Розглянуто процес освоєння дитиною української мови й оволодіння мовленнєвими уміннями та навичками. Систематизовано й узагальнено сучасні психолінгвістичні погляди на мову й мовлення, аудиювання та спілкування дитини. Проаналізовано висловлення дітей в психологічному та лінгвістичному аспектах, а також сучасні підходи щодо розвитку мовлення дітей і шляхи його удосконалення.

Рассмотрен процесс освоения ребёнком украинского языка и овладения речевыми умениями и навыками. Систематизированы и обобщены современные психолингвистические взгляды на язык и речь, аудирование и общение ребёнка. Проанализированы высказывания детей с психологической и лингвистической позиций, а также современные подходы к развитию языка детей и пути его усовершенствования.

Розглянуто мовлення як об'єкт дослідження різних гуманітарних галузей знань, запропоновано сучасні психолінгвістичні концепції щодо мови та мовлення. Визначено якісні ознаки мовленнєвої діяльності. Висвітлено проблему формування мовної компетенції у психолого-педагогічних науках (сучасній дитячій і лінгвопедагогічній психології, рефлексивній психолінгвістиці, лінгводидактиці). Розкрито суть понять психолінгвістики. Увагу приділено факторам мовленнєвого розвитку (МР) дитини, періодизації МР, розвитку мовлення в онтогенезі (розвитку конкретного індивіда).

Рассмотрена речь как объект исследования разных гуманитарных областей знаний, предложены современные психолингвистические концепции о языке и речи. Определены качественные признаки речевой деятельности. Освещена проблема формирования языковой компетенции в психолого-педагогических науках (современной детской и лингвопедагогической психологии, рефлексивной психолингвистике, лингводидактике). Раскрыта сущность понятия психолингвистики. Внимание уделено факторам речевого развития (РР) ребенка, периодизации РР, развитию речи в онтогенезе (развитию конкретного индивида).

Наведено загальну характеристику мовленнєвої діяльності як категорії психолінгвістики. Розкрито психологічну природу тексту, визначено особливості висловлювання як одиниці мовленнєвої діяльності й комунікації. Висвітлено процесуальні аспекти текстоутворення на дошкільному етапі онтогенезу. Проаналізовано взаємозв'язок психологічного свідомого та несвідомого у дитячій і лінгвопедагогічній психології та рефлексивній психолінгвістиці. Обгрунтовано психолого-педагогічні умови розвитку в дошкільників функціонально-смислової організації мовлення. Описано семантико-синтаксичну структуру психолінгвістичних одиниць висловлювань дошкільників. Розглянуто психодидактичну систему формування мовленнєвої діяльності у дітей старшого дошкільного віку.

Дана общая характеристика речевой деятельности как категории психолингвистики. Раскрыта психологическая природа текста, определены особенности высказывания как единицы речевой деятельности и коммуникации. Освещены процессуальные аспекты текстообразования на дошкольном этапе онтогенеза. Проаназирована взаимосвязь психологического сознательного и бессознательного в детской и лингвопедагогической психологии и рефлексивной психолингвистике. Обоснованы психолого-педагогические условия развития у дошкольников функционально-смысловой организации речи. Описана семантико-синтаксическая структура психолингвистических единиц высказываний дошкольников. Рассмотрена психодидактическая система формирования речевой деятельности у детей старшего дошкольного возраста.

Висвітлено проблему реалізації наступності дошкільної та початкової освіти, надійним засобом чого може стати узгодженість змісту та методів організації ігрової діяльності дошкільників і молодших школярів. Розкрито теоретико-методологічні засади та психолого-педагогічні особливості включення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в ігровий процес. Презентовано особливості дидактичних і творчих ігор у контексті їх навчально-виховного потенціалу. Розкрито методичні аспекти організації дитячих ігор (мовленнєвих, математичних, природничих, художньо-мистецьких).

Розглянуто на підставі результатів психологічного дослідження мовленнєву діяльність як психолінгвістичне та металінгвопсихологічне утворення мовленнєвої особистості, а також як багатовимірний феномен, що має ієрархічну структуру та фазну будову, містить мотиваційний, інтенційний, цілеутворювальний, внутрішньопрограмувальний та лексико-граматичний компоненти. Вона поєднана з поняттями "висловлювання", "текст", "дискурс", "комунікація", "спілкування" та "суб'єкт публічного мовлення". Теоретично обгрунтовано й емпірично підтверджено потребу в системному підході до формування дитини як суб'єкта усної мовленнєвої діяльності. Згідно з цим підходом розвиток мовленнєвої діяльності здійснюється в єдності її внутрішніх і зовнішніх операцій та дій з орієнтацією на розвиток дошкільника як мовленнєвої особистості, зокрема, на становлення його смислоформувальних і смислоформулювальних мотивів-цілей як надійного підгрунтя для розвитку суб'єкта публічного висловлювання, його мовленнєвих і навчальних навичок, умінь і комунікативних якостей.

Обгрунтовано необхідність визначення місця й ролі психолінгвістики в структурі державних стандартів освіти у ВНЗ України згідно з комунікативно-компетентнісним підходом. В контексті Болонського процесу розглянуто значення впровадження психолінгвістики як навчальної дисципліни в освітній процес вищих педагогічних (дошкільних) закладів. Зазначено, що міждисциплінарна наука є провідною в Лондонському, Сорбонському, Гарвардському, Мічиганському та Каліфорнійському університетах. Охарактеризовано програму з психолінгвістики професора Каліфорнійського університету Дена Слобіна. Визначено роль психолінгвістики у формуванні загальних та спеціальних компетенцій, які визначені в матеріалах європейського освітнього співтовариства як обов'язкові для якісного, повноцінного становлення фахівців з вищою освітою. З огляду на те, що вітчизняна психолінгвістика формувалась з психології, окреслено її розгалуження на сучасному етапі. Висловлено занепокоєння щодо ігнорування вітчизняними ВНЗ психолінгвістики як практичного засобу, що допомагає педагогу бачити й розуміти внутрішній механізм сприймання інформації дитиною, передбачає пошук причин складнощів, які відчувають діти в процесі сприйняття й розуміння певного тексту, у вираженні своїх думок під час побудови розгорнутих усних висловлювань тощо.

Розглянуто особливості граматичної будови мовлення дітей старшого дошкільного віку. Описано види складних і простих речень, які використовують дошкільники, граматичні зв'язки, притаманні їхнім висловлюванням, типові помилки, що допускають діти.

Розглянуто особенности грамматического строя речи детей старшего дошкольного возраста. Описаны виды сложных и простых предложений, употребляемых дошкольниками, грамматические связи, характерные для их высказываний, типичные ошибки, допускаемые детьми.

The article is dedicated to the peculiarities description of the elder pre- schoolchildrenТs grammatical construction of speech. Kinds of complex and simple sentences, which are used by pre-schoolchildren, grammatical connections that characterize their speech, standard mistakes that children make are submitted for consideration.

Проаналізовано сучасні психолінгвістичні погляди на мову й мовлення дітей дошкільного віку, на співвідношення середовищного і генетичного впливу на мовленнєвий розвиток, окреслено психолого-педагогічні передумови й умови розвитку мовленнєвої діяльності у старших дошкільників.

Представлены современные психолингвистические взгляды на язык и речь детей дошкольного возраста, на соотношение средового и генетического влияния на речевое развитие, определены психолого-педагогические предпосылки и условия развития речевой деятельности у старших дошкольников.

In this article are submitted for consideration the modern psycholinguistic views on a language and speech of pre-schoolchildren, correlation of surrounding and genetic influence on speech development, are showed psychological and pedagogical pre-conditions and conditions of the development of speech activity in elder pre-schoolchildren.

Висвітлено особливості казкотерапевтичної роботи з розвитку мовлення дітей дошкільного віку в ДНЗ. Показано ефективність казкотерапевтичних занять у процесі реалізації завдань розвитку мовлення дітей, сенс використання такої форми роботи в ДНЗ як здоров’язберігальної, специфіку проведення казкотерапії, її роль і значення в психічному й особистісному розвиткові дошкільника, особливості казкотерапевтичної кімнати.

Освещены особенности сказкотерапевтической работы в развитии речи детей дошкольного возраста в ДУЗ. Показана эффективность сказкотерапевтических занятий при реализации задач развития речи детей, значение использования такой формы работы в детском саду как здоровьесберегающей, специфика проведения сказкотерапии, ее роль и значение в психическом и личностном развитии дошкольника, особенности сказкотерапевтической комнаты.

Article is devoted to fatures fabulous therapeutic work in shaping the speech of preschool children in kindergarten and its importance in the development of speech personality preschooler detection capabilities of this form of work in shaping the mental health of children.

Висвітлено методику діагностики дитячого мовлення та передбачувальні рівні його розвинутості. Розкрито психолого-педагогічні умови та принципи цілеспрямованого формування мовленнєвої діяльності в дітей дошкільного віку. Обгрунтовано принципи цілеспрямованого формування мовленнєвої діяльності дітей дошкільного віку. Надано визначення мовленнєвої особистості зазначених дітей. Охарактеризовано психолінгводидактичні техніки й технології розвитку мовленнєвої діяльності особистості дошкільника, прогнозовані якісні зміни в становленні його мовленнєво-діяльнісних характеристик під впливом навчання. Подано інформацію про казко-, ігро- та лялькопсихолінгвотерапію тощо.

Розглянуто процес оволодіння дітьми рідною мовою, мовною компетенцією та мовленнєвими навичками й уміннями з огляду на реалізацію принципів наступності та перспективності. Узагальнено та систематизовано сучасні психолінгвістичні погляди на мову та мовлення, аудіювання та говоріння дітей. Запропоновано інноваційні лінгвометодичні підходи до навчання мови та розвитку мовлення дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Увагу приділено питанням використання дітьми багатозначних прийменників для вираження відношень, особливостям мовленнєвих навичок дітей створювати описи, специфіці дитячих міркувань.

Вивчено питання, пов'язані з багатоаспектною і багатовекторною проблематикою особистості людини на різних етапах її онтогенезу за різноманітних умов соціалізації. Досліджено передумови, базові чинники, механізми, закономірності розвитку особистості, вікові особливості й індивідуальні відмінності її становлення. В узагальненому вигляді надано інформацію про вітчизняні та зарубіжні особистісно орієнтовані теорії та концепції в різних психологічних школах. Приділено увагу питанням професіоналізації особистості, а також технологічним аспектам її психологічного супроводу. Висвітлено нові аспекти проблем особистості в різних вимірах, зокрема: комунікативному, інформаційному, віртуальному, фаховому, суб'єктному, етнокультурному.

Емоційний складник внутрішньої картини мовленнєвого дефекту є проявом дії механізмів, що забезпечують контроль за ступенем адаптації особистості до наявної ситуації. Вона визначається тим, наскільки конкретна ситуація надає змогу реалізувати життєві цінності суб'єкта, відповідає задоволенню його потреб. Як програма адаптивної поведінки внутрішня картина дефекту формується під впливом ціннісних утворень особистості, які відіграють ключову роль в її становленні, у тому числі при мовленнєвій патології. Для оптимізації психологічної допомоги необхідні знання про психологічні особливості осіб з відхиленнями в мовленні. Результати сучасних психолінгвістичних досліджень вказують на те, що не існує мовленнєвих девіацій, при яких внаслідок міжсистемних зв'язків не відзначалися б інші психологічні порушення. Разом вони утворюють складний психологічний профіль відхилень у психічному розвитку, в структурі якого одним із провідних синдромів є мовленнєві особливості. Розкрито теоретичну сутність і зміст, а також практику психокорекційної роботи для покращення емоційно-психічних станів особистості з особливостями звуковимови. Обгрунтовано, що саме ця програма є цілком необхідною передумовою для здійснення реабілітації та адаптації осіб з порушеннями звуковимови.

Наведено модель координатної площини психологічних досліджень свідомості особистості. Розкрито значеннєво-смислову природу концептуальної системи індивіда. Описано особливості психологізованої свідомості особистості. Розглянуто індивідуальні особливості як складову процесу прийняття рішень суб'єктами підприємницької діяльності. Увагу приділено розвитку національно-етнічної свідомості майбутніх практичних психологів у процесі професійної підготовки в магістратурі. Розглянуто формування міжнародної академічної мобільності майбутніх фахівців авіаційної галузі в процесі набуття професійної суб'єктності. Описано особливості формування свідомості у майбутніх інженерів за умов освітньо-інформаційного середовища технічного університету.

Вивчено звуковимову як основу індивідуального мовлення, що відіграє провідну роль у продуктивних видах мовленнєвої діяльності: говорінні та читанні. Виявлено індивідуальні мовленнєві та мовленнєво-емоційні профілі дітей з органічними та функціональними особливостями звуковимови як основи для впровадження психокорекційної роботи. Встановлено особливості звуковимови в емоційно-психічних станах тривоги, страху, а також при особистісних проявах цих станів: агресивності, ворожості, конфліктності. Конкретизовано й уточнено наукові уявлення про причини порушення звуковимови, мовленнєві та емоційні особливості осіб із порушенням вимови різних звуків із диференціальними ознаками, характер взаємозумовлених впливів звуковимови й емоційно-психічних станів особи, а також їх вікову динаміку в осіб молодшого шкільного віку. Розроблено й апробовано психокорекційну програму, спрямовану на зменшення проявів негативних емоційно-психічних станів і покращення звуковимови особистості.

Розглянуто особливості й перспективи реформування системи дошкільної освіти в Україні. Розвинуто теоретичні положення та розроблено науково-методичні й практичні рекомендації щодо удосконалення якості дошкільної освіти та ефективної соціалізації дошкільників на засадах інноваційних технологій з урахуванням вродженої психоматриці дитини. Представлено практичний досвід, а також наукові розвідки в руслі трансформаційних процесів у дошкільній освіті першої половини XXI століття.

Висвітлено проблеми, концепцію, методологію, методику та технології психолого-педагогічного супроводу виховання і розвитку дітей. Розкрито емпіричні дані щодо індивідуальних, особливостей розвитку і виховання дітей та здійснено їх інтерпретацію. Обгрунтовано модель індивідуального психолого-педагогічного супроводу. Викладено концепцію, педагогічні умови та методику професійної підготовки майбутніх вихователів і психологів закладів дошкільної освіти до застосування технологій психолого-педагогічного супроводу.

Представлено авторський погляд на терміни "новації" та "інновації", урахування яких дає змогу науково більш коректно підійти як до розуміння відповідних їм понять, так і до вживання цихслів у різних освітньо центрованих контекстах. Наголошено, що "новації" та "інновації" - це різні за значенням поняття. Так, термін "новація" номінує новоявлений об'єкт як такий, засвідчує сам факт появи нововведення, а "інновація" - означає процесуальність, тобто містить компонент процесу реалізації новоявлення. Розкрито суть хмаро-орієнтованих технологій і визначено їх статус з огляду на новації та інновації. Зокрема, хмарні технології розглядають як кардинально новий сервіс, який дає змогу надавати користувачам інтернету доступ до комп'ютерних ресурсів сервера і використання програмного забезпечення в онлайн-режимі. Описано переваги запровадження хмарних технологій в освітній процес закладів вищої освіти. Розглядаються поняття, які є складовими хмаро орієнтованих технологій, а саме: хмарні технології навчання; хмаро орієнтовані ІКТ навчання; хмаро орієнтоване навчальне середовище; хмаро орієнтоване освітньо-наукове середовище; хмаро орієнтована система підтримки навчання; навчальна мобільність студента; інформаційно-комунікаційна мобільність педагога.

Представлено авторські методики діагностики розвитку мовленнєвих процесів (говоріння і аудіювання) в обдарованих дітей старшого дошкільного віку. Для діагностики стану розвитку в дітей операцій мовленнєвого цілеутворення в процесі говоріння пропонується методика "Співпраця з дітьми зі спільної постановки мети висловлювання" (Л. О. Калмикова, 2011). Згідно з цією методикою, мовленнєві операції вивчаються за такими показниками, як: спосіб регуляції цілеутворення; спосіб відображення мети; прогнозування висловлювання; зв'язок образу передбачуваного результату з мотивами. Обсервуються відповідні цим показникам мовленнєві операції: довільність/мимовільність цілеутворення у висловлюваннях; усвідомлюваність/неусвідомлюваність цілеутворення у висловлюваннях; самостійність/співробітництво прогнозування висловлювання; образ пов'язується/не пов'язується з мотивом. Для дослідження стану розвитку в дітей мовленнєвих операцій цілеутворення під час аудіювання пропонуються методики "Співпраця з дітьми зі спільної постановки мети аудіювання" та "індивідуальні бесіди з дітьми" (Н. В. Харченко, 2018). Згідно з цими методиками, мовленнєві операції вивчаються за такими показниками, як: довільність/мимовільність аудіювання; усвідомлюваність/неусвідомлюваність аудіювання; самостійність аудіювання. Обсервуються відповідні цим показникам мовленнєві операції, як-от: довільність цілеутворення аудіювання; усвідомлюваність/неусвідомлюваність аудіювання; самостійність аудіювання. За результатами діагностування виокремлено й описано орієнтовні рівні розвитку мовленнєвих операцій цілеутворення в процесі говоріння та мовленнєвих операцій цілеутворення під час аудіювання у дітей старшого дошкільного віку: високий, достатній, середній, низький.