У дослідженні вивчено вестибулярну функцію у 105-ти хворих цукровим діабетом і 32 осіб контрольної групи. Визначено залежність змін показників вестибулометрії від рівня глікозильованого гемоглобіну. Встановлено, що показники спонтанної й експериментальної вестибулометрії у хворих цукровим діабетом є достовірно порушені в порівнянні з такими ж у контрольній групі. Збільшення рівня глікозильованого гемоглобіну призводить до погіршення динамічної, і здебільшого, статистичної рівноваги. Вплив показника глікозильованого гемоглобіну на експериментальні вестибулярні реакції зареєстровано тільки у пацієнтів першої вікової групи.

Изучена вестибулярная функция у 105-ти больных сахарным диабетом и 32 лиц контрольной группы. Определена зависимость изменений показателей вестибулометрии от уровня гликозилированного гемоглобина. Установлено, что показатели спонтанной и экспериментальной вестибулометрии у больных сахарным диабетом были достоверно нарушены по сравнению с таковыми в контрольной группе. Увеличение уровня гликозилированного гемоглобина приводит к ухудшению динамического и, в большей степени, статистического равновесия. Влияние показателя гликозилированного гемоглобина на экспериментальные вестибулярные реакции зарегистрировано только у пациентов первой возрастной группы.

Обстежено 105 хворих на цукровий діабет, яких було поділено на 3 вікові групи. Під час аудіометричного дослідження виявлено зниження слуху на всіх частотах, а особливо на високих, у 66,1 % хворих. Зареєстровано збільшення часу проведення імпульсу по провідних шляхах слухового аналізатора. Відзначено взаємозв'язок порушень слуху та рівня компенсації цукрового діабету.

Обследовано 105 больных сахарным диабетом, которые были поделены на 3 возрастные группы. При аудиометрическом исследовании виявлено снижение слуха на всех частотах, особенно на высоких, в 66,1 % случаев. Зарегистрировано увеличение времени проведения импульса по проводящим путям слухового анализатора. Определена связь между нарушением слуха и уровнем компенсации сахарного диабета.

105 patients with diabetes mellitus divided into three age groups were examined. Audiometric results revealed hearing loss at all frequencies, especially at high frequencies, in 66,1 % patients. Auditory brainstem responses data revealed increased conduction time proved by an increase of interpeak 1-5 interval. There was a correlation between hearing loss and compensatory level of diabetes mellitus.

Ключ. слова: цукровий діабет, кохлеовестибулярні порушення, Тіогама"R
Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-52 + Р62-52

Рубрики:

Цукровий діабет

Невропатологія

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23 + Р410

Рубрики:

Цукровий діабет

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.160.23-5

Рубрики:

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано особливості техніки виконання інсулінотерапії, помилки та ускладнення. Спеціалісти, які призначають хворим лікування інсуліном, мають приділити увагу цим важливим аспектам, адже успіх терапії залежить не лише від типу інсуліну та добре підібраної дози. Необхідно обов'язково направити хворого до школи самоконтролю для проходження навчання, у разі відсутності такої школи - виділити час і розповісти йому про особ ливості техніки виконання ін'єкцій. Перемішування інсуліну, вибір і методика застосування пристрою для ін'єкцій і голки; вибір, догляд та самостійне дослідження місць ін'єкції; правильна техніка виконання ін'єкцій; правильне зберігання інсуліну - обов'язкові складові цього навчального процесу. Кращий контроль над захворюванням є найкращим досягненням такого навчання.

Наведено дані дослідження з оцінки стану когнітивної функції (КФ) у пацієнтів молодого віку з цукровим діабетом 1-го типу та виявлення можливих факторів ризику. На стан КФ впливає наявність гіпоглікемій, діабетичної ретинопатії. Пацієнти, які одержують інсулінотерапію на основі аналогів людського інсуліну, мають вірогідно кращі показники КФ. Пацієнти, які одержують добову дозу інсуліну понад 60 ОД, мають вірогідно гірші показники КФ за даними нейропсихологічних тестів у порівнянні з групою, яка одержує добову дозу інсуліну менше 40 ОД. Це також може бути пов'язано з більшою кількістю пацієнтів, які відзначають явища гіпоглікемії.

Мета дослідження - визначити вплив різних схем цукрознижувальної терапії на стан когнітивної функції у пацієнтів похилого віку, хворих на цукровий діабет 2-го типу (ЦД2). Матеріали та методи. Обстежено 115 пацієнтів віком від 65-ти до 81-го року. Пацієнтів розподілили на групи залежно від виду цукрознижувальної терапії: група 1 – дієтотерапія; група 2 – метформін; група 3 – ПСС; група 4 – ПСС + метформін; група 5 – ПСС + метформін + інгібітор дипептидилпептидази 4 (ДПП-4), аналог глюкагонподібного пептиду 1 (ГПП-1), інгібіторинатрій-глюкозного котранспортера 2-го типу (НЗКТГ-2); група 6 – інсулін; група 7 – інсулін + ПСС + метформін / інсулін + метформін. Для оцінювання стану когнітивної функції застосовували такі методи: тест "5 слів"; проба Шульте; шкала оцінки психічного статусу, або міні-ментальна шкала (MMSE); батарея тестів на лобну дисфункцію (БЛД); тест малювання годинника. Результати. За результатами оцінювання когнітивних функцій за міні-ментальною шкалою виявлено погіршення цього показника в усіх групах, яке відповідало переддементним когнітивним порушенням без вірогідної різниці між групами. Також не виявлено вірогідної міжгрупової різниці результатів оцінки за тестами "5 слів" і Шульте. За результатами БЛД найгірші показники були в групах дієтотерапії та ПСС, найкращі– у групах метформіну та метформін + ПСС + ДПП-4/ГПП-1/НЗКТГ-2. Висновки. Стан когнітивної сфери є кращим у пацієнтів із ЦД2, які приймають цукрознижувальну терапію на основі метформіну, можливо, за рахунок зниження інсулінорезистентності, відновлення інсулінового сигналінгу у мозку та нормалізації метаболізму глюкози, що зменшує пошкодження нейронів, пов'язане з діабетом.

Цель исследования - определить влияние различных схем сахароснижающей терапии на состояние когнитивной функции у пожилых пациентов с сахарным диабетом 2-го типа (СД2). Материалы и методы. Обследованы 115 пациентов в возрасте от 65-ти до 81-го года. Пациентов распределили на группы в зависимости от вида сахароснижающей терапии: группа 1 - диетотерапия; группа 2 – метформин; группа 3 – ПСМ; группа 4 – ПСМ + метформин; группа 5 – ПСМ + метформин + ДПП-4, ГПП-1, НЗКТГ-2; группа 6 – инсулин; группа 7 – инсулин + ПСМ + метформин / инсулин + метформин. Для оценивания состояния когнитивной функции применяли следующие тесты: "5 слов", Шульте, MMSE, БЛД, рисования часов. Результаты. При общем оценивании когнитивных функций по миниментальной шкале достоверной разницы между группами не было, новыявлено ухудшение данного показателя во всех группах, которое соответствовало преддементным когнитивным нарушениям. Также не было достоверной разницы между группами по результатам тестов "5 слов" и Шульте. При исследовании БЛД худшие показатели были в группах диетотерапии и ПСМ, лучшие – в группах метформина и метформин + ПСМ + ДПП-4/ГПП-1/НЗКТГ-2. Выводы. Состояние когнитивной сферы лучше у пациентов, принимавших сахароснижающую терапию на основе метформина, возможно, за счет снижения инсулинорезистентности, восстановления инсулинового сигналинга в головном мозге и нормализации метаболизма глюкозы, что уменьшает повреждение нейронов, связанное с сахарным диабетом.

Aim of study is to determine the effect of different type of hypoglycemic therapy on cognitive status in elderly patients with type 2 diabetes mellitus. Material and methods. 115 patients aged 65-81 years were examined. They were divided into groups depending on the type of hypoglycemic therapy. The first group included patients treated with diet therapy; the second – metformin; the third – sulfonylurea; the fourth – metformin + sulfonylurea; fifth – sulfonylurea + metformin DPP-4, GLP-1, inhibitors of sodium- glucose cotransporter type 2; the sixth – those who took insulin; the seventh – insulin + metformin + sulfonylurea / insulin + metformin. For the assessment of cognitive function were used the following methods: test «5 words», Schulte test, MMSE, BLD, clock drawing test. Results. In the overall assessment of cognitive functions with MMSE scale significant no difference were revealed between groups but the worsening of this indicator in all groups of patients and was in accordance with predement cognitive impairment. There was no significant difference in the evaluation test «5 words», and Schulte table between groups. Under studying BPD the worst index was in the group of diet and in sulfonylurea group, while the best index was in the grouptreated with clean metformin and metformin + sulfonylurea group + DPP-4/GLP-1/ inhibitors of sodium-glucose cotransporter type 2.

Вивчено стан когнітивної сфери та наявність депресії у пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) зрілого віку залежно від виду цукрознижувальної терапії. Обстежено 81 пацієнта, віком від 45 до 59 років, яких розподілили на групи залежно від виду цукрознижувальної терапії: 1 – дієтотерапія, 2 – метформін, 3 – препарати сульфанілсечовини (ПСС), 4 – ПСС + метформін, 5 – ПСС + метформін + інгібітори дипептидилпептидази 4 (ДПП-4), аналог глюкагонподібного пептиду 1 (ГПП-1), інгібітори натрій-глюкозного котранспортера 2 (НЗКТГ-2), 6 – інсулін, 7 – інсулін + ПСС + метформін / інсулін + метформін. Для оцінки стану когнітивної функції застосовували тест «5 слів», пробу Шульте, міні-ментальну шкалу (MMSE), батарею тестів на лобну дисфункцію (БЛД), тест малювання годинника. Для визначення депресивного стану використовували самоопитувальник депресії Centre for Epidemiologic Studies Depression Scale (CES-D) і госпітальну шкалу тривоги та депресії (HAD). Найбільший відсоток проявів тяжкої депресії відзначено в групі «інсулінотерапія + ПЦП» – 49,49%, а в групах «метформін» і «ПСС + метформін + ДПП-4, ГПП-1, НЗКТГ-2» хворі з проявами тяжкої депресії були відсутні. За даними опитувальника HAS одержано схожі дані. Вірогідну різницю у показниках когнітивної функції за результатами тесту «5 слів» і проби Шульте визначено в групі 4 у порівнянні з групою 6. Висновки: у пацієнтів із ЦД2, які одержують інсулінотерапію, відбувається погіршення когнітивної функції та частішають депресивні розлади у порівнянні з хворими, які лікуються пероральними цукрознижувальними препаратами, що пов’язано з кращою компенсацією, відсутністю гіпоглікемічних станів, адекватним добором цукрознижувальної терапії на основі метформіну, можливо, за рахунок зниження інсулінорезистентності, відновлення інсулінового сигналінгу в мозку та нормалізації метаболізму глюкози, що зменшує пошкодження нейронів, пов’язане з діабетом.

Изучено состояние когнитивной функции и наличие депрессивных расстройств у пациентов с сахарным диабетом 2-го типа (СД2) зрелого возраста в зависимости от вида сахароснижающей терапии. Обследован 81 пациент в возрасте от 45 до 59 лет, которых распределили на группы в зависимости от сахароснижающей терапии: 1 – диетотерапия, 2 – метформин, 3 – препараты сульфанилмочевины (ПСС), 4 – ПСС + метформин, 5 – ПСС + метформин + ингибиторы дипептидилпептидазы 4 (ДПП-4), аналог глюкагоноподобного пептида 1 (ГПП-1), ингибиторы натрийглюкозного котранспортера 2 (НЗКТГ-2), 6 – инсулин, 7 – инсулин + ПСС + метформин / инсулин + метформин. Для оценки состояния когнитивной функции применяли тест «5 слов», пробу Шульте, мини-ментальную шкалу(MMSE), батарею тестов на лобную дисфункцию (БЛД), тест рисования часов. Для определения депрессии использовали самоопросник Centre for Epidemiologic Studies Depression Scale (CES-D) и госпитальную шкалу тревоги и депрессии (HAD). Наибольший процент проявлений тяжелой депрессии отмечен в группе «инсулин + ПСС» – 49,49 %, в то время как в группах метформина и «ПСС + метформин + ДПП-4, ГПП-1, НЗКТГ-2» пациенты с тяжелыми проявлениями депрессии отсутствовали. По данным шкалы HAS получены похожие данные. Достоверную разницу в показателях когнитивной функции по результатам теста «5 слов» и таблиц Шульте выявлено только между группами 4 и 6. Выводы: у пациентов с СД2, получавших инсулин, выявлено ухудшение когнитивной функции и больше депрессивных расстройств по сравнению с больными, получавшими ПСП, что, возможно, связано с лучшей компенсацией заболевания, отсутствием гипогликемических состояний, приемом адекватно подобранной сахароснижающей терапии на основе метформина за счет снижения инсулинорезистентности, восстановления сигналинга в мозге и нормализации метаболизма глюкозы, что уменьшает связанные с диабетом повреждения нервов.

Aim. To study the state of cognitive function and the presence of depression disorders in patients with type 2 diabetes mellitus in adulthood, depending on the type of hypoglycemic therapy. Materials and methods. 81 patients aged from 45 to 59 years were examined. All patients were divided into groups depending on the type of hypoglycemic therapy. The 1st group included patient treated with diet therapy; the 2nd group – metformin; the 3rd group – sulfonylurea; the 5th group – metformin + sulfonylureadrugs (SUD) + inhibitors of dipeptidyl peptidase 4 (DPP-4), glucagon-like peptide 1 (GLP-1) analog, inhibitors of sodium-glucouse cotransporter type 2; the 6th group – insulin; the 7th group – insulin + metformin + sulfonylurea drugs / insulin + metformin. To assess the state of cognitive functions the following methods were used: test «5 words», Schulte test, minimental scale (MMSE), battery for frontal dysfunction (BFD) tests, and clock drawing test. The questionnaire Centre for Epidemiologic Studies Depression Scale (CES-D) and Hospital Anxiety and Depression (HAD) scale were used to determine the depression. Results. The highest percentage of severe depression manifestations was observed in the group of patients treated by insulin + SUD – 49.49 %, while patients with severe depression manifestations treated by metformin and metformin + sulfonylurea drugs, DPP-4, GLP-1, inhibitors of sodium-glucose cotransporter type 2 were absent. The similar data were obtained in accordance with HAD scale. Significant difference in the cognitive function indices was only revealed by the results of the test «5 words» and the, Schulte test, between groups 4 and 6. No significant differences were observed in other groups during the test. Conclusions. The deterioration of cognitive function and depressive disorders were established in patients with type 2 diabetes mellitus treated with insulin, comparing to patients treated with SUD, that may be connected with the better disease compensation, lack of hypoglycemic states, taking adequately matched hypoglycemic therapy based on metformin, possibly by reducing insulin resistance, recovery of brain signaling and normalization of glucose metabolism, reducing nerve damage associated with diabetes.

Пацієнти з цукровим діабетом (ЦД) страждають у 1,4 - 3 рази частіше від супутньої депресії, ніж особи без ЦД. За останніми даними ЦД у світі перебуває на 8-й позиції як причина інвалідизації населення, у той час як депресивні розлади (ДР) займають четверту позицію. Депресія порушує емоції, пізнання - поведінку, що призводить до відмови пацієнта проводити адекватне лікування з подальшою декомпенсацією захворювання. Мета дослідження - вивчити взаємозв'язок між станом когнітивної функції та наявністю ДР у пацієнтів із ЦД зрілого віку. Обстежено 81 пацієнта з ЦД 2-го типу, із них 43 жінки та 38 чоловіків. Пацієнтів було розподілено на 2 групи: з ДР та без них. Оцінка ДР проводилась за допомогою опитувальників, які пацієнт заповнював самостійно. За даними шкали CED-S, частота ДР становила 38,3 %. Під час дослідження когнітивної функції відзначено вірогідне зниження виконання нейропсихологічних тестів, а саме тесту малювання годинника, батареї тестів на лобну дисфункцію (БЛД) у пацієнтів з ДР. Під час дослідження взаємозв'язку різних чинників, таких як тривалість захворювання, індекс маси тіла, систолічний артеріальний тиск, діастолічний артеріальний тиск, рівень загального холестерину, тригліцеридів, вібраційної чутливості і тяжкості депресивних проявів не було знайдено вірогідної різниці. У той же час рівень глікованого гемоглобіну мав вірогідно значимий взаємозв'язок з депресією. Висновки: у пацієнтів з депресією відзначається вірогідне зниження когнітивних функцій за даними тесту БЛД, MMSE та тесту малювання годинника, що свідчить про ураження лобної частки головного мозку. Знайдено вірогідно значущий взаємозв'язок між рівнем глікованого гемоглобіну та тяжкістю депресії. Необхідно проводити скринінг депресивних розладів серед пацієнтів із ЦД для своєчасної допомоги та запобігання зниження когнітивних функцій та інвалідизації пацієнтів.

У ході дослідження зроблено висновок про необхідність виключення гіпоглікемії, навіть у ситуації, коли пацієнт не відчуваєїї наявності та не пред'являє скарг. Для цього корисне детальне опитування хворого, аналіз даних щоденника (за наявності), вимірювання рівня глюкози в крові перед сном та у нічний період (3.00 - 4.00) або проведення добового моніторингу рівня глюкози. Титрація дози базального інсуліну як у бік підвищення, так і у бік зниження має проводитися лікарем або здійснюватися хворим самостійно (якщо рівень знань і навичок є достатнім) відповідно до цільового рівня показників глюкози крові натще. Важливим є темп титрації, тобто як часто дозу слід змінювати. Наприклад, титрацію інсуліну гларгіну в дозі 300 Од./мл (Тожео СолоСтар) необхідно проводити не частіше ніж 1 раз на 3 - 4 дні. Це зумовлено особливостями фармакокінетики та фармакодинаміки препарату.

Деменція - захворювання, що впливає на всі аспекти життя хворих. Однак виявлення когнітивних порушень на ранніх етапах залишається складним завданням. Тому слід шукати можливий взаємозв'язок між ускладненнями цукрового діабету (ЦД) та когнітивними порушеннями. Деякі автори вважають, що дементні розлади за наявності ЦД спостерігаються не тільки через порушення передачі сигналів інсуліну в головному мозку, але й за рахунок оксидативного стресу, запалення та інших причин, тобто спільних шляхів патогенезу з розвитком периферичної діабетичної сенсомоторної нейропатії. Мета роботи - порівняти стан когнітивної функції у пацієнтів із периферичною сенсомоторною діабетичною нейропатією та без неї, вивчити її вплив на когнітивні порушення в людей із ЦД 2-го типу похилого віку. Обстежено 115 пацієнтів із ЦД 2-го типу похилого віку. Їх було розподілено на 2 групи: із сенсомоторною нейропатією та без неї. Периферичну діабетичну нейропатію визначали за даними порога вібраційної чутливості за допомогою градуйованого камертона. Виявлено позитивний взаємозв'язок між порогом вібраційної чутливості та когнітивною функцією. Чим вищий поріг вібраційної чутливості, тим кращий стан когнітивної функції у пацієнтів із ЦД 2-го типу. Висновки: пацієнтам із периферичною діабетичною сенсомоторною нейропатією слід проводити скринінг когнітивних порушень для обліку ускладнень у клінічній практиці.

Згідно з даними метааналізу досліджень, хворі на цукровий діабет (ЦД) мають гірші показники пам'яті, швидкості обробки інформації, виконавчих функцій у порівнянні з пацієнтами без ЦД. Рівень освіти, вік пацієнта також є важливими факторами в розвитку деменції. Однак дослідження проводились на окремих популяціях населення, а вплив демографічних і соціальних факторів вивчався на конкретній території. Мета роботи - вивчити вплив статі, віку, рівня освіти на стан когнітивної функції у хворих на ЦД 2-го типу зрілого віку в українській популяції. Під спостереженням перебував 81 пацієнт з ЦД 2-го типу: 43 жінки та 38 чоловіків. Оцінка порушення когнітивних проявів проводилась зранку за допомогою таких методів: тесту "5 слів", шкали оцінки психічного статусу, батареї тестів на лобну дисфункцію, тесту малювання годинника. Середній вік хворих становив 55,03 +- 0,37 року, середній рівень глікованого гемоглобіну - 8,75 +- 0,16 %, середня тривалість захворювання - 10,03 +- 1,03 року. Не було знайдено вірогідної різниці між чоловіками та жінками у виконанні нейропсихологічних тестів. Також не було знайдено різниці між групами за віком, рівнем освіти та станом когнітивної функції. Встановлено негативний вплив віку на когнітивну функцію за даними шкали MMSE. Висновки: встановлено негативний взаємозв'язок між віком і станом когнітивних функцій. Необхідно проводити подальші дослідження з вивчення впливу інших соціально-культурних факторів на стан когнітивної функції у хворих на ЦД 2-го типу зрілого віку.

Депресія є фактором ризику виникнення цукрового діабету (ЦД) та негативно впливає на його перебіг, підвищуючи ризик розвитку ускладнень. Мета дослідження - оцінити стан когнітивної функції у хворих на ЦД 2-го типу похилого віку з депресивними розладами та без них. Матеріали та методи. Було обстежено 115 хворих на ЦД 2-го типу, із них жінок було 78, чоловіків - 37. Пацієнтів було розподілено на дві групи: з депресивними розладами та без них. Оцінка депресивних виявів проводилася за допомогою самоопитувальника депресії. Оцінка когнітивних порушень здійснювалася зранку за допомогою таких методів: тесту "5 слів", шкали оцінки психічного статусу, батареї тестів на лобну дисфункцію, тесту малювання годинника. У 68,7 % хворих на ЦД 2-го типу похилого віку не відзначаються депресивні розлади за даними самоопитувальника депресії, легкі вияви спостерігались у 17,4 % обстежених, помірні - у 10,4 % та 3,5 % хворих мали тяжкі вияви депресії. У пацієнтів із депресивними розладами спостерігаються вірогідно гірші показники когнітивної функції. У хворих на ЦД із помірними та тяжкими виявами депресії стан когнітивної функції вірогідно гірший у порівнянні з пацієнтами, які мають легкі вияви депресії чи без депресивних розладів. Висновки: необхідно проводити скринінг у всіх пацієнтів із ЦД 2-го типу на наявність депресивних розладів із метою профілактики порушень когнітивних функцій.

Деменція - захворювання, що впливає на всі аспекти життя хворих. Однак виявлення когнітивних порушень на ранніх етапах залишається складним завданням. Тому слід шукати можливий взаємозв'язок між ускладненнями цукрового діабету (ЦД) та когнітивними порушеннями. Деякі автори вважають, що дементні розлади за наявності ЦД спостерігаються не тільки через порушення передачі сигналів інсуліну в головному мозку, але й за рахунок оксидативного стресу, запалення та інших причин, тобто спільних шляхів патогенезу з розвитком периферичної діабетичної сенсомоторної нейропатії. Мета роботи - порівняти стан когнітивної функції у пацієнтів із периферичною сенсомоторною діабетичною нейропатією та без неї, вивчити її вплив на когнітивні порушення в людей із ЦД 2-го типу похилого віку. Обстежено 115 пацієнтів із ЦД 2-го типу похилого віку. Їх було розподілено на 2 групи: із сенсомоторною нейропатією та без неї. Периферичну діабетичну нейропатію визначали за даними порога вібраційної чутливості за допомогою градуйованого камертона. Виявлено позитивний взаємозв'язок між порогом вібраційної чутливості та когнітивною функцією. Чим вищий поріг вібраційної чутливості, тим кращий стан когнітивної функції у пацієнтів із ЦД 2-го типу. Висновки: пацієнтам із периферичною діабетичною сенсомоторною нейропатією слід проводити скринінг когнітивних порушень для обліку ускладнень у клінічній практиці.

Когнітивні порушення останнім часом вивчаються як ускладнення цукрового діабету (ЦД). Хоча патогенез пов'язаний, головним чином, з порушенням передачі сигналів інсуліну у головному мозку, у деяких дослідженнях було висловлено припущення, що порушення відбуваються за рахунок оксидативного стресу, запалення, дисліпідемії та інших шляхів. Мета роботи - порівняти стан когнітивної функції у пацієнтів з периферичною сенсомоторною діабетичною нейропатією та без, та вивчити вплив її на когнітивні порушення у пацієнтів на ЦД 2 типу зрілого віку. Було обстежено 81 пацієнта на ЦД 2 типу. Пацієнтів було розподілено на 2 групи, з діабетичною периферичною нейропатією та без. Оцінка когнітивних порушень проводилась зранку за допомогою наступних методів, до них належать: тест "5 слів", шкала оцінки психічного статусу, батарея тестів на лобну дисфункцію, оцінка тесту малювання годинника. Периферичну діабетичну нейропатію визначали за даними порогу вібраційної чутливості (ВЧ) за допомогою градуйованого камертону. Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою програми SPSS версія 23 для Windows. У пацієнтів на ЦД 2 типу зрілого віку з наявністю ПДР, за даними порогу ВЧ, відмічено вірогідне погіршення когнітивної функції за даними БЛД. Виявлено позитивний взаємозв'язок між порогом ВЧ та когнітивною функцією, за даними БЛД, MMSE, тесту "5 слів", тобто чим вище поріг вібраційної чутливості, тим краще стан когнітивної сфери у пацієнтів на ЦД 2 типу. Висновки: враховуючи спільні шляхи виникнення ускладнень ЦД, а саме ПДР та КП необхідно з метою профілактики розвитку ускладнень, як раніше досягати компенсації ЦД та проводити патогенетичне лікування.

Когнітивна дисфункція починається ще на стадії преддіабету та прогресує з часом. Порушення мозкової гемодинаміки може бути одним з механізмів когнітивної дисфункції у пацієнтів на цукровий діабет (ЦД). Разом з цим, дані щодо порушень церебрального кровообігу залишаються контраверсійними. Мета роботи - вивчити вплив метаболічного статусу на стан мозкової перфузії у хворих на ЦД 2 типу. У дослідження було включено 95 пацієнтів на ЦД 2 типу, середній вік яких становив 62,12 +- 0,57 роки. Церебральний кровотік оцінювали, використовуючи однофотонну емісійну комп'ютерну томографію з ін'єкцією наступного радіофармацевтичного препарату: Ceretec (99m Tc-HMPAO) з діагностичною активністю 740-1110 MBq. Статистичну обробку результатів дослідження проводили за допомогою програми SPSS версія 23 для Windows. Знайдено негативний взаємозв'язок між рівнем глікованого гемоглобіну та станом мозкової перфузії у фронтальній, скроневій ділянках головного мозку, та корі головного мозку з обох сторін. Виявлено негативний вплив підвищеного рівня глікемії натще на стан мозкового мікрокровотоку у фронтальній ділянці з обох сторін та правій корі головного мозку та правій скроневій ділянці. Гіперглікемія може являти собою важливий патогенетичний фактор формування порушень мозкового кровотоку у хворих на ЦД 2 типу.

Викладено основні принципи сучасної ендокринології, наведено основи нозології та принципи ведення пацієнтів з ендокринними захворюваннями. Розглянуто основи охорони здоров'я та специфіку організації ендокринологічної служби. Висвітлено сучасні тенденції ендокринної захворюваності населення в Україні. Подано інформацію про цукровий діабет, ожиріння, захворювання щитоподібної залози, паращитоподібних залоз, надниркових залоз, а також нецукровий діабет. Окрему увагу приділено особливостям вагітності за умов наявності ендокринної патології.

Висвітлено стан когнітивних функцій у хворих на метаболічний синдром, цукровий діабет на етапі виявлення основного захворювання й після перенесеного COVID-19. Пояснюються основні ланки патогенезу когнітивної дисфункції у хворих на цукровий діабет і за даними попередніх досліджень SARS-CoV-1 і MERS-CoV з'ясовуються можливі механізми порушення когнітивних функцій у хворих, інфікованих COVID-19. Запропоновано методи корекції когнітивних порушень із застосуванням сучасних ноотропів, таких як фенібут.