єкті історичної дії, де діяльний суб'єкт постійно в часі творить простір свого існування - культурний простір як умову власного буття. Обгрунтовано, що естетична традиція з онтологічним центром історико-генетичної єдності національної духовної культури та надає якісної визначеності процесу передання соціально-історичного досвіду.

Проаналізовано духовно-творчий потенціал мистецтва в естетичній освіті педагога. Охарактеризовано сучасні методологічні засади дослідження сфери естетичного. Розглянуто духовність як фактор формування інтелігентності. Визначено співвідношення емпіричного та раціонального в науковому пізнанні В. Вернадського. Приділено увагу формуванню естетичних принципів української народної педагогіки в контексті етнокультурного ареалу східних слов'ян. Узагальнено досвід естетичного виховання в Україні.