Подано класифікацію та методику використання ігрового матеріалу в навчально-виховному процесі у школах, позашкільних закладах, дитячих оздоровчих таборах тощо. Ігри та розваги систематизовано відповідно до змісту та призначення, серед яких: сюжетно-рольові, інтелектуальні, літературні, малорухливі, рухливі, музичні, сенсорні, виховні ігри, фокуси, ігри-жарти.

Розкрито сутність і комунікативні особливості соціально-педагогічної діяльності, визначено професійні якості соціального педагога та соціального працівника. Розглянуто специфіку та типології соціальних технологій. Наведено загальну характеристику та методики проведення індивідульної та групової соціально-педагогічної роботи, консультування, соціального патронажу, розглянуто методи реалізації соціальним педагогом діагностичної та терапевтичної функцій. Наведено рекомендації щодо використання спеціальних соціально-педагогічних технологій, зокрема, соціально-педагогічної роботи з сім'єю, з важковиховуваними та безпритульними дітьми та з неповнолітніми, засудженими у виховних колоніях. Запропоновано методики організації молодіжного дозвілля та профілактики адиктивної поведінки у молодіжному середовищі.

Раскрыты сущность и коммуникативные особенности социально-педагогической деятельности, определены профессиональные качества социального педагога и социального работника. Рассмотрены специфика и типология социальных технологий. Даны общая характеристика и методики проведения индивидуальной и групповой социально-педагогической работы, консультирования, социального патронажа, рассмотрены методы реализации социальным педагогом диагностической и терапевтической функций. Разработаны рекомендации по использованию специальных социально-педагогических технологий, в частности, социально-педагогической работы с семьей, детьми, трудновоспитываемыми и беспризорными детьми, а также с несовершеннолетними, осужденными в воспитательных колониях. Приведены методики организации молодежного досуга и профилактики адиктивного поведения в молодежной среде.

Висвітлено історико-філософські, правові, політологічні, економічні аспекти сталого соціального розвитку (СР) в Україні. Охарактеризовано об'єктивні умови та суб'єктивні чинники становлення багатопартійності в українському суспільстві. Розкрито питання ресурсного забезпечення СР. Проаналізовано особливості функціонування вітчизняного страхового ринку в контексті СР. Визначено соціально-педагогічні умови профілактики насильства в дитячому та молодіжному середовищі. Вивчено перспективи розвитку соціальної інфраструктури на місцевому рівні. Увагу приділено соціально-педагогічній роботі з дітьми трудових мігрантів у ЗНЗ. Розглянуто планування соціального простору як метод організації соціальної роботи в громаді. Висвітлено проблеми утвердження гендерної рівності в суспільстві.

Розглянуто загальну характеристику технологій соціальної роботи в зарубіжних країнах. Наведено основні функції універсальних соціальних технологій. Увагу приділено питанням соціальної профілактики, діагностики, терапії, реабілітації, адаптації та соціального консультування. Висвітлено соціальну роботу з різними категоріями населення - бідними та малозабезпеченими, мігрантами, інвалідами, людьми похилого віку та дітьми. Розкрито особливості технологій соціальної роботи в США, Канаді, Росії, а також їх специфіку в Італії, Швеції, Данії та Польщі. Описано скандинавську модель ювенальної юстиції.

Розкрито сутність і зміст корекційно-педагогічної діяльності соціальних інституцій у роботі з неповнолітніми, які засуджені до покарань, не пов'язаних із позбавленням волі. Розглянуто особливості співпраці соціального педагога освітнього закладу зі службою пробації як ефективний ресурс у процесі ресоціалізації дитини, яка перебуває у конфлікті із законом.

Проаналізовано причини виникнення гострих респіраторних захворювань у дітей, які займаються плаванням, та застосування засобів фізичного виховання з метою профілактики.

Розкрито причини виникнення артеріальної гіпертонії, вплив її на темпи старіння людей різного віку, роль фізичних вправ для профілактики та лікування.

Охарактеризовано об'єкти та суб'єкти соціально-педагогічного патронажу. Розглянуто найбільш ефективні послуги, що надаються сім'ям, які опинились у складних життєвих обставинах.

Проалізовано систему технології професійної підготовки майбутнього фахівця фізичної культури та спорту. Підготовка передбачає сукупність знань і дій, спрямованих на досягнення цілей спеціальної професійної підготовки та творчої діяльності вчителя фізичної культури.

Висвітлено проблеми професійної сформованості фахівців фізичної культури до практичної діяльності з учнями сучасної школи. Визначено оптимальні етапи й методи самовдосконалення. В основі поетапного формування професійної підготовки спеціалістів фізичної культури та спорту з учнями сучасної школи повинні відображатись важливі ознаки, а саме: провідне місце фізичного виховання, яке формує самовиховання; паралельна взаємодія фізичного виховання і самовиховання; провідна ланка фізичного самовиховання, стимуляція і коректура якого визначаються станом навчально-виховного процесу у ВНЗ. Тобто на всіх етапах формування професійної підготовленості спеціаліста фізичної культури та спорту повинна прослідковуватись взаємообумовленість фізичного виховання і самовдосконалення.

Розглянуто діяльність таких реформаторів і засновників сучасних будо-мистецтв, як Дзігоро Кано - засновник "Кодокан дзюдо", Гітіна Фунакосі - "батько" сучаного карате-до, ініціатор створення стилю "Шотокан" та Ілля Йорга - засновник "Фудокан карате-до".

Нині в молодіжному середовищі високу популярність мають вуличні види гімнастики. Однак на тлі широкої практичної популярності історія їх розвитку, досвід та обгрунтування організації занять ними недостатньо вивчені. Мета дослідження - розкрити особливості змісту сучасних видів вуличної гімнастики як інноваційних засобів рухової активності молоді й визначити аспекти вдосконалення їх організації. Методи дослідження - компоративний аналіз, узагальнення літературних та інтернет-джерел, опитування, облікування. Установлено, що в сучасному молодіжному середовищі найбільш популярні такі види вуличної гімнастики, як воркаут, паркур, фріран, акростріт, трикінг. Назва "вулична" грунтується на тому, що ця гімнастика реалізується на "відкритому" повітрі. Воркаут розглянуто як суміш гімнастичних і силових вправ на турніку, брусах, горизонтальних драбинах та інших "вуличних" конструкціях. Нині в "турніковій гімнастиці" розрізняють такі стилі: стріт воркаут, гетто воркаут, дворову гімнастику, джімбар, фрістайл-бар. До іншого напряму вуличної гімнастики ("акробатичного") відносять паркур, фріран, акростріт. Вони характеризуються як різновиди мистецтва володіння тілом у вуличних умовах, наприклад швидкого долання перешкод "вуличної місцевості" (бігом зі стрибками, акробатичними елементами, трюками), тощо. Схожість до них має трикінг - синтез акробатичних, каскадерських трюків та елементів класичних бойових мистецтв. Установлено, що вуличні види гімнастики мають високу травматичність і проводяться, зазвичай, у рамках самотренування молоді. Тому на сьогодні актуальна широка просвітницька діяльність із цього питання серед учасників вуличних рухових культур і фахівців сфери фізичної культури та спорту. Висновки: найбільш популярними видами вуличної гімнастики є воркаут, паркур, фріран, акростріт, трикінг. Їх оцінюють як екстремальну рухову діяльність із високим рівнем травматичності. Актуальним питанням подальших наукових досліджень є розробка способів попередження травматизму вуличних тренувань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч510.46

Рубрики:

Вплив фізичних вправ на жінок

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ч517.159.204

Шифр НБУВ: Ж71868 Пошук видання у каталогах НБУВ